Іловайськ. Роковини

“Твоє ім’я і подвиги будуть забуті, Перш ніж висохнуть твої кістки, А брехня, що вбила тебе, похована Під іще більш тяжкою брехнею”.

Джордж Орвелл,”Пам’яті Каталонії”

 

“Я на початку жовтня став радником міністра оборони і почав отримувати доступ до документації, зокрема щодо Іловайська. І там, як і раніше, дуже багато запитань: хто віддавав і які накази. …Я, наприклад, так і не зміг зрозуміти, хто віддавав наказ щодо Іловайська”, – пише на сторінках Дзеркала тижня Юрій Бутусов, радник президента України, помічник міністра оборони.

Експертиза

За даними Головної військової прокуратури, під час Іловайської операції 12—30 серпня 2014 року загинуло 366 українських воїнів, 158 зникло безвісти. Майже всі втрати — жертви одного фатального дня — 29 серпня, коли похідні колони, які виходили з оточення, були розстріляні російськими військами.

Уже рік триває слідство. Але суд досі не призначений. Так само, як не призначений суд у справі про загибель Іл-76 у Луганському аеропорту, в якій висунуто обвинувачення проти генерал-майора Назарова, начальника штабу Антитерористичної операції.

Щоправда, слід зазначити, що за рік розслідування трагедії є одне важливе позитивне досягнення — минулого тижня завершено військово-тактичну експертизу Іловайської операції.

Військово-тактична експертиза дій командування АТО — це подія для України. Уперше за дорученням Генпрокуратури група судових експертів під керівництвом директора Київського інституту судових експертиз Олександра Рувіна проводила детальний розбір рішень високопоставлених керівників. До групи входили двадцять офіцерів і генералів, включаючи чинних співробітників Міністерства оборони. До групи експертів було включено й мене — єдину цивільну особу. До матеріалів справи долучено мої показання як очевидця, також до матеріалів справи включено й обидві мої статті про Іловайськ, раніше опубліковані в “Дзеркалі тижня. Україна”.

Група експертів отримала доступ до всієї секретної документації. Посилатися на ці документи я не можу. У чому ключове значення експертизи? Велика частина рішень штабу АТО не оформлена письмовими наказами, а ті письмові накази, які були видані у встановленому порядку, мали бути прив’язані до поточної обстановки. Суд самостійно розібратися не зміг би. Тому що суд дає оцінку документам, а оцінювати в цьому випадку потрібно також відсутність документів, відсутність письмових наказів, неухвалення рішень.

Тому що процес управління військами чітко регламентований бойовим статутом і настановами щодо оперативної роботи, і навіть відсутність рішень, які мали бути ухвалені за статутом, може бути порушенням.

Прокуратура вирішила проаналізували всі рішення командування АТО, які вплинули на події і призвели до масової загибелі українських воїнів. Проведено величезну й кропітку роботу. Підняли всі документи, які регламентують бойове застосування сил АТО, відбувся розбір усіх рішень та обстановки.

Результати експертизи абсолютно однозначно встановлюють відповідальність усіх посадових осіб у військовому командуванні АТО по Донецькій і Луганській областях, секторів “Б” і “Д” за ухвалення чи неухвалення конкретних рішень відповідно до чинної нормативної бази ЗСУ. Тепер необхідний суд по Іловайську. Суду й учасникам процесу буде нескладно розібратися в ситуації, тому що тепер увесь розвиток тактичної обстановки в ході операції має юридичне трактування.

Слід зазначити, що всі експерти, включаючи генералів і офіцерів, які перебувають на військовій службі, одноголосно підписали результати експертизи — навіть без зауважень.

У своїх показаннях у справі я згадав і про участь політичних лідерів України в ухваленні рішень під час Іловайської операції. Експертиза цих питань не розглядала. Сподіваюся, це теж матиме свою оцінку в суді.

Слід зазначити, що велику й корисну роботу провела тимчасова слідча комісія ВР щодо Іловайська. Вони підняли велику кількість документів і показань свідків, які я використовую в тому числі і в цій статті, оскільки не маю права оприлюднювати дані експертизи.

Викриття брехні начальника Генштабу Муженка

Напередодні винесення остаточного рішення щодо Іловайська Генштаб за підтримки української влади подав свою версію того, що сталося в Іловайську. Ця версія надто відрізняється від усіх публічних даних у справі. Очевидно, що версію створено в інтересах піару й адвокатів начальника Генштабу Віктора Муженка. Влада взяли курс на виправдання Муженка за будь-яку ціну.

 

ЧИТАТИ ІНТЕРВ’Ю З МУЖЕНКОМ

Брехні в інтерв’ю Муженка багато, але є два ключові питання, де його піарники всіляко намагаються уникнути відповідей.

По-перше, хто віддавав наказ, і, по-друге, коли надійшла інформація про російське вторгнення.

