Парки, спорт, собаки та інше: інтерв’ю з заступником мера Луцька

Юрій Моклиця

Поки у міській раді не стихають перипетії навколо обрання чи необрання п’ятого заступника для міського голови Миколи Романюка, його чотири заступники вже взялися до роботи.

Юрій Моклиця  відповідає за службу у справах дітей, фізичну культуру і спорт, охорону праці, екологію, управління надзвичайних ситуацій, цивільний захист. Йому підпорядковуються КП «Парки і сквери», Луцький зоопарк, заклади «Спорт для всіх», клуби за місцем проживання, КП «Ласка».

Про плани розвитку спортивної інфраструктури міста, розширення мережі парків та звикання до нової посади Юрій Моклиця розповів в інтерв’ю ВАРу.

 

– В подальшому плануєте поєднувати роботу помічника нардепа Ігоря Лапіна та заступника мера чи все-таки відмовитися від ролі помічника?

– Я був на державній службі, коли був помічником Лапін. Зараз згідно з законодавством я не можу бути там на роботі, тож мене звільнили і я вже не є помічником. Проте я хочу бути помічником на громадських засадах, бо органу місцевого самоврядування важливо співпрацювати із Києвом. Через мене Лапін зможе бути помічником Луцьку і громаді. Я ж буду посередником у межах тих напрямків, які мені доручені. У мене так звані слабкі напрямки, але якщо розібратися, то роботи дуже багато. Заступник – це як тяговий кінь. Система працюватиме і без заступників, але без них не буде жодних змін та розвитку. Заступник же може впроваджувати різні ініціативи.

 

-Як змінився ваш розпорядок дня, скільки часу проводите на роботі?

-Я проводжу на роботі по 9 годин, поки небагато. На роботу приходжу на 8:00, тому доводиться рано вставати.

Тепер мене самі обставини змушують бути постійно в тонусі – документи, рішення, дзвінки. Я працюю з високою продуктивністю, коли мене стимулюють зовнішні фактори. Це добре впливає з точки зору самодисципліни. Тож посада заступника мера для мене це ще й можливість самовдосконалитися.

Юрій Моклиця розповідає про розбудову велоструктури в місті

Юрій Моклиця розповідає про розбудову велоструктури в місті

 

-Вас знають ще й як актора театру «ГаРмИдЕр». Чи вистачає вам часу порівнювати заступництво і гру в театрі?

-Про це поки рано говорити, бо я працюю лише два тижні. Я підозрюю, що будуть непередбачувані речі, але я взяв за правило, що беру участь у постановках театру через одну. Час покаже, але я однозначно залишуся в театрі, бо це для мене дуже важливий фактор, який розвиває мене і підтримує як особистість.

 

-Які ваші перші враження від роботи?

-У мене не було відчуття, що я потрапив у чуже середовище, до якого треба довго звикати та розбиратися. Можна сказати, що я прийшов і одразу взявся за роботу. Багато з чим ще доводиться знайомитися, але ж це робочий процес. У нас вже були спільні наради з іншими заступниками та міським головою. Спілкувалися всі однією мовою (усміхається).

Для мене індикатором того, що я «в темі», є те, що у мене з’являється бачення вирішення питань. Поки немає грандіозних планів, бо ще вивчаю ситуацію. Ключові теми – парки і спорт. Ними треба займатися фактично з нуля.

 

-Ситуація із спортивними майданчиками у місті складна – вони або дуже старі, або ж їх немає. Чи маєте якесь бачення вирішення цієї проблеми?

-Питання у тому, як ефективно використати гроші. Зараз у системі ще дуже погано розвинутий менеджмент. Тобто вкидаючи туди гроші стимулюють їх недоцільне використання. Поки у бюджеті я не «борюся» за жодну цифру, бо не знаю, що стоїть під нею. Я маю розуміти, куди піде кожна тисяча гривень. Тож спочатку я маю розібратися, щоб система працювала ідеально – лише тоді я дозволю собі «лобіювати» гроші на певні напрямки. А зараз треба вивчити ситуацію і скласти план дій. Тож зараз першочерговим завданням є майданчики та клуби за місцем проживання.

