Проблеми бійців АТО: лист з передової

Волиняни із 2-ї роти 122-го батальйону 81-ї бригади звернулися з проханням висвітлити проблеми їхнього підрозділу, зокрема той факт, що бійцям продовжили службу до кінця вересня, хоча зобов’язані були демобілізувати у серпні.

Публікуємо лист, під якими підписалися бійці 2-ї роти, без змін та правок:

Ми були мобілізовані у 80 окрему аеромобільну бригаду в 3 батальйон 8-ої роти і перебували у її складі до 31 березня 2015 , поки ми не стали 1 квітня 2015 року 122 окремим аеромобільним батальйоном, що потрапив у оперативне підпорядкування 81 окремої аеромобільної бригади. За цей період наш підрозділ пройшов кілька бойових точок, зокрема Піски, Донецький аеропорт, місто Авдіївка та інші.

У нас виникло кілька запитаннь стосовно грошового забезпечення та демобілізації. Так, перша партія 3 хвилі мобілізації повинна була потрапити додому 05 серпня 2015 року і так кожної середи в 4 партії. Із графіком демобілізації ми були офіційно ознайомлені та розписались про це, але ми всі так і залишились у зоні АТО в складі ЗСУ.

Стосовно грошового забезпечення проблем не було, поки ми перебували в складі 80-ої бригади, але все змінилося після переходу нас в окремий 122-й батальйон. Ми почали отримувати грошове забезпечення, не знаючи за який місяць, неповні суми та із затримками. На наші запитання командування посилається на фінансиста, а фінансист просто тікає від роз’яснення причин затримок.

Виконуючи бойове завдання в місті Авдіївка, ми так і не отримали оплату згідно з указом Президента про забезпечення особового складу ЗСУ, які приймають безпосередню участь у зіткненні з ворогом в розмірі 1000 гривень на день бойових дій, а підрозділ виконував завдання протягом 2 місяців .В результаті не отримали на сьогоднішній день ні копійки.

Перебуваючи в зоні АТО з 11 листопада 2014 року ми використали 2 неповні основні щорічні відпустки «до 10 днів кожна включаючи дорогу», проїзд яких не був забезпечений і кошти за це не були повернені, хоча ми і писали рапорти з додаванням квитків.

Також ми були поставленні перед фактом, що Указ Президента про демобілізацію і забезпеченням формою для особового складу, який демобілізується, треба буде обміняти на стару, а у багатьох форми просто зносилися і нема що міняти. Але ж про обмін в указі не згадується.

Виконуючи завдання в Донецькому аеропорту, ми втратили не з власної вини, багато речового майна, яке вимагають повернути в десятикратному розмірі, наприклад: Бронежилет «Корсар -4», який вони оцінили в 7 000 грн нам прийдеться віддавати 70 000грн, а кевларовий шолом який оцінили в 2950 грн вийде нам 29 500 грн . Розпечатка про майно і його вартість висіла на дверях штабу нашого батальйону і весь батальйон бачив це. До речі, кевларових шоломів ми від держави не отримували, а придбали їх за власний рахунок або з допомоги волонтерів.

IMAG0566

 

Стосовно лікарянних там теж не все гладко, а вірніше – зовсім «печалька». Люди, які були поранені, а в нас таких було не мало, та хворі, які перебували на лікуванні , не отримали гроші за поранення і питання зовсім не вирішується. Лікування хворих часто відбувалися за сприяння волонтерів і за пасивної участі командування. В батальйоні є ряд медикаментів, але не всі, хороші та якісні препарати приходиться купувати за власний рахунок, тобто це знову ж наші гроші.

Ще ми витрачаємо кошти на взуття, адже старі «рефльонки» та інші «аля СССР» натирають ноги. Дощовиками держава також не забезпечила. Наші водії змушені для забезпечення боєготовності підрозділу і батальйона в цілому витрачати власні кошти на ремонт та відновелення техніки. А люди, які повинні це забезпечувати, роблять це частково також за власний рахунок, або за спонсорську допомогу. А ці всі пункти повинна забезпечувати держава. Також стан техніки, яку відправляють в зону АТО, не найкращий. Ця техніка буде брати участь в бойових діях, де ці нюанси можуть коштувати комусь життя а воно безцінне…

На сьогоднішній день неможливе виконання бойового завдання без сучасних засобів зв’язку, тепловізорів та генераторів, які б забезепечували їх життєдіяльність.

Для цього потрібне державне забезпечення, а його немає і ми знову змушені виходити на волонтерів і витрачати свій час та кошти. Це далеко не повний перелік запитаннь та проблем які нас турбують та турбували…

Особовий склад колишньої 8 роти 80 бригади, а тепер 2 роти 122 батальйону 81 бригади (кіборги). З надією та вірою в краще майбутнє, краще забезпечення, та швидке повернення додому.

Адже ми добросовісно виконували та виконуєм поставлені перед нами завдання. Наші сім’ї хочуть їсти та чекають нас вдома, адже ми «вже там»… чи ні ????