Про уряд, вибори, Гунчика і шахти: розмова з Ігорем Гузем

10384743_1074757055883392_2893190301784753914_n

З кінця 2014 року нардеп із волинського округу №19 Ігор Гузь став одним із головних спікерів «Народного фронту» на телебаченні, де повинен щоразу захищати непопулярний (чи неефективний) уряд Арсенія Яценюка. А ще він був змушений взятися за проблеми нововолинських шахтарів та розпочав «війну» із головою ОДА Володимиром Гунчиком.

Про ці «теми», а також про плани на майбутнє, наша розмова із народним депутатом Гузем.

‒ Почнемо із найактуальнішого. У Луцьку тривають напади на активістів «Самооборони Волині», що так чи інакше причетні до переатестації поліції. Як ви вважаєте, це помста за їхню діяльність?

‒ Я звернувся до Арсена Авакова та Хатії Деканоідзе, щоб вони взяли під особистий контроль питання цих нападів і переслідувань. Хоча я не експерт та не криміналіст, але не виключаю, що центр координації нападів на активістів Чурікова та Климчука, а потім і на Сергія Рижкова, один.

‒ Перейдемо до всеукраїнських проблем. Всю країну сьогодні хвилює питання уряду. У Верховній Раді були дуже жорсткі процеси через можливу відставку уряду. Якою була участь у них Гузя і яка його позиція?

‒ Наша фракція не голосувала за відставку. І я в тому числі. Я виконав рішення фракції. Вважаю, що уряд Яценюка може далі працювати. Можливо, в якійсь мірі він буде перезавантажений, бо сьогодні немає першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції, міністра екології. Є ряд інших міністрів, які сказали, що готові лишитися. Але є міністр економічного розвитку та торгівлі (Айварас Абромавичус, – ред.), який сказав, що точно не буде працювати.

Найбільше мене хвилює те, що, пропонуючи відставку уряду Яценюка, ніхто не пропонує наступника. Я читаю інформацію колег, які кажуть, що такого не буває – звільнити одного прем’єра і одразу пропонувати наступного. Але в нашій ситуації, в часи війни так не можна. Ті фракції, політичні команди, які приймають таке рішення, повинні визначитися зі своєю кандидатурою.

Бо є загроза, що відправити у відставку якраз можна, хоча цього разу не змогли, колись можливо вдасться. А от призначити після цього голосів може не вистачити. Також є багато інших аргументів. Це питання співпраці із нашими міжнародними партнерами, які фактично ставлять вимогу зберегти коаліцію і спробувати працювати при цьому уряді. Це питання нестабільності курсу гривні, який може ще обвалитися після відставки, і питання стабільності на Сході. Я не кажу, що буде армагедон, коли відправлять у відставку Яценюка. Але те, що може бути перманентна нестабільність, це факт.

Стосовно ефективності уряду я готовий дискутувати. Можна називати плюси. Це те, що ми побороли газову залежність від Росії, це реформи МВС, з яких ми починали, є оцінка окремих міністрів позитивна. І тому я за відставку не голосував.

‒ Але сьогодні багато розмов про так званих «сірих кардиналів» в уряді. В БПП це Ігор Кононенко, у «Народному фронті» Микола Мартиненко, Андрій Іванчук. Ви як народний депутат відчуваєте їхній вплив на прийняття рішень?

‒ Я особисто не відчуваю ні впливу Мартиненка, ні Кононенка, ні Іванчука. У «Народному фронті» засідання фракції відбуваються достатньо демократично. Більшість, думаю відсотків 95%, з фракції пройшли Майдан, їздили на фронт. Тому нелегко навіть подумати, що хтось буде якось маніпулювати чи примушувати до якихось дій. Особисто до мене ніколи не зверталися щодо якихось корупційних питань.

Як народний депутат із головою ОДА я повинен спілкуватися. Попри це я сьогодні не приховую свою позицію щодо відставки, я виступаю із нею на сесіях, переконую колег підтримати так рішення.

‒ Нещодавно ви активно ставили питання про відставку голови ОДА Володимира Гунчика. Але він на посаді. Його також підтримав Ігор Палиця. Навіть шукали у вас якісь особисті інтереси. На якому зараз етапі ваш конфлікт? Чи вдасться підключити до питання відставки Гунчика Арсенія Яценюка?

