Передвиборчий Луцьк: «ігри патріотів» округу №32

Рижков Ніколайчук Мерчук

Напередодні місцевих виборів Волинське Агентство Розслідувань писатиме про ситуацію та шанси кандидатів на найцікавіших округах нашого міста. Перша публікація була про «округ смерті» №50 у обласну раду, де зійдуться В’ячеслав Теліцин, Ірина Констанкевич та інші.

Друга наша публікація про округ №32 на виборах у Луцьку міську раду (вул.Карпенка-Карого: 2–4, 6; вул.Кравчука: 32–48), де балотуються три громадські активісти із «революційним» іміджем, що не раз брали участь у спільних акціях та поділяють спільні цінності, а тому не можуть відкрито один одного критикувати. Йдеться про Олександра Ніколайчука (БПП-«Солідарність»), Сергія Рижкова («Об’єднання «Самопоміч») та Сергія Мерчука («Громадський рух «Народний контроль»).

Звичайно, претендують на перемогу не тільки вони, адже на окрузі загалом балотуються 12 кандидатів, крім вже названих: Руслана Заяць – «Громадянська позиція», Ірина Вахович – «Укроп», Наталія Гель – «Партія пенсіонерів України», Віталій Запотоцький – «Радикальна партія», Ярослав Мамчур – ВО «Свобода», Андрій Сітовський – ВО «Батьківщина», Олена Пархомей – Партія зелених України, Борис Шевчук – «Наш край» і Тетяна Ярошик – «Європейська партія України».

Проте саме Ніколайчук, Рижков і Мерчук, на думку журналістів нашого видання, мають одні із найкращих стартових позицій за рахунок партійних брендів та того, що вже встигли «засвітитися» під час Революції гідності, АТО або громадських акцій.

Одразу зазначимо, що згідно із новою виборчою системою теоретично від цього округу можуть пройти навіть всі названі кандидати. Проте на практиці це може бути одна, дві чи три людини.

Отож детальніше про специфіку округу та кандидатів.

Округ №32 – це здебільшого висотні багатоквартирні будинки біля «Варшавського» ринку. Тут розташовані студентські гуртожитки та квартири. Традиційні проблеми людей у таких «висотках» – гаряча вода, тарифи, якість комунальних послуг, енергозбереження, дитячі майданчики, місця в садочках, місця для парковки, ремонт прибудинкових територій тощо. Плюс традиційні проблеми, які хвилюють українців.

Оскільки округ досить не великий за площею, тут зручно проводити кампанії «від дверей до дверей», розносити агітацію у поштові скриньки та організовувати зустрічі у дворах. Оскільки зустрічі у дворах – досить ефективний спосіб агітації, перевагу матимуть ті кандидати, які вміють переконувати і виступати перед публікою. А ще, звичайно, ті, хто має гроші на поліграфію та КВДД.

Безымянный

Тепер про кандидатів.

Олександр Ніколайчук – балотується за квотою «Народного фронту» від БПП «Солідарність». Про свої бізнес-успіхи він розповів у інтерв’ю нашому виданню: «Я ‒ приватний підприємець ще з тих часів, коли не було офіційної реєстрації для цієї діяльності, з 90-х років. Почав самостійно заробляти гроші в 10 класі. Разом із знайомим їздили по ринках Волині і на Львівщину, у Червоноград заїжджали – продавали штани. Досить успішно торгували. Якби тоді до молодого віку додалася нинішня свідомість, то зараз був би, мабуть, серед луцьких найбагатших людей. Тоді я за день заробляв більше, ніж моя мама, вчителька математики, отримувала за місяць. Наступного року з товаришем, із яким мали спільний бізнес, позичили перші 100 доларів і вклали в особисте. З того часу я займався власним бізнесом (наполовину з другом), але згодом розійшлися. Тобто, свій перший мільйон, як у нас люблять говорити, я не вкрав, а заробив із тієї позиченої сотні доларів».

На сьогодні Ніколайчук очолює мережу магазинів «Свій час», де продають годинники та супровідні товари. Також він був учасником двох українських революцій і з початку 2014-го року патрулює вулиці міста в групі швидкого реагування «Самооборони Волині».

Серед плюсів цього кандидата те, що для нього 32-й округ – рідний. «Я в цьому окрузі прожив 7 років. Зараз на Кравчука, 40 є квартира у маминій власності. Знаю проблеми району зсередини», – каже Ніколайчук.

