«Чорний тюльпан» з Луцька на Схід вирушить вже у вересні

Єдина організація на всю Україну, яка їздить на окуповану територію, аби повертати полеглих героїв додому – місія «Чорний тюльпан» – відновлює свою роботу.

Самовіддані волонтери кажуть, що чим далі – тим важче, а держава так і не підтримує їх, – пише інформаційне агентство Волинські Новини.

Зауважимо, що організація має спеціально облаштовану машину-рефрижератор (таких більше немає в Україні), якою привозять тіла вбитих. «Чорний тюльпан» не зміг би існувати без підтримки небайдужих людей, розповідають її учасники.

Один із членів організації лучанин Микола Собуцький розповідає, що відновити роботу було дуже важливо, тому, що для людей це єдина можливість знайти своїх близьких на фронті, оскільки списки зниклих безвісти, на жаль, збільшуються.

«У нас були великі проблеми, й ми повідомили, що «Чорний тюльпан» виходить із зони АТО. Ця інформація сколихнула усю Україну, особливо сім’ї тих, у кого рідні вважаються зниклими безвісти. Адже місія «Чорний тюльпан» – це єдина місія на всю державу, яка заїжджає на територію ДНР у пошуках тіл. Раніше цим займався Рубан, «Офіцерський корпус», «Чонгар», але зараз, через низку певних обставин, ополченці їх не пускають на свою територію. Тому «Чорний тюльпан» – це остання надія родичів знайти своїх синів, батьків, чоловіків», – розповідає Микола Собуцький.

IMG_7234w

Він додає, що припинення роботи організації зумовлено тим, уже понад рік вона працює без підтримки держави. Пальне, кошти, продукти самі просять у людей, у бізнесу, словом, збирають, як можуть.

«Якщо не підкидати дров у вогонь – він погасне. Так відбулося й з нами.

На сьогодні нас залишилося близько 50 людей, які стабільно їздять. Це дуже важка робота, не кожен може витримати. Загалом, через нашу місію пройшло десь зо дві сотні людей, втім, більшість не змогли лишитися – не витримали.

Зараз основна проблема – це не те, що коштів немає чи машини ламаються, а перш за все те, що ми не маємо жодного статусу. Йдеться навіть не про пільги. Питання в тому, що люди працюють на роботах, кожен із нас уже використав свої відпустки, в тому числі за власний рахунок. Як далі їздити? Я у нашій місії наймолодший, мені 24 роки, а інші старші, мають сім’ї, дітей, онуків, їм потрібно, аби вони мали офіційний дозвіл поїхати з роботи на час відрядження у зону АТО, бо виникають проблеми на роботах. Особисто я вже був там 6 разів, а є ті, хто ще частіше їздив», – наголошує чоловік.

Загалом завдяки місії «Чорний тюльпан» менш, ніж за рік вдалося повернути додому понад 600 тіл. Зараз місія знову почала працювати, хлопці відремонтували машину, знайшли кошти на солярку.

«У всіх Збройних Силах України, на всю зону АТО – у них єдиний рефрижератор, який їздить. Є ще один, але він своє віджив. Коли востаннє везли 30 тіл, то у Дніпропетровську відлетіло колесо.

Та щоразу нам дедалі важче їздити. Оскільки треба і на хліб заробляти, і дуже часто відпрошуватися з роботи. Та все ж ми намагаємося поєднувати ці дві важливі справи», – розповідає Микола Собуцький.

До слова, наступна група з Луцька планує їхати в зону АТО вже у вересні.

20150811_180237