Виборців будуть підкупляти, доки їм не стане за це соромно, – Назар Романюк

Назар Романюк

Назар Романюкодин із наймолодших кандитатів у депутати до Луцької міської ради від Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Як приватний підприємець і громадський діяч,  Назар переконаний, що досвід у бізнесі та молодіжних рухах допоможе йому в політиці.

 

Чим ви займаєтеся в житті, які захоплення маєте? Як стали підприємцем?

– Основна моя підприємницька діяльність полягає в пасажирських перевезеннях, також продаємо автомобільні запчастини, граніт, обслуговуємо маршрути № 31 та 47. У 2014 році  очолив відділу пасажирських перевезень «АвтоМотосервісу», до того був начальником транспортного відділу «Західноукраїнської торгової компанії».

Підприємницьку діяльність веду з 2009 року. І одяг продавали в торгових центрах, і мобільними телефонами займався. Тому гроші, які маю, заробив сам.

У вільний час займаюся спортом, вивчаю політтехнології в Україні.

 

Чому вирішили йти в депутати?

– Бажання йти в політику в мене було давно. Це буде логічним продовженням моєї громадської діяльності.  Сьогодні це моє хобі, яке не приносить грошей, але дає колосальний досвід та розуміння процесів, що відбуваються в місті.

Маю час і для політики, і для громадського сектору. Випала нагода висунути свою кандидатуру від гідної політичної сили, тим більше, раніше постійно співпрацював із луцьким міським головою, був його радником, започаткував дорадчий орган при міській раді – молодіжна Громадська рада. В іншій команді піти не міг, бо нинішній мер сильний фахівець — як фінансист, господарник, як людина, за якою дійсно можна йти. Я людина його команди.

Зі свого громадського досвіду пам”ятаю: вирішивши сто маленьких проблем, вирішимо одну глобальну. Починаючи від прибирання – і до організації відпочинку для молоді, пропаганди здорового способу життя. Усі ці акції зумовлюють те, що молоді свідомі люди потім можуть знайти себе в житті.

До себе на підприємство часто набираю людей із громадського сектору: вони активні, можуть встати о 6 ранку і лягти о першій ночі. Це ті, хто буде рушійною силою для розбудови нашого міста.

Сьогодні підтримую багато проектів у цій сфері, молоді активісти знають, що я завжди їх вислухаю, підкажу, як правильно залучити кошти на проекти, як знайти інвестора, як ліпше з ним спілкуватися. Це моє, завжди готовий знаходити для цього час.

 

Розкажіть про проблеми й сподівання мешканців 14 округу, по якому йдете в депутати. Чи розмовляли ви з людьми, знаєте, що їх хвилює?

– Постійно спілкуюся з його мешканцями, моя мама працює на території округу – в 15 школі, яку я сам закінчив. Усі друзі дитинства звідти. Із цього мікрорайону розпочався і мій громадський досвід — з людьми, які створювали зі мною організацію «Народний патруль», які брали участь у виборах.

На окрузі багато зробив чинний міський голова, хоча, як відомо, нема межі досконалості. Практично по всіх будинках була проведена заміна дахів, відновлений залізничний вокзал, у дворах є контейнери для сміття. Можна робити благоустрій у дворах, міняти асфальтне покриття на бруківку.

Але працювати треба і для пропаганди здорового способу життя. Мікрорайон старий, там багато літніх людей, для яких слід організувати  цікаве дозвілля, наприклад, курс йоги або ранкові зарядки. Мені давно цікаво це втілити, з однодумцями планували в «Просвіті» зробити танці, літературні вечори для пенсіонерів. Це по-європейськи, бо йдемо в Європу, тож над цим треба працювати.

 

Що вам вдалося запровадити, змінити з утворенням такої структури, як Молодіжна громадська рада? 

–  Нашим завданням було зібрати молодих людей, які не хотіли б пов”язувати себе з тією чи іншою політичною структурою, а працювати аполітично. Тобто є мер і є молодь, яка може з ним спілкуватися від імені свого навчального закладу й доносити ті проблеми до влади, які треба вирішувати для студентства. Бо головне — не критикувати, а донести проблему і працювати над нею.

Нам це вдалося, ми вибирали владу у самих навчальних закладах, працювали з учнівським парламентом, створили статут, документи, допомогли провести багато заходів, які їх об”єднували. Все починається з малого, з флешмобу, приміром, а закінчується великою акцією на екологічну тему. І зараз ці люди багато роблять.

