«Обіцяти щось захмарне – це обманювати своїх виборців», – Ігор Дильов

Ігор Дильов належить до тих громадських діячів, які надають перевагу конструктивній критиці, відкритому діалогу з владою. Проявляти толерантність до альтернативної думки навчився очолюючи Волинську обласну асоціацію захисту прав малого та середнього бізнесу «Бізнес Волинь», а також – громадську раду при Волинській ОДА. Така позиція певною мірою стала причиною появи його прізвища у списку кандидатів до Луцької міської ради від президентської «Солідарності».

 

Опинитися в рядах громадських активістів вас спонукала підприємницька діяльність?

Певною мірою, так. Займаюся бізнесовою діяльністю більше 10 років. Здебільшого це торгівля на Центральному ринку. Тому добре знаю і розумію проблеми дрібних підприємців. Для захисту цих інтересів ми і створили асоціацію «Бізнес Волині».

 

Як вашій організації вдавалося захищати права, коли інтереси пересікалися з Волинською облспоживспілкою?

У нас були різні епізоди у стосунках із облспоживспілкою. Були конфлікти, коли ми намагалися вирівняти умови співпраці між підприємцями та спілкою – тоді йшлося про реконструкцію ринків.

Іноді інтереси збігалися. Скажімо, у 2008 році у влади народилася ідея передати ринок КП «Автопарксервіс». Я не можу сказати, що комунальне підприємство – це погано. Але на той час ні одне комунальне підприємство в місті не було прибутковим, тому у підприємців були побоювання, що запровадять якісь «схеми». Тоді люди вирішили підтримати саме облспоживспілку.

За деякий час спілка «віддячила» підприємцям угодами, які були укладені з порушенням чинного законодавства. Там був пункт про запровадження штрафних санкцій за несплату, але на підставі чого – незрозуміло. Спілка робила спроби витіснити окремих людей із ринку, керуючись, нібито, пожежними нормами.

Свого часу (ще при керуванні Волинською ОДА покійним Борисом Клімчуком) створили робочу групу із представників Завокзального і Центрального ринків щодо проблем реконструкції, розцінки на проведення якої спілка завищила. Були й інші зловживання, зокрема плату за благоустрій, яка лягла на плечі підприємців, ніде не обліковували.

І ця проблема досі «висить у повітрі». По Центральному ринку не було жодного реального проекту, який би задовольнив усіх – підприємців, керівництво міста та саму облспоживспілку. Треба знаходити компроміс, щоб зробити ринок привабливим для лучан, гостей міста. Ця робота ще попереду.

Проте громадська діяльність щодо захисту підприємців стосується не тільки ринків. У нас є співпраця з іншими організаціями, працюємо над вдосконаленням законодавства. Була досить серйозна робоча група щодо напрацювання змін до Податкового кодексу. Разом із іншими підприємцями з усієї України нам вдалося зберегти спрощену систему оподаткування, бо на ринках касові апарати – це передчасно. Тим більше, що ці зміни пропонували дуже «цікаво». Купувати ці касові апарати можна було б тільки у двох фірмах. Він коштував до 7 тисяч гривень, а на додачу ще обслуговування. Звичайно це викликало обурення підприємців.

Але асоціація «Бізнес Волинь» захищає не тільки свої інтереси, ми працюємо і на користь держави. Бо багато підприємців усвідомлюють, що потрібно виходити «із тіні», платити податки, зокрема єдиний соціальний внесок. Інша річ, що звучали обіцянки зменшити єдиний соціальний внесок. Я думаю, що рано чи пізно до цього дійде, щоб легалізувати зарплати. Також потрібна офіційна реєстрація підприємців, щоб у нас не було незаконних місць торгівлі, стихійної торгівлі. Самі підприємці вже починають це усвідомлювати та працювати легально.

 

Ви були активним учасником Євромайдану. Розкажіть, як вдалося організувати підприємців із луцьких ринків для допомоги Революції гідності?

Я завжди зважено оцінював перспективу євроінтеграції України. Останні події говорять про те, що не треба дивися на угоду про асоціацію крізь рожеві окуляри. Ми справді хочемо європейських стандартів та прихильні до європейських цінностей, але це має бути не лише на рівні гасел.

