«Не буду з’ясовувати, хто з нас із Палицею «крутіший», – Володимир Гунчик

Володимир Гунчик

Попри другу позицію «Солідарності» на місцевих виборах, бурштинову «кризу» та активну діяльність нардепа Ігоря Гузя Володимир Гунчик залишається одним із найвпливовіших політиків Волинської області. А посада голови облдержадміністрації забезпечує йому постійну присутність у медіа-просторі як очільника виконавчої гілки влади в області.

Гунчик стверджує, що про відставку, яку йому пророкували опоненти, нині не йдеться. У інтерв’ю ВАР він розповів про фейкову гранату, «піар», роботу із Ігорем Гузем та іншими нардепами, взаємодію з головою обласної ради Ігорем Палицею, а також здобутки і невдачі 2015-го року.

— Розпочнемо із останніх тем. Як можете прокоментувати інформацію ЗМІ із групи Палиці про гранату, яку вам нібито приніс Андрій Фафлей?

— Скажу дуже просто. Це чистий фейк.

— Нардеп Ігор Гузь продовжує кампанію за ваше звільнення. Він уже проводив прес-конференції, брифінги, зустрічався із заступником голови Адміністрації Президента України Ковальчуком, аби добитися вашого звільнення. Ви  ж заявляли, що це пов’язано із якимись домовленостями щодо Ігоря Торби? Невже Гузь робить усе це через одного голову райради?

— Думаю, що швидше за все Ігор Гузь хоче використати мене, щоби «попіаритися». Така моя позиція. Питання, пов’язані з роботою голови адміністрації, і бажання народного депутата винести якісь ультимативні вимоги до Президента – це речі, які не в компетенції народного обранця. От якби з цим звертався Прем’єр-міністр чи тему б зачепили під час засідання уряду. А так… Я подивився на всі ті вимоги, які озвучував наш шановний народний депутат, і думаю, що Ігорю Володимировичу трохи не хватає… «піару».

Думаю, що швидше за все Ігор Гузь хоче використати мене, щоби «попіаритися».

— Як у вас налагоджена співпраця із волинськими нардепами?

— Зустрічаюся щотижня. Обговорюємо величезний спектр питань, починаючи від соціальних гарантій, матеріальної допомоги окремим людям, які звертаються, і включаючи глобальні питання, зокрема, формування бюджету. Якщо взяти 2015 рік, то з нашим шанованим Ігорем Гузем я зустрічався, напевно, разів 15. Розумію, комусь хочеться, щоби створили якийсь дорадчий орган при обласній адміністрації від народних депутатів, аби мати більший вплив на процеси.

Але народні депутати – цілком самостійні й самодостатні політики. В них у кожного є апарат, з якими ми працюємо. Звертаємося до депутатів, відбуваються зустрічі. До прикладу, минулого року були нардепи від різних фракцій та різних політичних сил: і «Самопоміч», і «Свобода», і «Радикальна партія», і «Блок Петра Порошенка, і «Батьківщина». Для голови адміністрації при вирішенні проблем області немає різниці, яку політичну силу чи фракцію представляють депутати. Головне – щоби від такого спілкування був позитив і результат.

Скажу відверто, що позитив є. Дуже багато питань, які ми ставили перед народними депутатами в частині змін до законодавства, вдалося вирішити саме завдяки спільному голосуванню представників різних фракцій. Вважаю, що це і є конкретна робота.

— Під час місцевих виборів ви очолювали список Блоку Петра Порошенка-«Солідарність». Чи не було спокуси голові облдержадміністрації використати адмінресурс, аби допомогти пропрезидентській політичній силі?

— Я вам скажу, що вже пережив той період часу, коли голова адміністрації своїми діями викликав роздратування або несприйняття громадою. Перевірка на стійкість була влаштована голові адміністрації в перші місяці, коли й прийшов на цю роботу. Сьогодні наступати на граблі та знову створювати прецедент, коли ти викликаєш антагонізм суспільства — це помилки минулого. Допускати чергового загострення не хочу. Навіщо мені адміністративний ресурс, коли сьогодні політична сила представлена досить відомими людьми?

