Політичні танці навколо «Бурштину Волині»

розкопки

Проблему нелегального видобутку на Волині за останній час не коментував тільки лінивий. Адже дві тисячі копачів із сусідніх областей, стрілянина і спецпідрозділи – це те, до чого волиняни поки не звикли.

Не звикла до такого і влада області, тому для розгону копачів двічі довелося стягувати сили із 5 областей. А нині на блокпостах Маневиччини стоять бійці батальйонів «Артемівськ» і «Кривбас», загартований боями із російськими військами. За словами голови Волинської ОДА, при потребі солдатів триматимуть на таких блокпостах навіть рік. А тим часом напередодні виборів депутати і посадовці продовжують «політичні танці» навколо теми нелегального видобутку бурштину.

Щоб вирішити цю проблему влада області пропонувала створити комунальне підприємство «Бурштин Волині», яке хоча б частково змогло вивести видобуток сонячного камінна у правове поле. Проте цю ідею поки не підтримали чимало місцевих мешканців та більшість депутатів облради.

«ДАЙОШ БУРШТИНОВІ КОЛГОСПИ»

Нелегальні бурштинокопачі публічно висловлюються проти створення комунального підприємства. Найбільш агресивні із них взагалі заявляють, що будуть далі «рити» і ніякий закон – їм не указ. Більш зважені пропонують все ж легалізувати приватні артілі чи «колгоспи». Тобто підприємства, які мають ліцензію на видобуток і платять податки. Проте тут бурштинокопачі отримують не фіксовану зарплату, а частину від прибутку.

Зважаючи на те, що якісний бурштин достатньо великою фракції коштує по 6 доларів за грам, а зарплата робітників на вже існуючих комунальних підприємствах не перевищує 5 тисяч гривень, їх логіку можна зрозуміти. Проте нині комунальні підприємства із видобутку бурштину на Волині не працюють, тому писати про розміри зарплат на них передчасно.

Координатор «Самооборони Волині» Андрій Хведчак, чиї родичі живуть біля епіцентру бурштинових «розбором», стверджує – маневиччани не підтримують ідеї влади, бо посадовці не ведуть із ними діалог та роз’яснювальну роботу:

69822_1

Андрій Хведчак каже, що люди налаштовані негативно, бо влада не веде інформаційну роботу

«Проблема бурштинових бунтів – відсутність роботи влади у сфері роз’яснення місцевим громадах можливих механізмів легального видобування, відсутність конкретики щодо запровадження цих механізмів в дію, відсутність діалогу між місцевими громадами та владою. Ми всі маємо зрозуміти, що прийняття закону про легалізацію неможливе без активної підтримки та стійкої громадської позиції жителів місцевих громад.

А цієї підтримки не буде до моменту коли до них не буде доведена сама концепція цих законів чи актів, в яких має бути чітко закріплено що саме для місцевих громад буде надаватись пріоритетне право на розробку, що саме для розвитку інфраструктури цих сіл підуть податки з цієї діяльності. І створення комунального підприємства при Волинській обласній раді, хоча і є певним позитивним зрушенням – проте більшістю місцевого населення розуміється як отримання права обласним керівництвом розпоряджатись землею і ресурсами місцевих громад».

Конфлікт виникає ще й тому, що бурштинокопачі вважають цю землю «своєю». Ми звикли казати, що «земля навколо нашого села – наша земля». І це правильно із точки зору власної ідентичності. Та все змінюється, коли у землі знаходять корисні копалини, зокрема «скандальний» бурштин.

Концепція створення комунального підприємства передбачає, що значна частина прибутків буде іти не в кишені мешканців сіл та навіть мешканців району. Доведеться «ділитися» із усією областю та державою. Натомість природнім є бажання бурштинокопача отримати весь заробіток за викопаний ним бурштин.

Тому до того часу, поки місцевим мешканцям не пообіцяють зарплати на комунальному підприємстві, більш співмірні із потенційним заробітком від нелегального видобутку, таку логіку буде зламати важко. Її піддаються навіть самі правоохоронці. Відомим став випадок, коли двом працівникам Державтоінспекції оголосили про підозру в організації видобування бурштину в Маневицькому районі.

