Смерть Єремеєва порушить баланс у нафтобізнесі, – експерт

Смерть Ігоря Єремєєва може мати серйозний вплив на розвиток нафтогазової галузі. І питання тут не в долі мережі WOG (по ній найменше питань), а скоріше в порушенні рівноваги, – вважає директор консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн.

В особі Ігоря Єремєєва зникла противага найбільшій і найжорсткішій фігурі в нафтовій галузі – його тезці з прізвищем Коломойський, – пише він на сторінках Дзеркала тижня.

 

Публікуємо його текст у скороченому вигляді:

Незважаючи на різні масштаби бізнесу і вельми умовне звання “олігарха”, останні років десять саме по осі “Коломойський-Єремєєв” йшла невидима боротьба за галузеву справедливість. І це не була боротьба за активи або потоки, з боку луцького бізнесмена це була боротьба за рівність можливостей. Якщо Коломойський завжди шукав можливість бути рівнішим за інших, то дії Єремєєва і групи його однодумців на паливному ринку зводилися до того, щоб цього не допустити. Було відчуття, що цей процес надавав йому сили.

Безпосередня сутичка за актив була лише один раз. Наприкінці правління Леоніда Кучми Єремеєву вдалося відбити спроби рейдерського-силового захоплення Дрогобицького НПЗ, після чого “Приват” був змушений купити це підприємство в 2006 році за ринковою ціною. Списів було поламано чимало, але в підсумку вийшло “смішно”. Захопивши в 2007 році Кременчуцький НПЗ, Коломойський незабаром зупинив Дрогобицький НПЗ через непотрібність. А Єремєєв, який купив після продажу Дрогобича Херсонський НПЗ, що нині простоює, так і не зміг його запустити.

Все наступне протистояння Єремєєва і Коломойського йшло навколо спроб першого вирівняти ринкове середовище, яка автоматично сильно послаблювала другого. У цьому був і є глибокий конфлікт підходів. Коломойський ніколи не інвестував необхідні кошти в українські активи (мабуть, побоюючись втратити їх в будь-який момент). Тому його бізнес-стратегія полягає не в підвищенні ефективності основних фондів шляхом нарощування розвідки і видобутку, модернізації НПЗ і розвитку сучасних АЗК, а в побудові схем по оптимізації оподаткування та паразитуванні на держактивів в нафтогазовій галузі (як правило, шляхом “особистого зацікавлення” чиновників і політиків). Навіть у головному Єремєєв і Коломойський були антиподами: Єремєєв завжди хотів жити тільки в Україні, а в Швейцарії … він помер.

Пов’язуючи своє майбутнє з батьківщиною, він багато інвестував у нафтовий бізнес і не тільки. Але інвестиції потребують повернення, що вкрай важко, якщо конкуренти ведуть нечесну гру. Так, Єремєєв бився за свій бізнес, але його інтереси в даному випадку багато в чому збігалися з інтересами громадян і держави.

У 2009-2010 роках контрольована “Приватом” “Укртатнафта” почала випуск деяких компонентів бензину КБ-92 і КБ-95, оподатковуваних зниженою ставкою податків. Збитки бюджету обраховувалися десятками мільйонів доларів, конкуренція на ринку деформувалася. Тимошенко в переддень виборів тихо саботувала цю тему, не бажаючи сваритися з союзником Коломойським. Єремеєв зміг достукатися тільки до нового прем’єра Азарова, який швидко прикрив лавочку.

У 2009 році “Приват” заробив близько мільярда доларів на занижених цінах “Укрнафти”, використавши недосконалість нормативної бази та “купуючи” чиновників. (Єремєєв цю тему тоді закрив, провівши через парламент відповідну законодавчу норму). Але в 2010 році “аукціонна” тема, нехай і не з таким розмахом, зіграла знову, вже з використанням чиновників часів Януковича. Єремеєв добився нових змін до законодавства і тема була закрита остаточно.

