Передвиборчий Луцьк: хто на мера?

Хоча на окремих округах нашого міста конкуренція за голоси виборців достатньо велика, найбільша боротьба відбувається за крісло міського голови Луцька. Бо згідно із українським законодавством він набагато впливовіший за кожного окремого депутата, а часто – за всіх депутатів міськради разом взятих. До того ж міський голова – це «титул» господаря міста.

Тому за тиждень до місцевих виборів ставки у мерських перегонах надзвичайно зростають. Ми проаналізували, хто із нинішніх 12 кандидатів найбільше претендує на перемогу. Для цього ми зіставили внутрішні соцопитування, які є у розпорядженні деяких виборчих штабів, стартові позиції та ефективність виборчої кампанії кандидатів у мери. Проте завжди потрібно зважати на те, що вибори – річ не до кінця передбачувана.

ПЕРЕОБРАННЯ РОМАНЮКА?

На початку виборчої кампанії прихильники нинішнього міського голови Миколи Романюка взагалі заявляли, що є шанс переобрання його в першому турі. Для цього справді були певні підстави, бо станом на травень 2015 року він був найпопулярнішим політиком в Луцьку і, ймовірно, залишається ним досі, хоча не настільки впевнено тримає позиції.

Приводом до таких розмов було те, що у травні Ігор Палиця ще на той час був зосереджений на Одесі, а команда «Нового Луцька» лише розпочинала «розкручувати» рейтинг голови правління Олександра Товстенюка. Потенційно сильний конкурент – лідер «Народного контролю» Павло Данильчук тоді лише розпочинав діяльність в новому амплуа на Волині, «Самопоміч» і «Батьківщина» не мали достатньо сильних гравців, які чітко готувалися до виборів міського голоси.

Певні шанси поборотися із Романюком були у потенційного кандидата від «Народного фронту» Владислава Стемковського. У серпні 2015 року Ігор Гузь навіть заявляв, що він планує балотуватися і навіть «виходити в другий тур». Однак після парламентських виборів «Народний фронт» і його лідер Арсеній Яценюк взяли на себе більшість негативу від наслідків реформ. Тому рейтинг НФ на всеукраїнському рівні впав нижче плінтуса, що стало однією із причин офіційної неучасті фронтовиків у місцевих виборах.

У підсумку НФ отримав у списку БПП-«Солідарність» 10 місць із 42. 7 із них віддали самооборонівцям і 3 для команди Ігоря Гузя. І всі вони тепер під біло-червоними прапорами пропрезидентської партії та навіть змушені посміхатися на агітках в парі із колишніми об’єктами критики.

Сам же нинішній мер розпочав кампанію дуже давно, хоча вів її дуже акуратно. Фактично кожне підписання масштабної угоди, відкриття нового проекту чи оглядини ремонтних робіт відбувалися як поєднання роботи і гарного агітаційного заходу. Критики поспішили заявити – піариться, а прихильники відповіли – він мер і все це робить через посадові обов’язки.

Взагалі Микола Романюк обрав дуже поміркований підхід до кампанії. Він відхилив не одну пропозицію штабістів щодо влаштування провокацій проти «Нового Луцька» і написання «чорнухи» про конкурентів. Романюк розумів, що його рейтинг перш за все залежить від ситуації із наданням комунальних послуг, якістю доріг, чистотою вулиць і рейтингом БПП-«Солідарність» загалом. Тому одним із ключових питань, від якого залежав його результат на виборах, було питання гарячої води і подачі тепла. Тому при найменшій надії повернути гаряче водопостачання в місті мер спішив заявити про це. Одного разу навіть довелося публічно просити вибачення в телеефірі.

Кілька відсотків голосів у міського голови може забрати запізнення із початком опалювального сезону в місті. Хоча чиновники неодноразово заявляли, що більше 80% комунікацій мережі теплопостачання вже відслужили своє, люди все ж сподівалися на тепло у квартирах, коли на вулиці розпочалися заморозки. Тому 10-16 жовтня, коли в квартирах окремих лучан було до 13-14 градусів тепла, стали дуже ефективною антиагітацією проти Романюка.

В актив собі мер може зарахувати успішне відкриття Луцького зоопарку, Палацу учнівської молоді, ремонти багатьох вулиць і дворів та інші господарські «покращення». Щоб показати досягнення владної команди, штаб Романюка навіть презентував «карту покращення» за 2010-2015 роки. Натомість вирішили відмовитися від білбордів, масштабної реклами персони Романюка на радіо та телебаченні.