Проте таких «інспекторів» точно більше, ніж двоє. Як повідомляють джерела ВАР, під час масових заїздів копачів вчителі, священики, фермери, працівники Кузнецовської АЕС та навіть окремі міліціонери із Волині та Рівненщини брали відгули і їхали копати.

Хоча позитивним вже є хоча б те, що частина місцевих обурюється масовими приїздами «гастролерів». Мовляв, самі будемо копати. У знак протесту проти «наїздів» під час останнього «пришестя» місцеві мешканці нібито пошкодили автомобілі заїжджим копачам.

«ГЕНЕРАЛЬНА ЛІНІЯ» ГУНЧИКА

Ще під час першого масового візиту бурштинокопачів на Волинь 23 вересня голова ОДА Володимир Гунчик перед натовпом незадоволених копачів, перекрикуючи найбільш активних, заявив: «Добувати бурштин на цій території буде обласне комунальне підприємство!»

Хоча такої лінії він дотримувався і раніше. Саме незгода Гунчика стала однією із головних причин відмови фірмам, пов’язаним із депутатом облради Василем Столяром, в наданні дозволу на геологорозвідку та видобуток бурштину. Підприємства «ТРЕТІЙ РЕГІОН», «ЕРІДГРОУ ПРОДАКШН», «НАДРА ВОЛИНІ», «ВОЛИНЬ АМБЕР ЛТД», «Ресурс-Полісся», «Волиньпромгеологія», «ВОЛИНЬ-РЕСУРС ПЛЮС», «ВОЛИНЬ-ГЕОЛОГІЯ» та «ВОЛИНЬ-НАДРА» «Т.П.П.» претендували на отримання землі «з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, покладів бурштину на ділянках».

Тоді Василь Столяр публічно та не публічно добивався задоволення запитів підприємств. Свою позицію він пояснив у інтерв’ю виданню «Волинська правда»:

cb-88

Василь Столяр пропонував дати дозвіл на геологорозвідку та видобуток приватним підприємствам

«Всі кричать, що у людей позабирають землю. Щоб зайти на вашу ділянку, треба у вас дозволу спитати, і письмово його отримати. Ви скажете, скільки хочете за цю ділянку. І покупець мусить її купити. Так воно і буде. Поки не дають геологорозвідку офіційно зробити, тим часом бурштин всі крадуть. То чому комусь можна красти, а мені працювати ні? Скажіть, що поганого Столяр зробив для Волині?… Я знаю, як це робиться, був у цехах, де його обробляють. Якщо добувати 10 тонн бурштину в рік, то при мінімальній зарплаті кожного працюючого у 5 тисяч гривень у бюджети надійде 159 мільйонів податків. Нам не треба ці гроші?», – каже Столяр.

А ще для збору голосів він особисто провів розмову із багатьма колегами по облраді. Проте приймати це рішення мали на сесії облради, яка фактично затягнулася більше ніж на два місяці, так і не вдалося. Кілька разів депутати просто не приходили після перерви, аби штучно відкласти розгляд «незручних питань». Одне із них – бурштинове, адже у облдержадміністрації взяли курс на недопущення приватного видобутку сонячного каменю у Волинській області без додаткового врегулювання.

У підсумку облрада спромоглася лише регламентувати розробку надр на Волині, а всі бурштинові питання обранці провалили. Василь Столяр навіть публічно звинуватив Володимира Гунчика та Валентина Вітра у саботажі легалізації бурштину, а потім не підтримував жоден «бурштиновий» проект рішення, підтримуваний облдержадміністрацією.

Проте і сам Гунчик визнає, що створення комунального підприємства – не панацея. Працівники цього підприємства не зможуть охороняти угіддя від нелегальних конкурентів. Так, охорона легальних розробок бурштинових родовищ вже давно не справляється із копачами на Рівненщині.

