Екс-командира 51-ї бригади досі не знайшли

Екс-командира 51-ї бригади досі не знайшли

Командир розбитої ворогами і спаплюженої своїми 51-ї Володимир-Волинської мехбригади Павло Півоваренко майже рік як зник безвісти. І його, схоже, ніхто не шукає.

Починалося все доволі оптимістично. 18 серпня 2014 р. за наказом начальника Генштабу Віктора Муженка нашим військовим вдалося взяти під контроль більшу частину Іловайська, що на Донеччині, – пише на сторінках Волинської газети журналіст Володимир Данилюк.

Значення цього міста, що розташоване за 25 км на схід від Донецька, в стратегічному плані важко переоцінити, адже це не лише крупний транспортний вузол, але фактично ворота до адміністративного центру частини окупованого Донбасу.

Проте внаслідок раптового наступу російських військ та окремих сепаратистських бандформувань, який розпочався 23 серпня, велика кількість бійців і командирів української армії та добровольчих формувань потрапила в оточення. Важка поразка сталася через кілька важливих чинників: бездарне командування силами АТО, масоване застосування ворогом живої сили і техніки, а також численні факти дезертирства та порушення військової присяги.

І хоча 29 серпня 2014-го правитель Кремля та основний організатор війни на Донбасі Владімір Путін посеред ночі звернувся до бойовиків із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, котрі опинилися в оточенні, наступного дня, коли наші воїни організованими колонами почали виходити з Іловайська, їх підступно розстріляли. За далеко неповними даними Міністерства оборони, полягло не менше 108 українських патріотів, а сотні інших були поранені або потрапили в полон. Інші джерела говорять про загибель не менш як 300 захисників України.

Серед тих, хто намагався прорватися з «Іловайського казана», були й окремі підрозділи 51-ї мехбригади на чолі з в. о. комбрига полковником Павлом Півоваренком, який кількома місяцями раніше приступив до командування військовою частиною. Та навіть досі ніхто достеменно не знає, що з ним насправді сталося. В невідомому напрямку поїхала і його родина.

Одні кажуть, що всі вони зараз живуть у Росії. Другі – що виїхали в одну з країн Євросоюзу. Треті не сумніваються, що полковник Півоваренко поліг у бою геройською смертю.

То що сталося з цим комбригом, який ще в радянський час закінчив військове училище в Білорусі й курсантські друзі якого служать у регулярній російській армії? Де людина, яка за час командування так і не оселилася у Володимирі-Волинському?

ПІВОВАРЕНКО1

Таким зображали свого командира бійці 51-ї ОМБР

Щоб отримати вичерпну інформацію з цього приводу, «Волинська газета» звернулася особисто до Генерального прокурора України Віктора Шокіна. Відповідь надійшла оперативно, але після ознайомлення з текстом прокурорського документу кількість знаків питань не зменшилася.

Отже, начальник відділу з питань доступу до публічної інформації ГПУ Лариса Мілевич констатує:
«На підставі наказу Командувача військ оперативного командування «Північ» від 16 вересня 2014 р. було проведено службове розслідування за фактом відсутності відомостей про місце знаходження тимчасово виконуючого обов’язки командира військової частини полковника Півоваренка П. В. Відповідно до акту службового розслідування, підрозділи частини за наказом Півоваренка П. В. 29 серпня 2014 р. здійснювали вихід із оточення в районі міста Іловайськ Донецької області у складі угрупування сектору «Б». Поблизу населеного пункту Новокатеринівка розпочався мінометний обстріл із боку незаконних збройних формувань, унаслідок чого мала місце загибель особового складу та знищення техніки підрозділів указаної військової частини. Після виходу в безпечний район полковника Півоваренка П. В. виявлено не було».

І – найцікавіше з приводу встановлення всіх обставин зникнення екс-комбрига.

«За результатами службового розслідування місцезнаходження Півоваренка П. В. не встановлене, відомості про загибель – відсутні. За фактом зникнення безвісти полковника Півоваренка П. В. кримінальне провадження не відкривалося», – повідомили з Генпрокуратури України.

«Дивина та й годі! Не собака ж якась (вибачте!) зникла, а цілий полковник, який командував бригадою! То за пошуки песика господарі крупну винагороду виплачують, а у випадку з Павлом Васильовичем майже рік невідомо, що з ним сталося (і чи взагалі він живий?!), і кримінального провадження, котре б дозволило пролити світло на цю темну історію, ніхто не відкривав…», – пише Володимир Данилюк.

«Щодо іншого розслідування (4 вересня 2014 р. ГПУ за фактом масової загибелі військовослужбовців та добровольців під Іловайськом відкрила кримінальне провадження), то воно також проводиться як мокре горить. В усякому випадку, ніхто з представників генералітету до відповідальності не притягувався… Але якщо зі щезненням Павла Півоваренка ще якось змиритися можна, то важка поразка під Іловайськом вартувала Україні втрати стратегічної ініціативи та початку переговорів у Мінську, котрі не дають жодних реальних результатів і лише дають маріонеткам із бандформувань легалізовуватися в очах світового співтовариства», – додав він