Богдан Климчук: Хочу, щоб люди були задоволені владою

Без имени-1

Богдан Климчук у Луцьку відома персона. Ще до революції його знали як керівника туристичного агентства “Патріот”. Під час Майдану він, як і багато волинян, їздив у Київ. Криваві дні лютого 2014 року провів у столиці, де був свідком розстрілу майданівців та допомагав рятувати побратимів.

Після Революції він стає членом виконавчого комітету Луцької міської ради, де зустрівся з опором старою чиновницької системи. Сьогодні ж він йде в депутати міської ради, як це не звучить парадоксально, з представниками тієї системи. Чому так сталося, чи знайде Климчук компроміс з опонентами читайте в інтерв’ю.

 

Розкажи трохи про себе: де навчався, який здобув фах і чим тепер професійно займаєшся

Після здобуття загальної середньої освіти у Мар’янівській школі я вступив до Луцького національного технічного університету на технологічний факультет  (спеціальність «Автоматизоване управління виробничими процесами та виробництвом»), який  закінчив із відзнакою. У період студентства мені випала нагода навчатися у Вищій технічній школі Ліппе, Німеччина. Також у Німеччині я проходив практику на машинобудівному підприємстві «Золліх» у Західній Рейн-Вестфалії. Тобто після закінчення навчання я мав не лише «теоретичну» технічну освіту, але й гарну, на мою думку, практику.

Маючи за плечима технічну вищу освіту, я все ж усвідомлював, що для ефективної роботи мені необхідні ще й знання у галузі фінансів. Тому і вирішив здобути другу вищу освіту за спеціальністю фінанси, знову ставши студентом Луцького національного технічного університету.

Невдовзі я зміг застосувати здобуті знання, працюючи впродовж двох із половиною років у банківській сфері. Паралельно з роботою в банку я намагався реалізовуватися в інших сферах – займатися нерухомістю, туризмом. Проте економічна ситуація в Україні та криза 2008-2009 років внесли свої корективи, тож від деяких задумів довелося відмовитися.

На сьогоднішній день я цілком задоволений своєю професійною діяльністю – ось уже минуло 7 років від створення туристичного агентства «Патріот». Намагаюся сприяти розвитку внутрішнього туризму та формувати привабливий туристичний імідж України як для її громадян, так і для зарубіжних туристів. Хочеться вірити, що хоча б на третину я виконую поставлене перед собою завдання.

12029229_1039034256137264_581037402_n

 

Те, що ти вчився у Європі, мало вплив на твою свідомість, зробило її більш «європейською»?

Безумовно. Це розширило мій горизонт пізнання і сприйняття світу. Хоча, якщо відверто, іноді людині, котра має із чим порівнювати, буває важче спостерігати за картиною світу: коли живеш у замкненому просторі, у звичній для тебе системі координат, де все начебто «нормально», то і сприймаєш все, що відбувається, як норму. Тобто навіть окремі проблеми і недопрацювання в Україні ти можеш вважати нормою, не знаючи про існування альтернативи чи  аналогів. Коли я повернувся з Німеччини, то міг уже цілком зважено порівняти рівень викладання, ставлення викладача до студента та студента до викладача та і загалом – ставлення держави до людини та навпаки.

 

Добре, в чому інше ставлення людини до держави там?

Людина відчуває себе захищеною, відчуває справедливе ставлення в суді, в лікарні, в поліції, у навчальному закладі. І, що важливо, думки більшості тамтешніх людей не зосереджені на питанні «за що завтра купити буханець хліба?»

 

І це все стало причиною того, що ти долучився до Євромайдану?

Значною мірою, так. Уперше до Києва я поїхав 29 листопада, через тиждень після початку протесту, саме напередодні ночі розгону студентів. Я не проводив у Києві весь час, але намагався приїздити регулярно.

Більш активно я приєднався до протесту, коли почалися сутички біля Жовтневого. Мабуть, ключовим стало вбивство Сергія Нігояна, з яким я спілкувався на Майдані. Тоді я зрозумів, що період «євромайданівського туризму» минув, і записався у «Самооборону Майдану». Спочатку у 15-у сотню, а потім вже сформували нашу 35-у сотню «Волинська січ».

 

Хто ще із волинян там був?

У нашій сотні були Юрій Моклиця, Павло Данильчук, Володимир Пастушок, Олександр Гуч, Андрій Хведчак, Руслан Галяс, Олексій Кушнєр та багато інших. Декотрих я знав просто за «псевдо».

 

12026418_1039034002803956_708853064_n

Що найбільше запам’яталось з подій на Майдані?

