Рік без Героя: 14 серпня 2014 року загинув Ігор Філіпчук

Ігор Філіпчук

14 серпня мине рік, як загинув айдарівець Ігор Філіпчук з позивним Сороковий. Бойові побратими пригадують Сорокового як воїна, який понад усе цінував дружбу і у критичний момент не пожалів віддати заради порятунку друзів найцінніше – своє життя.

Ігор Філіпчук був активним патріотом, тож під час Революції гідності понад місяць відстоював волю народу на Майдані.

«Я знав його до війни. Він з душею ставився до подій, які відбувалися в Україні, дуже переживав. Ігор готовий був робити все можливе, щоб стало краще. Він був доброю і сміливою людиною – ніколи не відмовив нікому у допомозі, завжди ділився з ближніми. Він був не з тих, хто відкладав на завтра»,- пригадує побратим Сорокового Юрій Бубенщиков.

Одразу ж після Майдану Філіпчук він пішов у Волинську самооборону. Згодом разом з побратимами їздив у Харків, де сепаратисти готували переворот, і  вже незабаром  поїхав  у 24-тий батальйон, який згодом перетворився в «Айдар». Після повернення додому Сороковий разом з товаришем – Бубном – поїхав у тренувальний табір під Київ, а вже 26 травня бійці були у Старобільську.

Сороковий був одним з перших добровольців, які прийшли у батальйон.

ф2

«Він був щирою і доброю людиною – про таких кажуть, що віддасть останнє, тільки б іншим було краще. Пригадую, він навіть пластину зі свого бронежилета вийняв і віддав хлопцям, у яких не було броні. Завжди ділився, навіть останнім», – додає Бубенщиков.

В «Айдарі» Ігор Філіпчук був гранатометником. «На собі Сороковий завжди носив купу зброї, «сунув» на собі десь 50-55 кілограмів – і автомат, і гранатомет, і інші «примочки»», – каже Бубенщиков.

Як про великого сміливця про Сорокового розповідає й командир роти «Захід» Ігор Лапін. «Сороковий брав участь у всіх бойових операціях починаючи від Металіста аж до Хрящуватого, поки не загинув. Він дуже добре розбирався в техніці – він міг полагодити будь-що практично голими руками та навіть із закритими очима. Це був безвідмовний чоловік, я вважаю за честь те, що служив з такими солдатами. У нього ніколи не виникало питань чому я, а не хтось інший – це був універсальний солдат», – каже Лапін.

Побратими пригадують Ігоря Філіпчука як дуже виконавчого солдата і водночас відважного воїна, який був душею компанії.

«Простий веселий хлопець. Позивний «Сороковий» йому дістався, бо він був з 40-вого кварталу. Чесний і прямий. Хороший хлопець, свій. Завжди дивився прямо і говорив те, що думає», – каже айдарівець Сергій Мовшук.

ф3

«Він дуже переживав за друзів, напевно навіть більше ніж за себе», – додає Бубенщиков.

Побратими пригадують, що Сороковий навіть у перервах між боями не міг всидіти на місці.

«Він був створений для передової, – розповідає Лапін. Ігор постійно лагодив транспорт, під обстрілами возив поранених  у госпіталь а тоді швидко прискакував назад і знову хапав гранатомет. Надзвичайний живчик –  у перервах між боями, коли всі відпочивали, Сороковий постійно щось лагодив-возив-допомагав. Такі люди на передовій незамінні.

Якщо були поранені хлопці, я навіть не думав, хто знайде транспорт та відвезе – це було відомо за замовчуванням», – зітхає Лапін.

ф6

Сороковий пройшов Металіст, запеклі бої під Гергіївкою, Лутугіно, Успенкою, двічі брав участь у штурмі Вегунського роз’їзду та Красного. Останнім боєм Сорокового стала оборона Хрящуватого.