Як зізнаються розробники родовища «Володимирець Східний», їх легальний видобуток охороняють 20 людей. Коли із претензіями до директора ідуть 500 озброєних «нелегалів», 20 охоронців нічого не вдіють. Як відомо, власних сил волинських правоохоронців також не вистачає для стримування копачів.

Не надто допоможуть і погрози Гунчика військкоматом. Важко уявити, що затриманих нелегальних копачів одразу пакують у автобуси із написом «на Схід». Тим паче, що наступну хвилю мобілізації не оголосили, а призов поширюється тільки на молодь до 27 років.

Є ще один шлях вирішити проблему, який визнають всі сторони – прийняття Закону України «Про видобування та реалізацію бурштину», який нині «Застряг» у парламенті. У ньому пропонують реальний механзім приватного видобутку – артілі та бурштинові біржі.

Згідно із законом землі можуть отримувати в користування так звані первинні надрокористувачі – підприємства, які отримують всі необхідні дозволи та платять податки, кошти на рекультивацію і ренту державі.

Проте 80% землі первинні користувачі надають старательським артілям, що відають 20% від виручки за бурштин первинному користувачу, а також гроші за землю і рекультивацію і користування надрами. Старательські ділянки можуть бути 3 видів – до 5, від 5 до 10 та більше 10 гектарів. Кількість таких ділянок в кожного користувача ніяк не регламентована. Решту – 20% має право видобувати сам первинний надрокористувач.

Всю видобуту сировину мають сортувати за фракціями і доставляти на пункт виміру, який організовує первинний надрокористувач. Тут кожну фракцію зважують і запаковують, а власник отримує свідоцтво про право власності на бурштин. Потім бурштин мають продавати на біржі, яку можуть створити не менше 10 старательських артілей та не менше 1 первинного користувача.

Втілення такої схеми дозволити також вирішити одну із ключових проблем – створення ринку збуту бурштину. Адже сьогодні можна створити комунальне підприємство, однак воно не буде мати врегульованого ринку збуту та може просто збанкрутувати. Або нелегально продавати сонячний камінь у Польщу, Китай та інші країни. Проте для комунального підприємства нелегальний збут – не варіант.

Однак все це – лише версії та припущення, адже «бурштиновий» закон досі не прийнятий, а рішення про створення комунального підприємства «Бурштин Волині» провалили на сесії облради 8 жовтня.

ТАКИ САБОТАЖ?

DSC_0749

Через відсутність багатьох депутатів на останній сесії цього скликання шансів на проходження “бурштинового” питання майже не було

Питання «Про створення комунального підприємства «Бурштин Волині» постало на порядку денному облради вже на останньому засіданні у цій каденції, коли багато обранців вже прощаються із насидженими за 5 років кріслами. Тому із 80 депутатів на сесії приїхали лише до 50. А на одне із останніх «бурштинових питань» взагалі залишилися 45. В результаті шансів на прийняття позитивного рішення шансів практично не було.

Проект активно критикували свободівці, які в традиційні опозиції до Гунчика. У спробі створити комунальне підприємство Святослав Боруцький та Микола Давидюк побачили бажання взяти видобуток бурштину під контроль «сім’ї». Вони виступають за прийняття закону і врегулювання приватного видобутку. А Василь Столяр взагалі вийшов із залу під час розгляду проекту. У підсумку «за» проголосували лише 27 депутатів.

Проте Гунчик вирішив «не здаватися», оскільки про комунальне підприємство вже не раз заявляв публічно. Він розкритикував опонентів за «піар» перед виборами та обіцяє створити комунальні підприємства для видобутку бурштину на нижчих рівнях – районних, сільських та селищних рад. А ще вчергове пообіцяв, що видобувати бурштин будуть волинянин, а не «бомби» і «морди» з інших областей. Очевидно, йдеться про Володимра Дідуха (Вову Морду), який був співорганізатором першого вторгнення копачів 21-22 вересня.

Антон БУГАЙЧУК