Конкурс у поліцію Луцька: як це було

Останні кілька місяців українців охопила нова тенденція — нині усі хочуть стати поліцейськими. Тисячними чергами вибудовуються молоді перспективні люди перед управліннями МВС, аби отримати ту омріяну відповідь: «Вас запрошують у лави патрульної поліції».

Як насправді відбувається відбір у нову українську поліцію, що про це говорять самі претенденти та чи принесе нововведення реальні зміни у державі, ‒ ось ті питання, якими наразі цікавляться і самі конкурсанти, і прості жителі країни. Відчула на собі усі «пристрасті» формування поліції у Луцьку й кореспондент «Волинської правди» Ілона Карпюк.

Початок: «поліцейська лихоманка» в Україні

Усе розпочалося власне тоді, коли очільник Міністерства внутрішніх справ Арсен Аваков оголосив про те, що звична для нас міліція уже віджила своє і тепер її вкрай необхідно реформувати. Нині правоохоронний орган повинна замінити новомодна «поліція». Відповідальною за реформування стала красуня грузинського походження Ека Згуладзе. Впевнена у собі і водночас напрочуд жіночна, вона оголосила про старт відбору у лави патрульної поліції.

Першим містом-експериментатором став Київ. Тисячі претендентів просто ринули до управління МВС, аби подати заяви на участь у конкурсі та перевірити свої сили. Натхненні до змін, молоді, гарні, статні, освічені люди з неабияким ентузіазмом вирішили стати частиною змін у державі.

Журналісти та блогери викладали відео із епіцентру подій, подекуди навіть знімали цілі фільми про майбутніх полісменів, а іноді навіть намагалися й себе відчути у ролі правоохоронців.

Ми також спробували пережити на собі усі випробування, які МВС підготувало для учасників відбору.

Поліція у Луцьку: 500 зареєстрованих кандидатів за перший день прийому заяв

Так, перш за все, необхідно було подати заяву із заповненою анкетою. У Луцьку зробити це можна було із 3 по 18 серпня. Шалені черги вишикувалися у перший день прийому заяв у місцевому Палаці культури. Тоді лишень за один день на вступ до патрульної поліції було зареєстровано понад 500 кандидатів. Значно спрощувало процедуру те, що анкету можна було заповнити в онлайн режимі, просто перейшовши за потрібним посиланням на сторінці управління МВС в області.

Там же варто було прочитати умови відбору, основні посадові обовʼязки патрульного поліцейського та особисті якості кандидата. До якостей віднесли мотивацію, комунікабельність та ввічливість, навички аргументовано висловлювати свою думку, дисциплінованість та відповідальність, а також вміння прийняти рішення та діяти в екстремальних ситуаціях.

За статистикою, того дня 60,8% анкет подали чоловіки, понад 66% із них з вищою освітою та 18,3% – студенти. Цікаво, що тільки 2,6% діючих працівників органів внутрішніх справ виявили бажання спробувати й свої сили. Варто зауважити, що власне у Луцьку згідно з планом потрібно набрати 160 поліцейських та створити 20 патрулів.

Що стосується самої анкети, то запитання у ній не були складними. Необхідно було лишень вказати відомості про себе, зокрема, місце проживання, реєстрації, дату народження, інформацію про освіту, місце роботи, наявність водійського посвідчення.

Втім, навіть права на водіння авто, як виявилося, ‒ не обовʼязковий критерій відбору. Позначаючи галочкою свій варіант відповіді можна було обрати й «готовий навчатися». Після відправлення анкети, одразу ж зʼявляється інформація про те, що результати анкетування та запрошення на наступні етапи відбору надходитимуть на електронну скриньку. Уже через кілька днів на електронній пошті зʼявляється лист із запрошенням на перше тестування.

Логіка, логіка і ще раз логіка — основний критерій відбору

Першим етапом відбору є тестування загальних навичок. Це компʼютерні тести на вміння логічно мислити. Для того, аби пройти тест, необхідно було зʼявитися у зазначеному в листі місці та в зазначений час. Власне у Луцьку тестування відбувалося в обласному відділенні Національної академії внутрішніх справ. Окрім того, у листі одразу наголосили, що дату та час тестування переносити не можуть, тож не важливо чи ти на роботі, чи ні. Якщо хочеш стати поліцейським, повинен максимум часу приділити виконанню усіх вимог МВС.

