Про Луганщину після сепаратистів ‒ активісти зі Сходу у Луцьку

lysychansk_2

У рамках програми «Active citizens» від «British council» у Луцьк приїхали молоді активісти із Лисичанська, Сєвєродонецька та Старобільська. У 2014 році вони пережили так звану «Русскую вєсну» – фактичне захоплення міст сепаратистами та російськими військами.

Про ті часи та про сьогоднішні реалії Луганщини наша розмова із Павлом Демченком, Микитою Шевченком, Андрієм Горячкіним із Лисичанська та Владиславом Уколовим із Сєвєродонецька.

Чим сьогодні живе ваше місто. Наскільки вдалося відновитися після сепаратистів. Які настої панують?

Павло Демченко
Місто не так вже й сильно постраждало. Хоча є відчутні руйнування. Відомий будинок №17 вулиця Жовтневої революції. Очільник військово-цивільної адміністрації Георгій Тука приємно здивував тим, що на відновлення вже виділили 25 мільйонів.

При відході сепаратисти підірвали міст між Сєвєродонецьком і Лисичанськом. Для відновлення виділяють і європейські гранти. 90% європейських грошей, а 10% ‒ із місцевого бюджету.

Але, на жаль, настої багатьох не дуже патріотичні. Я не можу сказати, скільки відсотків. Але скільки б їх не було, це, звичайно, не тішить. Є тенденція, що кількість людей із такими настроями зменшується. Люди вже відчувають, що ніяких фашистів немає. Треба чітко розмежувати любов до Батьківщини і підтримку влади.

Саме на це б’ють російські ЗМІ. Тобто, вони кажуть: «Якщо ви підтримуєте Україну, ви підтримуєте уряд Яценюка, Порошенка». Звичайно, для нас треба це відмежовувати.

Микита Шевченко
Місто живе погано. Проблема в тому, що місцева влада підтримує Росію і сепаратистів. Люди на відсотків 50 підтримують Росію, сепаратистів, приблизно 20% не визначилися, приблизно 30% справді підтримують Україну. Але на початку конфлікту, звичайно, було менше патріотів. Та пізніше вони побачили, що в Україні немає фашистів.

Чому взагалі виник конфлікт. Був інформаційний вакуум, підміна понять. Багатьом неосвіченим людям казали, що Донбас годує Україну, хоча це неправда. Давно вже Донбас дотаційний. Але ніхто цього не пояснював.

Конфлікт спровокувала місцева влада з метою певного реваншу Віктора Януковича, Партії регіонів. Вони розхитали ситуацію. Коли конфлікт починався, всі в нашому регіоні дивилися російське телебачення («Россия24», «Перший канал»). Навіть ми дивилися. І тоді проблем для російськомовних не було.

Багато людей вважали, що є поділ на Захід і Схід, що на Заході «бендеровци». Рівень життя сьогодні не надто високий. Насправді тут місто у Луцьку краще виглядає. Але все залежить від людей. Люди пасивні, навіть «забиті». Багато хто досі підтримує Росію, бо вони їздять туди заробляти, а крім цього, нікуди не виїжджали за межі регіону.

ЗМІ на сьогодні захоплені місцевою владою. На початку, коли тільки розхитували ситуацію, збиралася молодь охороняти Леніна, бо на початку через ЗМІ та «Вконтакті» поширювали інформацію, що приїдуть два автобуси «бендеровців» захоплять місто і будуть валити пам’ятник Леніну. На фоні цього всього збиралася молодь, їх вербували, збирали в «самооборону», щоб охороняти пам’ятник від вигаданих «бендерівців». Хоча ніхто, звичайно, так і не приїхав.

Тільки потім депутат Сергій Дунаєв на своєму «Ленд крузері» зірвав пам’ятник Леніну і спровокував ситуацію. Люди почали думати, що приїхали «бендерівці» щось ламати. Потім Комуністична партія почала роздавати під паспорт зброю, яку доставили з Росії. Зброю брали раніше судимі, безробітні. Можливо, був якийсь відсоток ідейних. Але їх було мало. Ці люди навіть не служили в армії, але хотіли показати свою владу. Ще вплинула інформаційна підтримка Росії, про те, що «бендерівці» їдять дітей тощо. І вони в це вірили. На сьогодні ситуація краща. Стало більше патріотів, люди почали виходити, не боятися, говорити, що ми – Україна.

Так, ми погано живемо, місто вимирає, бо на сьогодні всі шахти дотаційні, заводи не працюють, бо влада привела їх до такого стану. Склозавод «Пролетарій» здали в оренду депутату Дунаєву, а коли Юрій Бойко був міністром, вони брали в борг, не платили за світло, за газ.

Проблема в тому, що залишилися старі чиновники та депутати. Три місяці тому були вибори, вибрали більшість депутатів із «Опозиційного блоку» та міського голову Шиліна. У нього син в розшуку за нарколабораторію, В самого Сергія Шиліна ‒ дві кримінальні справи. Але його вибрали. Проблема в тому. що є інформаційний вакуум. Як це робиться: є телеканал, яким завідує Дунаєв, у нього 51%, а 49% належить місту. І місто дотує цей телеканал, на якому пропагують вигідні Дунаєву речі.

