«Камуфляжна» еліта Волині

шеврони

Впродовж 3 місяців Революції гідності та 1,5 року війни на Сході у громадському та політичному середовищі Волині з’явилися десятки нових лідерів, які очолили революційні, волонтерські, громадські та «атошні» організації. І серед цих нових учасників нашого громадсько-політичного «болота» є як «праведники», так і відверті «грішники». Адже війни та революція загострюють не тільки патріотичні пориви, а й бажання очолити «схеми» замість усунутих регіоналів.

Журналісти Волинського Агентства Розслідувань дослідили, хто із нинішніх громадських та політичних лідерів на Волині, сформувався на хвилі революції та війни.

«САМООБОРОНА ВОЛИНІ»

Наприкінці Революції гідності у Луцьку постали три основні «революційні» організації – «Автомайдан Волині», «Самооборона Волині та «Правий сектор Волині». І лише самооборонівці «дожили» до літа 2015 року як відносно цілісна та потужна організація (про перипетії у Автомайдані та Правому секторі читайте далі).

До того ж у самооборонівців є свій нардеп – Ігор Лапін, свій член виконкому Луцької міськради Богдан Климчук, а також сформовані підрозділи в районах – «Самооборона Рожища» та «Самооборона Ківерець».

Кар’єру Лапіна після революції можна вважати зразком формування такого нового «камуфляжного» лідера. Перша його невдала спроба пробитися у волинську політику була ще в 2010 році – балотування на посаду мера Ковеля. Однак тоді Лапін не мав ніяких шансів проти місцевих «китів» – Олега Кіндера та Сергія Кошарука.

Проте після участі у сутичках на Майдані «оновлений» Лапін-революціонер 6 квітня 2014 року вийшов на сцену луцького Євромайдану, щоб вручити новопризначеному прокурору Анатолію Коцурі бруківку – аби не забував про майдан. Тоді його мало то запам’ятав. Рядовий собі активіст, практично не «засвічений», порівняно із вже досить відомим Андрієм Хведчаком та Богданом Климчуком.

Далі були місяці війни на Сході, де майбутній нардеп командував другою штурмовою ротою батальйону «Айдар» на Луганщині. І вже у вересні того ж 2014 року вже більш упізнаваний Лапін заявив, що балотується у нардепи від Луцька. Його тоді вже добре знали в окопах на Сході, але ще не досить добре – у самому місті.

Проте значні фінансові вливання, популярність кандидатів «в камуфляжах» та якісна робота штабу на чолі із Юрієм Моклицею дали результат – Ігор Лапін для багатьох несподівано став нардепом від Луцька, випередивши Ірину Констанкевич та Романа Іванюка.

З часу свого обрання донині Лапін брався за різні проекти – захист нафтопроводу від росіян, просування «буршинового» законопроекту, боротьба з махінаціями в «Укргазвидобуванні», «таємний» договір «Луцьктепла», кадрові перипетії у обласному управлінні лісового та мисливського господарства тощо. Нині ж він, схоже, взявся за корупційні зв’язки мера Володимира-Волинського Петра Саганюка.

Але не одним Лапіним «живуть» самооборонівці. Більше того, у цій революційній організації немає прив’язки до окремої політсили чи політка. Адже відносно публічні активісти-самооборонівці вже фактично приєдналися до трьох різних партій: «Народний Фронт» – Юрій Моклиця, Богдан Климчук, Олександр Ніколайчук, Андрій Хведчак, «Самопоміч» – Сергій Рижков, Іван Мирка, Богдан Рущинський, «Громадянська позиція» – Сергій Чуріков.

Богдан Климчук останнім часом появляє себе як член виконкому Луцької міськради, зокрема у справі «таємного» договору «Луцьктепла», режиму роботи нічних закладів та одіозного судді Віталія Ковтуненка.