У своєму інтерв’ю Муженко покладає всю відповідальність за великі втрати на своїх підлеглих, своєї відповідальності він не бачить ні в чому — розповів, що багато частин утекли, були “слабко організовані”, “психологічно нестійкі”. За словами Муженка, штурм Іловайська відбувався “з ініціативи МВС”. Жодного стосунку до операції Муженко нібито не мав: “Я вже був тоді начальником Генерального штабу ЗСУ, був першим заступником керівника АТЦ і відповідав у штабі АТЦ за ЗСУ. Ініціатива зачистки Іловайська надійшла в АТЦ від МВС… Керівництво виконанням цього завдання, а це було тактичне завдання в загальному плані проведення операції в зоні АТО, покладалося на командування сектора “Б”. Вони мали організувати взаємодію, і перебування керівника сектора “Б” (генерала Хомчака) біля Іловайська було необов’язковим. Це була одна з його особистих ініціатив. Хоча виходив туди безпосередньо для організації взаємодії на першому етапі. Потім він мав передати управління. Там був тоді перший заступник міністра МВС генерал Яровий, який і мав прийняти управління”.

Ці заяви не відповідають дійсності. Зокрема, його спростував DT.UA сам Яровий:

“Заяви, ніби командування АТО давало мені наказ керувати штурмом Іловайська, повністю не відповідають дійсності. Я сподіваюся, ті, хто про це говорить, покажуть цей документ або хоча б назвуть, кому і коли доводили таку неправдиву інформацію. Усіма збройними формуваннями на Донбасі керувало командування АТО”.

Офіційні посади Муженка в серпні 2014-го називалися так:

— керівник Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей (голова СБУ В.Наливайченко затвердив наказ керівника АТЦ Крутова 26 травня);

— начальник Генерального штабу — головнокомандувач Збройних сил України (призначений указом президента України від 3 липня 2014 р.);

— перший заступник керівника АТЦ СБУ (призначений наказом голови СБУ від 20 травня).

Таким чином, Муженко не “відповідав за ЗСУ в АТЦ”, а був єдиним керівником усіх силових структур ЗСУ, МВС, НГУ, СБУ, ДПСУ на території Донбасу. Отже, саме Муженко несе відповідальність за всі дії та бездіяльність угруповання АТО під час серпневих подій. І це зафіксовано в Положенні про штаб АТО, яке затвердив сам Муженко 28 травня. Саме відповідно до даного положення підрозділи МВС і НГУ підпорядковувалися командувачу АТО на території Донецької і Луганської областей.

Ганьба, що начальник Генштабу ЗСУ(!) дає такі відверто неправдиві свідчення. Це промовисто свідчить про рівень моралі і правдивості всіх інших заяв Муженка.

Цей цинізм і брехня держслужбовця, який розпоряджається десятками тисяч життів, можливі, мабуть, тільки тому, що Муженко упевнений у заступництві президента України. Упевнений, що йому вдасться уникнути правосуддя — бо на суді ці інтерв’ю Муженка будуть легко спростовані документами і свідками. Дуже яскравий факт, який показує, чого варта вся наша державна система, наскільки вона демократична і хто такий головнокомандувач ЗСУ.

Друге запитання — а коли начальник Генштабу довідався про російське вторгнення? І чому не використав час для відбиття агресії РФ?

Тут піарники Муженка також відчайдушно брешуть. У звіті Генштабу щодо Іловайська нахабно стверджується, що інформацію про російське вторгнення Муженко отримав 25 серпня. Очевидно, щоб виправдати участь Муженка в параді на Хрещатику 24 серпня, під час якого було оточено Іловайськ. Після хвилі критики в суспільстві і ЗМІ цієї заяви у своєму інтерв’ю “УП” Муженко виклав уже іншу версію: ”

— Коли саме ви дізналися, що в Україну вдерлися російські регулярні війська?

— Перша доповідь про те, що з’явилися якісь підрозділи, але без знаків розпізнавання, з’явилася десь у другій половині дня 24 серпня. 25-го ми вже вели мову про те, що це російські підрозділи. А 26-го ми вже мали реальне підтвердження на південному фланзі АТО, що це дійсно російські підрозділи, тому що 10 військовослужбовців ЗС були захоплені в полон.

Потім було ще два військовослужбовці російських збройних сил, які були захоплені в полон.

— Але ж, згідно за звітом комісії ВР, повідомлення про російську техніку надходило ще 23 серпня?

— Про те, що доповідала розвідка — 95% інформації, яка нам надавалася, — це була спланована дезінформація. Росіяни її “вкидали” своїми каналами, бойовики своїми вели розраховані на перехвати телефонні переговори. Здійснювалася ціла операція по дезінформації наших сил. Тому і були сумніви, чи це російські війська. Упевнитися на 100% в тому, що вони вторглися на територію України, ми змогли, коли побачили полонених російських військових (10 російських десантників, які “заблукали”, — УП).