У нас, щоби там не говорили, у 6 районах та 3 містах обласного значення політична сила має свого лідера. Повірте, адміністративний ресурс я кожен день використовую у Нововолинську в частині роботи з шахтарями. Але це не тиск, це не сприяння політичній силі. Це вирішення проблемних питань регіону. Для мене дзвінки, вказівки, поширення якихось матеріалів у ЗМІ – це не той стиль роботи, яким сьогодні керується голова облдержадміністрації.

— Новообраний голова обласної ради Ігор Палиця фактично є лідером «Укропу» на Волині. Він працює набагато активніше та має набагато більший вплив, ніж попередній голова Валентин Вітер. Чи немає перестороги, що Палиця усуне вас із п’єдесталу найвпливовішої особи Волинської області?

— Мені дуже приємно, адже ви відзначили, що я – найвпливовіша особа у Волинській області. Як ми розділимо повноваження із головою обласної ради? В кожного з нас є свої посадові обов’язки. Ігор Палиця, будучи головою обласної державної адміністрації в Одесі, дуже чітко знає повноваження голови облдержадміністрації та голови обласної ради.

Мені здається, що тут не стоїть питання: хто впливовіший. Постає питання, наскільки ми можемо скоординувати свої дії. Не хочу на себе брати повноваження голови обласної ради. Не хочу на себе брати повноваження, які сьогодні має весь депутатський корпус. 2015 рік показав, що, не маючи своєї фракції у обласній раді, голова облдержадміністрації успішно співпрацював із депутатами. Хоча дехто каже, що такої співпраці не було.

Мені здається, що тут не стоїть питання: хто впливовіший. Постає питання, наскільки ми можемо скоординувати свої дії.

Сьогодні ситуація змінилася тільки в тій частині, що в обласній раді з’явилася більшість. Можливо, вона умовна та ще не сформована, але вона вже декларативно постала. Голова облдержадміністрації для подальшої роботи повинен знайти компроміс із цією частиною депутатів. Голова обласної ради – представник сили, яка й сформувала цю ситуативну більшість. Чому я повинен ставити завдання співпрацювати з більшістю та не співпрацювати із головою обласної ради? Це парадокс.

Чим вимірюється авторитет керівника? В першу чергу його вмінням виконувати ухвалені рішення або реалізовувати ті плани, які він перед собою ставить. Якщо обласна рада успішно прийме бюджет 2016 року і ми покажемо у першому кварталі під час змін до бюджету, що це є бюджет розвитку, що бачимо перспективи нарощення економічного потенціалу, це буде заслугою всіх: Гунчика, Палиці, депутатів, органів місцевого самоврядування. Не можна когось виокремлювати.

Напевне, є люди і в тій і в іншій команді, яким не зовсім буде подобатися моя співпраця із головою обласної ради. Можливо, хтось чекав, що виникне якийсь серйозний конфлікт і ми дійсно будемо «перетягувати ковдру», зясовувати, хто більш авторитетний. Я бачу питання зовсім інакше. А люди оцінять роботу обласної ради і роботу адміністрації тільки за конкретними результатами. І тут недопрацювання одного йтиме в мінус для обох. Позитиви ж стануть плюсами для обох.

Ви, можливо, хотіли сказати слово «авторитарність»? Не може голова облдержадміністрації чи обласної ради зайняти авторитарну позицію. Бо це – протистояння, підняття себе над інтересами когось, над інтересами громади, депутатських груп. Не думаю, що й Ігор Палиця захоче ставити себе над ситуативною меншістю. Тим паче, що депутати від БПП представлені у декількох комісіях. А Віталій Заремба очолює потужну сільськогосподарську комісію.

Не думаю, що й Ігор Палиця захоче ставити себе над ситуативною меншістю.

Відбуваються спільні заходи, зокрема, пов’язані з обговоренням бюджету. А формування стратегії та обласних програм доводять, що наміри окремих радикально налаштованих (не від Радикальної партії) не мають під собою підгрунтя. Я не буду з’ясовувати, хто із нас з Палицею «крутіший».