 

-А чим займаються ці клуби?

-Такі організації мають стимулювати спортивно-масову діяльність на мікрорайонах. У Луцьку таких клубів вісім, я вже об’їхав сім із них. Це ланка, яка може розвивати масовий спорт для всіх, включаючи дорослих. У нас зараз розвитком спорту для дорослих займається, але через слабке фінансування не на такому високому рівні як хотілося б.

За кожним клубом закріплений тренер-методист, який організовує там роботу. Це поки все, що я знаю. У клубах деякі діти займаються безплатно, деякі ні, деякі клуби наймають тренерів. Насправді усе треба уніфікувати, а поки що все дуже хаотично.

З іншого боку є тренери та діти, а у нас – приміщення. Треба це довести до спільного знаменника. Питання ще й тому, що ці клуби знаходяться на балансі ЖЕКів. ЖЕК не має мотивації розвивати спорт.

Проте з прийняттям закону сподіваємося, що усі клуби візьмуть на баланс спеціального комунального підприємства, знайдеться інвестор, який почне працювати у цьому напрямку. Спочатку, звичайно необхідно поговорити з людьми – розпитати, чого вони хочуть, з’ясувати, які секції зацікавлять. Треба сформувати єдину для усіх модель роботи і я впевнений, що ці клуби дадуть можливість мешканцям краще координуватися для проведення масових заходів. Так простіше буде популяризувати масовий спорт. До цього ми маємо рухатися.

Зараз активно лобіюють професійних спортсменів, але я би спитав лучан, чи готові вони платити за професійний спорт. Моя суб’єктивна думка, що в першу чергу треба орієнтуватися на масовий спорт.

В ідеалі я б «забирав» трошки грошей із охорони здоров’я, бо чим більше люди займатимуться спортом, тим менше хворітимуть. Це відома істина (усміхається).

 

Юрій Моклиця на відкритті креативного простору Озерний вітер

Юрій Моклиця на відкритті креативного простору Озерний вітер

 

-Останнім часом великі регулярні спортивні дійства проводили приватні особи. Як ставитеся до такої ініціативи?

-Вважаю, що приватні заходи треба стимулювати і підтримувати. Від міської ради великих заходів немає. У нас є перелік із 90 заходів на рік, але що це за заходи, який їх рівень, скільки грошей  виділяють на проведення, я ще не вивчив детально. Але зараз я не бачу ієрархії, а лише сукупність заходів, які формують без врахування потреби та ефективності. Тож другим етапом роботи бачу відпрацювання нової системи менеджменту спортивних дійств – скажімо 4-5 великих заходи, ряд менших для різних вікових груп тощо. Але у цих дійствах має бути логіка – одні спрямують на популяризацію видів спорту, інші розвиватимуть загальний спортивно-масовий рух, але по вікових групах тощо.

Це питання ще відкрите для мене, але я хочу поспілкуватися з усіма, хто має ідеї, щоб сформувати загальне бачення. Змінювати підходи до організації однозначно треба.

 

-Зараз будуєте глобальні плани?

-Так. Але є  й ряд локальних питань, які потребують термінового вирішення. У нас є три спортивні товариства, у яких працює сукупно близько 50 тренерів. Їх фінансували їх з фонду державного страхування, а цього року припинили. Ми вже заклали кошти в бюджеті на ці товариства, але тепер думаємо, як це оформити юридично, бо у кожному товаристві багато адміністративних посад. Іноді на двох тренерів – по 1 людині з персоналу. Проблеми виникають ще й з клубами, у яких є майно. Тобто, мовляв, ви фінансуйте нас, але майно ми залишимо собі. Я підозрюю, що ця історія може закінчитися скандалом, але спробуємо розібратися у цій ситуації.