Тому завдяки власному рейтингу та підтримці одного із найпопулярніших в місті брендів БПП-«Солідарність» Микола Романюк гарантовано виходить у другий тур мерських виборів. Хоча перемогти вже у першому турі через посилення інших кандидатів йому, імовірно, не вдасться.

На користь нинішнього мера грає відсутність кандидата в мери від «Батьківщини». Попри різкі заяви щодо влади на всеукраїнському рівні у Луцьку багато політиків із «Солідарності» та «Батьківщини» співпрацюють. Через це у ще діючому скликанні міськради ряд білосердечних депутатів входили до групи впливу Миколи Романюка. Роль опозиційного до Романюка кандидата намагається зайняти самовисуванець Микола Іванюк, пов’язаний із «Батьківщиною». Однак нині він виконує лише «технічну» роль на цих виборах.

ПАЛИЦЯ ІДЕ У ВА-БАНК

Через відносно низький стартовий рейтинг «Укропу» і роки непублічності кандидата в мери Олександра Товстенюка в останній тиждень перед виборами команда Ігоря Палиці змушена витрачати просто величезні для масштабів Луцька кошти на ведення його кампанії. В «Укропу» нині найбільша кількість вуличних агітаторів. Вони отримують в середньому по 400 гривень в день, а тому за ці кошти зобов’язані бути ініціативними і кваліфіковано агітувати людей (на відміну від «лінивих бабусь», які агітують за окремих кандидатів в стаціонарних палатках).

До цього потрібно долати щонайменше 70 білбордів, де відносно високий рейтинг Палиці намагаються перенести на Товстенюка і команду «Укропу». Ще триває масштабна кампанія «від дверей до дверей» і кампанія із надання благодійної допомоги від іменні фонду «Новий Луцьк», масштабні святкові дійства тощо. Оскільки на білбордах активно спекулюють емблемою фонду, це теж збільшує рейтинг Товстенюка. Також не виключене масштабне використання чорного піару проти команди Романюка, яке вже розпочалося із звинувачень на адресу Івана Корчука.

20151008135837

Для збільшення рейтингу Товстенюка використовують популярність Палиці і фонду “Новий Луцьк”

Хоча на всеукраїнському рівні «Укроп» не може розраховувати на найвищі позиції, Луцьк як вотчину Ігоря Палиці вони «здавати» не хочуть. За словами Олександра Товстенюка, з 2011 року Палиця через «Новий Луцьк» вклав у місто 180 мільйонів, у 2015 планує витратити більше 60 мільйонів, а у 2016 році – близько 100 мільйонів. Зрозуміло, що ці кошти витрачають на допомогу людям, але також зрозуміло, що від таких вкладень олігарх захоче отримати певні політичні дивіденди.

Загалом концепція, яку постійно пропагує команда Палиці – це робота «в дві руки» – фонд і міська рада. Вже сьогодні Товстенюк розповідає, що соціальні служби Луцької міськради нібито посилають людей за допомогою в «Директорію», а фонд «закриває» проблеми, із якими не справляється команда Миколи Романюка. Тому «Новий Луцьк» вони порівнюють із «маленькою міською радою» і дуже хочуть зайняти крісла у «великій».

На рівні Волині Ігор Палиця також має власні амбіції. Так, вже є плани перейменувати фонд у «Тільки разом» і відкрити офіси у кожному районному центрі. А за словами Олександра Товстенюка, Палиця хоче стати головою Волинської облради. Оскільки на рівні області «Укроп» не набирає більше 20%, він не зможе самостійно сформувати більшість в облраді. Для втілення амбіцій Палиці доведеться домовлятися із іншими політсилами та застосовувати матеріальне «переконання» депутатів із інших фракцій. Ну але це окрема тема…

Загалом кампанія Олександра Товстенюка сьогодні найдорожча і наймасштабніша. Проте досвід парламентських виборів 2014 року доводить, що великі капіталовкладення і креативні агітатори не завжди означають перемогу. А сам Товстенюк досі не зміг заявити про себе як сильного самостійного політика. Навіть рішення про його балотування фактично прийняв не він сам, а Ігор Палиця.

