Ковель: вшанували пам’ять Героя Станіслава Максимчука

28_07_gol16

У селищі Голоби в Ковельському районі місцеві мешканці зібралися на вечір пам’яті Станіслава Максимчука, який рік тому загинув на Сході України.

Про це повідомляє ПроКовель.

Вечір пам’яті був особливим – без голосних промов. люди просто ділилися спогадами. Прийшли вчителі, однокласники Станіслава. Його щирі друзі. Щоб разом згадати про нього та вшанувати його.

В історію Голоб 27 липня 2014 року вписано чорним рядком. Цього дня, рівно рік тому, в ході запеклих боїв за стратегічну ключову висоту на кордоні Луганської, Донецької та Ростовської області Росії – Савур-Могилу, він загинув. Йому було лише дев’ятнадцять… Станіслав проходив службу у військовій частині А 0409 (Новоград-Волинський). Пішов до армії за контрактом.

Вечір пам’яті відбувся у центрі рідного Станіславу селища і провели його однокласники Стаса – Ірина Войтюк та Руслан Савлук. Ініціював захід благочинний Голобського благочинного округу УПЦ, настоятель Свято-Георгіївського храму, ієромонах Ніфонт, він і відспівував загиблого рік тому.

Біля портрета Станіслава горіли свічки, стояли запалені лампадки, як болючий щем про нашого Героя, До його портрета люди клали квіти. Тужливо звучала пісня «Пливе кача», під яку його ховали.

«Станіслав назавжди залишаться у серцях і пам’яті наших жителів прикладом справжнього захисника, відданого своїй державі. Схиляю низько голову перед батьками, які втратили сина, висловлюю щире співчуття родині загиблого і поділяю біль їх непоправної втрати. Хочу вибачитися перед мамою Наталією Ярославівною, батьком Віктором Михайловичем за те, що їм довелося заплатити таку дорогу ціну, аби тут був мир… Твій вічний сон – наш вічний сум, Станіславе!», – сказав голова райдержадміністрації Віктор Козак.

З болем у серці говорили про Стаса Голобський селищний голова Сергій Гарбарук, вчителі, односельчани, друзі: І всі були одностайні у думці, що не хочуть війни, а просять у Бога миру на нашій Україні.

Проникливим був виступ першої вчительки Ольги Кравчук, яка пригадала Стасіка, так його називали в класі діти, подякувала батькам за виховання достойного сина.

Присутнім показали слайди, що відобразили важливі віхи життя Стаса. Діти, дорослі декламували вірші.

Ті страшні дні, коли тіло Стаса везли додому пригадала Антоніна Крочук – медсестра, яка разом із мамою супроводжувала його додому, де на них чекав горем вбитий батько. Згодом вона написала вірш про свого земляка, який і зачитала на вечорі.

Після завершення пам’ятного вечора люди ще довго стояли і дивилися на фотографію загиблого Героя, приносили квіти та лампадки.