— З чим підходить Волинська область до кінця 2015 року. Назвіть 3 найбільші досягнення обласної влади за це рік.

— Я почав би із того, що в області більшою чи меншою мірою, але утримується рівновага. Найбільше досягнення влади – що ми не спровокували жодних радикальних конфліктів. Немає різких протистоянь у міжконфесійних відносинах. Звісно, не все так безхмарно. Але немає такого, як в інших областях, де відчутний авторитарний вплив.

Багато роботи зроблено щодо соціального забезпечення. Хто б нас як не критикував, та цифри, які озвучила під час останньої оперативної наради  Оксана Михайлівна Гобод (директор департаменту соціальної політики ОДА, – ред.), говорять самі за себе. Ми розраховували охопити субсидіями 110 тисяч домогосподарств, а їх уже – 160 тисяч. Минулого року було 22 мільйони субсидійної підтримки, зараз – майже 400 мільйонів.

Це означає, що влада, узявшись вирішувати серйозні соціальні проблеми, зокрема, й компенсації різниці в тарифах, зробила все, аби довести: ми хочемо вам допомогти. І оцей більш-менш орієнтований на громаду спокій – для мене найбільше досягнення.

Друге важливе питання – соціальна підтримка малозабезпечених, сімей військовослужбовців, сімей загиблих, самих військовослужбовців. Я його ставлю на друге місце, бо попри всі проблеми, попри всі намагання зіштовхнути лобами владу і громадськість, нам вдалося знайти порозуміння із громадськими організаціями, волонтерами, представниками різних рухів у частині соціального захисту людей. Створено координаційну раду, є розуміння роботи з волонтерами, порозуміння з батьківськими комітетами, є матеріальна підтримка державних структур.

…попри всі проблеми, попри всі намагання зіштовхнути лобами владу і громадськість, нам вдалося знайти порозуміння із громадськими організаціями, волонтерами…

Пам’ятаю, наскільки складним був період серпня-вересня 2014 року щодо соціально-психологічної обстановки в області. Наскільки тяжко було голові адміністрації заручитися підтримкою громадських організацій, щоб об’єднати зусилля і сказати: «Ми з вами повинні вирішувати проблеми разом». Ішли якісь «перетягування». Все це зараз відпало. Так, є окремі спалахи, але це просто нагадування окремих політиків, що вони є.

Ну і третє питання – це бюджет. Коли маєш бюджет, вирішуєш друге питання, можеш підтримувати стабільність в області, бо є можливість використати відповідний ресурс. Зараз десь 450, а під кінець року буде до 500 мільйонів перевиконання бюджету. Я вже не кажу про ті кошти, які ми заклали. Це свідчення того, що органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови повірили тій політиці, яку сповідує голова адміністрації: «Працювати спільно, разом».

Слово «співфінансування» вже не є незвичним для багатьох. Коли зустрічаюся із сільськими головами, вони одразу мені кажуть: «Ми готові спільно працювати з бюджетом». А це означає, що зведений бюджет у 450-500 мільйонів – це серйозна платформа, фундамент на 2016 рік.

Дуже хочу, щоби ці 3 складові залишилися головними на 2016 рік. Сподіваюся, щоб обласна рада, усвідомлюючи свою роль, приймала реальні програми, які б реально фінансувалися. Як наслідок, щоб органи влади на рівні міст, районі, сільських та селищних рад, беручи за приклад реальну позицію обласної влади, приймали реалістичні бюджети. Щоби не було такого, що якась сільська рада не виконала бюджет. Об’єднавши ці реалії формування бюджету, ми з вами забезпечимо стабільність в області, забезпечимо соціальну підтримку, реалізацію інфраструктурних проектів.

Сподіваюся, що зможемо в першому кварталі наступного року скласти звіт за результатами 2015-го і доповісти громаді про результати виконання.

— Та все ж робота не буває ідеальною. Розкажіть, що ви планували зробити, але не вдалося.

