Коридорами силовиків: волинське управління СБУ

Управління Служби безпеки України у Волинській області знаходиться у будівлі на проспекті Василя Мойсея,4.  Історія будинку, а точніше його половини, налічує вже майже 100 років, і початково тут розміщувалися зовсім не силові структури, а школа. Нова ж частина збудована саме перед здобуттям Україною Незалежності.

Отож, стара частина будівлі управління знаходиться ближче до пам’ятника Грушевському і саме тут за часів панування Польщі знаходилася школа.

Фото школи після будівництва. Кінець 1920-тих р.р.

Фото школи після будівництва. Кінець 1920-тих р.р.

Рішення про будівництво школи на вулиці Цвинтарній (а саме так тоді називалася частина проспекту Василя Мойсея, де нині розташовується УСБУ) прийняли через недостатню кількість приміщень для навчання дітей у місті. Зазвичай тогочасні школи тіснилися у невеликих орендованих приміщеннях. Тому у 1923 році Рада ПМШ (Польської Матері Шкільної) постановила збудувати у Луцьку власний будинок для професійних шкіл та бурси.

У той час Волинь переживала не найкращі часи: після закінчення війни будівельна галузь працювала не надто добре. До того ж у Ради не було коштів, за які можна було б викупити земельну ділянку та розпочати будівництво. Тому Рада попрохала надати  ділянку під забудову у довгострокове володіння у її власників, а саме у Міністерства Справ військових у Варшаві.  Отримали також згоду від інших військових відомств: Луцького гарнізону та Корпусу Округу у Любліні.

Проте ділянка, де планували звести школу, межувала з землею, де збиралися будувати (і таки збудували) гімназію імені Косцюшка, яка нині перетворилася у корпус Східноєвропейського національного університету.

Вигляд на будівлю з боку будівлі корпусу ВНУ імені Лесі Українки по вул.Винниченка

Вигляд на будівлю з боку будівлі корпусу ВНУ імені Лесі Українки по вул.Винниченка

Тому перш ніж розпочати роботи, Рада звернулася за дозволом до Міністерств Освіти та Громадських робіт Польщі – міністерства мали підтвердити, що вони «не претендують» на використання  ділянки для школи.

Отож, Рада отримала дозвіл, а з ним і право на оренду земельної ділянки на 30 років з платою 20 злотих за рік.

Початок будівництва школи

Початок будівництва школи

Архівні джерела вказують, що «велику допомогу надав сам Воєвода Волинський пан Станіслав Сроковський. За його власним  клопотанням було добровільно зібрано біля 2000 злотих працівниками офісу Волинського Воєводства».

Фундамент урочисто заклали та освятили 5 жовтня 1924 року за участі волинського воєводи Ольшевського, владців та містян. У фундамент залили капсулу з письмовою пам’яткою, а також купюри та «офіційну валюту» незалежної Польщі – злотий.

В’їзд на ярмарок вигляд  кільця на стику сучасних вулиць Винниченка та Стрілецької

В’їзд на ярмарок вигляд  кільця на стику сучасних вулиць Винниченка та Стрілецької

Будівництво відбувалося швидко, тому у 1926 році у школу переїхала Бурса. На той час вже було зведено цокольний та перший поверхи, а також завершений та накритий каркас школи.

116

Загалом будівництво і оздоблення другого поверху завершили у 1928 році, тож урочисте відкриття будівлі відбулося 8 грудня цього ж року. На той час там вже діяла Бурса та торгова школа. У 1928 році було завершено оздоблювальні роботи 2-го поверху школи і туди переїхала Торгова школа.

Фото школи зсередини.

Фото школи зсередини.

 

Фото школи зсередини.

Фото школи зсередини.

Фото школи зсередини.

Фото школи зсередини.

Початкова кошторисна вартість будівництва становила 450 тисяч злотих (при курсі 5 злотих за один долар). Проте будівництво вдалося здешевити, тож «вклалися» у 302 тисячі злотих завдяки економії. До цієї суми врахували державну та місцеву  допомогу, а також пожертви містян та кредити. Тим не менше, як зазначено в історії культурно-освітницької діяльності ПМШ «матеріали для будови брали тільки першої якості і у поважних фірм. Так, цеглу придбано на цегельнях братів Лушевських і Глікліха при постійному контролі її якості.  Келецьке (від міста Кельце) вапно було куплено в фірмі «Каdzielnia», покриття для даху придбане з Поморських Підприємств Керамічних в місті Грудзьондз.  Кафель для печей закуплено в фірмі «Рustelnik» у Варшаві, вироби з дерева з Цумані та Оржева».

Вигляд з боку сучасного СІЗО

Вигляд з боку сучасного СІЗО

Відкриття школи стало «освітнім святом цілої Волинської землі» – воно відбулося за участі духовенства, делегацій Ради з усієї Волині та громадських організацій, представники яких з’їхалися звідусіль – були навіть гості з Варшави. Освятив школу вікарний єпископ єпархії Луцька Стефан Василькевич.

У 1936 році в будівлі вже розміщувалася польська приватна гімназія, а у списках домовласників Луцька за 1939 рік вказано, що «по вулиці 24-го Піхотного полку (з 1944 року – 5 Лютого, з 1992 року – проспект Перемоги, з 2015 – проспект Василя Мойсея) з 1928 року знаходилась дирекція робіт публічних».

28 січня 1940 року рішенням Луцької міської ради будівлю школи було націоналізовано, а приміщення купецької бурси передали у користування школі №4.

