Суд над волинським бійцем перетворюють на «театр абсурду»

На Волині відбувся кільканадцятий суд над бійцем АТО Максимом Силюком. Вже вкотре хлопець змушений доводити, що він не залишав військової служби, а гідно виконував обов’язок перед Батьківщиною.

Про це пише Наталка Поліщук на шпальтах ВолиньPost.

Нагадаємо, Максима Силюка судять за те, що він минулого року (з 7 вересня по 24 грудня та з 5 по 31 січня 2015 року) самовільно залишив військову частину. Сам хлопець вини не визнає і стверджує, що бійців після повернення з АТО командування частини розпустило по домівках.

Тим паче, що у військового були вагомі сімейні обставини, у зв’язку з якими його повинні були б відпустити додому. Окрім того, є багато запитань, як хлопець взагалі потрапив в АТО, адже за станом здоров’я він не мав би служити. Принаймні, мрія стати машиністом не реалізувалася, бо юнака не взяли вчитися цьому ремеслу через хворе серце.

Період, за який Максиму та його товаришам інкримінують самовільне залишення частини, випадає на доволі складний час, а особливо складний для 51-ї бригади. Йдеться про час після розстрілу українських військових в Іловайському котлі. Не важко уявити, що ситуація у частині була доволі напруженою, адже їхня бригада, яку охрестили «бригадою смертників», чи не єдина в Україні, котра від початку АТО зазнала таких значних втрат.

Отож, ці перші хвилі недосвідчених юнаків, переважно з села, які не мали як такого військового вишколу, а автомат до війни бачили лише на картинках, повернулися у частину. Ймовірно, що командування не знало, що робити з хлопцями, яких спочатку назвали військовими, а потім кинули на передову як гарматне м’ясо. У них на фоні всього пережитого «розхиталась» психіка, і в частині процвітав алкоголізм та безлад, а ще й до всього казарми були переповнені, можливо саме через це командування прийняло рішення розпустити їх по домівках.

Максим Силюк під час одного з судових засідань зазначив, що бійців залишили самих на себе: «Був страшенний безлад, туалети – засипані сміттям… Це був жах, якби це все пофотографувати і закинути в інтернет – шквал був би».

Хлопців практично порозпускали додому, а вже пізніше усім «шили» кримінал за самовільне залишення частини.

«Вересень, жовтень я відмічався. Ми приходили туди і запитували, через скільки часу нам потрібно відмічатися і чи потрібно бути на постійній основі. Хлопці, які там лишалися, бо їм довго було доїжджати, постійно випивали. Офіцерів багато не було, тому і не було кому за ними дивитися. Хлопці просто спивалися – це був жах! Ті, що ближче жили, то їздили додому… З початку грудня я вже не їздив, бо мені сказали, що ще не знають, як правильно відмічатися. Нам казали приїде Яцків, або ще хтось, але до нас ніхто не приїжджав», – зазначив Максим.

Як розповів правозахисник бійця Василь Нагорний, було подано біля півтори тисячі рапортів проти військових, яким інкримінують самовільне залишення частини.

Володимир-Волинський суд першої інстанції закрив кримінальне провадження проти Максима Силюка, проте військова прокуратура апелювала таке рішення і вимагала перегляду цієї справи. Апеляційний суд повернув справу у Володимир-Волинський суд. Апеляція розглядалася на початку травня місяця. Зараз листопад, але до кінця справи ще далеко. Максиму Силюку та його захиснику Василю Нагорному довелося вже 10 разів побувати на судових засіданнях, кінця-краю яких досі не видно. І справа у тій-таки військовій прокуратурі, яка подала апеляцію на суд першої інстанції.

Прокурори або не з’являлися на судові слухання, або ж на слуханнях були відсутні свідки від прокуратури, які нібито мають підтвердити провину Максима Силюка. Останнє засідання теж не виняток – свідки не з’явилися.

Вимушеного підсудного, так як і його правозахисника, така абсурдна ситуація втомила. Василь Нагорний надає правову допомогу бійцям АТО в основному на волонтерських засадах: «Кожного разу одна дорога обходиться у 400 гривень», – зазначив він. Також, за його словами, немає коштів банально на залучення необхідних спеціалістів, адже такими справами ніхто не цікавиться, навіть політики, які перед виборами сіють грішми і роблять ставки на АТО у своїх кампаніях.

Максим у свою чергу надумав одружитися й будуватися. Щоб заробити грошей, планує поїхати за кордон, адже в нашій країні на весілля і початок будівництва з нинішніми цінами чесній людині нереально заробити так швидко. Замість того, щоб влаштовувати своє життя, юнак щомісяця катається з Ковельського району у Володимир-Волинський.

«Після апеляції – це все без всяких зрушень, тому що свідків немає, доказів немає. Це продовжується так: зайшов на суд, хвилинку посидів і просто вийшов – це даремна трата часу, я не розумію продовження цих слухань», – зазначив Максим Силюк.