— Не вдалося призначити голів двох районних адміністрацій: в Любомльському і Ратнівському районах. Повірте, це вже (скажу, щоби нікого не образити) «цирк і клоуни». Де тільки міг, із ким тільки не говорив. І мені позиція Кабінету Міністрів у цьому питані незрозуміла. Вони могли протягом тривалого періоду часу відправити відповідь, що ці кандидатури їх не влаштовують. І ми би подали нові пропозиції. А то – «ні атвєта, ні привєта».

Повірте, це вже (скажу, щоби нікого не образити) «цирк і клоуни».

У результаті два райони мали серйозні проблеми протягом року. Що таке відсутність голови адміністрації? Це неможливість вирішувати земельні питання, питання, пов’язані з розподілом коштів. Треба весь час збирати раду. І кожен тиждень двічі, а то й тричі рази засідала сесія, щоби вирішувати якісь питання.

От і маємо деякі політичні апломби і намагання певних політиків, зокрема й народних депутатів, довести свою силу в тому, що не призначають голову РДА, «бо я от такий крутий». На мою думку, це – їхня слабкість. Краще було би призначити голову РДА і показати, що він вміє чи не вміє працювати, піддати його нищівній критиці, якщо він не працював би.

Сьогодні мої радники в цих районах справилися за десятибальною системою на оцінку 6-7. Але це – радники. В них немає повноважень. А якби вони були головами адміністрацій, вони б справилися на 8.

Я почав із голів РДА, бо це питання багато в чому зачіпає відносини між місцевими органами влади і центральними. Іде децентралізація та передача відповідних повноважень. І мені як голові адміністрації не вдалося довести сьогодні центральним органам влади, що потрібно дати право приймати рішення про структуру, систему управління та відповідні повноваження на місця, не прикриваючись відповідними постановами та якимись іншими нормативними актами.

В результаті ви бачите, що у нас робиться у деяких державних структурах, які працюють в області. Вони ніяк не можуть знайти спільний знаменник. Ветеринари, екологи, санепідемстанція – всі хочуть об’єднатися, але є перешкоди. Тобто є недопрацювання з боку голови адміністрації, що, можливо, треба було більш різко відстоювати це питання, задекларувати позицію на засіданні Кабміну та показати, що від цього залежить робота на місцях.

Не зовсім вдалою та до кінця завершеною вважаю свою роботу щодо інформаційної безпеки. Це є моїм прями обов’язком, але всі наміри через Держкомтелерадіо і Нацраду (із телебачення та радіомовлення, – ред.) довести, що в нас 22-24% області не покриваються українським телебаченням, не мали успіху. Я з усіх сторін заходив, де це можна було зробити. Але весь час були «відписки». Ми у серпні 2015 року мали перейти на цифрове мовлення. Ну, почекали до серпня – а його немає. Це не повноваження голови облдержадміністрації. Але мені, певно, потрібно було десь трохи різкіше діяти.

…всі наміри через Держкомтелерадіо і Нацраду (із телебачення та радіомовлення, – ред.) довести, що в нас 22-24% області не покриваються українським телебаченням, не мали успіху.

Вирішив, що в січні чи на початку лютого проведемо велику конференцію щодо розвитку медіа-простору Волинської області, куди я запрошу всіх тих, хто мені відписував, щоби сісти та на місці поговорити. І за результатами конференції внесу пропозиції Президентові, бо далі вже відтягувати це питання неможливо.

Окрім того, цього року дуже хотіли почати роботи на дорозі Луцьк-Львів. Але рішення прийняли пізніше. І якщо львів’яни, попередньо маючи відповіді тендери, які були проведені по ямковому ремонту, змогли обійти тендерну процедуру, то ми не захотіли порушувати закон і роботи розпочнемо у березні наступного року. З одного боку, не задоволений тим, що Волинь відстала. З іншого боку, впевнений: ми не кинемо гроші і асфальт у воду та не пустимо кошти на вітер. Постараємося, щоби заплановані терміни ремонту цієї дороги були виконані до вересня.

Акцентую увагу, що дорога «Луцьк-Львів» – це топовий проект. Маємо показати, як треба робити дорогу, як робити інспекцію, а потім відзвітувати перед громадою за використані кошти.

— Ви кажете, що не хотіли порушувати закон заради будівництва дороги. Тобто у Львівській області порушили закон?