Ще одна із його переваг – відносна впізнаваність у середовищі підприємців. Так, під час акцій протестів через можливість обов’язкового запровадження касових апаратів для 2 та 3 групи з 1 липня та 1 січня саме він був одним із лідерів та через нардепа Ігоря Лапіна добивався скасування чи пом’якшення нововведень. Адже для багатьох підприємців придбання та обслуговування РРО – відчутний тягар.

Олександр Ніколайчук вже встиг заявити про свої ініціативи, зокрема платні стоянки для базарників у дворах на Кравчука, роздільний збір сміття, односторонніх рух на частині вулиці.

Проте той факт, що він балотується саме від БПП-«Солідарність», несе і негатив. Ніколайчуку частково розділити антирейтинг Миколи Романюка, Володимира Гунчика та президента Петра Порошенка. А ще фактично позиціонуватиме себе як провладний кандидат. В опозиції вести передвиборчу кампанію буває легше.

До того ж його електорат накладається на електорат теж самооборонівця і теж підприємця Сергія Рижкова, а ще революціонера та учасника АТО Сергія Мерчука.

 

Сергій Рижков балотується від «Об’єднання «Самопоміч». Фактично вони із Ніколайчуком є активістами однієї структури «Самооборони Волині». Проте за словами Рижкова, на один округ двох самооборонівців поставили не спеціально. Мовляв, це збіг.

Він – теж підприємець, але займається не годинниками, а курятиною: «З 18 років я почав працювати, бо мусив допомагати батькам. Треба було шукати гроші – я і під’їзди мив, і їздив у Москву на заробітки. На гроші, подаровані на весілля, купив перші касети та займався продажем касет і дисків. Коли почався серйозний контроль за цим бізнесом, я став шукати щось інше. Так я став дистриб’ютором “Нашої ряби”. Я пропрацював там 12 років. Сказати по правді, зараз моя фінансова ситуація не найкраща – після кризи кількість точок, з якими я працюю, скоротилася в рази. Для мене це була одна з причин, чому я вийшов на Майдан».

Також Рижков став відносно відомим завдяки активній участі у акціях протесту, патрулюваннях в складі ГШР «Самооборони» Волині», допомозі бійцям АТО, створенні креативного простору «Озерний вітер» тощо.

Через нестачу кадрів у волинському осередку Рижков паралельно балотується у обласну раду по округу №50 на ДПЗ. Там він встиг відзначитися «тролінгом» кандидата від БПП-«Солідарність» В’ячеслава Теліцина. Проте балотування в двох різних частинах міста зовсім не на користь Рижкову. Раніше він ще й хотів балотуватися на мера міста, але треба визнати, що міський голова – це поки не рівень для такого кандидата.

Та і його публічні заяви про методи ведення кампанії не налаштовують на успіх:

«Мені іноді кажуть – за тебе люди проголосують, якщо ти прикладеш більше зусиль. Піди роздай листівки. Я не хочу цього робити – я хочу, щоб люди відкрили інтернет і подивилися, що зробив Сергій Рижков. Якщо не відкриють і не подивляться – значить, не так я їм і потрібний як депутат.
-Тобто ви не прихильник реклами, бігбордів та листівок?
-Ні, але у мене є плюс – партія, у яку я увійшов, має бігборди. То партія нехай вішає, і цього достаньо. А окремо Сергія Рижкова не треба (усміхається)».

Проте Рижкову варто знати, що виборці – люди «ліниві» і тому самостійно «відкривати інтернет» та дивитися про нього інформацію про нього будуть одиниці. Більшість же зверне увагу саме на тих кандидатів, які самостійно «ідуть в народ». Хоча рейтинги «Самопомочі» в Луцьку достатньо високі і Рижков має шанси лише завдяки самому партійному бренду при мінімальних персональних зусиллях.

99_big

Сусідство із “Варшавським” ринком та компактна висотна забудова – головні особливості округу №32

Сергій Мерчук (псевдо «Звіробій») балотується від «Народного контролю». Він був активним учасником «Національного альянсу» спочатку на Чернігівщині, а потім на Волині. Закінчив Волинський обласний ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою. Вищу освіту здобув у Чернігівському національному технологічному університеті, за фахом – юрист.

