Господарювання по-волинськи: гроші дали – результату нема

Господарювання по-волинськи: гроші дали - результату нема

З обласного бюджету Волині виділено більше 2 мільйонів гривень на укладання «Словника пам’яток», якого немає.

Чому так трапилося і який наслідок такого витрачання коштів, – пише журналіст Рівненського агентства журналістських досліджень Валентина Куць на сайті CorruptUA.org.

Нині покійний грузинський реформатор Каха Бендукідзе якось запитав в ефірі Громадського телебачення – а для чого вам Міністерство культури утримувати? У вас, що культури не буде без міністерства? У нас в Грузії немає такого міністерства і що в нас гірше з культурою думаєте?

Розслідування в галузі культури на Волині дає чітку відповідь для чого різні міністерства та управління культури – щоб гроші «освоювати». Як їх освоюють на Волині дивіться на прикладі однієї науково-культурної групової роботи.

Гроші витрачаються, а результатів немає? Ось вам ще гроші – працюйте далі!

Більше десяти років кошти обласного бюджету Волині виділяються на роботу із упорядкування та видання Словника про пам’ятки Волинської області. Депутати, чиновники та історики шукають звіти та результати роботи над цим виданням.

При Управлінні культури Волинської ОДА існує редакційно-видавнича группа «Звід пам’яток історії та культури України: Волинська область», яка працює над виконанням постанови Ради міністрів УРСР від 03.09.1982 №453 «Про заходи для забезпечення видання томів Зводу пам’ятників історії і культури народів СРСР по Українській РСР».

Також ця група працює над виконанням указів президента від 11.12.2000 №1328 «Про забезпечення підготовки і випуску багатотомного енциклопедичного видання «Звід пам’яток історії та культури України» та указу від 28.11.2007 №1156 «Про додаткові заходи з підготовки і випуску багатотомного енциклопедичного видання «Звід пам’яток історії та культури України».

Простіше кажучи, ця група має підготувати видання про пам’ятки історії та культури Волині.

У середовищі волинських істориків, чиновників, депутатів вже давно точаться дискусії про результати роботи цієї групи, оскільки вона фінансується із обласного бюджету. (Із обласного бюджету фінансується ще одна редакційно-видавнича група «Науковий центр історичних студій Волині» – саме із нею чиновники порівнюють діяльність та результати групи «Звід пам’яток»).

Нині покійний депутат облради і голова Волинської ОДА Борис Клімчук у 2012 році виніс це питання для обговорення на профільній комісії облради: «Нам потрібно на профільних комісіях обговорити ще раз діяльність двох редакційно-видавничих груп. Якщо ви думаєте, що за 2,5 роки вдалося хоч на йоту дістати продукцію від цих груп, то ви помиляєтесь. Якщо ви думаєте, що ми з бюджету не платили величезних грошей на ці групи, то це неправда. Платили. За 2,5 роки жодного інтелектуального продукту…»

Після пропозиції депутата Клімчука постійна комісія обласної ради з питань духовності, релігій, освіти і науки, культури, засобів масової інформації розглянула питання роботи груп і оприлюднила звіти про їх роботу, які надало управління культури ОДА.

Зокрема, у її рішенні багато написано про результати роботи «Центру наукових студій», зацитуємо лише кілька позицій: «підготовлені до друку 4 томи «Книги Скорботи України. Волинська область» та 4 томи «Реабілітовані історією. Волинська область» (видано 3-й та 1-й томи)».

Про результати роботи групи «Звід пам’яток» у матеріалах комісії йдеться: «…ведення діловодства на незадовільному рівні, журнали реєстрації відсутні, кошти, які виділяються із обласного бюджету, використовують тільки на зарплату працівників та відрядження, жодних робіт щодо підготовки до видання Словника пам’яток не здійснено, стан підготовки Словника незадовільний…».

Так депутатська комісія характеризувала роботу груп у 2013 році.