АМБІЦІЇ ДАНИЛЬЧУКА

Головним кандидатом-революціонером на цих виборах став Павло Данильчук. В його активі відносно «розкручений» бренд «Народного контролю», залишковий рейтинг за рахунок керівництва «Правим сектором» області та участі в парламентських виборах та сам факт «свіжості» політика. Хоча він вже був депутатом 5 років та брав участь у багатьох політичних «розборках», досі Данильчука не асоціюють із «старою» владою.

Кандидат вже встиг «засвітитися» на білобордах, у телепрограмах «Гарячої лінії «Народного контролю», під час участі в мітингах та акціях проти незаконних забудов. Нині він активно зустрічається із мешканцями у дворах багатоповерхівок та із студентами у навчальних закладах і має непоганий рівень сприйняття в соцмережах.

Проте штаб Данильчука має відчутно менші ресурси, порівняно із двома попередніми командами. Хоча гроші вирішують не все, їх дефіцит робить кампанію кандидата в мери не такою масштабною і відповідно знижують його шанси. Його електорат – це молодь і ті, хто не хоче вибирати «менше зло» між олігархічними кандидатами.

Також Павло Данильчук отримає частину голосів прихильників «Самопомочі». Ця партія претендує на друге, третє або четверте місце на виборах депутатів, однак не має власного кандидата в мери. Хоча у рідному для обох партій Львові «Самопоміч» та «Народний контроль» – суперники, на Волині вони не мали серйозних конфліктів. Через це електорам «Самопомочі» рівномірно розподілиться між «новими» кандидатами в мери, тобто потенційних виборців партії Садового відійде Данильчуку.

АНТИОЛІГАРХІЧНИЙ «МОРЯЧОК»

Хоча такі виборці також можуть голосувати за бійця батальйону «Айдар» та підприємця Олександра Кралюка. У Луцьку «Громадянська позиція» навіть ближче до «Самопомочі», ніж «Народний контроль». Так, лідер «Громадянської позиції» на Волині Сергій Чуріков вже публічно підтримав кандидата в мери Володимира-Волинського від «Самопомочі» Костянтина Зінкевича.

DSC_0107

Кралюк викликав на дебати Товстенюка

В активі Кралюка імідж героя, що рік захищав країну на Сході, гарантована підтримка багатьох бійців АТО, певні фінансові ресурси, майже повна відсутність антирейтингу та певна популярність бренду «Громадянської позиції».

ЧИТАТИ ІНТЕРВ’Ю З ОЛЕКСАНДРОМ КРАЛЮКОМ

Напередодні виборів справжній «укроп» Кралюк викликав на публічні дебати партійного «укропа» Олександра Товстенюка. Опонент, звичайно, виклик не прийняв, однак такою акцією Кралюк позитивно заявив про себе для частини виборців.

Він практично немає поліграфічної агітації. Обмежується лише кількома палатками на вулицях міста, публікаціями у ЗМІ та особистими зустрічами із виборцями. Через це Кралюк на цьому етапі не входить трійку лідерів нинішніх мерських перегонів.

РЕВАНШ «СВОБОДИ»?

Після не надто вдалого результату на парламентських виборах волинська «Свобода» хоче відновити втрачені позиції. Для цього вони запустили досить масштабну кампанію із популяризації «Легіону «Свободи» – партійних бійців АТО, які нині балотуються від партії. Спочатку це були звичайно бійців, однак ближче до виборів їх обличчя замінюють на конкретних місцевих кандидатів.

Хоча кандидати в мери Луцька від цієї партії Сергій Кудрявцев не воював, його теж рекламують рамках цієї кампанії. Свободівці акцентують увагу на тому, що Кудрявцев «гідно пройшов шлях» першого заступника голови ОДА, сам пішов із посади, їздив на Схід допомагати лісникам будувати оборонні споруди і живе за доходами, а не «жирує», як олігархічні кандидати.

Проте його кампанія також обмежується кількома білбордами, листівками та зустрічами із виборцями. До того ж треба визнати, що сам імідж Курдявцева заважає йому тягатися із конкурентами по електоральному полю Данильчуком і Кралюком. Він поки не став «вождем», харизматичним лідером-прапороносцем, за яким підуть «маси». Через це Кудрявцеву доводиться розраховувати здебільшого на партійний бренд. Адже депутати від «Свободи» мають всі шанси знову потрапити у Луцьку міську раду.

Антон БУГАЙЧУК