Палиці в колеса: що означає для Луцька перемога Романюка

12268800_1641182306141797_1932975174_o

За даними паралельного підрахунку голосів та екзит-полів нинішній міський голова Луцька Микола Романюк перемагає висуванця «Укропу» Олександра Товстенюка. Загідно з офіційними результатами Романюк – 37,575 тисячі голосів (57%), Товстенюк – 28,346 тисячі голосів (43%).

Тому нинішнього мера можна привітати із перемогою, хоча друга каденція для нього може стати аж ніяк не святковою. Адже після першого туру місцевих виборів Романюк практично втратив шанс найближчим часом сформувати стійку промерську більшість.

Нагадаємо, найбільшою стала опозиційна до міського голови фракція «Укропу» – 15 депутатів, натомість у промерської «Солідарності» буде 8 депутатів, у «Свободи» – 5, у «Сампопомочі» і «Батьківщини» – по 4, у Радикальної партії Олега Ляшка і «Народного контролю» – по 3.

Але повернемося до результатів виборів та того, що вони говорять про політичні настрої лучан.

«ЩЕ НЕ ДОРІС…»

У кухонних розмовах на тему: «Хто буде мером» лучани повторювали два основні аргументи. Аргумент на користь Миколи Романюка: він досвідчений політик та непоганий господарник, а Олександр Товстенюк – «пацан», який за масштабами своїх лідерських якостей, знаннями, ораторським мистецтвом та досвідом загалом «не доріс» до рівня нинішнього мера. Право на існування цього аргументу підтвердили дебати між кандидатами 13 листопада. У них Микола Романюк зумів показати себе у хорошому світилі, натомість Товстенюк рознервувався, поскандалив із ведучим та отримав прізвисько «пацана».

Аргумент на користь Олександра Товстенюка: він молодий перспективний лідер, який працює із Ігорем Палицею та допомагає вкладати в місто величезні кошти, а ще реально допомагає лучанам. Натомість Романюк за майже 30 років роботи вже «накрався» і цьому «комсомольцю» пора на пенсію чи навіть за грати. Цю думку до людей активно намагалися донести через масштабну кампанію «чорного піару», аби зробити мера винним у всіх бідах Луцька.

Зрештою перший узагальнений аргумент таки переміг у нашому місті. Якби в мери балотувався Ігор Палиця особисто, він мав би дуже великі шанси перемогти Романюка. Однак Олександр Товстенюк, який ще рік тому був майже не публічним та має інтровертний склад характеру загалом, не міг як лідер боротися проти досвіду і можливостей чинного мера. Його результат (близько 45%) забезпечило масштабне використання політтехнологій, які освоїв штаб «Укропу». Йдеться про вуличних агітаторів, «чорний піар», перенесення рейтингу Ігоря Палиці та його фонду, агітація в університетах та на масових розважальних заходах, якісна КВДД, матеріальне заохочення, тощо.

А перемогу Романюка забезпечив його стартовий рейтинг найпопулярнішого політика в місті, природній потяг електорату до стабільності, підтримка активістів «Народного фронту» та нардепа Ігоря Лапіна, активна дискредитація Товстенюка, а також «холодний душ» після першого туру, який змусив команду «Солідарності» переглянути підходи до кампанії та мобілізуватися.

BB_MR_OK

Новий стиль Романюка без асоціації із “Солідарністю” дав йому хороший результат

Так, перед другим туром Романюк провів більше зустрічей, у місті з’явилися білборди, сітілайти та якісніші листівки на його підтримку. Так, у день тиші та день виборів на білбордах розмістили приховану агітацію із лозунгом «Захистимо рідне місто». Лозунг досить вдалий, адже паралельно штаб Романюка через різні канали нав’язував думку про загрозу панування олігархів у місті через маріонетку Олександра Товстенюка. Тому саме від них і закликали «захищати» здобутки нинішнього мера. А ще один із найважливіших кроків команди мера – відмова від прив’язки до бренду «Солідарності». Як показали вибори депутатів у першому турі, пропрезидентська сила має далеко не найкращу репутацію в Луцьку. А без цієї обузи Романюку було легше переконувати виборців, які вагалися, що він – все ж «менше зло».