Відтепер стає цікавіше… Конкурсантів охоплює хвилювання, ти не знаєш, чи потрібно було тобі щось вчити, повторювати та готуватися, як це було раніше при здачі екзаменів. На тестування тобі достатньо лишень вчасно прийти, мати при собі паспорт та вміти логічно мислити, подекуди навіть дуже логічно…

«Таке тестування, я вважаю, необхідне. Так, уже частина претендентів відсіється, і це дуже добре, оскільки після такого етапу одразу буде видно, хто на що здатен», ‒ каже учасниця відбору Тоня перед тестуванням. Дівчина зауважує, що не хвилюється, оскільки сама нині працює викладачем математики, тож свої сили оцінює гідно і впевнена у власних здібностях.

На тестуванні молодих людей поділили на кілька груп, тож великого скупчення претендентів не було. Усі вони приходили на різний час, а далі слідували вказівкам модераторів. Приблизно по 15 осіб учасників відбору запускали в аудиторії, де на них уже чекали компʼютери із ввімкненою відповідною електронною програмою. Сама процедура доволі серйозна, кожному видавали свій особистий логін та пароль для входження на сайт із тестом.

Тестування загальних навичок складалося із 60 запитань поділених на 4 блоки: логіка, аналогії, математика та мова. На проходження усіх завдань виділили одну годину. Часу, здається, було вдосталь, навіть попри те, що деякі із запитань дуже навіть заплутані. Втім, це не завадило претендентам набирати достатню кількість балів, аби пройти на наступний етап. Результати тестів були відомі одразу, оскільки отримана кількість балів висвітлювалася на моніторі після проходження усіх питань.

Вдалося дізнатися, скільки ж балів отримали лучани: здебільшого рівень логічного мислення коливався від 30 до 50 балів. За словами самих модераторів, результат у 40 балів є навіть дуже хорошим.

ФІЗО: «останній герой» у забігу на дальню дистанцію

Тестування відбувалося вранці, а уже ввечері на електронну скриньку надійшов черговий лист від МВС із запрошенням на перевірку рівня фізичної підготовки.

Варто зауважити, що для допуску на «ФІЗО» необхідно було при собі мати паспорт та медичну довідку №086-О, яку можна отримати у поліклініці. Усе б нічого, якби запрошення не прийшло у четвер ввечері. Тобто на проходження медкомісії був лише один день ‒ пʼятниця, який потрібно було відстояти у численній черзі, аби отримати той таки висновок лікарів.

Уже на цьому етапі відсіялося ще чимало претендентів, оскільки далеко не усі мали змогу виділити цілий день на «коридори поліклініки». Хтось навіть не зʼявився у лікарні, а хтось просто не дочекався останнього медкабінету.

Отут і виникає питання, чи таки без корупції відбувається відбір у поліцію. Так, зробити довідку за один день цілком реально, але на це потрібно витратити чимало часу, «прогуляти» ще один робочий день, вибігати усі кабінети медиків, а потому не знати, чи встигнеш ти до закінчення робочого дня лікаря отримати останню печатку. Всі ці моменти можна легко оминути, просто придбавши вже готову довідку. Розмови деяких претендентів таки підтвердили версію щодо такої собі корупції.

Однак, були в поліклініці й доволі приємні моменти. Провівши цілий день у мед закладі, конкурсанти познайомилися між собою, займали один для одного черги у різних кінцях лікарняного коридору, ганяли з одного кабінету в інший та разом сміялися із дивакуватих лікарів й жалілися на злих медиків, котрі неохоче ставлять штампи.

Щодо перевірки фізичних здібностей, то вона відбувалася на місцевому шкільному стадіоні. Тут уже вишикувалася справжнісінька величезна черга і можна було побачити уже знайомі обличчя тих, з ким перетинався на попередніх етапах. Попри те, що «ФІЗО» розпочалося ще о восьмій ранку, а претенденти були знову ж таки поділені на групи, чекати доводилося дуже довго, та й то, під палючим сонцем. Спочатку, кілька годин поспіль, фізичну підготовку проходили дівчата, і лишень опівдні черга дійшла й до хлопців. Однак, за власними спостереженнями варто констатувати, що спека та фізична втомленість від очікування зовсім не відбила жагу до поліцейського майбутнього, тож і хлопці, і дівчата впевнено крокували до своєї мети, долаючи усі завдання.