Свист куль та момент, коли навпроти мене 20 лютого на Інститутській площі снайпер убив майданівця. Пам’ятаю, як заносив поранених у Жовтневий палац. Той день найбільше запам’ятався духом нескореності і прагненням волі.

 

І як твоя участь у Революції гідності перейшла у громадську активність тут, у Луцьку?

Коли почались активні протистояння режиму, у нас було завдання формувати «Самооборону» на місцях. Стало очевидним, що революція перейшла в іншу фазу, і потрібно було готуватися до спротиву на місцях.

 

Ви формувалися як структура, що бореться проти режиму. Але кістяк цього режиму втік у Москву. Коли ви змінили напрямки діяльності?

21-го лютого, у стінах Волинської ОДА. Вже було зрозуміло, що відповідальність за події в області лежить конкретно на революційних середовищах. Тоді якраз міліції не було і, як не дивно, ці дні були одними з найспокійніших у Луцьку завдяки патрулюванню вулиць громадськими активістами.

 

Чим особисто ти займався в «Самообороні Волині»?

Після першої революції у 2004 році я розумів, що основна її помилка – відсутність люстрації. Тому у складі «Самооборони» я працював у Координаційній раді першого в Україні люстраційного комітету. Разом із іншими активістами ми просували ідею громадської люстрації, а також працювали над розробкою проекту Закону «Про очищення влади».

 

І що реально вдалося зробити вашому комітету?

Головне, на мою думку, це те, що ми перші в Україні створили свій «люстраційний комітет», постійно піднімали питання післяреволюційного очищеня влади, адже цю тему могли «заговорити» взагалі, як це було у 2004 році. У часи роботи в люстраційному комітеті я познайомився з Єгором Соболєвим. Ми спільно з його громадським люстраційним комітетом брали участь у різних акціях та домагалися прийняття Закону «Про очищення влади». У підсумку Верховна Рада прийняла, хоча далеко не досконалий, та все ж який-не який люстраційний закон.

 

На Волині вдалося когось реально люструвати?

Так, це були голова та заступники голови ОДА, керівники районних держадміністрацій та інші можновладці.

У нас була важлива вимога проведення люстрації в міліції. Тому ми пішли на пряму конфронтацію, коли сюди «прислали» начальника УМВС Віктора Швидкого. Ми вимагали прозорого конкурсу і провели громадські слухання для призначення на цю посаду і на посади окремих районних керівників нових людей.

12000006_1039034172803939_501369666_n

 

Зрозуміло. Як щодо інших напрямків діяльності «Самооборони»?

Уподовж  всього часу функціонування «Самооборони» я займався різними напрямками. Одного разу, наприклад, довелося їхати у Володимир-Волинський «накривати» спільно з міліцією склади контрафактного алкоголю і цигарок. Пізніше, коли розпочалася війна на Сході, потрібно було формувати загони охорони кордону, батальйони територіальної оборони, допомагати добровольчим батальйонам.

Я постійно долучаюся до волонтерської роботи, адже наша організація  розробляла бронежилети, каски, сухпайки, аптечки тощо.

Також у мене виникла ідея організувати автопробіг західною Європою «Допоможи Україні, збережи Європу». Коли розпочалася активна фаза війни на Сході, я розумів, що в європейців трохи інше сприйняття цих подій. У Польщі все ще було нормально, а трохи далі на Захід активно працювала російська пропаганда. Ми з активістами вирушили в автопробіг Європою, щоб розповісти правду про події в Україні, гуртували українську діаспору і паралельно збирали кошти бійцям. Зібрали більше 200 000 гривень, амуніцію та медикаменти.

 

Ти потрапив у виконком Луцької міської ради від «Самооборони Волині». Коли ти туди прийшов, ти був готовий працювати в такій «старій» бюрократичній системі?

У перші дні здавалося, що я потрапив у якесь шоу, де показують фокуси та демонструють «спритність рук і ніякого шахрайства». Найбільше зачіпало те, що ти бачиш, що тут «щось не те», але не знаєш, як виправити проблему. Поступово, проте, я зрозумів деякі процеси і з часом навчився на них впливати. Найкращий спосіб впливу, який я бачив, – це прозорість. Так, вдавалося не допустити прийняття багатьох сумнівних рішень.

Я розумів, що можна не тільки бути «хлопчиком для биття», а й ініціювати власні рішення. Раніше більшість членів виконкому були людьми, які просто піднімають руки, коли треба. Тому я став першим членом виконкому, крім чиновників, який ініціював проекти рішень.

Мій перший проект рішення стосувався маркування російської продукції. Ще однією успішною ініціативою стало інформування лучан про витрати на ремонт будинків. Всі витрати та плани робіт тепер мають щоквартально публікуватись на дошках оголошень біля під’їздів та на сайті Луцької міської ради.

