Переселенка розповіла, як опинилася в Луцьку

Голова громадської організації «Переселенці Криму та Донбасу», а раніше радіожурналіст Луганської ОДТРК Олена Черенкова розповіла, як опинилася в Луцьку.

Про це вона розповіла виданню Район.Луцьк.

Останні 10 років життя Олена Черенкова працювала радіожурналістом у Луганській обласній телерадіокомпанії.

«Тоді вона була, як казали, рупором Партії регіонів, її очолював Мірошник. Він у свій час був «спікрайтером» для Януковича, писав йому промови. Коли він очолив телерадіокомпанію, багато людей звідти пішло, в тому числі і я. Стала фрілансером, копірайтером. Взагалі-то я не збиралася нікуди переїздити із Луганська. Я жила там з неповнолітньою донькою, зі старою матір’ю. У мене була велика квартира у центрі міста…», – ділиться вона.

Розповідає, коли за кілька метрів від їхнього будинку розірвався снаряд, тоді зрозуміла, що почалася справжня війна і треба тікати з міста. Це було торік у червні. Жінка взяла дочку, маму та поїхала до Києва.

«По приїзді до столиці я подзвонила на гарячу лінію для переселенців. Мені сказали, що наразі приймає Луцьк і там пропонують безкоштовне житло на місяць, навіть з талончиками у їдальню. Я погодилася – іншого виходу тоді у мене просто не було», – каже Олена Черенкова.

Місяць переселенка прожила у гуртожитку.

«Тоді ще всі були впевнені, що два-три місяці – і все скінчиться. Я точно знала, що до вересня ми повернемося у Луганськ. Однак літо закінчувалося, до гуртожитку мали повертатися студенти, а конфлікт не вщухав. Я почала шукати квартиру та роботу у Луцьку. І зрозуміла, що потрібно виживати самій, бо держава як тоді, так і зараз особливо не допомагає. Крім мізерних соцвиплат – пенсіонерам 880 гривень, а працюючим дорослим 440 гривень – більше жодної підтримки», ‒ ділиться колишня луганчанка.

Каже, що бракує грошей знімати цілу квартиру. У 2-кімнатній винаймає одну кімнату. А в іншій кімнаті живе також сім’я переселенців із Донецька.

«Оскільки я журналіст і знала багато інформації, то до мене почали звертатися інші вимушено переміщені особи. Тому й виникла думка створити організацію, щоб якось чіплятися одне за одного і виживати разом», – каже голова громадської організації «Переселенці Криму та Донбасу».