Кумедно виглядало зі сторони, коли пересічні люди, котрі вранці йшли вулицею у своїх справах коментували зібрання молодиків на шкільному стадіоні. «Це напевно якісь змагання», ‒ говорили вони між собою і з цікавістю заглядати через металеву сітку.

Варто зауважити, що на фізпідготовку пропонувалися такі вправи: біг на коротку дистанцію (100м), біг на середню дистанцію (1000м) та згинання й розгинання рук в упорі лежачі (простіше кажучи, віджимання). Для хлопців замість віджимання було поставлене складніше завдання, а саме підтягування.

Неабияк хвилювалися на цьому етапі конкурсанти. Особливо збентеженими були ті учасники, які давно не займалися фізичними вправами, старші за віком люди та ті, кому не зовсім дозволяла викластися по максимуму комплекція. Однак, претенденти, долаючи перешкоди, з усіх сил намагалися виконати поставлені перед ними завдання і вкластися у нормативи. Хоча, тут варто відзначити, що нормативи були доволі завищеними, оскільки не багато хто з лучан таки досягав результатів, яких очікувало МВС.

Так, для кращого результату дівчатам віком від 21 до 25 років потрібно було віджатися 26 разів, пробігти стометрівку за 15,6 секунди та подолати 1 тисячу метрів за 4 хвилини. Для хлопців такого ж віку, звісно, нормативи були ще вищими, зокрема, підтягнутися для найкращого результату потрібно було 12 разів, стометрівку пробігти за 13,4 секунди, а кілометр за 3 хвилини 30 секунд.

Звичайно, що були й такі, хто майже досягав кращих результатів, а було багато таких осіб, які не витримували навантаження і завчасно здавалися. Але власне на подібних етапах відбору направду помічаєш велике бажання молоді таки дістатися свого місця у поліції. Маленькі, худенькі та крихітні дівчата докладати напрочуд великих зусиль, аби успішно пройти усі завдання і подекуди навіть дивуєшся, скільки у них ще може бути тієї прихованої сили, яку вони покажуть на черговому забігу. Лучани дуже здивували своєю силою волі. Однак, попри шалене хвилювання, цей етап чомусь здавався доволі позитивним. Так, чимало людей познайомилися ще ближче, ділилися своїми невдачами й успіхами, сміялися з окремих моментів, обговорювали організацію конкурсного відбору і підтримували конкурентів.

Військово-лікарська комісія: вирок чи ще одна сходинка на шляху до перемоги

Опісля виснажливих фізичних вправ та недооцінювання своїх здібностей, опускаються руки і уже потроху задумуєшся над тим, що шанси потрапити у поліцію вичерпалися. Однак, через кілька днів надходить черговий лист із запрошенням, текст якого приємно вражає і піднімає бойовий дух.

«Ми високо цінуємо ваше бажання працювати у новій Патрульній службі м. Луцька! Запрошуємо вас пройти військово-лікарську комісію за адресою: м. Луцьк вул. Чернишевського 114б Поліклініка СОЗ УМВС у Волинській області», ‒ йдеться в повідомленні.

Тут же вказано про вимоги ВЛК. Так, при собі обовʼязково потрібно мати паспорт та витяг із медичної документації за місцем проживання за останні 5 років, завірений печаткою або заповнений медичною установою за місцем реєстрації чи проживання, або ж запит начальника поліклініки СОЗ МВС в області головному лікарю медичної установи із проханням надати той таки витяг.

Звідси випливає ще одна проблема, телефонують нові знайомі, ті ж майбутні поліціянти, й в паніці говорять про те, що в лікарні не підписують потрібного нам запиту і витягу не надають. Втім, через тривалі вмовляння, зіпсований настрій та переконливі прохання, підпис та печатку лікар таки ставить.

