Іван Мирка: «Багато депутатів заважають бюджетотворчим процесам»

Іван Мирка

Незабаром вибори до міської й обласної рад. У списках кандидатів можна знайти багато нових облич – тут тобі й волонтери, й революціонери, і чиновники. Іван Мирка, який балотується від «Самопомочі» – як то кажуть, «три в одному».

Про те, чому вирішив іти на вибори, бруд під час передвиборчої компанії та «революційні зв’язки», які привели до «Самопомочі», – у нашій розмові з начальником департаменту інфраструктури і туризму облдержадміністрації  та кандидатом до облради від «Самопомочі» Іваном Миркою.

-Розкажіть про те, чим ви займалися до того, як стали начальником департаменту.

-Я корінний лучанин, вчився у школі №4, потім у Луцькому технічному університеті. Декілька років вчився в Німеччині, а потім вирішив вступити туди, куди найбільше хотів – у Київський транспортний університет. Моя спеціальність – автомобільні дороги та аеродроми, я магістр будівництва. Працював спочатку у дорожньому підприємстві батька, потім створив своє.

Мене завжди цікавили нові технології, тож після Революції я запропонував свої послуги в облдержадміністрацію. Приніс резюме, написав заяву і тоді мені запропонували посаду директора департаменту інфраструктури. Я порадився з близькими людьми і вирішив працювати тут.

Яка робота для вас є ідеальною?

-Робота ідеальна тоді, коли є результат. А ще – якщо у тебе відповідна освіта, ти компетентний у тому, що робиш, коли є добрий колектив – тоді все ідеально. Я ходжу на свою роботу як на свято і стараюся, щоб працівники теж так почувалися. Робота, яка у мене зараз – ідеальна. Але є один фактор, який мені тут не дає спокою – це заробітна плата працівників. Для мене це важливо,  бо я люблю  навантажувати людей роботою і відповідно їм платити. Але сьогодні я маю влади над рівнем зарплати і це для мене проблема. Державна служба сьогодні не найкраще оплачувана робота – скажу чесно. Люди отримують 1300-2000 гривень, на такі гроші прожити складно.

-Ви – волинський революціонер. Розкажіть про свою громадську діяльність.

-Я і до Революції трошки вів громадську діяльність. Мій батько багато займався меценатством – встановлював пам’ятники та відновлював різні історичні місця на Волині після здобуття Незалежності Це мене виховувало, і небайдужість стала поштовхом до того, щоб долучитися активно до подій, що саме відбувалися. На Революції 2004 року ми зробили лише один маленький крок, тому цього разу вже прагнули значно більшого – замінити владу після повалення злочинного режиму. Я вважаю, що  всі, хто брав участь у Революції і мають професійні здібності повинні піти або у громадську діяльність для контролю за владою, або іти в саму владу. На мою думку ті, хто цього не робить, вийшли на Революцію просто спустити пар. Треба будувати країну.

Тому моя діяльність почалася  після силових подій. Я став членом Люстраційного комітету, через який я  познайомився з Єгором Соболевим та подібними командами по всій країна. Тому тепер якщо мене «закинути» в іншу область вже є телефони людей, які не дадуть пропасти (усміхається). Потім почалася допомога переселенцям.

-Ви волонтерили у команді?

-Я був у «Самообороні Волині», яка згуртувала багато хороших людей. Ми організували групу для допомоги переселенцям. Влада ще тоді була безсилою, а прості люди взялися допомагати. Ми почали селити переселенців у себе удома, на робот,і в друзів. Так я познайомився із ще більшою кількісті людей. Паралельно  у той час ми почали допомагати армії. Ось такі щаблі я пройшов.

-Коли почали працювати в ОДА у вас поменшало часу для волонтерства?

-Те, що я скажу, непопулярно, але коли мене покликав до себе голова облдержадміністрації, він сказав мені: «Мусиш все робити, щоб допомагати військовим і волонтерам». Тому мені було дуже легко тут працювати

-Як ставитеся до того, що деякі волонтери взагалі лишають роботу, щоб  іти у політику?

