Скандальний будинок на Липинського, 4 майже добудували

12027707_10205018865976431_5850402544850735307_n

116 волинян, які майже 10 років тому вклали гроші у будівництво багатоповерхівки на вулиці Липинського, 4 у Луцьку, досі чекають новосілля.

У 2005 році «Західпромбуд» почав підписувати договори дольової участі з фізичними та юридичними особами на спорудження квартир у багатоповерховому 180-квартирному житловому будинку на вулиці Липинського, 4. Відповідно до документів майбутні новосели мали повністю розрахуватися із забудовником до 2008-го. Що люди і зробили. Фактично вони сплатили 30 мільйонів гривень.

Якщо рахувати за тодішнім курсом долара, то це шість мільйонів.

Будинок мали здати у 4-му кварталі 2007 року, потім терміни введення в експлуатацію перенесли на 2-й квартал 2008 року. Але й цей строк відтягнули на пізніше. А там будівельний ринок «накрила» криза.

«У нас із чоловіком була двокімнатна квартира. Але у 2007 році ми вирішили її продати, аби розширити житлову площу. Тоді мали вибір — почати зводити власний дім чи купити готове великогабаритне помешкання. Зупинилися на другому варіанті. Адже «Західпромбуд» уже розпочав будівництво. Думали: поживемо до півроку на зйомній квартирі, а там і в свою переїдемо. Віддали підприємству всі наші гроші — майже 234 тисячі гривень (50 тисяч доларів). Проте житла так і не можемо дочекатися», — розповідала тоді місцевим ЗМІ одна з інвесторів будівництва Інна Мельник.

Таких родин, які продали попередні помешкання або ж повністю взяли кредит, щоб поліпшити житлові умови, серед інвесторів будівництва на Липинського – десятки. Вони роками вимушені і за оренду квартир платити, і за кредит (як правило, валютний). У багатьох фінансова ситуація стала нестерпною, адже житло купували далеко не мільйонери.

Тим часом їх годували обіцянками. Спочатку горе-забудовник, голова правління ЗАТ «Західпромбуд» Володимир Кротюк, у 2009 році запевняв, що от-от знайдуть інвестора, який надасть необхідних 12 мільйонів гривень і квартири таки здадуть в експлуатацію. Називалися такі структури, як «Індустріальний союз Донбасу», банки Лондона, Нью-Йорка… Хоча фактично це були космічні ідеї та проекти.

Справжня надія у власників недобудованого житла з’явилася у 2012 році. У той період у Луцьку напередодні виборів до Верховної Ради став проводити активну діяльність народний депутат Ігор Палиця і його благодійний фонд «Новий Луцьк». Обіцянки роздавалися щедро. Палиця зустрічався у приміщенні облдержадміністрації з обдуреними інвесторами житла на Липинського. Він запевнив: обов’язково знайде 27 мільйонів гривень, які необхідні для завершення робіт. Тим паче, що ці гроші мали би повернутися, адже на той момент у будинку залишалися не проданими 50 квартир.

«Вони мені не потрібні. Після введення будинку в експлуатацію квартири реалізують за ринковими цінами. Ті, які залишаться, якщо вдасться зекономити, будуть надані на соціальні потреби – сім’ям інвалідів, сиротам і так далі. Не переживайте. Якщо ми сьогодні взяли на себе зобов’язання, то їх виконаємо», – запевняв тоді Ігор Палиця.

Тоді ж будівельники сказали, що за наявності грошей через півроку зможуть завершити будівництво. Минуло уже три роки. Пообіцяти легше, ніж зробити. Тим паче, коли йдеться не про проекти, що принесуть надприбутки.

«У нього була одна умова – створити кооператив. Ми його створили. Ігор Палиця доручив курувати проект Олександру Товстенюку, з яким у нас виявилися різні бачення виходу із ситуації. Він називав просто нереальні суми, які ми повинні були ще доплатити з власної кишені! Ми їх просто не мали! Тому дуже швидко залишилися знову сам на сам з проблемою», – розповіла голова обслуговуючого кооперативу «Липинського-4» Руслана Мальська.

Мальська додає: єдиний, хто реально допоміг їм у скруті — міський голова Микола Романюк.

«Він не давав порожніх обіцянок. Зробив те, що зміг, аби полегшити нам фінансовий тягар. Адже після створення кооперативу ми почали вкладати власні додаткові кошти у завершення будівництва. Міський голова Микола Романюк, його заступник Лариса Соколовська, депутат Євген Ткачук ініціювали і переконували депутатів прийняти необхідні рішення. У сесійній залі подекуди був шалений спротив.  Попри це, по-перше, було погоджено акт прийому-передачі, тобто будинок через міську раду перейшов від забудовника на кооператив. По- друге, міська рада надала нам в оренду землю на 10 років. По-третє, звільнила від пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. У нашій ситуації – це неоціненна допомога, яка дозволила зекономити значну частину коштів, вкласти їх у завершення робіт. Оскільки займаємося ним самі, то робимо все добротно, з душею. Купуємо все найкраще», – каже жінка.

Сьогодні будинок на Липинського майже готовий. І люди, які десять років тому заплатили за спорудженні власного житла майже повну його вартість, врешті-решт стануть новоселами.