Попри такі яскраво негативні результати роботи цієї групи депутатська комісія приймає лояльне рішення – і далі працювати над історико-меморіальним серіалом «Книга Скорботи України. Волинська область», науково-документальним виданням «Реабілітовані історією. Волинська область», «Зводом пам’яток історії та культури України. Волинська область» зі встановленням чітких термінів робіт та обсягів фінансування.

Чому таке рішення, журналісти поцікавилося в голови профільної депутатської комісії Романа Карпюка, але депутат не знайшов часу для детальної відповіді. Зауважив ще раз про неефективну роботу обох груп, а чому ж таку роботу депутати й надалі «благословили» коштами волинських платників податків не пояснив.

То де ж результати?

Щоб з’ясувати чим же займаються ці групи насправді журналісти звернулися до начальника управління культури Волинської ОДА Валерія Дмитрука. Саме через це управління відбувається фінансування цих груп.

Dmitruk-V_YU_volyn-museum.com_.ua_

– Пане Валерію, яке конкретне завдання цих груп?

– Конкретне завдання цих груп – є у них головні редакційні колегії у Києві, такі групи працюють у всіх областях, – пояснює чиновник.

Ці колегії дають групам завдання відповідно до вимог і одна група готує «Звід пам’яток історії», а «Центр історичних студій» готує книги за двома напрямками – «Книга пам’яті» та «Реабілітовані історією». Продукція групи «Центр історичних студій» є. Вони фінансуються через дві різні регіональні програми. То підготовлені матеріали Центру є, і є готова продукція – кілька томів «Книги пам’яті» і «Реабілітовані історією». Ну а виданого хоч одного тому «Зводу пам’яток», на жаль, немає.

– А чому його немає?

– В попередні роки ОДА ініціювала таке питання. Оскільки через нас робиться фінансування цієї групи, то ми піднімали це питання на профільній комісії обласної ради. Депутати не підтримали на той момент клопотання ОДА в особі управління культури, тому що управління культури, мовляв, не є фахівці, а тільки чиновники, і оцінити роботу науковців «Зводу пам’яток» може лише головна редколегія. І нам сказали, що ви не є фахівці і не заважайте роботі науковців.

В однієї групи друкована продукція є, а в другої групи – немає. І на наші спроби поставити таке запитання – а де продукція? – нам відповідають: «Ви не лізьте, ви чиновники, а їх можуть оцінити тільки історики, фахівці. Ну і з року в рік головна редколегія надсилає листи в ОДА з проханням підтримати фінансову діяльність «Зводу». Ну і певно звітують вони теж головній редколегії.

– Фахівці вашого управління перевіряли роботу цієї групи. Там багато недоліків вказано.

– Так це на прохання тодішнього керівництва ОДА проводили перевірку. Ця група діє при ОДА і керівник редакційно-видавничої групи є Півницький Микола Дементійович. А головою редколегії є профільний заступник з гуманітарних питань. Ці заступники міняються, міняється бачення роботи. Але от питання просте – де книги «Зводу пам’яток» і де книги «Наукового центру»?

Якщо Науковий центр може щось принести, то чи такі матеріали надає пан Півницький – не знаю. Взявши до уваги те, що на цій депутатській комісії нам сказали, що ви не фахівці і не можете оцінити. Це сказали депутати. Я теж вважаю, що таке довго не може продовжуватись – одна група дає продукцію, друга не дає, посилаючись на об’єктивні та суб’єктивні причини. Якщо ж логічно подумати – десять років працює одна і друга група. Одна видає книги, а інша найде купу причин і скаже яка погана влада.

 

«Ми нічого видавати не повинні» – керівник «Зводу пам’яток»

Отож ні депутати, ні чиновники не змогли дізнатись про кінцевий результат роботи групи «Звід пам’яток». Спілкуємось із керівником групи Миколою Півницьким.

