Майбутнє волинського бурштина: «чорний ринок» чи легальний бізнес

Волинь як прикордонна область — батьківщина українських «клондайків». На початку 2000-х років область зажила сумної слави української вотчини з незаконної легалізації іномарок, ввезених з-за кордону. Цьому масштабному контрабандному явищу дали назву «волинського клондайку», яке завдяки соціальним мережам стало відомим усьому світу.

Його «піонерами» були місцеві прокурори та криміналітет, міліцейські структури і навіть тодішній голова Волинської ОДА. Новий волинський «клондайк» назвали «бурштиновим». Від першого він відрізняється тим, що його хочуть легалізувати, – пише журналіст Петро Чечелюк для газети «День».

Бурштин є і залишається цікавим феноменом Волині. Його запаси поки що невідомі, хоч на одній з оперативних нарад голова Волинської обласної державної адміністрації Володимир Гунчик наголосив, що «на території регіону запасів бурштину — на чотири мільярди доларів» (хоч цифра жодними дослідженнями не підтверджена). Загалом, у Західному Поліссі можна знайти понад 200 відтінків закам’янілої смоли — від льодово-прозорого та молочно-білого до медово-коричневого і навіть чорного кольорів. Таке можна виявити ще тільки в Калінінградській області (РФ).

Його вартість залежить від кольору, прозорості, розміру, наявності внутрішніх тріщин та «інклюзів» — бульбашок повітря, хвої, листя, комах і навіть дрібних ящірок. Загалом же, крупний його шматок нині коштує дорожче, аніж золото такої ж ваги.

«ЧОРНИЙ» РИНОК «СОНЯЧНОГО» КАМЕНЮ

Втім, як відомо, видобуток бурштину в Україні не прописаний на законодавчому рівні. Тому прикордонники та митники постійно затримують людей, які намагаються вивезти мінерал за межі країни. Таким чином, за останні кілька місяців було конфісковано понад півтонни бурштину. А за даними державної лісової охорони Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (ВОУЛМГ) в області, кількість випадків незаконного добування бурштину вже давно вийшла на «промислову» основу. Так, якщо минулого року було зафіксовано п’ять подібних випадків, і лише на території ДП «Маневицьке лісове господарство», то вже за п’ять місяців нинішнього року було виявлено 23 таких випадки на території трьох лісових господарств.

«13 травня 2015 року на місці незаконного видобутку бурштину в 46-му кварталі ДП «Маневицьке лісове господарство» лісовою охороною спільно з працівниками Управління СБУ у Волинській області було затримано 17 осіб, вилучено 15 транспортних засобів, 5 потужних мотопомп, близько 1200 метрів погонних пожежних рукавів, інше знаряддя та інструменти», — стверджує перший заступник начальника Волинського обласного лісового та мисливського господарства Сергій Шеремета.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ: БУРШТИНОВІ ВІЙНИ НА ВОЛИНІ

Там же зазначають, що інформація про реагування правоохоронних органів по жодному із 23 випадків незаконного видобутку бурштину у ВОУЛМГ і досі відсутня. А відтак видовище, яке залишається після нелегального видобування бурштину, м’яко кажучи, викликає сум. Адже йдеться, щонайменше, про руйнацію цілісності геологічних пластів, збіднення бурштинових надр, порушення гідрогеологічних умов на прилеглих територіях, знищення трав’яного покриву і родючого шару ґрунту, дерев та кущів чи порушення їхньої кореневої системи, зміну болотних біоценозів.

Бурштинову лихоманку в області спровокував тіньовий сектор внаслідок низької собівартості добування цієї дорогої корисної копалини. Мізерні штрафи не лякають «чорних старателів», а правоохоронні структури з відомих причин не квапляться убезпечити регіон від «чорних старателів». Місцева преса наповнена не спростованими, але й не доведеними звинуваченнями, ніби видобуток бурштину курирує міліція. Можливо, тому правоохоронцям не вдалось досягнути значних змін до кращого. Адже злочинні угруповання продовжують діяти зухвало й жорстоко, з відвертою зневагою до формальної влади.

Результати відомі: в області існує «чорний» ринок «сонячного каменю», де старателі-одинаки (чи ланки) добувають його підпільно і продають за кордон чи тим, хто більше заплатить. Схема оплати досить проста — ціна каменю на день здачі за мінусом «податків» за «дах». Але схему можна змінити на користь держави. Наприклад, можна відсікти згадані «податки» і змінити їх на оплату за експлуатацію землі власника чи користувача. У такому разі, бурштин ітиме на переробні підприємства України з повним оподаткуванням. Тим часом «чорні старателі» стверджують, що ніч «копання» їм обходиться від 500 доларів.

