Передвиборчі «одкровення» Миколи Романюка

У першому турі виборів міського голови Луцька Микола Романюк отримав найбільший результат – 39% Однак його команда – БПП-«Солідарність» стала другою після «Укропу». Саме із укропівським кандидатом Олександром Товстенюком Романюк боротиметься за крісло міського у другому турі. І ця боротьба буде дуже принциповою.

Про підсумки першого туру виборів, «чорний піар», проблеми «Луцьктепла», а також плани на майбутнє наша розмова із Миколою Романюком.

 

Як ви як кандидат оцінюєте результати першого туру виборів? Чи очікували такі результати? Як спрацювала ваша команда?

Якщо говорити про команду, я вдячний їм за роботу. Не можу сказати, що ми спрацювали на відмінно. Були деякі прорахунки та недопрацювання, із яких ми вже зробили висновки. Все це врахуємо до другого туру.

Єдине, що мене стривожило, – це низька явка. Явка була менше 50%. Я очікував мінімум 60%, 65%. Думаю, що частково лучани мають право на це, бо ситуація, в якій зараз знаходиться багато сімей, той рівень заробітної плати, ті пенсії, які є на сьогоднішній день, не дають багатьом людям нормально жити. В деяких випадках доводиться виживати. Тому є певне розчарування у владі. А влада для людей часто виступає як єдине ціле – з Києва і місцева. Є місто, є єдина влада, яка повинна дбати про людей.

Друге: той факт, що немає пункту в бюлетені «проти всіх» – з одного боку це правильно, а з іншого – я переконаний, що повинен бути список кандидатів-самовисуванців. Я думаю, що ви теж аналізуєте ситуацію та погодитесь – сьогодні є 4-5% виборців, ярих прихильників конкретної партії. А всі інші змушені робити свій вибір на користь якоїсь партії. Так, були ще й прізвища кандидатів. Але голосуючи за людину, ти змушений обирати партію. Є люди, які вважають «так, я за вас, але за партію, яку ви представляєте, – категорично – ні!».

З іншого боку, світова практика говорить про те, що кращого методу поки не придумали. Партії є, вони ведуть до влади своїх людей, беруть на себе відповідальність. Завдяки цим виборам люди вже будуть покладати підвищену відповідальність на ті партії, які делегували своїх представників до влади. Партія несе відповідальність за кожного депутата.

 

Те, що у списку були три частини – «Солідарність», «Удар» та «Народний фронт», вплинуло на результат?

Я вже в одному інтерв’ю казав: напевне, це так Бог дає для об’єднання країни. Сталося так, що за один стіл та в одну команду зібралися представники різних політичних структур, які десь конкурували, десь критикували один одного. Життя змусило їх зібратися в одну команду. Я спілкувався з усіма кандидатами в депутати міської ради, які йшли за списками Блоку Петра Порошенка-«Солідарність». Там були 10 представників «Народного фронту», 7 представників «Удару». В мене залишилися на сьогодні приємні враження.

Вчора в мене були 6 кандидатів в депутати, які йшли від «Народного фронту». Вони сказали, що готові допомогти мені при повторному голосуванні. Це приємно. Мені сподобалися ці молоді люди (йдеться про Богдана Климчука, Юрія Моклицю, Олександра Мартинюка та інших, – ред.), у них є хороше майбутнє. З них у перспективі будуть дієві депутати, керівники.

У нас на виборах не було такої різкої критики однієї партії проти іншої.

 

Але були випадки «чорного піару»…

Був «чорний піар», зокрема і на мене його «виливали». Чекаю те саме при повторному голосуванні. Це відіграє певну роль, бо не всі люди читають те, що є в інтернеті, не всі дивляться телебачення, не всі читають газети. А коли людині принесли додому (листівку із «чорнухою», – ред.), хтось може повірити.

Слава Богу, що люди вірять засобам масової інформації. Інша справа, що там надруковане і як. Мені приємно з вами спілкуватися, бо ви реально та об’єктивно оцінюєте ситуацію. Мені теж не все подобається, що ви про мене пишете, але я думаю про це і аналізую. Це дійсно підказка, що я не так зробив.

