Спілка атошників Волині має бути поза політикою, – Кушнєр

На Волині хочуть об’єднати спілки учасників АТО, яких в області налічували 25, в єдину, щоб спростити представництво інтересів бійців в органах влади. Проте такий, здавалося б благий намір, неоднозначно сприйняли і самі атошники, для яких головним аргументом є не лозунги штибу «разом – сила», а реальна допомога конкретним бійцям.

Зокрема, зазначали, що дехто із спілок вбачав в об’єднанні приватні інтереси – мовляв, для чого об’єднуватися. Якщо на рівні того ж району вирішувати проблеми простіше та усі знають найнагальніші проблеми атошників.

Ми вирішили дізнатися думку людини, яка оцінює ситуацію зусібіч. Про своє ставлення до об’єднання та його «таємний підтекст» розповів екс-боєць батальйону “Азов”, керівник Волинського обласного центру допомоги учасникам АТО та волонтер Олексій Кушнєр.

Отож, Олексію, чи дійсно потрібно було об’єднувати майже усі волинські спілки, які займалися справами атошників, в єдину?

-Об’єднання – дуже правильна і благородна справа, бо важко приймати рішення, коли спілок десятки. Я не хочу оцінювати когось конкретного, але бачу, що більшість районних спілок реально працюють і знають проблеми своїх хлопців. Проте коли постало питання об’єднання спілок, картина трошки міняється, бо в області 25 зареєстрованих спілок, 10 із них – луцькі. Усі входять на рівних правах, тож виходить трохи несправедливо – цілий район має 1 голос, а Луцьк – 10.

-Чи раніше вели мову про об’єднання спілок?

-Не можу сказати про спілки, але таку перспективу обговорювали у владних кабінетах, оскільки владцям простіше працювати із одним «гравцем». Тож у грудні голова ОДА Володимир Гунчик та керівник Волинської обласної ради Ігор Палиця під час зустрічі з волонтерами та атошниками запропонував останнім об’єднатися. Ідея ніби непогана, але приховує деякі ризики.

-Які саме?

-Нерівномірність розділення голосів – не найгірше, що може відбутися. Насправді під благими намірами може бути прихована спроба маніпуляцій Спілкою.

Я вважаю, що Спілка може стати ще однією силою у конкретних руках перед виборами.

Ще під час перших зборів, які відбулися в ОДА у грудні, Гунчик та Палиця разом намагалися вирішити питання об’єднання спілок в єдину. Координатором процесу об’єднання виступила спілка афганців із Григорієм Павловичем на чолі. Ні для кого не є секретом, що спілку афганців фінансували із фонду «Новий Луцьк», а тепер «Тільки разом», вони навіть знаходяться в одному приміщенні з «Вартою порядку». Тож найгірше буде, якщо Спілка стане інструментом для певних маніпуляцій.

Окрім того, у процесі об’єднання спілки зливаються, тобто втрачають свій юридичний статус. Тобто якщо раніше вони могли попросити кошти у районному бюджеті на нагальні потреби для хлопців, тепер ці пропозиції розглядатимуть на засіданні Спілки і хто зна чи затвердять. Так само з волонтерством: багато спілок мали відкриті рахунки, на які збирали допомогу та закуповували хлопцям на Схід необхідне. Тепер спілки стають підрозділами єдиного об’єднання. Так ефективність лише впаде.

Хлопцям запропонували один спосіб об’єднання, але ніхто не розглядає альтернтиву, бо тут треба щось думати, розробляти. Шкода, якщо вони помиляться з вибором.

-Якщо це дійсно так, то чому ж ніхто, окрім однієї спілки, не відмовився від б’єднання?

-В атошників немає поняття сіре, є або чорне, або біле. Серед них мало юридично підкованих людей, тож першу конференцію одразу ж хотіли провести не як обговорення, а як установчу. Тоді ж пакетом намагалися проголосувати за президію. Значна частина до кінця не розуміла, що відбувається.