-Насправді більшість державних службовців є волонтерами, а у депутатів буде ще більше  можливостей здійснювати волонтерську діяльність. Для мене за півтора року у волонтерстві нічого не змінилося. Хіба трохи менше часу для сім’ї, але всі продовжуємо працювати на перемогу.

-Що підштовхнуло вас іти на вибори?

-Після того, як відбулися події на Майдані, треба було йти і працювати. Якщо ти говориш, що має бути не так, то йди і показуй як. От і все.

 -А чи пропонували вам інші команди йти на вибори?

-Ніхто не пропонував, жодна політична сила. В «Самопоміч» мене покликав Єгор Соболєв. З часів волонтерства я знав багатьох людей, які ішли від «Самопомочі». Тож коли я працював у Люстраційному комітеті, Соболєв порадив мені придивлятися до діяльності «Самопомочі». Через місяць ми знову зустрілися і я зрозумів, що визначився.

З Юлею Вусенко ми познайомилися, коли допомагали переселенцям і були в тісному контакті, тому мені навіть важко пригадати момент, коли я офіційно вступив у партію (усміхається).

Що вам найбільше імпонує  у цій політичній силі?

-У мене тут дежавю, як було з «Самообороною» –  ідейні люди зібралися разом та почали спільно робити роботу. Міцний колектив, всі рішення приймаємо колегіально, постійно звітуємо про виконану роботу. А ще тут кожен, хто займається, може зростати. Активні люди там рухаються вперед, і це мені подобається.

-Представники «Самооборони» йдуть на вибори від різних партій. Чи не стане це на заваді вашій спільній діяльності?

-Це не ставало  завадою раніше і впевнений, що не стане на заваді й зараз. Ніколи у нас такого не було, що скаже Парубій і все – ні кроку вбік, чи прив’язки до якоїсь партії. Кожен робив і робить свою роботу.

-Хто може стати головним конкурентом для «Самопомочі» на Волині?

-Я не бачу політичних сил конкурентами, я бачу лише людей. Так само і люди – думаю, що вони не вірять ні в яку політичну силу,  а придивляються до кандидатів і наповнення. Дуже хотілося, щоб відсоток таких людей був високим і мені б хотілося, щоб так голосувала більшість людей.

-Зараз багато політичної реклами по Луцьку, «Самопоміч» у цьому плані «пасе задніх». Чому?

-Вважаю, що трохи політичної реклами мусить бути, бо люди мають дізнаватися про те, як працює партія. Але мені повинно допомогти те, як я працював до того. Я в добрих стосунках з різними волонтерами та пересічними людьми. Тому поки мої дії будуть нормальними і корисними суспільству, то з рекламою у мене проблем не буде (усміхається).

Але знову ж таки,  якщо ти весь такий добрий і дієвий ніхто може про це і не дізнатися. Вибори – це своєрідна презентація. У «Самопомочі» немає фінансування, ми орієнтуємося на свої кошти. Хай кожен назбирає по 6-8 тисяч гривень, це вже щось.

Я орієнтуюся на зустрічі з людьми, планую зробити кілька тисяч листівок. У мене є  команда з чотирьох побратимів,  які допоможуть мені провести зустрічі у дворах. Білборди чи велику рекламу  я не зможу потягнути,  та й  не впевнений у їх необхідності.

-Коли плануєте розпочинати активну кампанію?

-З 1 жовтня маю взяти відпустку, то якраз почну провадити кампанію.

-Чому балотуєтеся саме по 52 окрузі?

-Я приписаний і живу на проспекті Волі, там живе багато людей, яких я знаю. Це мій рідний район, тому мені буде легше там, я почуватимусь комфортно.

-У списках «Самопомочі» до Луцької міської та Волинської обласної рад прізвища достатньо часто дублюються. Чому ви вирішили балотуватися лише до обласної?

-Мені цікава обласна рада, бо я дуже добре знаю, що робить обласний депутат. Я з початку Революції буваю на всіх сесіях обласної ради і вже понад рік буваю там як керівник департаменту. Також відвідую бюджетну і транспортну комісію. Мене цікавлять вузькі питання, буду працювати над їх вирішенням.

-Передбачають, що  виборча компанія буде дуже брудною. Ви готові до цього?