На оперативній нараді 20 жовтня 2014 року у Волинській ОДА начальник Управління МВС у Волинській області Петро Шпига заявив присутнім, що «…в схемі незаконного видобутку бурштину на Волині задіяні як представники правоохоронних органів, так і місцевої влади, ще й мешканці сусідньої — Рівненської області. Уся робота дуже добре налагоджена, і злочинці мають покровителів як і серед представників влади, так і правоохоронців. Злочини скоюються на території трьох сільських рад — Гути-Лісовської, Вовчицької та Чорторийської Маневицького району».

Полковник міліції, якому вже давно сниться генеральське звання, публічно зізнався у безсиллі своїх колег і зазначив, що боротися з нелегальним видобутком бурштину складно через те, що правоохоронним законодавством передбачаються надто низькі штрафи, сплатити які — не проблема для копачів.

Він акцентував, що «копачі є лише першою ланкою в ланцюгу — далі йде обробка бурштину, його переправлення за кордон, продаж у Польщі та інших країнах». Правоохоронець легко дав зрозуміти, що боротися з цим явищем — це те ж, що боротися з казковим Гориничем.

А 7 липня у Волинській обласній прокуратурі відбулася міжвідомча нарада, на якій обговорювався стан протидії на Волині організованим формам корупції. Як володіє «бурштиновою» ситуацією обласний прокурор Дмитро Чепіжак, свідчить цитата з його виступу: «Ретельного вивчення потребують питання законності користування сільськогосподарськими і лісовими землями, на яких ведеться незаконний видобуток бурштину, встановлення причин відсутності протидії їхньому порушенню з боку власників і користувачів, неприведення їх у придатний для використання за цільовим призначенням стан…»

Цікаве саме по собі «откровеніє» прокурора про «відсутність протидії» з боку користувачів. Як відомо, головним користувачем земельних угідь під лісами області є ВОУЛМГ. Чинити протидію «чорним старателям» не під силу так званим силовим структурам області, то ж чи може чинити якусь протидію лісова охорона відомства? Або, скажімо, чи входить в обов’язки лісівників приводити «місячні ландшафти» колишніх лісових масивів «у придатний для використання за цільовим призначенням стан…», тобто проводити рекультивацію понівечених земель?

РИЗИКОВАНА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ

Наразі в парламенті перебуває законопроект, який, за задумом його авторів, повинен вирішити проблему незаконного видобутку бурштину на Поліссі — № 1351-1 «Про видобування та реалізацію бурштину», який створить механізми для легалізації цього бізнесу.

«Верховна Рада зробила перший крок до вирішення проблеми, ухваливши закон про бурштин — добрий він чи поганий, не важливо. Так, видобутком каменю повинні займатися комунальні підприємства місцевого значення… Таким чином ми зможемо наповнювати бюджет», — заявив на одному із засідань сесії Волинської обласної ради голова Волинської ОДА Володимир Гунчик.

Законопроект передбачає, що ліцензії на розробку родовищ буде поділено на аукціонах. Але існує ризик того, що зацікавлені «комунальні» підприємства можуть їх легко зірвати. Наприклад, на аукціоні з’являться кілька пов’язаних між собою підприємств, які погоджено «зіграють» на підвищенні ціни, відсікаючи, таким чином, добросовісних конкурентів. Адже в рамках аукціону ціна є не просто головним, а й єдиним критерієм вибору переможця. Змагатися з підставними фірмами в цій схемі буде просто неможливо.

Окрім цього, від заявки на об’єкт до участі в аукціоні можуть пройти роки. Ще складніше при існуючих умовах аукціону отримати ліцензію простій людині. І виходить так, що на перше місце поставлено отримання грошей від продажу ліцензій, а не розвиток галузі.

Загалом же, наразі є 11 претендентів, які заявили про наміри отримати погодження на користування надрами та їхнє вивчення на Волині, загальна площа яких становить понад вісім тисяч гектарів. Зокрема, до Волинської облради надійшло вісім звернень від таких фірм-претендентів щодо геологічного вивчення та дослідження розробки видобутку бурштину.