Під час голосування перші ряди, які « в темі» трохи більше, підіймали руки, і багато із задніх рядів підтримували голосування.

Ми з Тетяною Должко теж прийшли на збори, хоча нас і не запрошували. Ми запропонували лише, щоб  процедура відбувалася згідно закону – є зареєстровані спілки, вони мали б отримувати мандати і голосувати. Після цього усе пішло не за планом: за президію, вже вибрану в кулуарах, почали голосувати не пакетом, а окремо. Тож туди не вдалося пройти усім запланованим людям.

-А чим не влаштовувала президія, за яку пропонували голосувати пакетом?

-Ну це як мінімум дивно, що до складу президії увійшли лише представники добровольчих батальйонів. Не було жодного представника із найбільш численного волинського військового формування – 51-ої бригади.

Після ініціативи Маневицької спілки у президію включили заступника голови районної спілки Руслана Шпоту. Але фактично конференція була зірвана.

Не запросили також Цивільний корпус «Азов». Так, вони не є зареєстрованою спілкою, але мають прямий стосунок до процесу, тож їх мали принаймні ввести у курс справи.

 

-Тоді невже у спілках не знайшлося нікого, хто зрозумів схему?

-Якщо говорити не про Луцьк, то більшість спілок розуміють, що  й до чого. Багато хто підтримав ідею створення асоціації, та ніхто нічого не зробив, щоб її створити. Переваги асоціації у тому, що туди члени входять із збереженням свого юридичного і матеріального статусу. Кожен район та місто мали би голос, і, скажімо, Любешів мав би один голос як і Луцьк. Проте коли постало питання розроблення статуту, охочих не знайшлося.

Зараз же представники спілки присутні на нарадах в обласній раді, принаймні з питань щодо землі, ради оборони тощо.

-Яким чином може Спілка стати політичним інструментом?

– Більшість питань в площині Волині вирішуються у Луцьку. Ця Спілка не позбавить жодного атошника його прав, але вона вплине на черговість – тут матимуть право вирішувати, кому допомога, квартира чи земельний наділ дістанеться першою. Кошти в 300 тисяч гривень, виділені на спілку – мізер, за них треба чітко звітувати

На першій зустрічі атошникам дали зрозуміти, що якщо не буде об’єднання, то допомогу важко буде отримати не лише із держбюджету, а й від людей, які хочуть допомогти.

Тому говорити, що це незалежне об’єднання і воно не має ніякого стосунку до політичних течій – дивно. Насправді Спілка має дійсно бути поза політикою,  відстоювати інтереси воїнів і не залежати від чиїхось політичних уподобань.

-Яким чином вдасться маніпулювати організацією, до якої увійшли представники 24-ох спілок?

-Найлегший спосіб – створити підконтрольну верхівку, що, на мою думку, вже відбулося. Атошники – лакмусовий папірець, до якого суспільство прислухається. Якщо виступати від імені усіх атошників Волинської області, то звісно, з тобою захочуть мати справу.

Тож, очевидно, що Спілка може стати знаряддям в руках політиків. Так не має бути. Поки що я не бачу, що Спілка діятиме в інтересах усіх атошників, а не конкретних наближених. Там апелюють до того, що будуть допомагати хлопцям. Але ж і до  цього спілки існували, то що заважало тоді допомагати? Кажуть – допомагали, але звітів немає, мовляв від нас не вимагали.

Наші хлопці навчилися воювати та  відстоювати інтереси держави. Але, на жаль, вони не навчилися відстоювати свої права тут. Там просто – перед тобою ворог, у якого ти маєш вистрелити, а тут не видно де ворог. Щоб відстоювати свої інтереси треба працювати, рухатись, а багато із хлопців чекають, поки їм усе принесуть на блюдці, бо легше створити спілку, де дядьки вирішуватимуть їх проблеми.

Розмовляла Василина БОРУЦЬКА