‒ Справді, я з листопада принципово виступаю за відставку Володимира Гунчика. До речі, виступаю як політик. Я навів своїх 12 аргументів того, чому Гунчик не має займати цю посаду. Він також політик, він представляє політичну силу Блок Петра Порошенка-«Солідарність». Я не приховую, що ми як політики дискутували, мали якісь спільні бачення, але вважаю, що ця людина на посаді неефективна, в першу чергу в питаннях комунікації.

Але одне із видань (ВолиньPost) сьогодні (22 лютого) опублікувало інформацію про те, що він написав заяву про звільнення. Якщо це правда, я сподіваюся, що Президент цю заяву задовільнить. І в цьому контексті це може бути невелика перемога.

Що стосується особистих інтересів. Я як політик маю свій політичний інтерес, інтерес своєї команди. Мав на виборах і маю зараз. В мене є своє бачення різних питань, я міг із ним погоджуватися, хоча останнім часом я з Гунчиком не погоджуюся.

Але був його дзвінок у п’ятницю щодо бюджетних питань, які стосуються області. Вперше з листопада. Як народний депутат із головою ОДА я повинен спілкуватися. Попри це я сьогодні не приховую свою позицію щодо відставки, я виступаю із нею на сесіях, переконую колег підтримати так рішення.

Стосовно Яценюка. Голову ОДА фактично затверджує уряд, але все ж вносить президент. Це його компетенція, тому питання тільки до Президента. Я готовий працювати із адекватною кандидатурою, яку запропонує Президент. Бо я вже чую: «От призначить Президент нехорошу кандидатуру, ти будеш винен». Мене можуть запитати мою думку, я її можу висловити. Але конкретного кандидата із «Народного фронту» чи інших груп не пропоную.

‒ На Волині постійно актуальне питання волинських шахт. Йдеться про добудову шахти №10, закриття/незакриття інших шахт. Чи вдалося зняти напругу в цьому питанні?

‒ У минулому році вдалося «пробити» 200 мільйонів гривень в бюджеті. «Пробити», бо це відбувалося важко і не на початку бюджетного періоду. Але реально вони використали близько 130 мільйонів. Проблема була в тому, що керівництво шахти №10 замовило техніку, на яку довгий час проводяться тендери.

У цьому році 26 січня ми зареєстрували з Михайлом Бондарем законопроект про внесення змін у бюджет щодо державної підтримки вуглевидобувних підприємств (№3813). Там передбачено 100 мільйонів гривень на добудову шахти. Цього недостатньо, але це принаймні дозволить забезпечити зарплату працівникам, не консервувати шахту, забезпечити певний рух. Бо консервація шахти, на якій наполягає міністр Демчишин, це смерть. Це неприпустимо.

Я вже глибоко ознайомився із проблематикою 10-ої шахти. Очевидно, що вже багато коштів вкладено. Припускаю, що якусь частину коштів окремі керівники «освоїли» не у зовсім законний спосіб. Я не маю фактів на руках, але спілкувався із працівниками, представниками профспілок.

Та попри це на сьогодні не продовжити її будівництво – злочин. Якщо Верховна Рада підтримає, в бюджеті будуть ці 100 мільйонів. Можливо, якщо буде краща економічна ситуація, на вересень ми зможемо додати коштів.

Я сам в свій час був у неприємній ситуації, певному конфлікті із одною журналісткою відомою. Я зробив для себе висновок, що був не правий.

‒ Нещодавно журналісти інтернет-видання «Буг», яке знаходиться у вашому окрузі, заявили про тиск з боку депутатів облради Костянтина Зінкевича і Олексія Панасюка. У своїх претензіях до журналістів Зінкевич та Пансюка казали, що «Буг» – видання Гузя і «мочить» його опонентів. Прокоментуйте.

‒ По-перше, одразу скажу, що я не є засновником сайту «Буг». По-друге, я читав цю заяву але не був свідком цих подій. Якщо журналісти стверджують, що на них тиснуть і погрожують, є два варіанти: або журналісти говорять правду, або журналісти говорять неправду. Не можу сказати, що це видання когось «мочить», там є різні думки, бачення.

Я сам в свій час був у неприємній ситуації, певному конфлікті із одною журналісткою відомою. Я зробив для себе висновок, що був неправий. Тому вважаю, що які б були зауваження до журналістів, треба розуміти: журналісти мають право на критику. Часом навіть необ’єктивну.