Юрій Моклиця очолив міський штаб «Народного фронту» та серед іншого готує списки кандидатів у депутат міськради на наступних виборах. А ще Моклиця займається «нардепськимим» справами Ігоря Лапіна, адже є його помічником на «державій» зарплаті. Встигає він і працювати радником міського голови Миколи Романюка.

Олександр Ніколайчук та Олександр Лєсной організовують роботу Групи швидкого реагування «Самооборони Волині». А ще Ніколайчук як підприємець виступав проти запровадження касових апаратів для окремих груп спрощенців.

Андрій Хведчак останнім часом не брав участі у публічних акціях, однак досі залишається керівником штабу «Самооборони Волині» та відповідальним за роботу цієї структури.

Також впливовим у північних районах Волині, особливо в Ковелі, нині є айдарівський побратим Ігоря Лапіна та керівник формування з охорони громадського порядку і державного кордону «БУГ» Олександр Калюжний (Харківський). Він давно відомий у публічному житті Ковеля, а на «обласний рівень» вийшов, коли допомагав гасити пожежі на торфяниках і під час «розборок» через призначення тимчасовим виконувачем обов’язків начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Олександра Кватирка.

1 (2)w

Сергій Чуріков, Андрій Хведчак та Богдан Климчук

11888512_1592106944388125_14441781761211760_o

Ігор Лапін – по центру, зліва від нього Олександр Калюжний, справа -комбат “Айдару” Сергій Мельничук

«АВТОМАЙДАН УКРАЇНИ» та «АВТОМАЙДАН ВОЛИНІ»

Після закічення Майдану єдиний луцький Автомайдан розколовся на Автомайдан на чолі з Ігорем Обороновим та Автомайдан на чолі із Сергієм Похою (Чому так сталося, читайте в інші публікації «Луцькі євромайданівці: де вони»). Потім Оборонова змінив Олег Бондарук, який і став членом виконкому міськради за квотою цієї організації.

Обидва автомайдани займалися волонтерством, організовували автопробіги та інші акції. Сергія Поху запам’ятали за акції «Стоп хам» проти «автоандонів», суперечку із революціонерами під час візиту до Володимира Гунчика, а також неоднозначну передачу нерозмитненого автомобіля на Схід одіозним суддею Віталієм Ковтуненком.

А вже 26 серпня Поха був одним із активістів, що долучилися «розборок» через призначення головного лісника Волині.

Олег Бондарук також встиг з часів Революції долучитися до багатьох акцій та заявити по себе. Він разом з іншими революціонерами нагадував прокурорам, що «непокаране зло зростає», возив вантажі на Схід, намагався витребувати «таємний» договір «Луцьктепла» із «Захід ТЕГ».

Проте через внутрішні розбіжності у «Автомайдані України» в червні-липні 2015 року Олег Бондарук став членом іншої організації – «Народного контролю Волині». Вже тут він долучається до акцій через незаконні будівництва та інших напрямків діяльності. Не виключено, що Бондарук балотуватиметься від цієї політ сили у одну з місцевих рад.

Натомість сам «Автомайдан України» проодовждує існування. На День Незалежності вони відзначилися патріотичним автопробігом у Луцьку, щоб нагадати про Хвилину пам’яті. На сьогодні кістяк організації складають Сергій Кушнір, Олександр Гаврилюк, Дмитро Василенко, Сергій Деркач та інші.

«ПРАВИЙ СЕКТОР ВОЛИНІ»

За час існування правосеків на Волині тут сформувалися громадські діячі Павло Данильчук, Сергій Мерчук, Руслан Тимощук. Хоча Данильчук вже з 2010 року мав мандат депутат міськради, саме після Революції гідності він значно впливовішою фігурою.

Данильчука волиняни могли запам’ятати за акції проти начальника УМВС Віктора Швидкого, «старорежимних» заступників головного міліціонера Олександра Никитюка, Володимира Поліщука та Михайла Руденка, боротьбу проти сепаратистів братів Кононовичів, корупційної «імперії» Богдана Колісника, чорних бурштинокопачів та інше. А ще він пройшов «бойове хрещення» у батальйоні «Азов».