-Бруд вже почався. Недавно на «Аверсі» було дуже брудно щодо «Самопомочі». Там була презентація трьох політичних сил. «Солідарність» і «Батьківщину» висвітлили лаконічно і гарно. А далі була просто публікація в стилі програми «Ситуація». Це негарно.

Я не думаю, що хтось може бути готовим до того, що на нього виллють бруд. Максимум можна встигнути прикритись (усміхається). Але я готовий, бо  впродовж своєї діяльності я веду абсолютно  відкриту діяльність. У соцмережах можна побачити як я живу, що я їм, чим займаюсь на роботі, який у мене автомобіль і відпочинок. Мені нема чого приховувати. І якщо ти йдеш  в депутати то маєш бути для людей як на долоні. Тому мені подобається американська позиція – якщо ти не хочеш бути відкритим, то й у депутати тобі нема чого іти.

Я найбільше не люблю, коли зазирають у сім’ю. Але я не знаю такої події  у своїй сім’ї,  яка ще не була б обговорена в інтернеті. Тому, думаю, це мені допоможе.

-Який найкорисніший досвід ви отримали на посаді начальника департаменту, який зможете застосувати, якщо станете депутатом?

-Досвід формування бюджету. Я брав участь у цьому процесі, і намагаюся вивчити все детально. Я думаю, що додам великий плюс – зможу вносити конструктивні пропозиції, бо багато депутатів не вникають та навіть заважають бюджетотворчим процесам.

-Це відбуваться через необізнаність?

-Депутатам треба затрачати більше часу для підготовки і втручатися в процес до моменту голосування. Треба також тісно співпрацювати з виконавчими органами, тоді не буде «кіна» на сесії. Не можна на сесії обговорювати усі рішення. Ти маєш прийти і проголосувати, а починати висловлюватися, лише коли бачиш, що щось роблять неправильно. Я так бачу формат роботи облради.

Робота нинішніх депутатів лишає бажати кращого – на п’ятірку чи четвірку не тягнуть. Мені не подобається те, що не можуть зібратися після обіду і намагаються усі питання розібрати в залі. А де ви були раніше, чому не обговорили на засіданнях. Часто звертаються з запитами, які можна вирішити через департаменти і управління.

Але якби депутати мали більше впливу на виконавчу владу, то мабуть більше цікавилися б  і більше працювали. Є депутати, які дуже активно працюють,  у них  і запитів менше.

Дехто озвучує ідею скорочення кількості депутатів облради, мовляв всі і так не ходять на сесії. Як  ставитеся до такої ініціативи?

-Думаю, що це не панацея. Вважаю, що краще ввести важелі впливу і депутат сам має розуміти, що  це теж робота, хоч тобі й не платять гроші. Насправді, багато депутатів працюють і вони реально круті (усміхається).. А інші просто не визначили для себе, що мають відповідальність.

Думаю, що коли депутат починає знижувати свою діяльність, він повинен просто піти і займатися своїм бізнесом чи чимось там іще. Я вже не маю свого бізнесу, ним займаються рідні. Тому я повністю відданий роботі і маю результат, але ще поки не такий, як я хочу.

Я знаю багатьох депутатів, які постійно якщо не в моєму управлінні, то в іншому, і в них виходить. Я хочу бути саметаким депутатом.

-Плануєте і далі залишитися на посаді начальника департаменту?

-Якщо я не стану головою облради, то лишуся на посаді начальника департаменту, бо я це вмію. Я набрав обертів у цій галузі, тому хочу далі попрацювати на результат. Якщо ж побачу,  що став справлятися гірше, то піду.

-Чи не зіграє проти вас те, що ви вже є чиновником, до яких у народу трохи упереджене ставлення?

-Не знаю. У спілкуванні між чиновниками і людьми є стіна, яку однаково виставляють з обох сторін. Тому я стараюся бути максимально відкритим, вислуховувати людей. Водночас розумію, що для багатьох людей, які йдуть напролом, мої докази нічого не варті. В таких ситуаціях головне вистояти, щоб зробити правильно, а не піддатися на тиск.  Іноді буває, що люди з благими намірами, не знаючи суті, можуть дуже нашкодити. І дуже важливо слухати людей – він них можна взяти багато інформації.

-Що для вас було найважчим за період роботи начальником департаменту?

