Це не означає, що там нема війни, якщо тільки один загинув, – волонтерка

допомога-армії

Волонтерки Жіночої сотні «Самооборони Волині» розповіли про свою роботу, яку вони виконують з початку війни.

Про це йдеться у сюжеті Громадського. Волинь.

За майже два роки через них передали тонни їжі, одягу і спорядження бійцям різних підрозділів українського війська та правоохоронних органів, які воюють на Сході.

Журналісти «Громадського. Волинь» відвідали волонтерський офіс, який знаходиться у  підвалі Департаменту агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації. Жінки складали передачу бійцям: фасували продукти та аптечки.

Одні із найактивніших волонтерок Оксана Демчинська та Яна Ковальчук поділилися своїми думками із журналістами.

 «Жіноча сотня боролась, бореться і буде боротися! До перемоги», – запевняє активістка Яна Ковальчук.

За її словами, турбує людська пасивність.

«Ми би хотіли, якщо чують нас і бачать люди, донести: війна продовжується, гинуть наші найкращі хлопці. Їх треба спасати і нам треба допомагати. Не знаю до кого звертатись. В першу чергу звертаємося до жінок: якщо ви хочете бачити своїх синів, чоловіків, батьків живими – допомагайте нам. Ми руки не опускаємо і опускати їх не будемо, але нам треба ваша допомога. В першу чергу, якщо є така можливість, дуже важливо не тільки продуктами допомагати, а дуже важлива ваша участь, щоб хлопці відчували наскільки вони для нас дорогі», – розповідає Яна.

«Дуже велика необхідність на фронті є в аптечках. Це – засоби першої медичної допомоги, які рятують життя. Так дуже часто в нас було, що хлопці зверталися. У них навіть не було чим зупинити кров, елементарного немає, немає навіть джгутів. Ми розробили разом з Базовим медичним коледжем нашим невеличку індивідуальну аптечку, де би було саме найнеобхідніше для того, щоб перев’язати пораненого і на перших хвилинах хоча би надати допомогу. Якщо хто може, ми потребуємо завжди лоперамід, активоване вугілля, кетанов, цитрамон. Джгути-турнікети ми купуємо у завода-виробника і по найнижчій ціні, то, якщо хтось може допомогти коштами, ми будемо дуже вдячні. Так само ми купуємо кровоспинну пов’язку «Аквагель» нашого українського виробництва», – пояснює волонтерка.

Як стверджує Оксана Демчинська, у волонтерок є стимул «вертатися в колію».

«Ми починаємо піднімати і робити не тільки для себе, коли якась вже криза геть. От в нас був розстріл на Інститутській, ми все кидали і ми йшли щось робити для когось, а не тільки для себе. Коли були на Сході бойові дії гарячіші, був більший підйом, зараз ніби-то один-два, але ж навіть один – це є людина, яка поклала життя за нас. І це не означає, що там нема війни, якщо тільки один загинув», – наголошує Демчинська.