Волинський депутат розповів, як їздив на заробітки в Австрію

Депутат Волинської обласної ради Михайло Імберовський у 23 роки поїхав на заробітки в Австрію.

Про свої будні заробітчанина в Австрії він розповів Конкуренту.

Михайло Імберовський вирішив поїхати на заробітки у Відень у 2000 році. Він був одним з перших десятків українців, що розпочали трудові міграційні процеси в країни Європи наприкінці дев’яностих.

“Я працював вчителем у звичайній школі у рідному селі на Львівщині. Мені було 23 роки. Одружився, народилась донечка, в селі перспективи не було. Хотілося чогось більшого, адже в школі на зарплату 92 гривні складно було утримувати сім’ю. Не було можливості себе реалізувати, не кажучи вже про власне житло чи, скажімо, автомобіль”, – згадує депутат.

Працювати в Австрії Михайлу запропонував його кум, що на той час вже працював там, і залишився на постійне місце проживання. Він розповів, що можливостей для заробітку та перспективного працевлаштування у Відні є багато. Чоловік, насамперед, хотів змінити своє життя, заробити стартовий капітал, щоб реалізувати себе в Україні, мати власне житло.

Місцем збору українських заробітчан у Відні є греко-католицька церква Великомучениці Варвари. Там усі збираються, щоб обговорити новини та допомогти один одному з житлом, або роботою.

“Роботу знайти було досить важко, тому що я не знав німецької мови. Вдалося влаштуватися в продуктовий магазин, що знаходився на одному з найстаріших ринків Європи неподалік віденської опери, який функціонує і досі”, – пригадує Михайло.

Власниками магазину були російськомовні євреї, тому мовний бар’єр не став на заваді, а працюючи, отримав можливість спілкуватися і вивчати мову.

Чоловік отримував зарплату півтори тисячі шилінгів на тиждень (майже 120 доларів на той час). Каже, що її не вистачало, тому змушений був економити на усьому, зокрема і на іжі. Відкладені кошти він пересилав для дружини та дитини, що залишилися в Україні.

“У мене на тиждень був раціон: півкілограма вареної ковбаси, 10 яєць, чотири пачечки супу, кілограм хліба. Оце і все”, – згадує депутат.

За словами Імберовського, в Австрії часто траплялись випадки коли українці, від’їзджаючи вже додому, продають своє місце роботи людині, яка її ще не знайшла. Це завжди обуруювало Михайла та його друзів-заробітчан, тому вони намагалися їх викрити. Вільна вакансія може коштувати в середньому 350 євро, або місячну зарплату.

Чоловік пропрацював на ринку майже півроку. За цей час вивчив німецьку мову і вирішив шукати іншу роботу. Йому дуже хотілося працювати в австрійців. За його словами, вони дуже лояльні до українців. Допомагають вивчити мову, підказують правильне вживання слів, поважають тих, хто її вивчає, а найголовніше – добре платять.

Михайло ціленаправлено займався пошуком нової роботи і йому пощастило, він влаштувався на роботу до австрійця, який володів бізнесом у сфері послуг, тоді ж приїхала і дружина. Відень – туристична столиця Європи, тому там процвітає вулична торгівля.

Михайло вже з дружиною працював продавцем баварських ковбасок, які були дуже популярними серед туристів.

“Доводилося навіть спілкувався з дочкою відомого хірурга Амосова, яка приїздила до Відня на світовий конгрес кардіологів. Полюбляв нашу продукцію і віденський мер”, – з усмішкою згадує Імберовський.

Через деякий час Михайла перевели на керівну посаду в фірмі. Взагалі, він пропрацював у Відні майже чотири роки, але вирішив повернутися в Україну.

Чоловік каже, що велика кількість українців у Австрії організували свій бізнес, хоча зробити це не так просто. Для того, щоб отримати дозвіл на власну справу, потрібно пройти атестацію в профільній комісії, яка складається в окремих випадках з 25 людей. Вони розпитують все в деталях і тоді видають своє заключення. Відповідно, послуги підприємців для споживачів є дуже якісними і не потребують додаткового контролю.

“Робота у Відні стала поштовхом для мене. Я вже можу нарахувати десь десять сімей (з них вісім з Луцька), які теж облаштували своє життя завдяки роботі в Австрії”, – підсумовує Імберовський.

Можливість працювати за кордоном він не розглядає. Пояснює, що поїхав на заробітки лише раз, щоб отримати стартовий капітал для молодої сім’ї та облаштувати своє життя в Луцьку.

“Я пішов в органи місцевого самоврядування, щоб зробити щось, для людей, які вимушено залишають рідну землю, щоб вони мали альтернативу вдома”, – наголошує депутат.

І додає, що полюбляє їздити за кордон як турист.