Поранений майданівець з Ковеля розповів, чому не лишився у Штатах

111111

Важкопоранений майданівець з Ковеля Володимир Мовчан розповів про лікування, реабілітацію та життя після Майдану.

Про це пишуть Вісті Ковельщини.

Володимир Мовчан був поранений в ротову порожнину обличчя. Куля потрапила в щелепу і там розірвалася. Чоловік переніс кілька важких операцій, лікувався у Польщі та Америці.

– Володю, пройшов час. Ти багато пережив, перетерпів та передумав. Не виникало думки, що Майдан був непотрібним? Чи не з’являлося бажання помсти за втрачене здоров’я?

– Анатолію Володимировичу, про що Ви? Я ні разу не пожалкував, що їздив у Київ на Майдан. І відчуття помсти навіть у думці не з’являлося. Ми ж їхали виборювати волю, гідність і краще життя. Точилася жорстока безкомпромісна боротьба, яка могла бути забарвлена великою кров’ю.

Скажу більше: якби стався новий Майдан, то заради кращого майбутнього моїх донечок я знову став би до лав борців проти зла.

– Останній курс лікування де проходив?

– В США, у штаті  Огайо.  Там – одна з кращих клінік в Америці. Сучасна діагностика та й лікувальний процес на високому рівні.

За посередництвом газети «Вісті Ковельщини» висловлюю щиросердечну подяку лікарям, волонтерам, українській громаді в Америці, яка опікалася мною.

Володимир Мовчан з дружиною

Володимир Мовчан з дружиною

– А українська громада велика?

– Цілі селища! Хотів вивчати англійську мову, та не було потреби – все українське довкола.

– А з яких регіонів прибули наші земляки?

– В основному із Заходу – Львівщина, Івано-Франківщина, Тернопільщина. Навіть із Ковеля зустрічав сімейство.

– Ті українці не підлаштувалися під американців?

– Навколо міста Клівленда, де я лікувався, проживають в поселеннях десятки тисяч українців. Там діє 5 православних храмів.

Зберігаються національні традиції і звичаї. Я жив в українсько-голландській сім’ї, глава якої – голландець – завжди був в українській вишиванці і активно брав участь в усіх місцевих заходах. У нього є чому повчитися деяким нашим українцям-«патріотам».

Цікаво, що й природа, й клімат, як дві краплі води, схожі з українськими.

– А ностальгія за домівкою не огортала душу?

– Звичайно, за рідним краєм, дружиною та донечками скучав безкінечно. Здавалося б, що спілкування по скайпу і телефону вистачало, але це не може замінити особистого контакту.

– Українці в Америці живуть заможніше?

– Продукти харчування, одяг – все відносно недороге. Окремі товари за цінами рівняються із нашими. А бензин навіть  дешевший, як у нас. Заробітна плата там в рази вища, то ви й самі розумієте, як живуть вони там, а ми тут.

Володимир Мовчан з сім'єю

Володимир Мовчан з сім’єю

– Не виникало думки пробити «вікно» в Америку і оселитися там?

– Знаєте – ні! Я звикся з нашим далеко не райським життям. Тут треба робити все, щоб життя покращилося! Хіба багато треба, щоб культура обслуговування у нас в Ковелі стала такою, як там? Зайдеш в магазин – з тобою привітаються, запакують придбане, побажають доброго настрою й подякують. І все це – з усмішкою! І ви усміхнетесь, і день світлішає.

– Наших проблем з комуналкою або розбитими дорогами Ви там не зустрічали?

– Життя є життя. І там заміняють зношені труби й реконструюють дороги. Хоч інфраструктура доріг розвинена: триповерхові розв’язки, паркінги, техніки багато.

Але скрізь потрібно працювати, і тоді буде в нас так само.

– У вільний від лікування час чим займалися?

– Спати не давали. Возили на Ніагарський водоспад (це 4 години їзди), відвідували музеї, в тому числі – автомобільний та авіаційний. Пробували кухню інших народів в різноманітних ресторанах. Стільки всього було цікавого, що й виділити щось особливе важко. Зі мною ще був Саша Нечипорук з Луцька.

– Скажіть про найголовніше – здоров’я покращилося?

– Я переніс кілька важких операцій. Стан мій, якщо рівняти з тим, який був після поранення, ви й самі бачите. Але навіть сьогодні їсти ще важко. Одне око гірше бачить, а часом двояться предмети, на які я дивлюся. Я себе заспокоюю: аби тільки не гірше стало.

Багатьом пораненим в зоні АТО доводиться переживати ще важчі травми і поранення.

– Володю, а війну на Сході як сприймаєш?

– Для мене це – щось незрозуміле. Війна і ніби не війна. Телебачення, щоб голова не стала «квадратною» від побаченого, стараюся не вмикати. Там більше брехні, аніж правди.

– На твою думку, яке майбутнє нас чекає?

– Україна відбудеться!  Не за день, не за місяць, але відбудеться. Нас чекають довготривала боротьба і праця. Я вірю в наше щасливе майбутнє. Ми будемо жити, як європейці.

– Дай-то, Боже! Після Америки як адаптуєшся до рідних ковельських умов?

– Сьогодні в душі радість від зустрічей з друзями, колегами по роботі. В сім’ї – огортає щаслива аура.

Нагадаємо, що Володимир Мовчан разом з іншими волинськими Героями Майдану Олександром Гучем, Артемом Запотоцьким та Олександром Нечипоруком отримав нагороду від Президента України.

Розмовляв Анатолій СЕМЕНЮК