— Ні, вони використали можливість: мали готові тендери на цю дорогу і цим скористалися. Ми ж не мали жодного договору по ямковому ремонту цієї траси. Якби він був, я б теж пішов таким шляхом.

Ми повинні пройти всю процедуру тендерів, щоби завтра ніхто не зміг сказати, що по цій дорозі можна порушити якісь бюджетні процедурні питання та зупинити фінансування. Порадившись із дорожниками, вирішили зі свого боку подивитися, наскільки вистоїть дорога, яку вони зробили, через зиму. Взагалі дуже серйозно підходимо до цього питання.

Шкода, що Пивоварський (міністр інфраструктури, – ред.) подав у відставку. Якщо подивитися реально на різні міністерства та відомства, з якими ми працювали, із Мінінфраструктури були серйозні та ділові відносини. В нас запрацював облавтордор завдяки позиції міністра. Та й сама участь волинян у проекті дороги «Луцьк-Львів» – завдяки Мінінфраструктури. Бо раніше це мала бути тільки Львівська область. Так вже склалося, це є рішення самого міністра.

Шкода, що Пивоварський подав у відставку.

— А у Волинській облдержадміністрації є проблеми, про які казав Пивоварський? Тобто низькі зарплати, які не мотивують людей якісно працювати та змушують іти.

— Ми маємо сьогодні близько 30 вакансій, зокрема вакансії на досить високих посадах. Якщо у тебе в підпорядкуванні близько 100 людей, а твоя зарплата – 3500 гривень? Люди не хочуть працювати в таких умовах. Тому реорганізація структури повинна бути пов’язана із забезпеченням відповідної оплати праці та умовами роботи. Голова обласної державної адміністрації не може залучити перспективних молодих людей, якщо він їм не говорить про реальні умови праці.

Якщо у тебе в підпорядкуванні близько 100 людей, а твоя зарплата – 3500 гривень? Люди не хочуть працювати в таких умовах.

Я сподіваюся, що зміни в законодавстві, зокрема зміни до Закону «Про державну службу», передбачатимуть не тільки підняття відповідальності, а й підняття рівня заробітної плати. Середня зарплата в облдержадміністрації – 3000 гривень.

— Сьогодні в Україні є голови облдержадміністрацій, які часто роблять гучні заяви, звинувачують когось в корупції, називають головних корупціонерів. Я думаю, ви розумієте, що йдеться про Саакашвілі, Геннадія Москаля. Чому ви «недопрацьовуєте» в цьому аспекті?

— Відповім дуже просто. Якщо знаєш про корупцію і її декларуєш, виникає питання: що ти зробив, аби її не було? Я пишаюся тим, що під час відповідних аудиторських процедур виявили, що Волинь знаходиться на одному із місць, де найменший рівень корупції. Це говорить про те, що ми відкриті.

Корупцію повністю усунути неможливо. Ми сьогодні говоримо про Європейський Союз. Там теж є корупція. Але питання в тому, як ти борешся, наскільки ти висвітлюєш свою позицію. Вже не раз казав, що корупція – головна біда для України. Ми можемо вирішити всі проблемні питання, можемо навчити людей, завести обладнання, отримати безвізовий режим. Але ніхто не буде мати серйозних стосунків із країною, де рівень корупції зашкалює.

Тому потрібно не декларувати. Потрібно робити все, щоби цієї корупції не було. В обласній державній адміністрації прикладом цього є запуск електронної системи тендерів. Маленький крок, але ми його зробили.

Але ніхто не буде мати серйозних стосунків із країною, де рівень корупції зашкалює.

Друге – відповідальність керівників, які займаються тими чи іншими проектами. Що може сьогодні спонукати до корупції? До неї спонукає одноосібне управління величезними фінансовими ресурсами. Коли управління колективне, коли приймаються рішення з боку багатьох учасників, мінімізовується рівень корупції.

Голова обласної державної адміністрації подав бюджет до обласної ради. Також виносимо на обговорення перелік обєктів фонду регіонального розвитку, інвестиційні проекти, пов’язані з ремонтом та відновленням доріг. Ми кажемо головам районних державних адміністрацій, що під час обговорення фінансових питань або питань, пов’язаних із управлінням відповідними ресурсами, варто збирати координаційні групи.

