Передвиборчий Луцьк: округ №3 – «хто проти Ткачука?»

Солідарність

Напередодні місцевих виборів Волинське Агентство Розслідувань писатиме про ситуацію та шанси кандидатів на найцікавіших округах нашого міста. Зазвичай ми називаємо три головних кандидати, які претендують на значний відсоток голосів у певному окрузі, однак цього разу такий кандидат буде один.

Це не «джинса» з метою «похоронити» шанси всіх інших, адже згідно із нинішньою виборчою системою перемога одного кандидата не означає, що інші «пролітають». Вони теж можуть потрапити у міську раду, якщо переможуть у внутрішній конкуренції. Однак є підстави стверджувати, що кандидат, який набере найбільше голосів у цьому окрузі, визначений ще до офіційного старту кампанії.

Йдеться про округ №3 на виборах у Луцьку міську раду. Він розташований в районі ДПЗ, що сформувався навколо підшипникового заводу і складається переважно із висотних багатоквартирних будинків. Традиційні проблеми мешканців тут – тарифи, якість комунальних послуг, енергозбереження, дитячі майданчики, місця в садочках, місця для парковки, ремонт прибудинкових територій, транспорт тощо.

Безымянный

Межі округу: бульв.Дружби Народів: 4А, 6 к.А–7, 13А; вул.Грабовського: 7–7А, 9–11; вул.Шота Руставелі: 10; бульв.Дружби Народів: 1, 2 к.А–4, 5, 9; вул.Бенделіані: 1, 3 к.ГУРТ;)

Специфічна проблема цього округу – приватизація кімнат у трьох гуртожитках на бульварі Дружби Народів. Особливо гостро проблема постала у гуртожитку на Дружби Народів, 4. Там мешканці понад 10 років «воюють» із ПАТ «Електротермометрія», щоб безоплатно приватизувати помешкання. Натомість на підприємстві хочуть отримати гроші за викуп цих помешкань.

Ще у 2008 році прокуратура подала позов в інтересах мешканців, аби таки добитися передачі гуртожитку на баланс міста. Однак юристи «Електротермометрії» подали апеляцію і втягнули справу у довгу судову тяганину, що так і не дала позитивного для мешканців результату. Одна із головних проблем передачі полягає в тому, що гуртожиток записаний у основні засоби підприємства.

Вирішувати цю проблему мешканців бралися вже багато політиків. Тільки у 2015 році це робили Євгеній Ткачук, Юрій Вега, Ігор Поліщук, Андрій Осіпов та Павло Данильчук. Проте у Луцькій міській раді визнають, що «Електротермометрія» поки не йде на компроміс. 30 липня 2015 року депутати навіть дали згоду на прийняття гуртожитку на баланс міста. Проте від власника такої згоди немає. Як вирішення проблеми депутати-юристи Андрій Осіпов та Ігор Поліщук пропонували подати позов до суду в інтересах мешканців.

Однак Євгеній Ткачук, який обирався у цьому мажоритарному окрузі, під час сесії наполягав, що судова тяганина може тривати роками. Він 8 липня 2015 року пропонував у бюджеті міста на 2016 рік 2 мільйони гривень на викуп гуртожитку в ПАТ «Електротермометрія». Проте більшість депутатів міськради таку ідею не підтримали. Станом на жовтень проблема досі не вирішена. Детальніше про цю історію ми напишемо в іншій публікації.

А тепер про кандидатів.

Від «Блоку Петра Порошенка-«Солідарність» тут балотується лідер луцького осередку цієї партії Євгеній Ткачук. У 2010 році коли округи були поділені по-іншому, Ткачук обирався від округу №2 на ДПЗ. Раніше у цьому районі було два округи – №2 і №3, а загалом у місті було 25 округів. Тепер їх 42, тому округи відповідно зменшили. Завдяки цьому тепер по другому округу балотується від «Солідарності» директор школи №24 Юлія Гринчук, у третьому Ткачуку, а у четвертому – його сусід по білборду та кріслу в міській раді Микола Яручик.

Для нинішньої кампанії Ткачук і Яручик обрали лозунг «обирай своїх». Саме «своїми» для ДПЗ вони намагалися стати всі 5 років каденції. За цей час депутатам завдяки зв’язкам із міським головою Миколою Романюком, іншими посадовцями та власним фінансовим можливостями добитися ремонту тротуарів і доріг району, встановлення дитячих майданчиків, допомоги школам в окрузі (20, 14 і 24) тощо.

Також Ткачук відкрив у дворі біля вже згаданого гуртожитку №1 магазин своєї мережі «Смакота». Ще постійною акцією для нього стало прибирання «дубків» – міні-парку в районі ДПЗ. Серед останніх акцій – відкриття меморіальної дошки бійцям, які мешкали на Дружби Народів, 2, Володимиру Прокопчуку та Олександру Войчуку, яке співфінансував Ткачук.

Депутати Сергій Сівак, Павло Данильчук та Андрій Осіпов заявляли, що міський голова Микола Романюк через дружбу із Ткачуком і Яручиком сприяв виділенню котів в першу чергу на округів районі ДПЗ. Натомість в округах опозиційних депутатів фінансування нібито було меншим. Ми не будемо підтверджувати чи спростовувати цю версію, адже виборців на ДПЗ хвилюють дороги, тротуари і майданчики саме на їхньому окрузі.