Pivnitskiy_M_D

– Кому підпорядкована ваша група?

– Головна редколегія з підготовки «Зводу пам’яток історії та культури України». Знаходиться у приміщенні, де знаходиться Інститут історії України.

Вона створена на основі указів президента. Вона існує як юридична установа. Ми виконуємо завдання цієї головної редколегії.

Нам дають завдання на рік, що ми маємо зробити. Тобто згідно указу президента, це ще був указ Кучми потім Ющенка, Януковича. Тому все те, що ми готуємо, має бути в уніфікованому варіанті – тобто всі області однакового типу книжки і так як енциклопедичне видання готується згідно вимог, то є методичний посібник, згідно якого ми працюємо.

– А коли група почала працювати?

– У 2001 році. Самий плідний період був у 2005-2006 роки. Ми підтримку мали з обласної адміністрації. Зацікавлені люди були. Ми найбільше зробили тоді. А потім уже пішло на спад.

Можна я буду прямо вам говорити? Тому що декому воно вже не потрібне… А мова йде про фіксацію пам’яток, які були на нашій землі, залишились, в якому стані і т.д. Все це треба зробити.

Ну а зробити його в такому варіанті, в якому нам би хотілось, – не вдалося. 2006 рік – я уже вам сказав, а от 2007-2008-й – взагалі облом.

А потім нас чогось спрягали постійно з іншими групами. Було у нас три групи – група по підготовці «Книги пам’яті», «Книги реабілітованих історією», і ми. Тому і фінансування згідно з указами здійснювалось саме з місцевого бюджету. Тому ми висимо на шиї обласного бюджету. І нас от ділили. Скільки я пробував доказати, що специфіка у кожної структури зовсім інша, а нам порівну, по-братськи щоб нікого не скривдити, давали однаковісіньку суму.

– Якісь звіти до редколегії по цій роботі ви подаєте?

– Ми подаємо інформацію, аякже. Ми подаємо інформацію, а на основі цієї інформації нам подають завдання. От, скажімо, на цей рік у нас робота над текстами і виготовлення ілюстративного матеріалу. А як я виготовлю ілюстративний матеріал, коли мені треба найняти фотографа?

Ну ми робили як – для того щоб зафіксувати і мати уявлення про пам’ятник – робили аматорські фото і фіксували в себе. Воно є на електронних носіях, розбито по видах пам’яток – археологія, архітектура, історія, монументальне мистецтво. Але це не той рівень, який вимагається для енциклопедії.

Ви минулий раз питали скільки заробляють наші люди – ну я сказав, кандидат наук, професор – він 360 (гривень – авт.) чи скільки, четверть ставки у нього. Але це фахівець який знає від і до, він знає область , знає документи, знає пам’ятки. Як я від нього відмовлюсь?

– Ви кажете, що кошти, які виділяють із обласного бюджету, використовують тільки на зарплату?

– Так. Була установка нам така, вона ішла з Кабміну – кошти ні на які інші речі, ні на закупку техніки …більш ні на що ми коштів не мали. Рятує ситуацію те, що кожен із працівників має або ноутбук, або доступ до іншого комп’ютера. От зараз займаємось редагуванням статей, тому що воно було написано наспіх.

– Яке основне завдання вашої групи – це видання словника?

– Ні, ми нічого видавати не повинні.

Ми склали словник пам’яток, тобто перелік всіх пам’яток, які виявлені, які були і які є сьогодні. Є пам’ятки загальнодержавного реєстру, є на місцевому реєстрі. Підготовлений словник – його теж зараз уточнюємо, шукаємо деякі пам’ятки, що зникло, що включати, що не включати. Нам його треба до ума довести. А це ж взяти тільки по археології більше двох тисяч пам’яток!

– В якому стані зараз ваша робота? Вже повністю готовий словник?