Проте вже через півроку, у червні 1940 року, школа отримала інше приміщення, а будівлю зайняв Госпіталь. Але у період Другої Світової на німецьких картах зазначено навчальний заклад, хоча немає історичних згадок про його діяльність у той час. Таким чином, найпевніше, що рішення міської ради не встигли виконати до приходу окупаційного режиму.

З 1944 року у будівлі розташувалися радянські органи державної безпеки. Аж до середини 80-тих років тут знаходилося управління КДБ УРСР у Волинській області – поряд знаходилися Луцьке райвідділення та перша група відділу розвідки.

У 1984 році розпочали проектування нової адміністративної будівлі. Необхідність її виникла через нестачу службових приміщень в управління КДБ.

Будівництво нової чотириповерхової будівлі розпочали у 1985 році та планували завершити у 1990-му. Проект створювали три проектні організації паралельно, а генеральним підрядником будівництва виступив трест «Волиньпромбуд». Особливістю новобудови були 12-ти метрові плити, які виробляли лише в Харкові, тож для управління їх спеціально возили з першої столиці.

Об’єкт вдалося завершити достроково, тож вже у грудні 1989 його здали в експлуатацію.

На прохання обласної влади, з початку 90-х років ХХ століття частину приміщення було передано під Музей Волинської ікони, який перебував там до 2003 року.

Під час Революції Гідності УСБУ було одним з приміщень, під яким 19 лютого 2014 року зібралися активісти. Щоправда, тоді керівництво управління пообіцяло, що працівники Служби залишаться з «народом», тож обійшлося без штурму.

ц1

ц2

Зараз же ціла будівля знаходиться в користуванні УСБУ у Волинській області – на поверхах розміщені різноманітні відділи, а у підвалі міститься архів.

Від початку діяльності служби на теренах області тут змінилося 13 керівників.

Вхід у стару частину будівлі з дворика

Вхід у стару частину будівлі з дворика

Бомбосховище

Бомбосховище

Ось такий фонтан знаходиться у дворику

Ось такий фонтан знаходиться у дворику

Коридор слідчого відділу

Коридор слідчого відділу

Сходи, що ведуть на тертій поверх управління

Сходи, що ведуть на тертій поверх управління

Оздоблення одного з входів в управління, який зараз не функціонує

Оздоблення одного з входів в управління, який зараз не функціонує

 

Оздоблення одного з входів в управління, який зараз не функціонує

Оздоблення одного з входів в управління, який зараз не функціонує

Двері між відділами

Двері між відділами

 

Перехід зі старої частини будівлі у нову

Перехід зі старої частини будівлі у нову

Перехід зі старої частини будівлі у нову

Перехід зі старої частини будівлі у нову

Коридор третього поверху

Коридор третього поверху

Герб із зображенням Миколая на другому поверсі управління

Герб із зображенням Миколая на другому поверсі управління

 

«Міні-кабінет» для очікування

«Міні-кабінет» для очікування

Оздоблення центрального входу в будівлю

Оздоблення центрального входу в будівлю

Портрети екс-керівників УСБУ Волинської області, розміщені на другому поверсі

Портрети екс-керівників УСБУ Волинської області, розміщені на другому поверсі

 

 

Портрети екс-керівників УСБУ Волинської області, розміщені на другому поверсі

Таблички перед входом до актової зали управління

K1024_36

Таблички перед входом до актової зали управління

Куточок спортивної слави управління

Куточок спортивної слави управління

K1024_44

 

K1024_43

 

Перед входом до актової зали – дошка з видатними працівниками УСБУ та Книга пам’яті.

Перед входом до актової зали – дошка з видатними працівниками УСБУ та Книга пам’яті.

Актова зала, у якій відбувається урочисте вручення погонів, свята для дітей працівників та інші урочистості

Актова зала, у якій відбувається урочисте вручення погонів, свята для дітей працівників та інші урочистості

K1024_54

K1024_55

Стенд в актовій залі

Стенд в актовій залі

Люстри в актовій залі мають свою історію – металеву конструкцію розробляли на київському «Арсеналі», а над скляними колбами трудилися склодуви зі Львова. Вартість одного світильника наприкінці 1980-тих становила 2, 5 тисячі карбованців

Люстри в актовій залі мають свою історію – металеву конструкцію розробляли на київському «Арсеналі», а над скляними колбами трудилися склодуви зі Львова. Вартість одного світильника наприкінці 1980-тих становила 2, 5 тисячі карбованців

Всі двері обладнані електронною системою пропуску

Люстри в актовій залі мають свою історію – металеву конструкцію розробляли на київському «Арсеналі», а над скляними колбами трудилися склодуви зі Львова. Вартість одного світильника наприкінці 1980-тих становила 2, 5 тисячі карбованців

Коридор другого поверху

Напис над пунктом пропуску на першому поверсі

Напис над пунктом пропуску на першому поверсі

Карта області, яка розміщена всередині будівлі

Карта області, яка розміщена всередині будівлі

Відвідувачів просять не заходити з мобільними

Відвідувачів просять не заходити з мобільними

 Вихід з будівлі

Вихід з будівлі

Фасад управління

Фасад управління

Табличка при вході в УСБУ

Стара частина будівлі, у якій колись розміщувалася школа

Стара частина будівлі, у якій колись розміщувалася школа

Вигляд управління з боку стадіону «Авангард»

Вигляд управління з боку стадіону «Авангард»

 

Текст: Василина БОРУЦЬКА
Фото: Павло БЕРЕЗЮК