 

-Чи вивчали ви стан спортивної інфраструктури міста?

-І досі вивчаю, та вже можу сказати, що стан далеко не найкращий. У нас дуже мало залів, де можна проводити змагання – це зали 24-тої і 26-тої школи, там лише треба зробити незначний ремонт. Є й інші заклади, але вони потребують значного ремонту.

Майданчики і поля теж у не найкращій ситуації. Вважаю, що треба створити комунальне підприємство, щоб мати можливість отримувати кошти. Немає механізму, щоб взяти гроші у тих хто займається спортом – тобто люди платять, але комусь у кишеню,  а ці гроші можна залучити на розвиток тих самих залів.  Треба розробити механізм, щоб усе працювала чітко – так буде стимул до розвитку спортивної інфраструктури.

Зараз у нас є близько 40 спортмайданчиків,  більшість із яких занедбані. Частину я вже об’їздив.

Їх треба привести до належного стану та віддати на баланс структурі, яка буде вмотивована у їх розвитку. Зараз вони усі на балансі ЖЕКів, і є загроза, що у майбутньому перейдуть на баланс ОСББ.

 

-У чому саме загроза?

-ОСББ – це декілька будинків і спортмайданчик, який розрахований на весь мікрорайон. І якщо ОСББ захоче обгородитися, бо така практика є, то виходить, що спортмайданчик «дістанеться» вузькому колу людей. Це неправильно.

Треба також шукати базове фінансування, але з чітко визначеними особами, які за нього відповідатимуть. Якщо майданчик, до прикладу, знаходиться біля клубу за місцем проживання – чудово, за майданчиком приглянуть, міськрада виділить на це певні кошти – у такий майданчик можна вкладати гроші.

Ми прорахуємо економічну ефективність і можливо наймемо працівника, який,скажімо весною перевірятиме стан майданчиків та ремонтуватиме їх. Якщо треба – має бути хтось, хто підфарбує, підкрутить, поправить.

Я не сприймаю, коли люди допомагають відремонтувати майданчик,  а потім обмежують до нього доступ. Повага людині, що вклала у це гроші, але вона має зрозуміти, що це не її власність.

 

-Під вашу відповідальність потрапило КП «Ласка» – скарги на його роботу і досі надходять, мовляв, багато собак на вулицях та сусідам докучає шум. Чи маєте формулу вирішення цих проблем?

-Скажу чесно – я не бачу надзвичайних проблем. Підприємство «витягує» усі можливості з доступного їм ресурсу. Я сьогодні був на підприємстві і можу сказати, що там працівники працюють більше на ентузіазмі. Вони розробили проект побудови сучасного притулку. Насправді проблема не така велика, як її роздувають. Там немає постійного фонового шуму – собаки гавкають, лише коли чують, що хтось ходить. Це знову таки питання паркану – коли його добудують, проблема вирішиться.

Підприємство виграє тендери. Я не знаю, що можна покращити, окрім як спробувати «вибити» 8 мільйонів гривень з держбюджету на побудову притулку. Їхню ж діяльність я підтримую н а 100%: до тварин тут ставляться гуманно, усіх собак, які проходять через притулок, стерилізують. Для частини собак вдається знайти господарів.

Результати роботи КП «Ласка» видно неозброєним оком.

 

-Чи плануєте розширення паркової мережі чи покращення благоустрою у парках?

-Знову ж таки, треба вирішити питання менеджменту. На виконкомі я поставив питання начальнику департаменту ЖКГ Івану Кубіцькому, чому у його програмі не представлений план благоустрою парків. Він відповів, що передбачена лише підрізка дерев та стрижка трави, оскільки парки належать до компетенції управління культури. Перед цим я спілкувався з управлінням культури, ті теж «відхрестилися», бо КП «Парки і сквери» не є закладом культури.