А ось що не вдалося зробити, так це запобігти легалізацію групою “Приват” рейдерського захоплення НПЗ “Укртатнафта” в 2007 році. Між двома турами президентських виборів (взимку 2010 року) в.о. голови НАКу Ігор Діденко забезпечив участь “Нафтогазу” в зборах акціонерів “Укртатнафти”, де держава проголосувало “за” по “приватівському” порядку денному. Так один з найбільших комбінатів Європи дістався “Привату” фактично безкоштовно – за подяку. Зрозуміло, таке вигідне придбання серйозно зміцнило позиції групи на ринку.

У той же період Миронович, як часто називають між собою Єремєєва колеги, передав привіт “Привату” у вигляді несподіваного збільшення рентних платежів на видобуток нафти. Найбільший нафтовидобувач завив, але був змушений сплатити в казну серйозні гроші. Через рік Ігор Палиця домігся скасування цієї норми.

У період “кривавого режиму” протистояння опонентів згасло, оскільки на ринку з’являється спільний ворог – ВЕТЕК Сергія Курченка. І тим, і іншим довелося з ним співпрацювати. Терпіння закінчилося взимку 2014 року. За погану поведінку депутатської групи Єремєєва, яка не проголосувала за скандальні закони 16 січня, Сергій Арбузов дав силовикам команду порвати бізнес “Континіуму”. Вантажі WOG зупиняли на митниці на кілька тижнів, офіс накривали облавами податківців. Врятував крах режиму.

Як тільки спільний ворог був переможений, протиборчі сторони зійшлися з новою силою. “Приват” викачав з державних нафтопроводів на свої НПЗ 670 тисяч тон технологічної нафти. Єремеєв, слідом за ЗМІ, виступив з викривальною критикою, викликавши на себе вогонь всіх “приватівських” медіа, які звинуватили нардепа в домаганнях на казенну нафту. Правота і побоювання Єремєєва швидко знайшли підтвердження. Заступник міністра енергетики та партнер Коломойського Ігор Діденко (виник на арені в розпал скандалу), почав строчити проекти переробки викачаної державної нафти з “правильною” економікою. Ці ініціативи вдалося блокувати, але через кілька місяців група знайшла інший спосіб заробити на держнафтою.

Ставленик “Привату”, глава “Укртранснафти” Олександр Лазорко підписав з трьома НПЗ групи договори на оренду резервуарів для зберігання нафти за ціною 2,5 млн грн на день. (На сьогоднішній день заплачено 400 млн грн, а ще 200 млн грн “Приват” вимагає з держкомпанії). Нафту не віддають донині, а значить, лічильник продовжує клацати. У контексті подальшого розвитку подій після відходу Єремєєва необхідно звернути увагу на Андрія Пасішника, виконавчого директора НАКу і колишнього помічника Єремєєва.

Прекрасно володіючи темою, на своєму посту в “Нафтогазі” Пасішник швидко домігся відчутних результатів: змінив главу наглядової ради “Укртранснафти”, створюючи грунт для відсторонення Лазорко; з міністрами Демчишином і Абромавічусом реформував систему аукціонних продажів нафти “Укрнафти”, зокрема ліквідувавши невиправданий 15-відсотковий дисконт; брав участь у розробці законопроекту про зниження кворуму зборів акціонерів товариств з державною часткою понад 50% акцій. Остання зміна відкрила шлях до повернення держконтролю над “Укрнафтою”, з 2003 року керованою менеджерами Коломойського. 22 липня збори акціонерів звільнили з посади голови правління лояльного “Привату” Пітера Ванхеке і призначили Марка Роллінза.

У березні Коломойський в ефірі “1 + 1” звинуватив Пасішника в зміну менеджменту “Укртранснафти” і з тих пір виконавчий директор НАКу оголошений головною мішенню. Топ-менеджер “Нафтогазу” змушений пересуватися з посиленою озброєною охороною, (зафіксована стеження, побили члена наглядової ради “Укрнафти” – близького друга і земляка Пасішника Петра Столяра).

