Історія від волонтера: незряча бабуся вʼяже рукавчики солдатам

Про бабусю, яка не бачить та не чує, проте з усіх сил намагається допомоги захисникам України розповів волонтер Мирослав Ватащук.

Свою історію він написав на сторінці у Facebook.

«Сьогоднішній дзвінок, який порвав мене не те що на шведський хрест ‒ на британський стяг.

‒ Доброго дня! Це Мирослав? ‒ чоловічий голос.
‒ Доброго. Він. Поки не перехрестили. Чим можу бути корисним?
‒ Я передам слухавку пані Валентині. Просто вислухайте. Вона сліпа і глуха, а тому не чутиме, що ви казатимете.

Далі чую в телефоні голос літньої пані. Її онук ‒ служить у Нацгвардії. З її слів, раніше у хлопців була синя форма ‒ кепська і нікудишня. Зараз нова, красива, зроблена під оливку. Теж кепська і нікудишня. «Я вʼяжу для хлопців рукавички. Такі, щоб вони могли стріляти. Перші звʼязала ‒ палець був широкий. Другі ‒ (не памʼятаю, яка проблема, ‒ М.В.). Зараз на зиму вже вʼязатиму такі, що онучок казав ‒ добрі, стріляти можуть, і руки не мерзнуть».

Пані просила допомогти дещицею. Нитками для вʼязання. Розумію, що я в кравецькій і шевській справі тямлю рівно нуль цілих нуль десятих.

А тому прошу вас, любі френди, якщо в кого є чорні, темнозелені чи темносині нитки для вʼязання ‒ не пошкодуйте якого мотка. Прошу уклінно.

Пишіть у приват. Дякую за увагу. Слава Україні!»