Мінлива «Лісова пісня»

1

Наше видання не один раз співпрацювало з Анатолієм Сковерою і Богданом Рущинським. Коли журналіст Оксана Петрук вперше розповіла про викладені нижче факти, спочатку не дуже вірили в їхню реальність.

Однак з часом факти «обросли» документами і свідченнями, хай і не офіційними, офіційних осіб. А згодом і назбиралося інформації про «мутні» справи, які почалися в санаторії «Лісова пісня» влітку, на публікацію. Тим більше фігуранти поводили себе дивно, інколи уникаючи відповідей на на запитання. Зрештою, це й спричинило до появи блогу Оксани Петрук на сайті Громадського. Волинь, в якому вона збила всі факти докупи.

Публікуємо її текст з незначними правками.

*********************

Наприкінці травня цього року їздила з представниками Громадської ради при ОДА в санаторій обласної комунальної власності «Лісова пісня». Це була не звичайна собі поїздка, а справжній рейд. Робоча група, на чолі якої був член ради Богдан Рущинський, перевіряла факти задокументовані у звіті про перевірку закладу фініспекцією. Необліковані номери і цілі квартири, два дерев’яні будиночки, які попри те, що там висять навіть махрові халати, й досі не здані в експлуатацію, бруд і розруха в бюджетних номерах, басейн-довгобуд, занедбана теплиця, зруйнована котельня, це далеко не повний перелік усіх фактів господарської діяльності у санаторії.

Просто феєрично громадські активісти демонстрували це журналістам. Але був у цієї поїздки, як то кажуть, свій меседж – створити на базі санаторію Реабілітаційний центр для бійців АТО. За результатами поїздки члени Громадської ради при ОДА навіть порушували перед головою обласної ради Валентином Вітером питання про відставку директора лісової пісні Віктора Карпука. Однак керманич представницького органу не був готовий визнавати провину свого колеги-депутата.

Після поїздки протягом тривалого часу Богдан Рущинський продовжував викривальну кампанію щодо директора санаторію. Зокрема, він надав мені копію звернення директора санаторію Віктора Карпука до голови Шацької селищної ради, де йдеться, що санаторій просить вилучити з землекористування 405 квадратних метрів землі, бо вона не потрібна. Як стверджував активіст Богдан Рущинський, згодом Шацька рада безоплатно надала цей шматок землі комусь із родичів Карпука.

12042698_911971585550948_511134435305584072_n

Але згодом завзяття представників Громадської ради щодо санаторію вщухло. Ба мені навіть телефонував інший активіст Анатолій Сковера з проханням не чіпати більше тему санаторія, бо «там усе не так, як ми думали». А далі була нова риторика про якусь дружину Дибеля (йдеться про дружину депутата Волиньради Володимира Дибеля, – ВАР), яка нібито поклала око на крісло директора і її лобіює пан Микола Пугач, який і заварив усю цю кашу з санаторієм.

Стоп, – кажу я. Якщо я бачу на власні очі необліковані номери, оті дерев’яні будиночки, рішення віддати шматок землі санаторію, як непотрібний, або договір про оренду двокімнатного житла в санаторії лучанином терміном на 15 років за 1 гривню на рік, то мені абсолютно байдуже, у кого які плани на директорське крісло. Головне, що людина, яка нині його очолює, щонайменше не на своєму місці.

З Віктором Карпуком, якого, до слова, не було в санаторії на час рейду Громадської ради, я познайомилась на сесії обласної ради – підійшла, щоб почути його позицію з приводу всього, що відбувається. Натомість почула звинувачення мало не в зриві туристичного сезону і продажності.

Але йдемо далі. Під час зйомок у Шацькому районі липневого спецвипуску програми «Дорогі депутати. Волинь» ми не змогли знову не завітати в славнозвісну здравницю на березі Пісочного. Перших, кого ми там зустріли були Андрій Горошко і Віталій Захарченко з Громадської ради. На території санаторію вони не дали нам і кроку зробити без їхнього нагляду.

Пішли на інтерв’ю до директора. Увесь час при розмові був присутній пан Горошко. Віктор Карпук цього разу співав уже іншої. Тепер його не мучили страхи підсижування жінкою Дибеля і він заговорив про перспективи приватизації санаторію. Окрім того, він жалівся на те, що кошти на реабілітацію бійців в санаторії доводиться шукати самотужки і мало не у власній кишені. І це при тому, що кошти на заробітні плати для нових працівників у директора, очевидно, знайшлися. Бо інсайдер надіслав мені скани з зарплатної відомості.

12032474_912037398877700_1896834238_n

Саме вони стали поштовхом для того, щоб написати офіційний запит на ім’я директора, в якому «Громадське. Волинь» просило надати інформацію про штатний розпис санаторію «Лісова пісня» із зазначенням посадових окладів. Перший запит був надісланий на електронну пошту санаторію. Про отримання свідчить дзвінок керівнику ГО «Громадське Волинь» від Віталія Захарченка, який, за словами інсайдера, у той час заміщав директора, бо той був відсутній.

Захарченко сказав, що на бланку запиту слід поставити печатку організації, а також наполягав на особистій зустрічі. Поставили печатку і запит відправили повторно. Але ні першого, ні наступного разу від керівництва санаторію не дочекалися навіть відписки. Втретє надіслали листа поштою. Теж без відповіді.

unnamed

Натомість з’явилося інтерв’ю ключових осіб цієї увертюри в інтернет-виданнях, де знову йдеться про примарних лобістів жінки Дибеля і противників створення реабілітаційного центру для Атошників. На пряме запитання: чи правда, що ви працевлаштовані в «Лісовій пісні», Горошко порадив нам писати запит.

Нині мені стало відомо, що у п’ятницю, 18 вересня, Громадська рада при ОДА збереться знову поговорити про «Лісову пісню» і про реабілітаційний центр. Інсайдер каже, що «активісти» знають, що я володію копією документу на оренду житла в санаторії терміном на 15 років. І вони вже знайшли аргументи, як довести, що він фіктивний. Звісно, що кращий захист – це напад. Та нехай. Ось копія договору.

12032394_911979442216829_1423538291_n

Мене цікавить інше. Усім нам відомо, що Громадська рада при ОДА вимагає у влади прозорих кадрових призначень, конкурсу на призначення керівника лісового і мисливського господарства області, громадського обговорення кандтдатури очільника Волинської митниці. А хіба можна у інших вимагати того, чого ви, панове пристосуванці, самі не робите? Чи чув хто з волинян про дату створення того реабілітаційного центру, чи обговорювала громадськість кандидатури людей, які його очолять, чи заявляли самі «активісти» про те, що йдуть працювати у «Лісову пісню», щоб оздоровлювати бійців???? Де конкурс????? Чому усе зробили тихцем? Якщо ви, панове, такі чисті, чому не надали відповідь на запит? Пан Рущинський, який за словами інсайдера, отримує чи не найбільшу зарплатню в санаторії, який до речі існує з наших з вами податків, більшість свого «робочого часу» знаходиться у Луцьку. він займається юридичними питаннями, але вочевидь недопрацював. Бо його нові колеги порушуючи закон проігнорували три журналістські запити.

Біля дверей офісу Центру протидії корупції (де, більшість часу «працює» Богдан Рущинський) висить папірець з гарними словами: НЕ ХОЧЕШ, ЩОБ НА ТЕБЕ ВПАЛА ТІНЬ – НЕ ШУКАЙ МІСЦЯ ПІД СОНЦЕМ!