«УКРОПІВСЬКІ» ПАЛИЦІ В КОЛЕСА

Не виключено, що вони знайдуть спільну мову й з іншими. Про компроміси, на які доведеться іти Миколі Романюку, ми писали раніше у статті «Щаслива комбінація: якою буде нова Луцькрада». Нагадаємо, команда Палиці вже домовилася із депутатами із Радикальної партії про співпрацю в Луцькій міській раді. Разом вони мають 18 депутатів. Не виключено, що укропів ці зможуть знайти спільну мову для ситуативної співпраці із «Свободою» та «Самопоміччю». Така «коаліція» матиме вже 27 депутатів при необхідних 22 для більшості.

Хоча не факт, що свободівці та «Самопоміч» будуть готові відкрито співпрацювати із командою Палиці, що вже встигла відчутно заплямувати свою репутацію. Вони разом із «Народним контролем» можуть створити так звану «золоту акцію», щоб вести переговори із двома поляризованими групами «Укроп»+РПЛ та «Солідарність»+«Батьківщина». Тим більше, лідер «Народного контролю» на Волині Павло Данильчук вже підтвердив бажання співпрацювати зі «Свободою».

Микола Романюк може розраховувати на підтримку «Батьківщини». Два із чотирьох депутатів, які потрапили в раду від політсили, ще в минулій каденції співпрацювали із мером. Йдеться про Андрія Козюру та Валерія Бондарука. Григорій Пустовіт та Майя Шостак не мають такої «прив’язки», однак їх тісну дружбу із командою Палиці поки уявити складно. До того ж напередодні першого туру виборів лідер луцького осередку «Батьківщини» Сергій Григоренко у відеозверненні відкрито підтримав Романюка, а потім під час сесії розкритикував «Укроп» за матеріальне заохочення виборців.

в5-848x949

Інфографіка видання “Хроніки Любарта”

«Я ЛЮДИНА КОМПРОМІСУ»

У інтерв’ю ВАР Романюк прокоментував своє бачення роботи із депутатами, коли стане міським головою: «Я проведу переговори з усіма. І з «Укропом», бо це депутати міської ради. Якщо створювати в міській раді прецедент – не давати один одному працювати, то люди швидко «поженуть» і міського голову, і депутатів.

Я людина компромісу. Прийшовши минулого разу, я мав у команді 4 депутати – «Сильна Україна» і «Наша Україна». Але за певний час вдалося досягнути компромісу, розуміння один одного. Ми знову переживаєм такий період. Є «передвиборчий синдром», «виборчий синдром» і «післявиборчий синдром», пов’язаний із виборчим. Такі елементи будуть в першому засіданні міської ради. Але коли депутати зрозуміють, що є сьогодні більш нагальні питання, ніж сваритися між собою, яка партія краща, зрозуміють, що є питання господарства міста, що потрібно працювати для лучан, їх ставлення зміниться.

Інша справа – це те, що стосується формування виконавчого комітету, заступників міського голови, секретаря міськради. Це вже предмет домовленостей, які мають бути одразу після офіційного оголошення результатів на сесії».

Міський голова переконує, що політична конфронтація із укропівцями – лише певний синдром, який може пройти через кілька місяців. Однак для команди Палиці це протистояння, схоже стало більше, ніж просто передвиборчим нагнітанням пристрастей. Тому через відсутність стійкої більшості «качелі» у Луцькій міськраді можуть затягнутися надовго.

Заступниками Романюка у цій каденції точно стануть компромісні фігури, які не будуть віддані йому на 100%. Адже їх доведеться погоджувати із поки радикально налаштованою опозицією.

Так чи інакше, посаду секретаря ради та багато посад голів комісій Миколі Романюку доведеться віддати «Укропу» як найбільшій фракції. Це означає, що на наступні роки йому доведеться забути про можливість вільно просувати свої проекти рішень через раду, справді ставши «людиною компромісів».

Бо у разі відкритої та тривалої конфронтації із «Укропом» та відсутності конструктивної роботи Романюк може отримати оголошення недовіри більшості міськради.

Антон БУГАЙЧУК