Але коли на Майдані почали бити студентів, коли це переросло у протистояння, коли влада хотіла показати, що вона тут «господар», та проводити репресії, це викликало обурення. Ми із групою підприємців зустрілися на ринку та були одними з перших, хто вийшов на протест. Ми робили плакати, збирали кошти, речі для майданівців.

DSC_8006

Чи були щодо вас переслідування за підтримку Революції?

Саме щодо бізнесу – репресій не було, у тих, хто на спрощеній системі оподаткування, важко спеціально «знайти» порушення. Хто спостерігав за Євромайданами в Києві, Харкові, бачили, що там зникали люди, їх навіть катували. У нас такого, слава Богу, не було. Особисто до моїх батьків приходили працівники управління боротьби із організованою злочинністю та розпитували про мою діяльність. Не дільничний, а саме працівники УБОЗУ. Ще я був на допитах після скарги Надії Григоли, що хтось нібито погрожував її матері.

 

Після Революції гідності при ОДА створили нову Громадську раду, яку ви очолили. Чи не обтяжує вас ця посада?

Загалом до громадської ради потрапили представники 67 інститутів громадянського суспільства – усіх, хто виявив бажання там працювати. Коли запропонували мою кандидатуру, я просто не міг відмовитися від такої посади, адже багато часу присвячував саме суспільній діяльності.

Раніше я був членом обласної регіональної ради підприємців, які очолював Петро Пилипюк, на той час працював і зараз є у громадській раді при податковій, яку очолює Володимир Цибульський, і займався більше захистом підприємців. Але події на Майдані змусили мене переглянути позицію і розширити сферу діяльності.

Варто сказати, що новий склад громадської ради виявився досить бойовим. Емоції з майдану перейшли на наші засідання, громадські активісти прагнули побачити бажання і посадовців змінюватися. Проте цей процес уповільнився. Держслужбовці добре знають, що громадська рада має лише дорадчі права, ми можемо тільки контролювати, чи дотримуються чиновники у своїй роботі законодавства..

А просто кричати і кидати когось у смітники – це не вихід. Внутрішньо я розумію, що багато людей обурені, розумію, що є підвищені вимоги до нової влади після Майдану та під час війни на Сході. Але це не відбувається за помахом чарівної палички. Тому потрібно усвідомлення, що треба напрацьовувати законодавчі ініціативи, нові підходи, які б дозволили втілити у життя запити суспільства.

Повноваження громадської ради при ОДА дозволяють у випадку недосконалостей законодавства звертатися до Кабміну, до Верховної Ради, до волинських народних депутатів. Таке право ми використали щодо того ж питання нелегального видобутку бурштину. Інакше проблема не вирішиться.

Також ми реагуємо, коли якась служба чи підрозділ працюють неякісно. Даємо рекомендації щодо них голові ОДА та чекаємо відповідної реакції. На початку роботи ради були претензії до антикорупційного відділу ОДА. Після наших аргументованих рекомендацій цих людей звільнили. Також громадська рада підготувала рекомендації щодо спрощення процедури надання статусу учасника АТО. Як знаєте, зараз це вже спустили на місцевий рівень – на обласні військкомати.

Нам вдалося добитися проведення кадрових громадських слухань щодо кандидатур посадовців. І хоча є нарікання у непрофесійності, та я не пам’ятаю, щоб раніше начальник митниці приходив до громадськості, розповідав про своє майно і відповідав на гострі запитання.

 

На останніх зборах членів громадської ради ви заявили, що є потреба виключити тих членів ради, які «прогулюють» засідання, і учасників скандалу через «Лісову пісню».

Багато членів громадської ради нині розпочали свої проекти. Наприклад, Богдана Стельмах чесно прийшла і сказала, що не має достатньо часу, тому вийшла із складу громадської ради. І такий вчинок гідний поваги. А є інші, хто не приходить і не декларує свою зайнятість в інших проектах. Тому положенням про громадську раду передбачено, що виключити можуть за два пропущених засідання без поважних причин.

Ми спочатку пробували достукатися до керівників інститутів громадянського суспільства, щоб замінили своїх людей. Але окремі люди ігнорують і це. Я не думаю, що їм байдуже, бо треба розуміти, що це діяльність на громадських засадах, яка забирає досить багато часу. На жаль, через погане відвідування іноді для прийняття рішень просто не вистачає кворуму. Тому нині питання виключення постало досить гостро. Спробуємо це вирішити через внесення змін до Положення.

