Хлопці носять у собі тягар убивств, – волинський капелан

шеврон капелану

Капелан з Луцька розповів про місяць, проведений у зоні бойових, та про бойові чергування.

Про це пише Високий замок.    

Капелан Олександр Мазурак – настоятель храму Святого Георгія при УМВС України у Волинській області провів з бійцям п’ятнадцять бойових чергувань.

НА БЛОКПОСТ – БЕЗ РЯСИ

«Виїзні опіки над нашими бійцями ми (Волинська єпархія УПЦ. – Авт.) звершуємо давно. Перша була на корветі «Луцьк» у Сімферополі торік, коли почалися заворушення у Криму. Пізніше, як розпочалися трагічні події на сході, ми повезли гуманітарну допомогу в селище Борова. Це крайня точка Харківщини, де вона сходиться дугою з Донецькою та Луганською областями, має стратегічний об’єкт – водосховище, що постачає воду на Донеччину. Друга місія гуманітарної допомоги була в місті Ізюмі (тоді там був штаб АТО). А цього року зі зведеним загоном працівників міліції я побував у Краматорську – несли чергування на блокпостах» , – розповів священик.

Жили правоохоронці у гуртожитку, по черзі заступали на добові чергування на блокпостах. З ними – і капелан. Теж у військовій формі, але без зброї.

«Моя місія була і духовна (спілкування з бійцями, спільна молитва), і практична – приготування їжі, рубання дров, догляд за територією. Хотілося допомогти хлопцям комфортніше нести своє чергування», – пояснює чоловік.

За словами священнослужителя, війна змінює ставлення людей до усього.

«Є хлопці, які носять у собі тягар убивств. Старалися розібрати кожну ситуацію. Якщо є ворог, який вбиває твоїх рідних і близьких, твоїх побратимів, то ти захищаєш їхні життя. Хоча поведінка воїна – це поведінка доброго християнина, він повинен пам’ятати про це, тримаючи у руках зброю. А ще солдат є миротворцем, його покликання – нести мир, передати його через свою присутність», – стверджує капелан.

СВІТСЬКІ ПІСНІ ПІД ГІТАРУ

Для ближчого спілкування з Господом у гуртожитку в Краматорську облаштували молитовний куточок. Місце для молитви мали і в землянках на блокпостах.

Священик каже, що жителі Краматорська дякували хлопцям за те, що стали на їхній захист, приносили гостинці, навіть торти пекли.

«Там люди позитивно настроєні до України. Я особисто не бачив жодного негативного ставлення і не чув поганих висловлювань у бік держави та військових. Хоча після від’їзду на душі залишилася велика печаль. Тому що ми приїхали, пожили в таких умовах певний час і поїхали. А люди там залишилися – без житла, в постійному страху. Вони виснажені війною», – згадує він.

Священик розповів також про здивовані очі місцевих дівчат та жіночок, які минали блокпости.

8 березня, – на честь свята хлопці дарували їм тюльпани та «котики». А ще пам’ятає, як біля гуртожитку стояла місцева молодь і під гітару наспівувала свої пісні. Отець Олександр попросив у них музичний інструмент й заспівав… «Рідна мати моя». Ця мелодія до сліз сколихнула і східняків, і солдатів… Коли волинська команда уже готувалася до від’їзду додому, військовослужбовці своєму духовному наставнику підготували сюрприз – подарували гітару на спогад про їхню спільну службу.