– В принципі він є, і в електронному варіанті ми його можемо подивитися, якщо треба це комусь. Тільки хотів би зрозуміти, я б теж хотів знати для кого це робиться – якщо це розслідування журналістське – це одне, якщо це робота на якісь адміністративні органи – то те ж саме. Тим більше, що ми подаємо інформацію і на адміністративні органи.

– Ви, певно, мене не зрозуміли – я запитую – в якому стані цей словник наразі?

– Він є в електронному варіанті і навіть у роздруківках частина є. Ми маємо словник, згідно якого зараз уточнюємо всю інформацію про кожну пам’ятку, яка занесена в цей словник. Це робочий документ.

– Цей словник упорядкований по районах області?

– Аякже. Всі райони є. Що стосується словника, то я кажу, що це робочий документ, з допомогою якого ми контролюємо, що маємо зробити ще і що зроблено.

– Надалі як ви плануєте роботу над ним?

– Ми зараз все кинули на Камінь-Каширський район. Бо там нам пішли назустріч і районна адміністрація допомагає. Конкретно в цьому році хочемо закрити цей район. І так кожен район – є електронний варіант, немає тільки ілюстративного матеріалу до них. Вимога головної редколегії – розширити наукову базу. Це нам треба документи архіву не тільки нашого, волинського, а ще й житомирський, київський, ще архіви Москви, Санкт-Петербурга. Зараз це конче потрібно. Розумієте – поїхати тільки туди одній людині – то наш місячний бюджет. А ще чи знайдеш? Життя не вистачить…

– Ви кажете що звітуєте до головної редколегії – яка форма цього звіту?

– Ми подаємо звіт скільки у нас підготовлено статей, по яких районах і по видах пам’яток.

– А як головна редколегія реагує?

– А вони самі ж на такому становищі. Вони це розуміють. Звертаються з листами до адміністрації. Розумієте, це ідеш з протягнутою рукою і доказуєш що ти не верблюд.

Під час нашого кількаразового спілкування пан Півницький постійно наголошував, що виділених із бюджету коштів вистачає лише на заробітні плати працівників. А в групі працюють висококваліфіковані кадри, які мають вчені звання і досконало знають область, але отримують мізерні зарплати. Слід розуміти, що в членів групи це не основна робота, наприклад, туди входять декан історичного факультету та директор краєзнавчого музею.

 

Бюджетні гроші: кому і на що?

Журналісти поцікавилися скільки ж бюджетних коштів виділяють на діяльність редакційно-видавничих груп.

Наводимо відповіді Волинської облдержадміністрації.

Забезпечення науково-пошукових робіт Редакційно-видавничої групи «Науковий центр історичних студій Волині» за 14 років (з 1997 по 2010) – 1 мільйон 100 тисяч гривень.

Інформація по кожному року:

finansuvannya-page-001-1024x724

Забезпечення науково-пошукових робіт Редакційно-видавничої групи «Звід пам’яток історії та культури України: Волинська область» за 14 років (з 2001 по 2014) – майже 2 мільйони гривень.

Інформація по кожному року:

finansuvannya-page-002-1024x724

У 2015 році на фінансування групи «Звід пам’яток історії та культури України: Волинська область» у Волинській облраді виділили 271 тисячу 500 гривень.

А для групи «Науковий центр історичних студій Волині» у 2015 році виділили 240 тисяч.

Тобто депутати облради не побачивши належних результатів роботи і непоказавши їх публічно – знову виділяють кошти.

Керівник групи «Науковий центр історичних студій Волині» Микола Кучерепа пояснив, що наведене фінансування із обласного бюджету виділяється на утримання та роботу групи. А на друк підготовлених видань «Науковий центр історичних студій Волині» шукав кошти в ОДА за іншою статтею. Однак зараз коштів на друк книг не виділяють, хоча в групи лежать підготовлені матеріали.

 

Хто освоює кошти

У таку дивну ситуацію із відсутністю результатів роботи за наявності фінансування вносять деяку ясність штатні розписи груп.