В облдержадміністрації створили раду регіонального розвитку, маємо відповіді комісії, які працюють по фонду регіонального розвитку. І голова адміністрації не приймає одноосібного рішення. Комісія збирається, рекомендує та дає пропозицію. Я можу перевірити на відповідність вимогам Мінрегіонбуду. Або, взявши за основу, внести свої пропозиції відносно реальності того чи іншого проекту.

Для мене дуже важливо, щоби боротьба із корупцією була недекларативною. Але повернемося до нашого питання. Державний чиновник, приходячи на роботу, повинен із 8 години ранку до 17:15 думати тільки про роботу. Коли він приходить на роботу і заробляє 1800 гривень, і коли на ньому лежить відповідальність за прийняття рішень щодо бюджету, соціальні питання, коли у підпорядкуванні – низка шкіл, садочків, а ти сидиш і думаєш, як посадити картоплю, чи про інші побутові питання, це не зовсім правильно.

Я прийшов із бізнесу та завжди своїм підлеглим казав: «Скажіть, що потрібно зробити, щоб вам на роботі нічого не заважало?». Вони відповідали: «Дайте нам нормальну заробітну плату і визначте наші повноваження». Ми повноваження визначили. Питання низької заробітної плати державних чиновників – це одна із умов залишків корупції.

— Але все ж якби ви «піарилися» в хорошому значенні цього слова (не так, як, за вашими словами Ігор Гузь), може працювати було б легше? Візьміть за приклад Арсена Авакова, сторінка якого у соцмережі стала джерелом новин.

— Ну хто вам сказав, що я не «піарюся»? Активно працюю в себе у «Фейсбуці». Стараюся, будучи в районах, в містах, сільських, селищних радах, не просто говорити про наміри або про загальну стратегію розвитку. Я говорю про те, що пообіцяв і що міг зробити. Я – не будівельник, тому не можу сказати, що побудував школу. Але як голова адміністрації кажу: завдяки зваженій позиції голови нам вдалося вирішити це питання.

Ну хто вам сказав, що я не «піарюся»?

Поїхав минулого тижня в Мінфін. Намагався довести міністерству, що нам потрібні шкільні автобуси, якщо ми хочемо закрити малочисельні школи. І Міністерство фінансів прислухається, пропонує, щоби дали офіційне підтвердження намірів. Тож можу сказати через засоби масової інформації, що виступив із ініціативою і мені це вдалося. Якщо ви вважаєте, це «піар»? Я теж вважаю, що це – не зовсім поганий «піар».

Але «піаритися», декларуючи те, що не можеш зробити, або «піарити» те, що буде робити хтось, це – неправильно. От ви зачепили Ігоря Гузя… Не хочу наступати йому на п’яти. Але два тижні тому в Нововолинську він сказав, що 2 мільярдами гривень буде профінансовано розвиток 10-ої шахти. Ну давайте подивимося…

За кожне слово намірів чи «піару» треба відповідати. Якщо кажу: школу в Житнівці здамо, то ми мусимо її здати. Якщо в Холоневі садочок треба зробити, то його зробимо. А можна було би понаписувати собі зобов’язань, а потім знайти причину і на когось пальцем показати, коли їх не виконуєш.

Навіть щодо голів РДА більше себе звинувачую, що не вдалося, ніж Кабінет Міністрів чи когось іншого. Але кожна людина має своє внутрішнє «его» і я теж до цього нормально відношуся.

— Ви сказали про те, що одне з досягнень області – це стабільність. Але на копанках бурштину стабільність тримається на «штиках» силовиків.

— Давайте повернемося в історію. Дикий Захід. Родовища золота. Там були самозахоплення, «Кольт» (вогнепальна зброя, – ред.) керував усім, поки держава не прийняла рішення, що це – державна монополія. І коли почали видавати ліцензії та казати: «Ви хочете добувати золото? Ось вам, будь ласка, 10 гектарів землі, ось вам – ліцензія за мільйон доларів, і ковиряйтеся». Здобудете ви чи не здобудете, це – ваша зона ризику.