Проблему в тому, що з Києва підтримки практично немає, немає жорсткої вертикалі влади. А в «Опозиційного блоку» є. Вони відстоюють свою «лінію» – недовіра владі.

Владислав Уколов
У нас є сепаратисти. Щоб викорінити їх, треба працювати точково. Бо я, наприклад, нічого не можу зробити, крім того, щоб проінформувати людей. А сепаратизм зароджується «зверху». І щоб зрозуміти, як все це викорінити, треба згадати, як формували сепаратистські настрої.

Створювали спеціальні «пабліки» (сторінки та групу соцмережах), там було до 20 тисяч підписників. Саме звідти координували сепаратистів та навіювали вигідні Росії речі. Навіть мені все це навіювали. І в певний момент я вже почав сумніватися. А такі ж проукраїнські організації знищували. В мене є знайомий, що зараз живе у Львові. Він є в розстрільних списках бойовиків.

Чи робить влада спроби подолати наслідки цієї пропаганди?

Павло Демченко
Що стосується влади, взагалі нічого не робиться. Все лежить на плечах громади. В нас тільки починають розвиватися громадські організації. Є «Сприяння розвитку Лисичанська», що сьогодні набирає обертів та позиціонує себе як представник демократичних сил. Вона є у соцмережах, є сайт, це все дає свої результати. Все на плечах громади, адже у місцевій владі 70% колишніх регіоналів. В міській раді 25 із 36 голосів.

Андрій Горячкін
Мені здається, що наша місцева влада – не патріоти. Але це не тільки «Опозиційний блок». Ще в міськраді є «Солідарність». «Радикальна партія», «Самопоміч». Просто вони не можуть об’єднатися, щоб зробити щось корисне. Вони просто «воюють» із «Опозиційним блоком». Але коли у того є більшість, про результат говорити важко. Якби у нашої влади було би хоч трохи патріотизму, все б налагоджувалося.

Чи є проблема в тому, щоб переглянути в Лисичанську українські телеканали?

Павло Демченко
Немає проблем. Але окремі люди принципово не сприймають «українську брехню» і дивляться російські канали через супутник. В кабельних мережах сьогодні вже немає жодного російського каналу. Десь місяць тому з’явилося Радіо Пульс – спільний проект «Громадського радіо» та обласного телебачення. Це досить потужний інформаційний ресурс.

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1112821522075744&set=a.175861185771787.38937.100000437206686&type=3&theater

Що корисного для себе ви побачили у Луцьку?

Владислав Уколов
У вас є Центр надання адмінпослуг. Якщо брати Сєвєвродонецьк, у нас як працює ЦНАП: ти приходиш в один кабінет, кажеш про свою проблему, а тобі кажуть: «Ви не за адресою, ідіть туди». І ти мусиш їхати на інший кінець міста. А там кажуть: «Ви недорозповіли суть проблеми, вертайтесь назад». І доводиться бігати. Тоді розумієш, що чиновників твої проблеми не цікавлять.

Андрій Горячкін
У Луцьку можна побачити єдність людей. Ви один до одного добре ставитеся, дружите. Ну, це моє враження. Навіть якщо люди незнайомі між собою. У нас навіть коли ти ідеш веселий, тобі навіть ніхто не посміхнеться. Якщо ти тут ідеш, тобі люди посміхаються, вітаються. Тобто, є між людьми комунікація. Якби це було у Лисичанську, було б набагато простіше. Люди знали б, що в нас є однакові проблеми, їх треба спільно вирішувати.

Павло Демченко
Тут надзвичайно активна молодь. І нам цього треба вчитися. Сьогодні, коли триває процес децентралізації, весь контроль за владою ‒ на плечах громади. І цього досвіду контрою за владою, активізації ми хотіли б навчитися. Зараз триває програма «Активні громадяни», де ми здобуваємо величезний досвід. Хочу подякувати нашим тренерам, Захару Ткачуку, Євгену Бондаренку. Тільки третій день, а я вже для себе багато чого почерпнув.

Ви плануєте приїхати у Лисичанськ, Сєвєродонецьк і використати цей досвід?

Павло Демченко

Ну взагалі в результаті цього ми маємо втілити соціальний проект, на який можна отримати грант. Тому якщо ми виграємо грант на конкурсі, будемо працювати. Але навіть якщо не виграємо, роботу треба продовжувати.

‒ Не секрет, що навіть у Луцьку через війну посилені антитерористичні заходи. В людей з’явилося більше необлікованої зброї. Наскільки питання зброї, яка залишилася, гостре у вас?

Павло Демченко

Нині єдине, що ми чуємо, це звуки вибухів на полігонах. Інколи бувають окремі сутички між військовими та місцевими мешканцями.

‒ Якісь спецоперації, затримання терористів проводять?

Павло Демченко

В Лисичанску не проводять. В сусідній Попасній була спецоперація. Ну але це більш прифронтове місто.

Розмовляв Антон БУГАЙЧУК