Зокрема, у групі «Звід пам’яток історії та культури України: Волинська область» працюють такі відомі особи як декан історичного факультету СНУ Анатолій Шваб, директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк. Досить відомими є і прізвища викладачів цього ж історичного факультету: Шабала, Бондаренко, Охріменко.

Штатний розпис з посадовими окладами групи «Звід пам’яток історії та культури України: Волинська область» станом з 1 серпня 2014 року дивіться за цим посиланям.

У групі «Науковий центр історичних студій Волині» відомих прізвищ мало. Хіба що керівник групи Микола Кучерепа – викладач історичного факультету СНУ та науковець.

Штатний розпис цієї групи із зарплатами дивіться за посиланням.

 

Як працюють групи «Зводу пам’яток» в інших областях

На сторінці Інституту історії України є розділ «Звід пам’яток історії та культури України». Там міститься посилання на продукцію редакційних груп інших областей. До прикладу, Вінницька група представила книгу «Пам’ятки історії та культури Вінницької області», видану у 2011 році. Є роботи Житомирської, Львівської, Тернопільської областей. Свої праці представили й інші області, однак серед них немає згадки про Волинь.

Оскільки деякі області представили свої роботи по «Зводу пам’яток» на сайті, а волинська група стверджує що бракує фінансування, то ми запитали про фінансування таких груп в інших областях.

Виявилося, що коштів більше ніж на Волині, не виділяли нікому, хоча деякі з цих областей опублікували матеріали словника, про що вказано на сайті Інституту історії України.

 

Люди працювали – результати є. Які? Не знаю

Спілкуємося із начальством – керівником головної редколегії групи «Звід пам’яток історії та культури України» Сергієм Котом.

– Сергію Івановичу, група «Звід пам’яток історії та культури» з Волині досить довго вже працює чи є якісь напрацювання у цій сфері?

– Безумовно є.

– Які?

– Я зараз по пам’яті не можу сказати, ми підбивали підсумки на початку цього року – скільки готових статей, по яких видах пам’яток….

– Скільки разів у рік ця група здає звіти?

– Ну… звіти десь раз на рік у них дістаємо за підсумками року.

– А цей словник вже готовий?

– Я просто не пам’ятаю скільки чого вже готового. Знаю, що як базовий матеріал то велика кількість зроблена і я навіть радив обговорювати на місці, щоб почати наукову апробацію через видання матеріалів до Зводу чи по районах, чи по видах пам’яток, як це роблять в інших областях. Ці видання допомагають туристичному бізнесу …

– Скажіть, будь ласка, ця група працює з 2001 року – чи виданий вже словник чи якісь матеріали до цього словника?

– Словник не видавався, коли вони починали працювати, то він затверджувався як базовий і тоді від цього словника вже все йшло. Але ж ви розумієте, що пам’ятки то така справа, що весь час триває виявлення і поява нових. Тобто тут теж є питання, щоб доповнювати той словник, а з іншого боку відбуваються певні переоцінки пам’яток … це такий процес. Але базовий словник безумовно був затверджений. І від нього починали відштовхуватися і системно працювати над статтями.

– От дивіться, на сайті Інституту історії є опубліковані матеріали інших груп, до прикладу Вінниця. З Волині немає жодних матеріалів і згадки про це?

– Тут є один нюанс, що не все їхня вина. Вони планували цю справу, але їм ніхто грошей не дав. Це ж треба якісь гроші мати для того, що б по мінімуму це надрукувати. Якщо ж людям не дає ніхто ні копійки грошей, то ясно що тут є проблема. Це системна річ і залежить від керівництва на місцях. Там, де люди розуміють значення пам’яток, культурної спадщини в багатьох областях дуже здорово підтримують групи. І ми бачимо, що там, де є зацікавлення влади, то там ліпше просувається робота. Там і друкують, от так як в Полтаві, бо їм дають на це ресурс. У них така система – на один рік вони беруть район, відпрацьовують його повністю і видають матеріали. Наприкінці 2013 року ми збирали всеукраїнську нараду з питань підготовки Зводу пам’яток , де люди обмінювались досвідом, підбивали підсумки і хочу зазначити, що Волинь не є на найгіршому місці, а відзначена як така, що робота ведеться.