Також Євгеній Ткачук впродовж каденції виділяв кошти на привітання лучан із різними святами на білбордах, листівках та у ЗМІ. Останнім часом він також став частим гостем на ток-шоу «Протилежний погляд», де особливо часто сперечається із своїм «принциповим» опонентом» Осіповим із групи «Новий Луцьк».

До речі, саме Осіпов став одним із найпослідовніших критиків Ткачука. У інтерв’ю нашому виданню депутат заявив: «Серед депутатів найбільш «проблемний», звичайно, депутат Євген Ткачук. В пресі вже була інформація про його діяльність. На жаль, правова практика, що складалася в попередні роки, не дозволяла притягнути його до відповідальності. Однак я можу сміливо заявити – цей депутат є корупціонером. На сьогодні існує позитивна практика по Луцькому, Рожищенському, Ківерцівському районах щодо корупції депутатів. Якщо луцький прокурор буде достатньо наполегливим, деякі депутати міськради отримають постанову суду про притягнення до відповідності, а це автоматично тягне позбавлення депутатських повноважень».

«Інформація про його діяльність», яку мав на увазі Осіпов, це звинувачення у махінаціях із землею під магазинами «Смакота» та інших оборудках. Вони пов’язані перш за все із тим, що Ткачук – заступник голови земельної комісії та один із найвпливовіших депутатів міської ради, тому міг «рішати» певні питання для приватних осіб. Проте ці звинувачення він спростовував у кількох публікаціях для видання ВолиньPost.

Можемо додати, що Євгеній Ткачук – справді має вплив на багатьох депутатів міської ради. В останні місяці каденції він очолював фракцію «БПП-«Солідарність» у Луцькій міській раді. Також Ткачук міг домовитися й з іншими депутатами із групи впливу міського голови Миколи Романюка. Його фраза «колеги, підтримайте» під час сесії дає рішенню до 10 голосів підтримки.

Тим не менше звинувачення у причетності до корупції, які здебільшого озвучувалися у інтернет-ЗМІ, мали не настільки великий вплив на виборців округу №3, як відремонтовані тротуари, майданчики та зовнішня агітація. Саме це і дозволяє попри все назвати Євгенія Ткачука імовірним лідером цього округу.

Проте йому доводиться розраховувати лише та тих виборців, які готові голосувати за Блок Петра Порошенка. А зростання тарифів, бізнес президента в Росії, неефективна боротьба із корупцією та інші загальноукраїнські проблеми суттєво б’ють по рейтингу БПП. Тим не менш лідер цієї політсили у Луцьку має високі шанси знову потрапити в міську раду.

34602-1u

Якщо більшість кандидатів розпочали кампанію перед виборами, Ткачук заохочував виборців всю каденцію. Можна сприймати це по-різному – піар чи благодійність. Однак на виборах це працює.

Від «Свободи» тут балотується нинішній депутат міськради та заступник головного інженера «Луцькводоканалу» Юрій Вега. Цей депутат також брався за вирішення проблем мешканців гуртожитку №1, а також за 5 років каденції особливо відзначився контролем за законністю земельних проектів рішень міської ради. Вега також має шанс потрапити в міську раду, адже електорат «Свободи» дуже різниться від електорату «Солідарності», тому за Вегу голосуватимуть «свої» виборці.

«Європейська партія України» висуває на цьому окрузі Андрія Рабомізо – старшого інспектора взводу роти «Світязь». Він має кредит довіри вже завдяки прихильності лучан до бійців, що захищали та захищають країну на Сході. Також голосів додасть відносно недешева агітаційна кампанія, яку розпочала команда Олени Голєвої в місті. Серед мінусів те, що до виборів «Європейська партія України» майже не просувала себе в Луцьку, крім авторської програми Голєвої «Народний адвокат». Тому набирати політичних балів цьому бренду доводиться тільки тепер.

Від Партії Зелених України балотується Алла Ожиєвська – координатор міжнародних проектів «Волинського інституту економіки та менеджменту». У її арсеналі партійний бренд та звичайна робота на окрузі, оскільки «зелені» під час виборів на Волині задекларували відмову від поліграфічної агітації заради збереження довкілля. Відомостей про попередню участь Ожиєвської в політиці також немає.

Також немає жодних згадок про участь у відомих громадських чи політичних акціях керівника групи обліку державного виробничо-торгового підприємства «Волиньфармпостач» Галини Нагорнюк («Батьківщина»), Василя Міндюка («Радикальна партія Олега Ляшка»), підприємця Олександра Єгорова (НРУ), безробітного Юрія Сітовського («Укроп») та вихователька садочку №22 Ірини Сарнавської («Наш край»). Тому їм доводиться розраховувати лише на партійні бренди і активну роботу із виборцями вже під час кампанії.

Загалом підбір кандидатів від політичних сил дозволяє стверджувати, що конкуренти свідомо не ставили сильних опонентів проти Євгенія Ткачука. Виняток – лише ВО «Свобода». Адже «нове обличчя» без достатнього фінансування й політичного досвіду практично не має що протиставити фінансовим можливостям, бренду і особистій впізнаваності Ткачука на окрузі №3.

Антон БУГАЙЧУК