Хоча в той же період під Луганськом в районі аеропорту були захоплені дві російських БМД без екіпажу, але там була російська документація — так звана книга вечірньої перевірки. Крайня дата в ній була проставлена 17 чи 19 серпня. Тоді вони в районі Мілерово проводили вечірню перевірку, а потім їм дали команду здійснювати висування в напрямку України. Кілька днів вони стояли за кордоном, а потім увійшли на територію України”.

Насправді DT.UA вдалося відновити деталі бою. Пряма участь російських регулярних військ в агресії в Україні, що зафіксована як розвідкою, так і самим Генеральним штабом, датується 11 липня 2014-го. Того дня російські війська знищили нашу базу під Зеленопіллям. Потім упродовж місяця російська артилерія й танки безкарно розстрілювали наші війська біля кордону.

13 серпня в секторі “Д” сам Генштаб заявив про атаку підрозділів 3-го батальйону 30-ї механізованої бригади силами російських танкових частин.

Російські війська захопили прикордонні села Степанівку та Маринівку. Того ж 13 серпня головні сили 30-ї механізованої бригади (1-й, 2-й батальйони), а також 95-та аеромобільна бригада були відрізані від Амвросіївки, війська сектора “Д”, затиснуті у вузькому прикордонному коридорі, були розділені. І командування АТО мусило вивести 30-ту і 95-ту бригади на північ — у сектор “А”.

Після цього рішення прикордонний сектор “Д”, по суті, залишився без військ. 3-й батальйон 30-ї бригади і частина танкового батальйону тільки прибули в зону АТО, їх було укомплектовано наспіх, вони не мали ні кадрового офіцерського складу, ні злагодженості, тому, потрапивши на передову зразу, без адаптації, не маючи адекватної підготовки, піддалися паніці. Таке буває з недосвідченими військами. Батальйон, по суті, розбігся й зібрався тільки поза зоною АТО, в Новограді-Волинському.

Із сектора “Д” були виведені 24-та, 72-га механізовані й 79-та аеромобільна бригади, що також прорвалися з оточення.

Таким чином, у секторі залишилася тільки одна ослаблена батальйонно-тактична група 28-ї бригади, зведена рота 51-ї бригади, 5-й батальйон територіальної оборони, який не мав важкого озброєння, деморалізований багатьма місяцями обстрілів, і взвод 2-го батальйону тероборони. Також дві артилерійські батареї, батарея РСЗВ. 18 серпня в сектор “Д” була направлена щойно сколочена і й також недосвідчена батальйонно-тактична група 93-ї механізованої бригади зі слабким офіцерським складом.

Таким чином, свіжих, боєздатних з’єднань на кордоні не залишилося. Тили сектора “Б” в Іловайську були відкриті.

Із 16 серпня наші війська під Луганськом стали піддаватися потужним ударам російського угруповання. 13, 19 і 20 серпня в районі Лутугиного та Георгієвки батальйон “Айдар”, батальйон “Шторм” і 24-та механізована бригада захопили в боях три новітні одиниці бронетехніки російського виробництва — дві БМД-2 і БМП-2. БМД були з документами — зі складу 76-ї десантно-штурмової дивізії ВР РФ.

Генштаб неодноразово віддавав накази і бив по російських військах авіацією, ракетами й артилерією. Про це ж свідчили і численні дані розвідки.

23 серпня о 14.30 і 21.15, згідно з показаннями командуючого сектором “Д” генерала-лейтенанта Литвина, він особисто повідомив штаб АТО, особисто командуючого Муженка та міністра оборони Гелетея, що російські війська перейшли кордон в районі Амвросіївки й рухаються углиб України. Цю доповідь підтверджують документи сектора “Д”.

24 серпня о 10.30 начальник штабу сектора “Д” Ромигайло особистим спостереженням встановив рух російської бронетехніки в напрямку Старобешеве — Кутейникове й доповів у штаб АТО.

Про вторгнення доповіли всі розвідслужби, прикордонники, військові. Це не могло бути дезінформацією, бо інформацію про вторгнення підтвердили абсолютно ВСІ. Немає ані найменших підстав сумніватися в достовірності цих відомостей. Але командуючий АТО не зробив нічого — він був на параді.

Безрезультатно.

Оточення

Віктор Муженко приймав погони генерал-полковника на параді в Києві й перебував у столиці весь день 24 серпня. Тоді, коли Муженко “обмивав” зірки, його солдатів убивали російські війська, що спокійно, без опору проникли в тил сектора “Б”.

Бійці 51-ї механізованої бригади захопили 10 російських десантників, які зразу ж повідомили всю інформацію про себе.