Тепер щодо «Лісової пісні». Ми створили робочу групу за заявою депутата Шацької селищної ради, аби перевірити інформацію про зловживання у санаторії. Їздили туди разом із журналістами, бачили «приховані» номери, будиночки. Зверталися до голови обласної ради, він обіцяв, що звернуть увагу на порушення. Також мали відповідним чином відреагувати правоохоронці.

Але з часом виявилося, що члени цієї робочої групи громадської ради не досліджують зловживання, а працевлаштувалися там. Звичайно, це не заборонено законом. Але є ж якийсь моральний аспект такої роботи. Виходьте із громадської ради і вдосконалюйте роботу санаторію. Адже тепер претензії до усієї ради – ми піднімали питання по зловживаннях, а після працевлаштування окремих її членів питання намагалися зам’яти. Члени громадської ради обурені таким вчинком колег.

Механізму вигнати цих людей немає. Потрібно, щоб ІГС провели ротацію свого представника у громадській раді, тоді б конфлікт певною мірою вичерпавться. Але було би чесно, коли б люди самі написали заяви.

10608304_475752002564707_6038118865250650657_o

 

Сьогодні ви балотуєтеся у депутати міської ради. Це наступний рівень вашої активності – після громадської роботи політика?

Думаю, що депутат міської ради – не надто політична посада. Я до цього ставлюся як до додаткової можливості, додаткових повноважень в громадській діяльності. Це робота на користь громади, робота із планування бюджету, коли ти на свої очі бачиш, куди спрямовуються гроші лучан. В цьому я бачу свою користь, бо зможу піднімати багато проектів, які раніше не користувалися увагою місцевих депутатів.

Також депутатство – це більша відповідальність. Ти не лише критикуєш владу, ти на її місці та відчуваєш той рівень відповідальності за прийняття рішень, за команду, у якій працюєш. Я балотуюся у складі президентської політичної сили Блок Петра Порошенка – «Солідарність». На мій погляд, це перш за все партія миру. Без миру на Сході, без припинення щоденних втрат наших бійців ми нічого не досягнемо.

А ще мені просто не байдужа доля наших людей. Як депутат я зможу більше допомогти. Але не буду обіцяти людям «золоті гори» та будувати надто амбіційні плани. Я зможу зробити свій внесок у загальний добробут міста. Сьогодні балотуються у міську раду багато людей із Майдану. Хоча йдемо від різних політичних сил, але всі живемо в Луцьку, нам все одно доведеться спілкуватися, приймати спільні рішення.

Їх накопичилося багато. Є проблеми, які треба вирішувати вже зараз, наприклад енергозбереження. Є державна, обласна та міська програми енергозбереження, які стосуються компенсування відсотків або тіла кредиту для лучан на утеплення будівель, встановлення котлів тощо. Я зможу допомогти людям взяти участь у цих програмах та зекономити їхні гроші.

 

Згідно із нинішньою виборчою системою всі кандидати балотуються у своїх округах. Розкажіть про специфічні проблеми вашого округу №12.

Тут найбільше докучають проблеми паркування, благоустрою та освітлення. До речі, щодо освітлення є так само програми заощадження. Вони стосуються економічних світильників, релейних вимикачів. Це можна робити у під’їздах будинків, у дворах, аби не тільки якісно, а й економно. Ще одна специфіка району – старі комунікації, але це стосується не тільки нашого району але й всього міста.

Округ № 12 – це центр Луцька, обличчя нашого міста. Важливо, щоб це «обличчя» було сучасним і в той же час зберегло наш міський колорит, історичну цінність. Щоб минуле та майбутнє поєдналися в одне ціле.

У мене такий принцип: обіцяти щось захмарне – це обманювати своїх виборців. Сьогодні важка ситуація в країні. Та це має дати імпульс для згуртування. У «Солідарності» гасло – «Єднаймося!». І я вважаю, що нам потрібно саме це. Від сварок не буде гарячої води, нових труб чи лампочок у під’їзді. Тому, пропоную зберегти та примножити те, що вже досягнуто разом!

 

Розмовляв Богдан АРКАНЧУК