Під час Революції гідності він був разом із багатьма волинянами у 35-й сотні Самооборони Майдану. Також служив у полку «Азов».

Якщо Ніколайчук та Рижков – люди середнього віку, Мерчук належить до молодого покоління. Йому лише 24 роки. Як давній побратим Павла Данильчука, Мерчук досить приєднався до «Народного контролю» і брав участь у їх виїздах на місця конфліктних забудов та інші об’єкти. Також Мерчук написав заяву кандидата у нову поліцію.

Свій імідж Мерчук будує перш за все як «нове обличчя». Нині невідомо, скільки коштів готова вкласти організація у його виборчу кампанію, проте активність Мерчука і невелика площа округу дозволяють навіть «обійти» його самостійно та розказати про себе особисто.

До того ж «Народний контроль» став одним із перших, хто «засвітив» свій бренд на білбордах міста і у програмі на місцевих телеканалах. А ще ця організація не має значного антирейтингу, крім чуток про «технічний проект Банкової для боротьби із «Самопоміччю».

За таких умов шанси у Сергія Мерчук досить непогані.

 

До іншого типу кандидатів належать Ірина Вахович із «Укропу» та Андрій Сітовський із ВО «Батьківщина». Вони освітяни.

Професор Ірина Вахович – завідувач кафедри фінансів Луцького національного технічного університету. У списках партії вона завдяки ректору вишу Петру Савчуку, який нині є депутатом із групи «Новий Луцьк» та знову балотується від цієї політ сили.

Загалом персона Ірина Вахович поки не надто відома лучанам. Не можна однозначно оцінити, добре це чи погано. Адже на цих виборах на Волині «Укроп» робить ставку на пізнаваність саме своїх лідерів, зокрема Ігоря Палиці та Олександра Товстенюка, а ще партійний бренд і бренд «Нового Луцька», проте аж ніяк не на сильний персональний склад. Бо у списках цієї політсили «засвічених» людей не так багато, у порівнянні із тою ж «Солідарністю».

Андрій Сітовський – також завідувач однієї із кафедр Академії рекреаційних технологій і права. У список він потрави як креатура керівника обласного штабу «Батьківщини» й ректора Академії Романа Карпюка.

Поки Сітовський також не надто відомий і практично не має власного рейтингу. А формувати його за 18 днів виборчої кампанії вже пізно. Тому його кандидатура набиратиме голоси за рахунок бренду «Батьківщини».

 

Від «Свободи» по округу №32 балотується підприємець Ярослав Мамчур. Він «старий солдат» свободівців, бо також балотувався у міську раду ще на минулих виборах 2010-го року. Тоді кандидат програв округ Олександру Пилиповичу із «Батьківщини» (471 голос проти 532).

За останні роки Мамчур публічно не виступав від імені «Свободи» та не «світився» у якихось публічних акціях. Тому для більшості виборців він – просто представник партійного бренду на окрузі. Наскільки вдалим буде це представництво, покажуть вибори.

 

Кандидат від «Європейської партії України» – Тетяна Ярошик. Вона відома як керівник вокального ансамблю «Співаночка», тобто людина, не надто пов’язана із політикою. Проте досить великі фінансові ресурси, які Олена Голєва кидає на агітаційну кампанію «європейців» в місті, дають певні шанси Ярошик потрапити у раду.

 

Руслана Заяць балотується від «Громадянської позиції». Вона заступник головного лікаря Луцької міської дитячої поліклініки. Як відомо, лікар – професія досить шанована. Такі люди часто мають довіру громади. До того ж дитяча поліклініка розташована близько біля цього округу – на В’ячеслава Чорновола,1.

Проте проблеми виникають швидше не в самого кандидата, а у «Громадянської позиції» загалом. Поки рано говорити про достовірність якихось соцопитувань, однак без активної та ефективної агітаційної кампанії їх список може просто не подолати прохідний бар’єр для потрапляння у Луцьку міськраду.

Така ж ситуація і з , Партією зелених України (кандидат Олена Пархомей), Партією пенсіонерів (кандидат Наталія Гель) та Радикальною партією (кандидат Віталій Запотоцький – брат кандидата від «Солідарності» в іншому окрузі Артема Запотоцького).

Проте не будемо загадувати наперед, адже вибори – процес не завжди передбачуваний.

Антон БУГАЙЧУК