Але до того моменту повинна бути система управління. Це є державні ресурси. І держава повинна їх охороняти, тому в Маневицькому р-ні сьогодні присутні військові. Ми максимально спонукаємо державу до прийняття державницьких рішень. Закон («Про видобування та реалізацію бурштину», – ред.) все одно буде прийнятий. Ми закликаємо: «Поверніть «Укрбурштин» у державну власність». Вернули, прислухалися. «Дайте нам відповідні права для того, щоби ми могли добувати, а ви – контролювати реалізацію і створити ринок».

Багато людей хочуть, щоби питання бурштину знаходилося в постійному руслі виїздів голови обласної державної адміністрації на місце знаходження цих родовищ і зустрічей з копачами. От людям подобається, що я приїхав та їм щось розказую. Але це – не мої функції. Мої функції – організувати відповідні структури, які забезпечать там порядок.

Ми на раді оборони таке рішення прийняли і голова ради оброни (він же голова ОДА) зобов’язав силовиків забезпечити порядок до того моменту, допоки будуть прийняті відповідні рішення. Я вам гарантую, що масових розкопок на території Маневицького району не буде. Є бажання десь викопати ямочку, але ми не можемо на такій території за усіма вслідкувати. Але коли надходить інформація, одразу на це реагуємо.

Я вам гарантую, що масових розкопок на території Маневицького району не буде.

І прокурор області, і керівник Служби безпеки, і начальник поліції, і я, і місцеві громади розуміють, що коли цього не робити, не буде лісу, не буде ягід, бурштину, не буде нічого. Там буде «марсіанська» поверхня і ми з вами в області потім сядем, опустимо голову: «Боже, що ж наробили?». І тоді скажуть: «Гунчик, а де ти був?».

Тому чиїсь намагання підняти бурштинову тему, це, швидше за все, бажання «поруліть», не беручи в тому безпосередньої участі. Можливо, ми комусь перейшли дорогу тим, що посадили в лісі військових і не дали можливість робити так, як в Рівненській і Житомирській областях. Зрештою, історія розставить крапки над «і». Але якби це було в одному місці один раз, ще можна було б якось «закрити очі». Та коли цей шлейф (нелегальних копанок, – ред.) піде до Світязя, коли вся Волинська область буде перекопана траншеями… Цього не розумію. І мені тоді немає чого роботи на посаді голови облдержадміністрації, якщо ми не управляємо вирішенням цього питання.

Хтось захотів показати, що там безлад. Із будь-ким готовий сідати і в режимі діалогу доводити: «Ти можеш зробити краще? Покажи, як. Я роблю ось так». Але просто ось так «бла-бла-бла» – це ненормально.

— Сьогодні навіть цей фейк із гранатою доводить, що значення медіа зростає. Як ви моніторите медіа, які ресурси читаєте. Звідки отримуєте інформацію?

— Як голова адміністрації маю у своєму прямому підпорядкуванні відділ інформаційної політики. Коли прийшов на цю роботу, сказав: не може відділ інформаційної політики бути підпорядкованим комусь, окрім голови. Це вже відповідне ставлення до медіа.

Дуже серйозно відношуся до обласної програми підтримки медіа. У нас дуже багато скептиків. Зараз кажуть, що «Гунчик під себе хоче «покласти» районки». Не потрібні мені «районки». І інтернет-видання мені не потрібні. Вони – кожне саме по собі існують та на сьогоднішній день більш-менш виживають як самодостатні.

Зараз кажуть, що «Гунчик під себе хоче «покласти» районки». Не потрібні мені «районки».

Потрібна програма, яка направлена на інформаційну безпеку. І коли ми наголошуємо на підтримці «районок», говоримо про те, що вони в першу чергу повинні бути рупором громади, говорити про ті проблеми, вирішення яких залежить від громади.

За весь період роботи голови облдержадміністрації начальнику відділу інформаційної політики не дав ні одної команди вислати якісь «темники» чи дати відповідні рекомендації. От ви представляєте солідне інтернет-видання. Ви хоч раз від нас отримували якийсь «темник»?