Водночас, у листі із запрошенням на ВЛК вказано, що його проходження займає один повний день. Комісія передбачає такі обстеження як аналізи крові та сечі, електрокардіограма, рентген та огляд лікарями-спеціалістами. Для прискорення процесу проходження ВЛК також рекомендовано мати при собі результати окремих аналізів.

Як би шкода не було, втім шлях нашого кореспондента до лав патрульної поліції на цьому етапі й завершився з особистих причин. Втім, що особливо здивувало, так це жага до, такої собі, перемоги. Під час проходження етапів відбору у тобі здіймається бажання йти далі, випробувати свої сили, побачити, на що ти здатен і щоразу отримувати наступний лист із запрошенням. У душі пробуджується відчуття азарту і ти уже не хочеш відмовлятися від того, чого досягнув. Навіть гордість за себе відчуваєш у ті моменти, коли думаєш, що не полінувався відстояти у чергах, побігати за довідками, виснажитися на ФІЗО… Активно слідкуєш за усіма запитаннями-відповідями в Інтернеті тих, хто уже пройшов відбір, прислухаєшся до порад нинішніх поліцейських з Києва, а коли по телевізору дивишся сюжети про полісменів, мимоволі уявляєш себе на їхньому місці. Такі клопоти виявляються все-таки дуже приємними навіть для самого себе.

Але на цьому відбір претендентів не завершується. Після проходження військово-лікарської комісії на майбутніх полісменів чекає ще психологічний тест та чи не найважливіше — співбесіда.

Очікування від реформи і реальна картина змін в Україні

Приємно дивуєшся молодим хлопцям та дівчатам, їхнім запалом та настроєм потрапити на службу до патрульної поліції міста. Усі вони так затято виконують поставлені перед ними завдання МВС, що здається, ладні віддати усе, аби таки досягнути своєї мети. Приємно також здивувало натхнення молодих людей до змін. Вони відчувають у собі сили та патріотизм, які можуть дати задля внесення змін у нашу реальність. Попри те, що подекуди претенденти відносяться трохи зі скептицизмом до того, на який високий рівень нині підносять тему про поліцейських, юнаки та юнки все таки не відступають від прийнятого рішення поповнити лави патрульної поліції.

Часто натрапляла на ті роздуми, чи варто взагалі йти в поліцію, особливо дівчатам. Насправді це доволі важка та брудна робота і те, з яким романтизмом сьогодні українці сприймають реформування МВС трохи бентежить. Адже це не романтика і не пригоди, це зміна професії, це зміна стилю життя, це патрулювання вулиць і вдень і вночі, і вспеку і в холод. Особливо важко буде тим, хто має родину, маленьку дитину вдома, яка чекатиме до прикладу маму, а мама, тим часом, на нічному патрулюванні підіймає з землі брудного алкоголіка чи наркомана і намагається затягнути у відділок. Чула навіть й роздуми про тотальне хабарництво та корупцію, і звичайний поліцейський, як би того не хотів, не зможе стати силою, яка б швидко змінила країну на краще. Патрульний поліцейський це всього лишень нижча категорія в ланцюгу правоохоронних органів, яка мало на що може вплинути, це лишень та людина, котра несе службу, бо така її робота.

Та попри такі не популярні думки, все ж надихаєшся у прагненні чогось кращого, у прагненні змін. Дивлячись на ті молоді, усміхнені обличчя, які хочуть стати частиною реформи, які хочуть жити краще, дати щось краще своїм дітям, своїй державі, які не зважають на будь-які труднощі професії, впевнено крокують до своєї мети.

Серед тих людей, котрих я побачила на відборі до патрульної поліції, впевнено можна сказати, що вони варті кращої долі, вони варті того, аби бути за нас відповідальними, аби охороняти нас у темних провулках, аби ми через це їх поважали та дивился з гордістю, аби вони жили у мирній, щасливій країні і не боялися за майбутнє своїх родин. Дуже важливо, аби наші діти могли навчатися на хороших прикладах бравих-молодців поліцейських, нової категорії правоохоронців в Україні. А найголовніше, аби цей ентузіазм та патріотизм української молоді, гідно оцінили й у чергове не використали у своїх ганебних цілях ті, кого ми називаємо керівництвом держави.