Також вдалося домогтися перенесення виконкому у сесійну залу, де тепер голосування та фіксація його результатів відбувається за допомогою електронної системи, а також ведеться відеозапис засідань.

Спільно з іншими активістами відстояли обмеження продажу алкоголю після 22:00 в Луцьку.  Для цього ми вимагали прийняття відповідного рішення про заборону, а група швидкого реагування проводила спеціальні рейди. Завдяки забороні продажу алкоголю вночі вдалося зменшити кількість вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння більше, ніж удвічі.

Останнє ініційоване мною рішення стосувалося припинення публічного виконання аудіовізуальних творів за участю діячів культури Росії, дії яких створюють загрозу національній безпеці України.

 

Чи були спроби із тобою як із членом виконкому якось домовитися, «порішати»?

Були. Але як показала практика, простіше спалити машину… Були намагання через спільних знайомих домовитися за якесь принципове рішення. Але якщо я бачив, що рішення шкодить громаді, я на це не йшов. Я вважаю себе людиною самодостатньою, тому мати і відстоювати власні принципи – це, даруйте за каламбур, принципово.

 

І через ці принципи тобі 17 квітня спалили автомобіль?

Коли в тебе є принципова позиція, то знайти ворогів можна багато. Є така фраза: «Скільки ти маєш друзів, стільки ти маєш і ворогів». З одного боку, за час участі у громадському житті області я зустрів багатьох хороших людей, людей честі, котрих зараз вважаю своїми друзями. З іншого боку, за практично 2 роки активної діяльності громадський сектор став силою, яку багато хто недолюблює, тож говорити, хто конкретно до цього причетний, важко.

 

12016586_1039034032803953_1389373524_n

 

Які проблеми, до вирішення яких ти долучався, наразі «зависли»?

Останнім часом я досліджував питання прозорості на КП «Луцьктепло». Хоча нині мені вже надали їх договір із «Захід ТЕГ» для ознайомлення, але додатків як невід’ємної частини договору мені не показали. А саме в додатках може бути «цікава» інформація. Я і надалі буду вимагати оприлюднення цього договору.

 

Але зараз ти балотуєшся від Блоку Петра Порошенка, що підтримує нинішнього мера Миколу Романюка. Чи не буде конфлікту поглядів?

На вибори я іду позапартійним. Незважаючи на те, що балотуюся разом з командою мера, буду вимагати прозорості та відкритості усіх дій, де має місце публічний інтерес.

 

Яка твоя основна мотивація брати участь у місцевих виборах? Чи впевнений, що будеш кращим депутатом ніж ті, хто є сьогодні?

Мені не байдуже. Не хочу, щоб невдоволені владою люди знову мерзли на Майдані, відгріваючи пальці біля бочки. Хочу, щоб влада чула людей. Хочу, щоб люди знали, що їхній депутат відстоює їхні інтереси, а не свої. Те що я побачив за останні півтори року громадської роботи, остаточно мене переконало, що усім майданівцям треба йти у владу – інакше все залишиться, як було.

 

По якому округу будеш балотуватися?

Це 39-ий округ – частина вулиці Гордіюк, Гущанської, Карбишева, Міхновського, Дністрянського, Конякіна, Андрузького.

 

Розкажи, які першочервгові проблеми твого округу треба вирішити і що ти для цього робитмеш? Як мандат допоможе у цьому?

Те, на що найбільше скаржаться мешканці округу, – заїзди у двори, проблеми з прибудинковими територіями та самим будинкам теж. Попри ці проблеми, перш за все, ставлю собі за мету зберегти та облаштувати парк на 40-му кварталі. Територія парку потенційно є дуже гарним місцем для відпочинку, проте зараз це більше нагадує хащі, які, до всього ж, хочуть забудувати. Існує також проблеми із зовнішнім освітленням у дворах.

Максимально сприятиму створенню ОСББ в данному районі та встановленню теплолічильників. Вбачаю також певні проблеми із забезпеченням громадського порядку в данному районі.

Впевнений, що мій досвід у ГФ «Самооборона Волині» буде корисним при вирішенні цих та інших питань, але як депутат матиму більше повноважень щодо отримання інформації, впливу на роботу правоохоронних органів та комунальних закладів.

Повідомити про проблеми та пропозиції ж можна за тел.: 099 637 06 95 (до 22.00), а також через соціальні мережі (особиста сторінка у Фейсбуці: https://www.facebook.com/ukrinvestment).

 

Розмовляв Богдан АРКАНЧУК