Серед невдач Данильчука за цей час – поразка на парламентських виборах (4 місце) та позбавлення посади керівника «Правого сектору» на Волині. Пороте без організації Данильчук залишався не довго. Ще взимку 2015 року нардеп Дмитро Добродомов запропонував йому стати керівником «Народного контролю» на Волині. А вже влітку Данильчук разом із побратимом Сергієм Мерчуком, громадським активістом Михайлом Шелепом та екс-айдарівцем Андрієм Омельчуком стали кістяком волинського осередку «НК».

Тут вони «розбираються» із незаконним забудовами та іншими «безладами» в місті і активно рекламуються напередодні виборів.

А в цей час сам «Правий сектор» на Волині організовує ковельський активіст Сергій Дружинович. Він вже встиг заслужити досить хорошу репутацію в рідному місті, що засвідчили результати парламентських виборів (друге місце). Проте у Луцьку Дружинович не настільки впізнаваний. До того ж йому доводиться стикатися із «отаманщиною» з боку бійців розформованого третього запасного батальйону ДУК.

Ще один «виходець» з ПС – Руслан Тимощук нещодавно повернувся у публічне життя як член обласної Спілки учасників АТО та волонтерів. Саме у цій ролі він розбирав паркан у вже скандальному житловому кварталі «Вишенька» в Луцьку і розповідав про «злодіяння» Олександра Кватирка нардепу Семену Семенченку.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ГЕНЕЗИС «ПРАВОГО СЕКТОРУ ВОЛИНІ 3.0?»

ВАРТА ПОРЯДКУ

Лідери громадського формування із охорони громадського порядку «Варта порядку» не приховують, що вони тісно пов’язані із політичною групою «Новий Луцьк» та Ігорем Палицею. Тим не менш вони вони теж носять камуфляжі та претендують на роль нової «камуфляжної» еліти. Сюди можна віднести поки лише лідера організації Олександра Тиводара, що став членом виконкому міськради за квотою НЛ.

Також до цієї групи припишемо екс-айдарівця Ігоря Рицка, який балотувався у нардепи восени 2014 року та отримав 5% голосів. Щоправда останній інцидент, де п’яний Рицко сів за кермо та став учасником бійки, підірвав його перспективи як громадського і політичного лідера.

Bbojmt6V5W4

ВОЛОНТЕРИ

Хоча волонтери не надто «пхаються в політику» та не часто носять камуфляж, вони теж завдяки допомозі армії стали впізнаваними та поважними людьми на Волині. Адже «еліта» далеко не завжди означає прошарок людей, які систематично гризуться за владні крісла.

Серед таких лідерів думок можна виділити Наталію Соколову, Василя Нагорного та Костянтина Зінкевича, Мирослава Ватащука та багатьох інших. На Волині їх об’єднують волонтерські групи «Ковельський центр допомоги 51-й бригаді, об’єднання «Активіст» (Володимир-Волинський), «Поліські партизани» (до недавнього часу працювали в Луцьку). Також активно займаються «волонтеркою» «Самооборона Волині» «Автомайдан» та окремі волонтери-одинаки.

Щоправда, Костянтин Зінкевич не позбавлений політичних амбіцій у Володимирі-Волинькому. Він став другим під час парламентських виборів у окрузі №19, поступившись лише Ігорю Гузю, а нині всерйоз розраховує на крісло в облраді чи навіть крісло міського голови.

Піти в політику можуть й інші волонтери, зокрема Наталія Соколова, яка вже стала помічником нардепа Степана Івахіва. Довіра до цих людей на дуже високому рівні. Питання лише в тому, чи вистачить у них сил змінювати стару систему влади, а не стати її частиною.

Підготував Антон БУГАЙЧУК

 

10423941_778530925512435_1570326658214483332_na_web

Костянтин Зінкевич волонтерить