Київський патріархат проти нового вікарія Московського: церковна політика по-волинськи

Вікарієм Волинської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату, хоча конфесія не визнає цей додаток) став єпископ Камінь-Каширський Нафанаїл (Крикота). Як повідомляють на офіційному сайті єпархії, представили його у Свято-Покровському храмі 7 лютого.

Зважаючи на поважний вік та слабке здоров’я керуючого єпархією Ніфонта (Солодухи), саме Нафанаїл стає реальним очільником церковної структури УПЦ (МП) на Волині.

Цікаво, що вже через два дні після кадрового оновлення єпархії головний її «конкурент» на Волині – єпархія УПЦ Київського патріархату офіційно висловила побоювання, що Нафанаїл розбудовуватиме тут «русскій мір».

На сайті Волинської єпархії УПЦ КП з’явилася публікація: На Волині активніше запроваджуватимуть «русскій мір»? У ній із посиланням на Facebook протоієрея Віктора Пушка (головний редактор радіостудії «Благо» Волинської єпархії Київського патріархату) повідомляють біографію Нафанаїла, що тісно пов’язана із Росією:

«В нового волинського вікарія Московського Патріархату в Україні один брат служить у Москві, у храмі святих мучеників Адріана та Наталії в Бабушкіно, другий в Московській області – в Сорокіно. Той, що в Москві, у біографії навіть не вказує, що родом з України, не те що з Волині».

Владика Нафанаїл опинявся в центрі церковних переворотів. Зокрема, у 2012 році, під час хвороби митрополита Володимира (Сабодана), став членом «церковного ГКЧП», яке збиралося в обхід свого Предстоятеля внести скандальні зміни до Статуту Церкви, найімовірніше, нав’язані вищим керівництвом із Кремля. А двадцятьма роками раніше, у 1992-му, був одним із тих, хто виганяв тоді ще лояльного до митрополита Філарета архієпископа Лазаря (Швеця) з Одеси.

Новий ставленик Москви на Волині з 1988 по 1997 роки був кліриком Одеської єпархії. Один із його співбратів та друзів (як він себе назвав) протоієрей Володимир Корецький на офіційному місіонерському порталі-блозі протодиякона Андрія Кураєва у 2007 році відгукувався про цього нового волинського єпископа як великого шанувальника російського імператора Миколи ІІ, причому ще до канонізації самодержавця».

А ще Віктор Пушко нагадує про «семінаристів-тітушок» із УПЦ (МП):

«Окрім усього вищезазначеного, владику вікарія знають ще й як багатолітнього ректора Почаївської духовної семінарії (з 1997 по 2016 роки)… вдалось виявити на сайті семінарії в архіві новин за 2010 рік повідомлення із гучною назвою «Семинаристы защищают православный храм». У зв’язку з нещодавнім сюжетом ТСН про «семінаристів-тітушок», у якому йшлося про організовані групи студентів, яких закидали у різні проукраїнськи налаштовані населені пункти для створення конфліктних ситуацій, напрошується запитання: а чи не під керівництвом та благословенням вищого керівництва духовної школи здійснювались подібні рейди?

Зважаючи на всі факти діяльності цього ієрарха Московського Патріархату в Україні, можна лише здогадуватися, з якою метою поставлено його для фактичного керування Волинською єпархією УПЦ (МП), – насадження ідей «русского міра» на західноукраїнських землях».

DSC_3499

Нафанаїл (Крикота). Фото Із сайту УПЦ (МП)

Якщо згадати по непросту історію відносин Київського та Московського патріархатів на Волині, така заява звучить досить сміливо. Хоча Митрополит Луцький та Волинський УПЦ КП Михаїл (Зінкевич) робив і більш серйозні заяви. Так, після заявив Михаїла 9 березня 2015 року у Волинській єпархії УПМ МП навіть готували судовий позов за наклеп та розпалювання релігійної ворожнечі. Предметом стало те, що (за твердженням прес-служби УПЦ МП) Михаїл назвав священиків УПЦ (МП) «сепаратистами в рясах», а вірян – «холопами». При цьому, він нібито виступив із завідомо неправдивою інформацією, що начебто священики УПЦ (МП) не відспівують воїнів АТО та не присутні на панахидах. Більше того, митрополит Михаїл зазначив, що УПЦ (МП) начебто передала Росії свої кримські єпархії.