Найважливіший крок — об”єднати людей навколо ідеї. Молодим людям треба пояснити, як брати на себе відповідальність, як можна відстоювати свої інтереси. Місцеве шкільне самоврядування — це перший локомотив, який веде молодіжну політику в цілому. Нині молоді в політиці є достатньо, з часом, переконаний, ставатиме все більше.

 

Ви згадували про своє захоплення політтехнологіями. Чи не використовуватимете знання про них під час своєї передвиборчої кампанії?

– Так, одне з моїх хобі — політтехнології. Я навчався на історичному факультеті, вже на другому курсі очолював одну з політичних сил – «Народну Самооборону» Юрія Луценка, був керівником партії у Луцьку. Відтоді цікавлюся виборчим процесом і навіть мрію написати книжку про політтехнології в Україні. Ще дві кампанії — і буде достатньо матеріалу.

Жодного виборчого процесу не пропустив, працював на території Волинської, Тернопільської, Хмельницької областей, вів кандидатів у мери.

У себе на районі розповідатиму про себе, про конкурентів казати нічого поганого не буду. Хоча брудні технології працюють в Україні ефективно, і в найближчі 5-10 років це ще триватиме. Все буде по-іншому, коли покоління, яке зараз навчається у першому-другому класах, піде в університети. До вишів вони вступатимуть за свої знання, а не гроші. Ці діти зараз бачать, що в їхній країні війна. Свідомість потрохи змінюється.

 

Чи маєте сподівання, що люди на прийдешніх виборах менше, ніж раніше, піддаватимуться підкупам?

– Прочитав, що 20 відсотків жителів України мають бажання взяти кошти за свій голос. У цю кількість включені не тільки люди, які мають в цьому необхідність або страждають матеріальними проблемами. Це можуть бути досить забезпечені люди, які так висловлюють свій протест. Людей будуть підкуповувати, доки їм не стане за це соромно брати гроші за те, що тобі нав”язують думку.

Це свідчить про рівень політичної неосвіченості. Людина не розуміє, як їй голосувати. Стикаємося з тим, що коли люди приходять на дільниці, не можуть зрозуміти, чому один, чому три бюлетені. А що буде зараз? Усі мають розуміти: вибори – це громадський обов”язок, внутрішнє вираження, бажання, принципи. Як можна продати свою думку? Це має розуміти і школяр, який ще не голосує, що це проти його законного права.

Певний, що діти, які зараз у наших дворах бавляться у воїнів «Айдару», не будуть так робити. У них воно вже на підсвідомому рівні закладене розуміння, що в країні може бути ворог, що найцінніше в них — їхнє місто, їхня країна. Ще років 5 тому не спостерігалося гордості з приводу того, що вони — українці. Діти тепер усе розуміють, історію вони вчитимуть не з книжок, а з розповідей рідних, які там воювали.

 

На вашу думку, на що має поставити Волинь, щоб успішно розвиватися?

–  Майбутнє — за створеннями робочих місць і виробництва на місцях, тому всіляко підтримую ініціативи зі створення підприємств у місті і сам маю бажаю працювати в одному напрямі. Зосередитися треба на тих матеріалах, які можна продавати за кордон для залучення валюти в Україну.

В області непочатий край роботи в галузі обробки деревини. Серце кров”ю обливається, коли вивозять кругляк за кордон. А з деревини багато чого можна виробляти, навіть не маючи технологій: від паркетної дошки до різноманітних облицювальних матеріалів. Абсурд, коли на Волинь везуть із Німеччини чи Фінляндії брус. Багато пісочних кар”єрів у нашому краї, а це ймовірне вироблення цегли, бруківки, різноманітних блоків.

Є багато спеціалістів, які могли б виробляти запчастини до автомобілів. Почати можна з нескладних деталей, нам допоміг у цьому і «Мотор», і «СКФ Україна». У Луцьку було багато металообробних заводів, тому є працівники, які тепер не мають чим зайнятися.

Ми прикордонна зона, близька до Європи. Луцьк — це двері до Європи, тому максимально треба залучати до співпраці іноземні компанії, створювати підприємства: україно-польські, україно-німецькі.

 

Як оцінюєте новий закон про вибори?

– Як досконалий і правильний, тому що кожен обраний матиме бодай елементарний страх у подальшому: якщо ти йдеш із однією політичною силою, то потім не так легко буде перескочити в іншу. Так само мало буде купити район цукерками або гречкою.

Партія, яка тебе висуває, має певний рейтинг, а тому не дуже хотітиме мати справу з людьми, які себе не надто порядно ведуть. Повинна бути гармонія — сильна партія з сильними адекватними людьми. Не можна висунутися від фонду, купити все, а потім кожен тиждень змінювати прапорці в себе на столі.

 

Розмовляв Богдан АРКАНЧУК