Є чинне законодавство, яке дозволяє політику чи будь-кому іншому захистити свою репутацію. Тому в цій площині кожен повинен зробити висновки. В першу чергу політики. А далі хай розбираються.

Думаю, що виборів не буде, але якби вони були визначені на осінь цього року, я можу офіційно заявити, що буду балотуватися по своєму виборчому округу.

‒ Зважаючи на непопулярні чи невдалі реформи уряду Яценюка, «Народний фронт» має дуже низький рейтинг. Як ви збираєтеся переобиратися? Чи будете змінювати партію?

‒ Не планую наразі змінювати. Думаю, що виборів не буде, але якби вони були визначені на осінь цього року, я можу офіційно заявити, що буду балотуватися по своєму виборчому округу. Я в ньому працюю, в мене є про що звітувати. Зокрема нещодавно ми підготували звіт за 2015-й рік, який поширюватимемо в окрузі.

Я обирався від «Народного фронту» і брав зобов’язання працювати в цій фракції. Люди за мене голосували як за її представника. Вони можуть по-різному оцінювати уряд Яценюка. Але і по-різному оцінюють мою роботу – незалежно від партійності та фракційності. Поки питання про вибори не стоїть, але якщо вони будуть, будемо вивчати ситуацію. Поки невідомо, яку участь «Народний фронт» може в них  брати взагалі.

‒ Які ваші плани на роботу в окрузі на 2016-ий рік?

‒ Я зараз працюю, щоб домогтися більших субвенцій із державного бюджету для округу. Ми працюємо із сільськими громадами, з міськими головами. По-друге, зараз «підганяю» питання законотворчості. Хоча «Опора» визнала мене найефективнішим з волинських депутатів. Але я вважаю, що не до кінця ефективний в законодавчій діяльності. Тут трошки «підтягну».

У цю суботу-неділю проводимо хорошу ініціативу за допомогою програми USAID – форум ініціатив «Прибужжя» на території сільської ради Литовежа Іваничівського району.

Також є міжнародна діяльність. Нещодавно Ольга Коритнєва перейшла працювати до мене помічником із Луцької міської ради. Вона має великий досвід у цьому. Я сам кілька разів був у Польщі, спілкувалися із мером Любліна. Заступником голови їхнього сеймика воєводського (аналог обласної ради).

Якщо тебе знають, бачать у ЗМІ, на тебе будуть значно більше зважати, ніж на депутата, якого ніхто не чув і не знає, який відомий тільки в якійсь частині області. А тут загальноукраїнське визнання.

Загалом намагаємося вибудовувати систему. В цілому за рік до мене надійшло 937 звернень. Є підтримка громадських ініціатив. Я підтримую молодіжний ресурсний центр у Нововолинську, зараз розвиваємо фонд «Прибужжя» Я цього не боюся, бо це не перед виборам, а в міжвиборчий період.

Завтра їду в округ зі своїм звітом, будемо зустрічатися із людьми у школах, садках, на комунальних підприємствах. З березня планую іти зі своїм звітом по дворах Нововолинська, Володимира. Ще намагаюся в міру можливості допомагати армії з колегами.

Іноді мене критикують, що я часто буваю на телеканалах. Я цю критику в цьому контексті не сприймаю, бо я таким чином підвищую свою пізнаваність та навіть впливовість. Завдяки цьому я можу більш ефективно впливати на тих, хто приймає рішення. Якщо тебе знають, бачать у ЗМІ, на тебе будуть значно більше зважати, ніж на депутата, якого ніхто не чув і не знає, який відомий тільки в якійсь частині області. А тут загальноукраїнське визнання.

‒ Коли ідете на ток-шоу, готуєте якісь меседжі, погоджуєте їх із керівництвом фракції, партії?

‒ Я не буду приховувати, що в нас відбувається обговорення. Але для мене була цікавою участь у різних ток-шоу, бо я за освітою політолог. За цей час вже був на всіх основних програмах: «Чорне дзеркало», «Право на владу», «Свобода слова», Шустер LIVE. Перед ними ми обговорюємо спільну позицію. Бо це так само політична гра, де представники різних сил мають свою позицію. Ця практика є у всіх фракціях, у всіх командах.

Розмовляв Антон БУГАЙЧУК