Тож парки до сьогодні фактично «висять» у повітрі, а КП «Парки і сквери» не належать до жодного з управлінь, а розвитком парків займатися немає кому.

Зараз найважливіше – розробити концепцію розвитку парків, тоді найняти проектанта, який намалює проект та втілити його. Треба розробити детальний пазл, обговорити його з людьми та залучити інвесторів на вигідних для міста умовах. Поки що у нас все робиться навпаки і архітектурна бюрократія заганяє нас у тісні рамки.

Тому план розвитку такий: збір пропозицій лучан, на основі яких сформують концепцію, долучати експертів та спільно формувати план розвитку парків.

Юрій Моклиця з колегами-самооборонівцями

Юрій Моклиця з колегами-самооборонівцями

 

-Але ж бюджет сформують ще до Нового року , тому необхідно таки передбачати певні суми?

-У нас зараз питання в тому, що немає розпорядника. Управління культури відхрещується,  і ЖКГ також, тому немає за ким закріпити ці кошти. У бюджет будемо вносити зміни. Просто щоб розуміти, скільки треба коштів, треба чітко уявляти план роботи. Я маю знати, під що «брати» ресурс. Поки у мене не складеться картинка, я не готовий запрошувати інвесторів.

 

-Часто забудовники зрізають дерева, тож кількість їх у місті зменшується…

-Так, тільки ще маю добре вивчити норми. Забудовник же має посадити дерево натомість зрізаного, тому можливо кількісно це непомітно. Поки я ще не до кінця уявляю, де садити дерева. От дізнався, що почистили «Пташиний гай», там треба досадити. У нас в пріоритеті цей напрямок, спробуємо шукати саджанці своїми силами та домовлятися із «Волиньлісом».

Раніше я кожного року садив дерева і на це не треба було колосальних коштів – домовлялися з лісництвами про саджанці, приходили на пустир і садили. Тож з точки зору громадського діяча я маю уявлення і можу стверджувати, що це не складно зробити.

 

-Чи є програми, які наблизять Луцьк до європейських стандартів у питанні роздільного смітттєзбирання?

-Програми ще немає, але плануємо її розробити. У бюджеті передбачено кошти для закупівлі контейнерів для роздільного сміттєзбирання. Треба також розробити схему управління та схему вивезення твердих відходів, бо поки це відбувається хаотично. Є проблеми й з приватним сектором. Будемо шукати вирішення цих проблем.

 

 -Чи проводили ви зустрічі з працівниками відділів і управлінь, які ви куруєте?

-Так, уже з усіма зустрівся за винятком відділу охорони праці.

Ми досить часто бачимося із міським головою  і заступниками. Майже кожного дня маємо нараду чи зустріч. Після тижня роботи у мене виникла потреба розповісти про своє бачення і пропозиції. У нас високий відсоток порозуміння з питань парків і спорту.

У Миколи Ярославовича дуже правильний і прогресивний підхід до роботи – він каже, що у спірних питаннях останнє слово мають сказати люди. Тож я не побачив того «комсомольця», про якого багато хто розповідав.

І взагалі – спортом мають керувати не спортсмени, а культурою – не художники. Усім мають керувати менеджери.

 

-Раніше ви вже працювали у міській раді. Чи дуже змінилася міськрада?

-Більшість працівників ті самі, вони досить тепло прийняли мій прихід, сподіваюся, що це щиро. Я не відчуваю себе тут чужим. З кимось працював довше, з кимось менше, та я у своїй тарілці.

А з приводу менеджменту мені складно порівнювати, бо я ніколи раніше не працював на посаді заступника мера. Щоправда, відчуваю нестачу секретаря, бо  часто не сиджу  в кабінеті, а немає кому приймати документи чи вислухати людей.

Але загалом поки комфортно, навіть те, що треба приходити на 8:00 налаштовує на продуктивну роботу.

 

Розмовляла Василина БОРУЦЬКА