— Не отримували.

— Немає цензури, немає адміністративного впливу, але є розуміння значення преси. Пресу потрібно поважати не менше, ніж себе, тому що вона віддзеркалює все те, що ти зробив через плюси і мінуси. І разом із тим ти можеш через пресу донести до громади, що хочеш зробити, і довести, що це буде правильно. Якщо цей ресурс не використовуєш, залишаєшся один на один зі своїми думками і ніхто про це не знає та не чує.

Немає цензури, немає адміністративного впливу, але є розуміння значення преси.

Ну, й безпосередньо сама інформаційна безпека… Ми знаходимося в стані війни. І сьогодні велика кількість людей проти нас. Працюють досить агресивно. Навіть більш агресивно, ніж уявляли собі наші волинські журналісти. Але я звернувся до преси і відчув розуміння, коли попросив журналістів: «Не давайте негативних матеріалів про нашу армію». Це був 2014 рік. Це було тільки становлення армії. Це були перші кроки. А тут Волноваха, тут Іловайськ. І ви знаєте, журналісти послухали. Ідуть критичні публікації, але образливих моментів немає. Тобто люди мають можливість дати власну оцінку ситуації.

Це означає, що влада може розуміти журналістів, а журналісти в цих питаннях розуміють владу. Журналісти дуже добре розуміють, якщо не створити сьогодні проукраїнський медіа-простір, хтось створить інший. І тоді невідомо, яку ролі відведуть самим засобам масової інформації. Чи вони будуть прислуговувати, чи вони будуть просто закриті, чи вони матимуть право на самостійну думку. Приклад Росії яскраво показує: не так сказав -закрили і на тому закінчили.

В мене ставлення до преси нормальнее. Ні преса переді мною голову не схиляє, ні я перед пресою голову не схиляю. В нас нормальні паритетні відносини.

— А як ставитеся до критичних публікацій до вас в медіа?

— Нормально. Вважаю, що критика спонукає до відповідних дій. В першу чергу ти оцінюєш це. Досить негативно ставлюся, коли починають залазити у особисте. Мені здається, що тут бажаючі «поритися у чужій білизні» переходять відповідну межу. Якщо критикуєш людину за те, що вона не зробила, але могла зробити, коли критикуєш за те, що людина зробила, але зробила неправильно, – пропонуй варіанти. Критика завжди повинна мати продовження, тобто пропозицію. Коли засоби масової інформації подають якісь критичні зауваження в адресу голови облдержадміністрації, кажу: «Чому в цих публікаціях немає іншої думки?». Хто забороняє сьогодні на вашому сайті паралельно із моєю позицією показати позицію іншої сторони? А однобоку крику називаю критиканством.

— Як ви ставитесь до повідомлень у ЗМІ по те, що вам вже знайшли заміну? Називали Зарембу, Бондаря…

— Право прийняти рішення щодо пребування голови облдержадміністрації на відповідній посаді – компетенція Президента. Мав розмову на цю тему в Адміністрації Президента. Відповіли: «Якщо тобі немає чим зайнятися, слухай тих, хто говорить. Працюй!». Я чітко із півслова це розумію та виконую свої функції. Якщо Президент запросить і запропонує іншу роботу, або я буду чимось його не влаштовувати, про це дізнаюся першим.

Якщо Президент запросить і запропонує іншу роботу, або я буду чимось його не влаштовувати, про це дізнаюся першим.

— Ну, і останнє запитання. Не політичне. Як плануєте відзначати новорічні свята?

— Ніяк не можу порушити усталену традицію, бо у батька 31 грудня день народження. Мушу бути вдома, мушу привітати батька із днем народження. А так, як завжди. Ну, як перед Новим роком? Напевне, години до восьмої на роботі буду, потім поїду батька привітаю, а тоді – новорічні турботи, щоби ще встигнути якусь пляшку шампанського купити.

В основному так, по-простому. Нікуди їхати не збираюся. Поки така складна ситуація в країні, не можу дозволити собі на 2-3 тижні розслабитися. Не той час.

Розмовляв Антон БУГАЙЧУК