Варто також зазначити, що прийняття закону «про вільний принос бурштину» стане поштовхом до різкої зміни ситуації в кращий бік, адже дозволить створити сотні робочих місць для місцевого населення, зняти соціальне напруження в районах, де старательське добування «сонячного каменю» — єдина можливість продуктивної виробничої діяльності.

Характерно, що в сфері користування надрами України, як і у сфері природокористування в цілому, відсутня практика оцінки вартості прав власності на природні об’єкти і включення їх до складу нематеріальних активів, бо розроблених методик економічної оцінки права, яке є нематеріальною категорією, щодо згаданих об’єктів, поки що не існує.

ДИВИТИСЯ ВІДЕО: БУРШТИНОКОПАЧІ ШТУРМУЮТЬ ПРИКОРДОННИКІВ

Таке становище ускладнює об’єктивну економічну оцінку ліцензій на право володіння й користування природними ресурсами надр, що не відповідає умовам ринкової економіки і призводить до суттєвих втрат доходів держави.

У Законі також запропоновано, щоб упродовж десяти років з моменту набуття ним чинності спецдозволи на користування надрами надавалися тільки комунальним підприємствам. Варто зазначити, що це усуває конкуренцію, обмежує права приватних осіб і веде до втрати бюджетних надходжень. Не витримує жодної критики норма щодо можливості отримання спецдозволу на користування надрами без гірничого відводу, оскільки саме в ньому визначено засади охорони праці на гірничих об’єктах.

Також у законопроекті запроваджено обмеження на вільний продаж видобутого бурштину шляхом примусової його реалізації через біржу. Пропонується непрозорий порядок реалізації, що не враховує специфіки бурштину як дорогоцінного каменю органогенного утворення. 90% площі родовищ бурштину займають ліси, видобуток таких корисних копалин потребує вирубки останніх, що може призвести до значного негативного впливу на довкілля.

Тому видобуток має відбуватися з дотриманням загальних процедур вилучення площ таких земельних ділянок у головного користувача, рекультивації земель, компенсації втрат лісогосподарського виробництва і збитків. Але в законопроекті запропоновано також надати повноваження ухвалювання рішення щодо вилучення лісових і земельних ділянок не центральним органам влади, а обласним.

Ідея «передачі влади на місця» загалом похвальна, проте такі рішення потребують цілісного підходу до змін відповідних нормативно-правових актів, а не надання точкових повноважень щодо конкретних випадків.

ЧЕРВОНА КНОПКА ДЛЯ ДЕРЖАВИ

Утім, в ініціаторів добування бурштину відсутній облік особливостей геологічної будови родовища в лісах області. Як відомо, у світі немає однакових за своїми характеристиками покладів бурштину. Кожен з них має свої унікальні відмінності. Тому твердження про великі запаси бурштину без проведення комплексних геологічних робіт радше схоже на сенсацію.

Відносно точні їх оцінки можна буде отримати через три-чотири роки, коли будуть проведені перші дослідження найбільш перспективних площ за умови їх фінансування. За межами дискусії в області поки що залишається питання про рентабельність родовища. Врешті-решт, численні спекулятивні й кон’юнктурні заяви про запаси викликали підвищену увагу до проблеми бурштину, приховавши при цьому реальні проблеми й підмінивши собою її наукові та геологічні дослідження. Разом із тим, новоспечені приватні підприємства, які мають намір добувати бурштин, підтримують нічим не підкріплену впевненість, що запаси великі і їх видобування принесе позитивні результати.

Варто пам’ятати й про те, що на бурштиновий майданчик у будь-якому разі може прийти новий господар, зорієнтований тільки на зняття «вершків». «Дочірні» структури майбутніх комунальних підприємств, яким влада вручить «першу скрипку», скористаються цим потенціалом цілком і повністю. Якщо ж говорити про те, яким чином варто розпорядитись покладами «сонячного каменю» в області й Україні, то саме сьогодні необхідно виконати певну державну роботу, оскільки відсутність таких дій сьогодні може завдати шкоди завтра.

Тому держава, на теренах якої розміщені поклади корисних копалин, повинна мати «червону кнопку» для втручання у разі виникнення загроз суспільним чи економічним інтересам і довкіллю. До того ж, важливо, щоб у правовій державі ця «червона кнопка» застосовувалась лише в цивілізований спосіб — за допомогою однозначних і стабільних правил та приписів. Видів на цю «кнопку», судячи з «бурштинових» подій в області й державі, немає, і в близькому майбутньому може й не бути.