Після фатального інциденту з Ігорем Єремеєвим, тиск “Привату” з метою звільнення Пасішника помітно зріс. Під приводом невдоволення ремонтом нафтопроводу в Кременчуці розпочалося пікетування місцевого офісу “Укртранснафти” силами її охоронного агентства (по суті силового підрозділу “Привату”, раніше поміченого в охороні київського офісу “Укрнафти”). Основна вимога “пікетників”, яку щодня крутять канали Коломойського – звільнення Пасішника. За наявними даними, до вирішення питання вже підключені всі сили.

“Подання на призначення Пасішника була зроблена міністром енергетики Демчишиним в понеділок (10 серпня). Але, за словами джерел, міністр Кабінету міністрів Онищенко цілеспрямовано не включила Пасішника до кадрового блок засідання уряду в середу, хоча за станом на вечір вівторка він там був”, – написав на своїй сторінці в ФБ нардеп Сергій Лещенко. Чи залишиться Пасишник в “Нафтогазі” – головний маркер подальшої розстановки сил і подій, пов’язаних з держкомпаніями нафтового сектора, де “Приват” має великі плани.

Технологічна нафта продовжує лежати на НПЗ “Привату”, нове правління “Укрнафти” не сформоване, стартував процес обговорення створення ВІНК, який педалює Коломойський. Хто тепер складе конструктивну опозицію цього ожирінню на кістках держави?

Що ж стосується безпосередньо бізнесу Ігоря Єремєєва в нафтовій галузі, то тут все залежатиме від настрою партнерів – Петра Димінського, Сергія Лагура і Степана Івахіва. Чи захочуть і чи зможуть вони утримати темп свого невгамовного колеги? Необхідно відзначити, що акціонери відійшли від оперативного управління компанією більше 3 років тому, передавши штурвал найманим менеджерам. Експеримент вдався, все працює. Але чи достатньо цього в нинішній ситуації?

Своєю енергією і авторитетом Єремєєв забезпечував залучення фінансування для розвитку бізнесу і вирішував конфліктні ситуації, в тому числі і з чиновниками, які відпрацьовують побажання доброзичливців-конкурентів. Про деякі великі проекти WOG доведеться забути. І не тому, що немає більше пробивної сили Єремєєва. У країні йдуть певні зміни. У червні WOG програв тендер “Укрзалізниці” на поставку 100 тисяч тон дизпалива (програв у той час, коли Мінтранс очолила, здавалося б, своя людина – Андрій Пивоварський, який працював раніше головою групи “Континіум”). Незабаром тут буде впроваджена система формульних контрактів, і трейдери, ймовірно, поступляться своїм місцем виробникам.

Приблизно в цей же час змінився менеджмент “Укргазвидобування”, з якою останнім часом щільно працювали структури “Континіуму”, забезпечуючи її ресурсами та закуповуючи її нафтопродукти. (Тут також насувається епоха електронних закупівель і продажів, у зв’язку з чим місць посередникам не залишиться). Втрата цих проектів повинна піти дітищу Єремєєва на користь. Йому доведеться зосередитися на своїй ефективності і розраховувати тільки на себе. У діловому сенсі WOG стане “злішим”, оскільки час великих замовлень йде, та й ринок входить в торовану колію.

Це означає, що йде і час надприбутків. І якщо для Єремєєва його мережа була справою життя, а не просто бізнесом, то чим вона є для інших засновників – невідомо. Чи захочуть вони бути в постійному русі? Життя повне не тільки лисячих нір, а й вовчих зграй, які, безсумнівно, потягнуться до бізнесу пораненої компанії … Тим більше не секрет, що компанії сектору переживають складні часи, пов’язані з 30-відсотковим падінням продажів, нестабільністю валютного ринку і проблемами фінансування. WOG і йому подібні сильно закредитовані, притому часто у валюті … Спадкоємцям справи Єремєєва необхідно закочувати рукава і продовжувати його боротьбу. В іншому випадку незабаром вони втратять компанію.