«Копійка не валялася»: ТОП-5 місць у Луцьку, які зачекалися інвестора

K1600_DSC_6715

Луцьк задихається. Місто і далі затиснуте в кільці навколишніх сіл, мешканці яких не побажали утворювати з ним об’єднану громаду. Через це обласний центр ризикує невдовзі залишитися зовсім без вільних, цікавих інвесторам земельних ділянок.

В такій ситуації кожен квадратний метр стає особливо дорогим. А ефективність його використання – особливо важливою. Спробуємо розібратися, де у Луцьку залишилися вільні ділянки чи об’єкти, за рахунок яких можна далі розвивати і осучаснювати місто.

DSC_6683

Військове містечко на Привокзальній

Найбільша вільна земельна ділянка у Луцьку, про яку вже неодноразово говорили чиновники та писали ЗМІ – територія колишнього військового містечка №51 у Привокзальному районі. Її площа  – близько десяти гектарів, що дозволяє потенційно збудувати житло для 5-7 тисяч людей.

Хоча питання про освоєння цієї землі під житло замість зруйнованих казарм піднімають ще із 2004 року, Міноборони досі не дало погодження на передачу землі. Луцький мер Микола Романюк розповідає, що зберігає історію переписки із п’ятьма міністрами оборони з цього приводу. А голова облдержадмінічтрації Володимир Гунчик навіть заявляв по усну домовленість із міністром Степаном Полтораком. Проте «віз і нині там».

А будівлі казарм, їдалень, складів поступово руйнуються та обростають чагарниками.

K1600_yuy78

«Бронкс»

Бетонні каркаси на березі річки Стир біля будівельного супермаркету «Нова лінія» отримали в народі назву одного з найбільш депресивних районів Нью-Йорка. Це недобудоване приміщення ще одного корпусу заводу «Електротермометрія» довгий час слугувало місцем для розваг альтернативної луцької молоді.

Через фінансовий стан підприємства про відкриття виробництва у цих стінах давно не йдеться. В запланованому адмінкорпусі вже кілька років як здали квартири (до речі, через специфіку планування – надзвичайно малої квадратури). В «архітектурному» управлінні Луцької міської ради розповідають, що поруч збиралися будувати 12-и поверхові будинки. Однак поки ця ідея зависла у повітрі.

K1600_12358317_882413168474530_1980049914_n

Плитниця,7 у Старому місті

Будинок на вулиці Плитниця,7, що біля ресторану «Корона Вітовта» у Старому місті – мабуть, найбільш занедбана історична будівля Луцька. Нині його «прикрили» захисними щитами, аби всередині тінейджери не робили «халабуди». Проте все ж там без молоді, яка вживає алкоголь та наркотики, не обходиться.

За словами відомого історика Петра Троневича, тут збиралися облаштувати хостел для автотуристів. За даними із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок належить Торчинюк Наталії Володимирівні. Придбала вона його у2006 році. Де нині ця жінка, невідомо. Проте забрати у неї будівлю згідно із чинним законодавством не можна. Хоча у країнах Заходу практикують відбирання будівель (тим більше історичних), власник яких яких не стежить за їхнім станом.

K1600_789

Студмістечко СНУ (Володимирська,1)

Ділянка на перехресті вулиць Володимирської та Львівської має площу близько восьми гектарів. За сприяння колишнього міського голови Луцька Богдана Шиби цю землю передали Волинському національному (нині Східноєвропейському) університету імені Лесі Українки.

Станом на 2014 рік втілення проекту оцінювали у приблизно 50 мільйонів євро. Однак нині будівельні роботи так і не розпочали, адже знайти такі суттєві інвестиції – непросто.

 

 

Кафетерій та туалет біля облмуздрамтеатру

Договір суборенди землі міська рада уклала із підприємцем Романом Патлашинським ще у 2010 році. У лютому 2013 року уклали новий договір оренди громадської вбиральні. Однак через бюрократичні процедури реконструкція вбиральні та заміна старих комунікацій так і не розпочалась.K1600_12395327_882413185141195_84351024_n

У липні 2015 року міська рада продовжила договір оренди. У документі йдеться про те, що разом із реконструкцією вбиральні планують над туалетом звести кафе. Адже інвестувати немалі кошти у відбудову лише вбиральні та повну заміну мереж – справа нерентабельна. Тому аби в центрі знову запрацював міський туалет, проект його відбудови мусить бути масштабніший.

 

*   *   *

Очевидно, що основна причина зволікання і простою у справі інвестиційного освоєння цих проектів – у чиновницькому бюрократизмі і законодавчих неузгодженостях. Все ж хочеться вірити, що з оновленням депутатського корпусу та складу виконавчих органів Луцької міської ради місто стане з більшим розумінням ставитися до потреби інвестицій. І врешті, «совкові плями», якими є недобудовані та закинуті об’єкти, зникнуть з обличчя обласного центру Волині.

 

Богдан ЧЕХОВСЬКИЙ