– У нас теж виділяються із бюджету сотні тисяч гривень.

– Ну бачте, це треба… я наприклад, ми домовлялися що десь навесні під’їдемо туди у Волинську область і подивимось на якому ґрунті ми стоїмо. Хочемо визначити пріоритетні томи по областях у найвищій стадії готовності.

– І все таки скажіть, який відсоток готовності цієї роботи на Волині? Якщо вам надають звіти, то ви повинні володіти цією інформацією.

– Ну я зараз не пригадую, але знаю що є завжди найскладніше у всіх областях це пам’ятки в архітектурі. Дуже мало є фахівців які можуть описати пам’ятки, але дуже велика кількість тих пам’яток як у Західних регіонах, створює людям труднощі щоб описати. Крім того, опис пам’яток архітектури більш коштовний тому що це обміри, плани…

– То все таки на Волині є якийсь відсоток готовності цієї роботи?

– Великий. Зараз не можу сказати. Люди працюють. Ми збиралися навесні якраз комплексно переглянути всі матеріали які є. Знаю, що вони працювали, привозили на рецензування. Але робота ведеться і знаю, що люди працювали.

У пошуках «Словника пам’яток»

Оскільки робота над матеріалом затягнулася у часі на більш ніж півроку – у червні 2015-го знову телефонуємо керівнику волинської групи Зводу пам’яток Миколі Півницькому – а раптом вже є якісь результати роботи, які можна показати платникам податків. І які б виправдали витрачені на них майже 2 мільйона.

Почули вже знайоме – наша робота не друкувати, а підготувати матеріал. А щоб це зробити – грошей немає.

– В які терміни словник може бути готовий?

– Ми маємо закінчити і здати все в головну редколегію, а в Києві мають все це робити. До цього часу вийшов у Києві перший том. А решта є в електронному варіанті, – каже Микола Півницький. Також нагадує, що стан повної готовності визначений президентським указом на 2018-й рік.

– А наякому сайті можна побачити електронний варіант?

– Наберіть у пошуковий системі «Звід пам’яток історії та культури. Волинська область». Але ви побачите що це за об’єм роботи. Було 2 500 тільки по археології, 700 з лишнім по історії, по мистецтву – 130 , архітектурне планування – 760 пам’яток. Це велика кількість. Навіть фотографії храмів зробити – це 700 помножити на три. А коштів на ці речі немає ніяких. Треба найняти фотографа, оплатити йому відрядження.

– Як ви плануєте закінчити цю роботу, якщо немає коштів?

– Ми домовились із головною редколегією що текстову частину закінчуємо, думаю до кінця року справимось з цим. Щоб можна було поставити перед фактом – або тільки текстова частина без ілюстрацій і схем.

За порадою пана Півницького ми пошукали результати роботи його групи через пошукову систему, яка вивела нас знову ж таки на сайт Інституту історії України. Але там немає жодної згадки про Волинську область. Очевидно, що про результати роботи цієї групи відомо лише самому керівнику групи.

Нічого не відомо про результати роботи цієї групи й голові Волинської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури, історику Галині Марчук.

Товариство, яке очолює пані Галина працює у напрямку охорони та популяризації пам’яток і його завдання певною мірою могли б збігатись із завданнями та роботою редакційно-видавничої групи. Однак, як стверджує пані Марчук, їй не відомі ні завдання, ні результати роботи цієї групи.

Гроші витрачені, робота якась робилася, але результатів мешканці Волині, за чий кошт працює група, побачити не можуть.