Третій Майдан розв’яже руки Путіну, – чеченка, яка воює на Донбасі

Гутіркову сцену Бандерштату відкрила Аміна Окуєва. Ця жінка – чеченка за національністю, одеситка за народженням та медик за освітою. З початку військової інтервенції на Сході вона служить поряд з чоловіками.

«Таблоїд Волині» записав найцікавіші висловлювання Аміни Окуєвої. Відзначимо також високе володіння жінки українською мовою.

***

Україна має все для того, аби бути успішною країною, але перед світанком завжди найтемніші часи.

***

Хоча за національністю я чеченка, пишаюся тим, що маю українське громадянство.

***

Багато хто з українців лише недавно зрозумів, хто насправді його ворог. Росія нікому не може бути ані сестрою, ані мамою, вона може бути лише мачухою.

***

Великою помилкою було б недооцінювати ворога, особливо такого, як Російська імперія. Багато тих, для кого Росія є ворогом, знаходяться зараз в Україні, щоб допомогти у цій війні. Вони розуміють, якщо Україна виграє, виграють й всі інші народи.

***
Сама я живу в Одесі. Одеські патріоти дуже раді призначенню Михаїла Саакашвілі на його нинішню посаду.

***

На Сході я бачила різних людей. Бачила бійців, які не підтримували Майдан, але вони не стали відкошувати від мобілізації й прийшли на фронт.

***

Кожен має знайти справу, яку може виконувати найкраще, й в тому воювати: хтось може волонтерити, хтось вести інформаційну війну, хтось допомагати як медик.

***
Я від початку знаходилась на Майдані, працювала там лікарем. Майдан плавно переріс у фронт. На війні виконую різні обов’язки й менш за все – медичні. Я проти дискримінації за статевою ознакою на фронті. На Сході я офіцер міліції. Це керівна посада, у підпорядкуванні – чоловіки, які без обговорень виконують накази.

***

Найважче на війні – це загибель бойових товаришів. На фронті усі дуже швидко об’єднуються, й кожен є для тебе братом. Загибель нашого командира стала найбільшою втратою.

***
Зараз не час для розхитування ситуації. Якщо ми зараз організуємо третій Майдан, це лише розв’яже руки Путіну.

***

Це ваша країна, тож ми, іноземці, намагаємося не вмішуватись у політичну ситуацію. Дуже важливо не сваритися між собою, принаймні патріотам. Це було помилкою чеченців, які втратили єдність між собою й отримали путінську маріонетку Кадирова, чий режим за жорстокістю прирівнюють до Сталінського. Кадирівців, які зараз воюють за Росію, ми не вважаємо чеченцями. У них нема ідеї, їхню роботу просто дуже добре оплачують.

***

Серед іноземців на війні – дуже багато грузинів та чеченців, які допомагають у якості інструкторів, бійців. Є навіть росіяни.

***

Після Майдану я почала дуже любити та поважати Україну й хочу, щоб усе в неї було добре. Україна – це форпост від зарази російського імперіалізму у всьому світі.

***

У процесі бою, як правило, страху не буває, адреналін робить свою справу. В бою являється агресія.

***
Пост-воєнний синдром – це річ, якої дуже важко уникнути. Треба мати дуже сильну психіку. Коли приїжджаєш на мирну територію, 3-5 днів не можеш зрозуміти, що відбувається, бо звик, що всі люди живуть війною. А коли потрапляєш у звичайне життя, бачиш людей, які не в темі, і в душі це викликає роздратування. Ти розумієш, що це неправильно, але нічого з цим не можеш зробити. Згодом це, звичайно, проходить. Розумом та саморегуляцією це можна подолати. Найстрашніше адаптовуватись після полону. Хотілося б, щоб у нас було якомога більше досвідчених психологів.

***

Роботи для воєнних психологів буде дуже багато. Простих людей хочеться попросити зробити маленьку поступку для колишніх військових й не йти на конфлікт. Ці люди не хочуть показати, що вони такі круті, вони просто не можуть зрозуміти, як ви можете відпочивати й робити буденні справи, нібито нічого не відбувається.

***

На жаль, менталітет у нас такий, що люди не звертаються до психологів. Це не прийнято у нашій культурі – йти й розповідати чужій людині про свої душевні переживання. Та це неправильно, психологи дуже допомагають.