Конфлікти не обмежувалися лише заявами. За останні роки у області було кілька гострих суперечок через храми. Загальновідомим став конфлікт в селі Угринів на Горохівщині, де у вересні 2014 року Свято-Хрестовоздвиженський храм «перехрестили» із УПЦ (МП) в УПЦ КП рішення громади села за активного сприяння місцевого підприємця та депутата облради Андрія Турака.Таке рішення у Волинській Єпархії УПЦ МП назвали захопленням. А тому проводити богослужіння протоієрею Ростиславу Сапожнику довелося на дому. Проте вже у червні 2015 року священика нібито зібралися виселяти із будинку біля церкви.

Серед останніх – конфлікт навколо церкви у селі Залухів Ратнівського району. Церква у селі надежада громаді Молсковського патріархату. Однак 14 листопада 2015-го представники Київського намагалися добитися передачі храму їх конфесії. А УПЦ (МП) навіть заявили, що «Київським» начебто допомагав «Правий сектор»:

Перша хвиля наступаючої агресії прокотилася Волинською областю. 14 листопада у селі Залухів Ратнівського району відбулася спроба захопити православний храм. Зранку, біля 9 години, до воріт церкви почали з’їжджатися представники Правого сектору. Вони вишикувалися перед храмом та почали вимагати, щоб їх пустили до святині начебто помолитися. Разом з бійцями прибули представники Київського Патріархату з сусідніх сіл та нечисленна місцева громада прихильників УПЦ КП.

Настоятель храму отець Володимир Ковтач розповів, що представники Правого сектору приїхали на 11-х машинах. Також священник УПЦ стверджує, що представник Київського Патріархату намагалися схилити його до переходу у свою конфесію.

Звичний рейдерський сценарій цього разу не спрацював. Привезені представники Правого сектору не очікували, що громада УПЦ виявиться такою численною. Православні віряни обступили храм і не дозволили увійти у святиню. Правий сектор не чинив агресивного супротиву. Тим більше, представники міліції, які були присутніми, сприяли стабілізації обстановки. Звична словесна перепалка закінчилася тим, що бійці роз’їхались.

Щоправда, суперечки за церкву є багатьох селах Волині. Просто далеко не у кожному випадку доходить до масових зіткнень і гострих перепалок, інформація про які потрапляє у ЗМІ.

maxresdefault

Михаїл (Зінкевич)

А поки в селах сперечаються, у обласному центрі – Луцьку Київський патріархат закріплює своє домінування без публічних «розборок». Так, саме його священики читають молитви на більшості публічних заходів, очолюють службу в День пам’яті жертв Голодомору, Героїв Крут, Героїв Майдану та інші знаменні дати. Саме у Свято-Троїцькому соборі УПЦ КП розпочиналися десятки відспівувань бійців АТО, які продовжувалися громадською панахидою на Театральному майдані.

Саме УПЦ Київського патріархату має чимало перспективних земельних ділянок у Луцьку, до будівництва на яких є питання у краєзнавців. Зокрема йдеться про будівництво церкви напроти гімназії №4 та будівельні роботи на території Свято-Троїцького собору.

Про неприхильність до Московського патріархату нещодавно заявив і очільник відділу в справах сім’ї та молоді Луцької міськради Олексій Веремійчик. Мовляв, поки він на посаді. міськрада не підтримала жодного заходу Московського патріархату. А без «сім’ї та молоді», служби на багатьох офіційних заходах та агресивних заяв розширювати паству в Луцьку УПЦ (МП) доволі важко.

***

Можливо, боротьба за вплив і паству між церквами не настільки гостра і публічна, як словесні перепалки і війна компроматів між політиками. До того ж аморально «піаритися» на відзначенні річниці Голодомору чи відспівуванні бійців.

Але поряд із свою духовною місією дві найбільші православні конфесії на Волині продовжують політичну боротьбу. А прихильники різних конфесій позаочі обмінюються прізвиськами «сепаратисти», «прислужники Кіріла» чи «розкольники», «філаретівці». І треба визнати, що Київський патріархат веде її краще та навіть «агресивніше». В умовах анексії Криму та війни на Сході робити це легше, адже будь-яка асоціація із Москвою вже грає не на користь їх опонентам.

Антон БУГАЙЧУК