Але коли буває надрукована повна брехня (як про «Луцькводоканал», про стадіон), я не буду ходити і всім розказувати, що це не так, бо ефект десь може бути зворотнім. Колись казали, що дочка першого президента Леоніда Кравчука навчається в Америці чи Англії. Кравчук же заперечив, бо у нього немає дочки. Тоді чинний президент, маючи доступ до ЗМІ, двічі про це говорив. А чи всі почули це спростування?

 

У цій виборчій кампанії поряд із «чорним піаром» була кіберскладова. Зламали пошту одного із кандидатів, зламали пошту нашого видання, Сергій Григоренко заявив, що по місту їздила машина для «прослушки». Ви вживаєте якихось заходів, аби приховати конфіденційну інформацію?

Мій особистий життєвий принцип: я ніколи не займався «чорним піаром», я ніколи цього не вітав і не вітаю. Тому нам було набагато простіше. В принципі, методи роботи кожного штабу одні й ті ж: тільки хтось може працювати швидше. Це агітатори, «від дверей до дверей», намети. Тому якихось особливих заходів, закриватися десь в кабінеті, ми не робили. Якщо працювати чесно, немає чого ховатися.

 

Вчора (3 листопада) Василь Байцим озвучив інформацію, що ви нібито попросили Юрія Корецького звільнитися із «Луцькводоканалу» через те, що він брав участь в мітингу «Партії зелених України».

Я з Корецьким не розмовляв на цю тему взагалі. Ми з ним вже не спілкувалися кілька місяців.

 

За вас проголосували в першому турі майже 40% виборців. Як будете переконувати інших, що «краще вже Романюк»?

Цікавий у вас вислів: «краще вже Романюк». Але він теж має право на життя. Бо не всі 100% можуть підтримувати міського голову. Такого немає в жодному місті. Інша справа, що не завжди вони знають про те, що робиться в місті. Багато людей сьогодні тільки під час кампанії дізнаються, хто і що раніше робив для Луцька.

Я ніколи, навіть на агітпродукції, не вказую, що «це зробив я». Завжди звучить «ми». Я разом із командою. Це міські депутати, працівники структурних підрозділів. Може бути, що «я ініціював», «за моєї каденції зробили», «від мене досить багато залежить«. Хоча теж є випадки «чорного піару», коли говорять, що я взагалі до цього не причетний: до реконструкції вокзалу, облаштування Теремнівських ставків, реконструкції зоопарку.

Міст чи вокзал ми вже робили давно, за нього вже ніхто й не пам’ятає. І це нормально та логічно. Вже сьогодні ніхто не пам’ятає, яка була в ямах вулиця Шевченка. Чи проспект Перемоги, чи Теремнівські ставки. Якщо запитати, що там було раніше, то люди вже й забули. Чи Центр надання адмінпослуг: він став просто тим приміщенням, куди можна прийти і отримати максимум послуг. Цей Центр є одним із кращих в Україні.

Можна зробити висновок, що доведення інформації про результати роботи дуже важливе.

Доводилося змушувати структурні підрозділи це робити. Запрошував керівника управління і казав: «Слухайте, я думаю, що за місяць вам зарплату платити не треба і всьому управлінню» ‒ «Чого? Ми ж цілий місяць працювали, Миколо Ярославовичу». І розказує мені, які гранти залучили, що відкрили, що зробили. А де інформація про це все? Тобто, потрібно інформувати людей про результати роботи.

Побільше інформації, побільше прозорості в роботі. Протягом цих років ніхто не запитує, яка зарплата в міського голови, чого якесь рішення прийняли. Навпаки, приємно, що за 10 днів до сесії мені дзвонять, що там в 142 питанні, яке вносять на сесію, немає додатку. Тому прозорість міської ради вже стала звичною. Те, що міську раду «Опора» оцінила четвертою в Україні за прозорістю, теж добре.

Але я впевнений, що ситуація зміниться кардинально. Я був дуже задоволений, коли ми проголосували за можливість подання ініціатив мешканців. Їх виявилося аж 70. Люди зацікавлені в тому, щоб місто розвивалося. Нехай там мова йшла про свій двір, про частину вулиці, дитячий майданчик. Бо завдання міської ради – максимально залучати мешканців не тільки для поради, а й для спільної роботи.