-Дивитися в очі людям, коли видаєш їм зарплату, через те, що  я не можу на це повпливати.

-Чи впізнають вас люди на вулиці? Якщо так, то як кого?

-Впізнають постійно. У мене надзвичайна кількість листів у Фейсбук, постійно присилають запитання. Я стараюся конкретні запитання давати в роботі.

А на вулиці я часто не знаю, хто зі мною вітається. Тих кого бачу часто, запам’ятовую. Особливо багато зустрічей у супермаркетах. Я іноді не  знаю, про що мова, але не соромлюся перепитати (усміхається).  Людей це веселить.

-Чи маєте життєве кредо?

– Просто вважаю, що треба бути нормальною людиною. «Бути веселим і нормальним» – як каже  мій малий (усміхається). Треба просто відчувати землю під ногами.

-Які передвиборчі обіцянки підготували для виборців свого округу?

-Мені цікаво, як підходять в області до благоустрою. Вважаю, що має бути план благоустрою на п’ять років. Щоб кожен міг від слідкувати що й коли мають відремонтувати. Бо коли постійно змінюють перелік вулиць, які ремонтують, люди вбачають у цьому корупцію. Я теж вважаю, що в цьому є корупція. Якщо ж буде план, то влада працюватиме прозоро. Тому перш за все займатимуся цими питаннями і готовий допомогти місту.

Так само в області. Фінансування для доріг невизначене –  у нас є шматочок бюджету, яким ми допомагаємо вирішити лише критичну ситуацію. Ми не доходимо до будівництва, займаємося тільки ремонтом.

На сьогодні у нас є план, які дороги треба зробити – Львів-Луцьк, Луцьк-Устилуг, Ковель-Жовква та тримати в порядку інші дороги. Але грошей не було взагалі.

Та завдяки новому закону про митницю ми акумулюємо кошти на ремонт першої дороги, а за кредитні кошти від Польщі зробимо дві інші дороги, зараз пишемо проект. Якщо ці гроші таки отримаємо, то це буде великий крок вперед.

-Чому повинні проголосувати за вас?

-Тому, що послідовний (усміхається). Насправді, люди мають вивчити мене  і проголосувати за моїми справами. Те , як я зараз ставлюся до своєї роботи, теж має стати сигналом для людей. Я відкритий. Якщо люди повірять у мої слова та їх щирість і відвертість, то мають за мене проголосувати. А я буду робити все для того, щоб виконати ту програму, яку презентую.

-Які маєте хобі?

-Машина раніше приносила мені адреналін. А зараз я «підсів» на велосипед (усміхається).Я дуже люблю на велосипеді спускатися з гори, це приносить мені масу адреналіну, щоправда зараз не вистачає часу. До того ж, велосипед безпечний для довкілля.

Ціле літо я проїздив на роботу на велосипеді, а зараз бракує часу. Це мене дратує. Хочу назад на велосипед (усміхається).

-Ви любите подорожувати? Яка з подорожей була найяскравішою?

Дуже люблю. Найяскравіша подорож була минулого року у Закарпаття. Ми з колегою  йшли пішки до замку, але за вказівниками пройшли багато кілометрів хресною дорогою. Це була класна мандрівка. Потім ми з колегами побачили дамбу і пішли через річку Уж уночі. Було просто неймовірно, ми дуже здружилися  у поході.

А друга яскрава мандрівка була недавно у Маневицький заповідник – ми ходили на Черемське болото збирати журавлину. Так ми відсвяткували День туризму.

-А що любите читати?

-Я дуже багато читаю. Мій улюблений жанр – фантастика. З українських фантастів мій кумир – Берник, із зарубіжних – Айзек Айзімов. Його твори я перечитую вже втретє. Окрім того люблю Пола Андерсона, Рожджера Желязни і Рея Бредбері. Всім раджу.

-На що порадите не купуватися виборцям на майбутніх виборах?

-Люди оберуть на рівні свого розвитку. Давати якісь поради неможливо – всі різні, і мають  різний рівень розуміння. Поки в суспільстві не переважатиме частка виборців, які цікавляться кандидатами, у нас не буде якісних депутатів і рад.

Розмовляла Василина БОРУЦЬКА