Таким чином, у командування АТО було цілком достатньо часу, щоб прийняти рішення.

Та рішення було прийнято просто скандальні. 24 серпня, маючи інформацію про вторгнення, командування АТО віддає наказ… розформувати сектор “Д” і передати всі сили (яких уже не було на той момент) у розпорядження командуючого сектором “Б”.

Одночасно єдиний український підрозділ, який прикривав Старобешеве, — 1-ша батальйонно-тактична група 28-ї механізованої бригади… був виведений із зони АТО й спрямований в Одеську область! Таким чином, наші частини здали Старобешеве без бою.

24 серпня командуючий АТО визнав, що сектор “Д” зник під російським наступом, але, замість спроб врятувати боєздатні війська біля кордону, вчинив як бюрократ — ліквідував причину поганих донесень. Таким чином, план операції із захоплення Іловайська сам Генштаб визнав проваленим — бо був ліквідований сектор, який відповідав за прикриття кордону. Через неможливість організувати прикриття необхідно було врятувати боєздатні сили — вивести сектор “Б” з Іловайська й розгорнути на новому рубежі оборони, щоб дати відсіч.

Але цього не зробили.

Оточені в Іловайську підрозділи підставили під удар. Оточеним розрізненим підрозділам в Іловайську наказали “триматися”, хоча триматися було неможливо. 25 серпня російські війська почали атакувати всі наші артилерійські батареї — дві батареї 55-ї артилерійської бригади були захоплені російськими військами, ще дві батареї зазнали втрат. Того ж дня всі артилерійські підрозділи були виведені з оточення. Триматися, не маючи кругової оборони, укріплень, тилів, запасів постачання, не маючи артпідтримки, було чистою авантюрою.

Оточені частини до останнього моменту зберігали керування й виконували бойові завдання, завдаючи помітних втрат російським військам, захоплюючи полонених і бойову техніку. По суті, вже 26 серпня наступ російських військ зупинився, завдання зі стримування російського наступ оточені українські воїни з честю виконали. Їх можна було виводити й перегрупувати на новий рубіж. До 27 серпня шляхи виходу були відкриті. І більшість людей могли врятуватися, —добровольці для оточених навіть проводили путівцями машини постачання. Але цього шансу Муженко своїм солдатам не дав.

Командування АТО доповіло президентові, що здатне деблокувати оточених і знищити чотири російські батальйонно-тактичні групи. Почався наступний акт трагедії, замішаної на брехні. Ротно-тактична група 92-ї бригади і рота 42-го батальйону тероборони були направлені в Іловайськ на посилення, але їм ніхто не сказав, що навколо Старобешевого розгорнуті російські війська і що в нашому тилу вже розгорнулися частини противника.

Відтак, підрозділи натрапили на рубежі оборони підготовлених російських військ і були повністю розбиті, вся техніка — знищена.

Надалі командування АТО повністю усунулося від керування військами. Жодних наказів, крім “триматися”, командуючому сектором “Б” Хомчаку не надходило.

Заява президента Порошенка про досягнення домовленостей із Путіним дезорієнтувала оточені війська. Не маючи наказів, вимушений приймати рішення за обстановкою, Хомчак також припускається помилки — він вирішує виходити під гарантії російського командування вдень, у похідних колонах. Добу переговорів 28 серпня російські війська та банди найманців витратили на зміцнення оборони на шляхах виходу угруповання, які було нескладно прорахувати. Наші виходили найкоротшим шляхом.

Вихід з оточення перетворився на хаотичний прорив, на кривавий бій, у якому наші війська були в найбільш несприятливій тактичній обстановці з усіх можливих.

Наслідки

Наслідки цієї трагедії необхідно пам’ятати й вивчити, щоб не повторити таких трагедій у майбутньому. Точно такі ж помилки призвели до трагедій оточень у Дебальцевому, Донецькому аеропорту. Це сотні й сотні життів, це мільярди, втрачені разом із покинутою й знищеною бойовою технікою.

Зволікання суду щодо Іловайська й Іл-76 означає, що керівництво країни не бажає робити висновків із допущених помилок. Не бажає на них вчитися. Це означає, що брехня й боягузтво вищих командирів заохочуються і схвалюються. Це означає, що керівництво армії залишиться таким же некомпетентним і бездарним. В інтересах суспільства — докласти всіх зусиль, щоб суд відбувся найближчим часом. На жаль, український парламент демонструє дивну й ганебну пасивність, не докладаючи зусиль у розслідуванні та доведенні до результату цієї справи.

І брехня начальника Генштабу Муженка у справі Іловайська — це справжня зрада. Це зрада пам’яті. Зрада держави і країни. Зрада довіри, яку український народ виявив Муженку, передавши йому до рук життя своїх синів.

Юрій Бірюков, радник президента України, помічник міністра оборони для Дзеркала тижня