 

Чи готові ви у другому турі до дебатів із Олександром Товстенюком?

Так, безперечно.

 

За підсумками виборів найбільшою фракцією міської ради буде «Укроп» – фракція, яка, м’яко кажучи, із вами «не дружить». У них 15 депутатів, ще 7 треба до більшості. Як ви будете виходити із ситуації, коли станете міським головою?

Я проведу переговори з усіма. І з «Укропом», бо це депутати міської ради. Якщо створювати в міській раді прецедент – не давати один одному працювати, то люди швидко «поженуть» і міського голову, і депутатів.

Я людина компромісу. Прийшовши минулого разу, я мав у команді 4 депутати – «Сильна Україна» і «Наша Україна». Але за певний час вдалося досягнути компромісу, розуміння один одного. Ми знову переживемо такий період. Є «передвиборчий синдром», «виборчий синдром» і «післявиборчий синдром», пов’язаний із виборчим. Такі елементи будуть в першому засіданні міської ради. Але коли депутати зрозуміють, що є сьогодні більш нагальні питання, ніж сваритися між собою, яка партія краща, зрозуміють, що є питання господарства міста, що потрібно працювати для лучан, їх ставлення зміниться.

Інша справа – це те, що стосується формування виконавчого комітету, заступників міського голови, секретаря міськради. Це вже предмет домовленостей, які мають бути одразу після офіційного оголошення результатів на сесії.

 

Зрозуміло, що вибори пройдуть, а місту треба жити далі. І учасникам виборів теж. Як у вас складуться стосунки із «Новим Луцьком» та Ігорем Палицею після стількох достатньо різких заяв із їхнього боку? Чи не перейде це суперництво на особистісний рівень? Бо фонд у місті залишається і треба визнати, що це впливова структура.

Я вже це казав неодноразово і ще раз хочу сказати: те, що зробив Палиця Ігор Петрович, будучи депутатом Верховної Ради, це дуже добре. Він зробив багато у місті Луцьку, фонд зробив багато в Луцьку. Як робили, з якою метою робили, це вже нехай оцінюють лучани.

Що стосується особистих стосунків, це наша справа. Я не хотів би, щоб це переходило на особисту приязнь чи неприязнь, щоб від цього страждала якість роботи в міській раді. Я вже казав, що лучани не дадуть цього зробити. Тим більше, у нас вільний вхід на сесію, будь-хто із лучан може прийти і висловити свою думку. Так само можна прийти на комісії, подати петицію, звернутися через «Відкрите місто».

Хоча я передбачаю, що в новій міській раді буде непросто. Але ще раз хочу сказати: під усіма програмами, які є, можна писати прізвище будь-якого кандидата. Чи мене, чи того ж Олександра Товстенюка, чи будь-якої партії. Якщо в місті є проблема, всі намагаються її вирішити, просто підходи різні, а кінцева мета одна.

 

У вашій агітації були 28 пунктів, «конкретних справ», які ви плануєте на 2016-2017 роки. Назвіть 5 своїх головних пріоритетів, якщо станете міським головою.

Перший пріоритет – здоров’я людей. Це стосується нових амбулаторій в місті та розширення вже існуючих, модернізації в міській лікарні.

Друге – інвестиції. Я раніше говорив про 500 мільйонів, зараз вже можемо казати про 660 мільйонів напрацьованих інвестицій у Луцьк. У листопаді розпочнемо роботу по Європейському банку реконструкції та розвитку з проекту модернізації централізованої системи теплопостачання в місті, із НЕФКО щодо «Луцькводоканалу».

Безперечно, потрібно, щоб працювала економіка. І все, що може, міська рада повинна робити, хоча тут ми далеко не все можемо у питаннях, які вирішується на рівні Кабміну. Все це потрібно для наповнення бюджету, для більшого бюджету розвитку, з якого будуть видатки на охорону здоров’я, на освіту , на наших дітей (дошкільна, шкільна, позашкільна освіта та інше), вирішення комунальних проблем.

Одним із серйозних пріоритетів я вбачаю розвиток електротранспорту. Потрібно максимально вивести автобуси із центру та замінити тролейбусами. Ці напрацювання вже є. Використовуємо тролейбуси, які були у вжитку, бо нові, на жаль, дуже дорогі. Але є і програма із придбання нових тролейбусів. Було 23 тролейбуси, сьогодні — 45. Плануємо 70.