Наступного дня після того, як «Айдар» увійшов у Хрящувате, довелося приймати бій від сепаратистів. «Ми стояли на центральній трасі, яка з Луганська йде на Хрящувату. Пригадую, що до останнього бою він постійно хотів тренуватися стріляти з РПГ, постійно казав – «А раптом доведеться» – як відчував.  От в Хрящуватій його тренування згодилися. Коли пішли танки і в штабах уточняли, чи то наші танки чи ні, «Айдар» вже прийняв бій», – розповідає Лапін.

Айдарівці оборонялися на перехресті. «Там розташування дороги,  як  у Струмівці – така сама дорога на  4 смуги, посередині газончик  І перехрестя», – каже Сергій Мовшук.  Десь о п’ятій бійці почули звук танків, тож  швидко зібралися і перебігли у кювет. Ігор Філіпчук взяв РПГ та вийшов з кювета та вистрелив.

«Перший постріл він зробив наосліп – танка ще не було видно з-за кущів», – пригадує Лапін.

Кругом був дим і гриміла битва, тому незрозуміло було, чи танк підбили.

Ігор зарядив другий снаряд, а танк тим часом виїхав з кущів десь за півсотні метрів від позиції. Сороковий стояв в повний ріст і вистрелив ще раз. Часу передислокуватися не було. Філіпчук влучив в танк, але той встояв. «Я крикнув йому – що там? А він крикнув, що не бачить нічого через дим. Я крикнув, щоб він лягав, але в той момент танк вистелив в нас – бронебійний снаряд впав десь за три метри», – додає Лапін.

Після вибуху Філіпчук покотився в кювет – він загинув від пострілу танка.

Місце, на якому загинув Ігор Філіпчук

Місце, на якому загинув Ігор Філіпчук

Але Сороковий зробив свою справу – танк противника вийшов з ладу.

Танк, підбитий Сороковим

Танк, підбитий Сороковим

 

Філіпчук підбив його двічі, майже зруйнувавши одну з гусениць. Потім по слідах айдарівці визначили, що танк почав тягтися назад, бо гусениця не працювала.

Танк, підбитий Сороковим

Танк, підбитий Сороковим

Танк, підбитий Сороковим

Танк, підбитий Сороковим

 

«Тоді наш танкіст Тьома зі Львова «вискочив» і добив той танк точним пострілом, весь екіпаж загинув. А два інші танки, які йшли позаду вочевидь злякалися і повернулися» – розповідає Мовшук. Зізнається, що тепер  постійно думає, що якби тоді Сороковий не загинув, то, певно, полягли б усі айдарівці – танки просто «зім’яли» б позицію.

«Ми ще жили у казармі, його ліжко було над моїм. Перед останнім боєм, коли він загинув, Ігор дуже неспокійно спав, я думав, що він з ліжка впаде – крутився, зривався, як відчував», – пригадує Мовшук.

Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року Ігор Філіпчук “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Посмертно.

«Я шість разів подавав його разом з іншими хлопцями на нагороди. Але за життя Ігор так і не отримав нагороди. Надзвичайної сміливості чоловік. Бували моменти, коли протистояли  сили сепаратистів у рази більші і  хлопці переживали, коли буде підкріплення тощо. Ігор же ніколи не боявся. Він був дуже вольовим – безстрашний, але з головою на плечах», – додає Лапін.

ф

Загибель Сорокового вразила інших бійців. Лапін пригадує, що Філіпчук був душею компанії, тож коли він загинув, двоє айдарівців – один з поламаними ребрами а інший тільки-но повернувся на Схід –  під обстрілами, не знаючи дороги приїхали на передову.

«Він з усіма встигав поспілкуватися, – додає командир роти. Приходжу до хлопців в окоп – а там Сороковий анекдоти «травить». Йду в інший окоп – Сороковий вже там. Я тільки й дивувався – коли «проскочив»?

А ще пам’ятаю виноград. У нас зовсім не було води, а пекло немилосердно, тож бійці знемагали від спраги. А Сороковий пішов кудись і приніс хлопцям просто в окопи винограду – це було як спасіння. Де він знайшов той виноград – одному Богу відомо.

Отаким був Сороковий – всюди встигав  і  все вмів. Всі в «Айдарі» відважні. Але такого «живого», як Сороковий, більше не буде».

 

Василина БОРУЦЬКА