Лишаються пріоритетом дороги та прибудинкові території, хто б що не говорив. Зрозуміло, що стало трохи більше невдоволення, бо більше стали робити, а окремі люди кажуть: «Чому не в нас?».

Наступне – місця в дитячих садочках. Це нові групи в ДНЗ №20 на Соборності, розширення ДНЗ №15 на Дубнівській і відновлення садочка на Декабристів.

Важливий пріоритет – енергозбереження. Це модернізація системи опалення, яке обслуговує «Луцьктепло», а також реконструкція мереж «Луцькводоканалу».

До речі, стільки зробили доріг, прибудинкових територій, а найбільше на слуху у всіх – освітлення пішохідних переходів.

 

Ну, освітлення переходів – це дуже потрібна річ. Поговоримо про інше – про «Луцьктепло». Зараз багато політичних спекуляцій на цій темі. Не секрет, що за кілька днів до виборів одна із політичних сил посприяла перекриттю дороги біля міської ради під приводом невиплати зарплат. Як ви ставитеся до таких спекуляцій?

Давайте ми розставимо всі крапки над «і». Всі прекрасно знають, що ніякого стосунку до проблем котельні на Карбишева я не маю. Її приватизація відбувалася понад 10 років тому. Вона на сьогодні не перебуває в міській комунальній власності.

Що стосується самого підприємства «Луцьктепло», ситуація там складна. До такого стану підприємства теплоенергетики доведені також і урядом. Кошти, які надходили у грудні, січні, лютому, 100% забирали за газ. На зарплати та інші речі нічого не лишалося. Вдарило ще те, що в опалювальний сезон лучани платили 100% , а влітку нічого не платили.

Міська рада зробила, що могла, і продовжує робити. Ми виділили кошти підприємству. В першу чергу, не на зарплату, але на це теж доводилося давати, аби покрити борги. Виділили на мережу. Мережа, на жаль, не те що залишає бажати кращого, мінімум 50% треба замінити. Через те ми і уклали угоду із Європейським банком реконструкції і розвитку.

Завжди в політиці використовуються теми, які найбільш проблемні та на слуху.

Не хочу голослівно когось звинувачувати, але всі лучани бачать, що впродовж 5 років жодне комунальне підприємство не перейшло в якісь інші форми. Хоча може і правильно, щоб на сьогоднішній день було б якесь державно-приватне партнерство. Але я не допустив того, щоб їх «прихватизували». І через це на мене почався певний тиск.

По-друге, все готувалося до виборів. Пам’ятаємо, як піднімали проблему дитячих садочків, центрів первинної медико-санітарної допомоги. Пошуміли, а далі що? Підходили до людей і казали: «Романюк збирається закривати поліклініку, підпишіться, щоб він не закривав». Тобто ці брудні технології використовували протягом останніх 3 років. Ясно, що ставилася мета максимально на мене вилити бруду, максимально «наговорити».

Але сьогодні я можу сміливо дивитися кожному лучанину в очі, йдучи по вулиці. Як мені вдавалося не допустити «прихватизації», це вже моє особисте. Сивини це додавало і, повірте, було непросто.

Знаю, що і наступного тижня планують деякі провокації.

 

А звідки? Служба безпеки України?

Є різні люди, які дають інформацію. Служба безпеки України мені не підпорядкована. Є люди, які хочуть, щоб в місті був спокій, щоб в місті все нормально працювало. Зрозуміло, що перед виборами будуть використовуватися будь-які брудні технології. Правда, потім навіть ніхто і не попросить вибачення.

ЧИТАТИ: Як Романюк виконав обіцяне

Але я впевнений, що лучани мудрі і зроблять правильний вибір.

Для мене головне, що за ці 5 років, поки був міським головою, я працював на благо міста. І це – не пафосні слова. Що міг, те і робив. Робочий день в мене з 8 години. Я не «ранній». Але о 10 годині вечора ви можете до мене зайти і побачити на робочому місці. Вечеря в 23:30, потім Facebook і о першій годині ночі лягаю спати.

Розмовляв Антон БУГАЙЧУК