Нелюстровані: брати Смітюхи (част.1)

Без имени-1

Про рубрику “Нелюстровані”. Очевидно, що на Волині за голоси виборців на прийдешніх місцевих виборах боротимуться колишні члени Партії регіонів та їхні союзники. На жаль, таких людей сотні. Вони дискредитували себе в очах суспільства, але під закон про люстрацію не підпадають. Тому мають шанс різними способами займати владні крісла. Що й продемонстрували вибори народних депутатів.

На нашу думку, таким особам потрібно заборонити обіймати посади в органах державного та місцевого управління, балотуватися до рад всіх рівнів, якими б порядними громадянами вони не були. І перш за все така заборона має стати уроком для тих, хто збирається йти до влади. А наші статті – нагадування виборцям: за цих людей не можна голосувати.

Сьогодні йтиметься про братів Смітюхів.

************

Читати другу частину

ІВАНА НАЗИВАЮТЬ «ФРУКТОВИМ КОРОЛЕМ» ВОЛИНІ

Депутат Волиньради Іван Смітюх прийшов у легальний бізнес наприкінці бурхливих 90-х років, ставши директором Ковельського хлібокомбінату. Але його вже давно називають «фруктовим королем» Волині. Ні для кого не є секретом, що через свої підконтрольні структури, він орендує земельні паї у селян з Колодяжного, Волошок та інших сіл Ковельського району, вирощує тут полуницю, малину, смородину. Здавалося б, такий приємний та солодкий бізнес не може приносити нічого окрім радості та задоволення. Але, як показує практика, бажання отримати надприбутки і заробити шалені гроші на бідних селянах завжди має гірко-нудотний присмак.

«Тут не може бути такого безладу, який є нині, коли багаті люди отримують земельні ділянки практично безплатно, а бідні – роками стоять у черзі та ще й змушені брати участь в аукціонах, де, як ви розумієте, їх шанси мінімальні. Ми втрачаємо на цьому мільйони гривень», – розмірковував якось Іван Євдокимович в інтерв’ю «Вістям Ковельщини».

Три роки тому газетярі «Чесної Волині» провели журналістське розслідування і з’ясували, що Смітюх, окрім славнозвісного хлібокомбінату, особисто та через афілійовані фірми володіє більш ніж двома десятками компаній. Напрямки його бізнесу найрізноманітніші – від будівництва до міжнародної компанії з управління активами. У більшості цих підприємств він значився засновником.

На той час співзасновником всієї бізнес-імперії Івана Смітюха виступала офшорна компанія «Борселінно інтернешенел корп.», яка була зареєстрована в федерації Сент-Кітс і Невіс. Це два маленьких острова у Карибському морі, які за площею і чисельністю населення менше Ковеля. Але дуже привабливі для олігархів тим, що надають офіційну можливість не платити податки. Тож, частина грошей, які заробляли українські компанії Івана Смітюха, замість того, щоб в повному обсязі лишатися в Україні, виводилися в офшорну зону, на ці два острови.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ НЕЛЮСТРОВАНИХ

Критична стаття, яка з’явилась влітку 2012 року і розповідала про те, що Смітюх орендує у селян земельні паї за мізерними цінами, не дотримується партійної дисципліни та дуже хоче стати губернатором, дуже обурила Івана Євдокимовича, який тоді обіймав посаду голови Ковельської райдержадміністрації. А коли журналісти подзвонили до нього, аби дізнатися, коли відбудеться його прес-конференція для ЗМІ, «фруктовий король» їх геть засмутив: «Проведення прес-конференції – це моя особиста справа. І взагалі, після того, що ви про мене написали, я не хочу з вами розмовляти», – сказав він і кинув слухавку.

Іван Смітюх посів 87 місце в рейтингу ста найвпливовіших людей Волині у 2014 році за версією видання ВолиньPost. «Нині він повернувся до своєї справи, а саме аграрного бізнесу, та керує потужним підприємством ТзОВ «Ковельський хлібокомбінат», де разом з дружиною (Надія Смітюх) мають найбільший розмір внеску до статутного фонду. В обласній раді вважається позафракційним та є членом постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансів, цінової політики», – йдеться в описі рейтингу.

У «Вістях Ковельщини» Смітюх похвалився своїм майбутнім яблуневим садом. Загалом під яблуні зайняли 7 гектарів. Саджанці закупили в Бельгії. Колишній регіонал розповідає, що, крім яблунь, є площі, засаджені грушами, сливами. «В господарстві успішно вирощуємо малину, смородину, полуниці. Зауважте, що сорти та технології догляду за рослинами – європейські», – зазначає він. Крім того, бізнесмен стверджує, що підприємство посіяло 700 гектарів ранніх ярових. Підготували площі під капусту, кабачки та квасолю. «Ми будуємо Європу в Україні», – резюмує екс-регіонал.

 

ВАСИЛЬ ВІДДАВ СЕБЕ ПРОКУРАТУРІ

Василь Смітюх на два роки молодший за Івана. У січні 1994 року він почав працювати в органах прокуратури і за деякий час став прокурором Святошинського району міста Києва. На цій посаді він потрапив у декілька скандалів.

У 2001 році міліція безпідставно вилучила документацію і понад 10 тонн будівельних матеріалів із складів приватної київської фірми «СК сервіс». Не було пред’явлено ніякого обвинувачення! Більше того, – вилучені будматеріали… зникли. Резонансна у столиці справа, коли працівники міліції грубо порушили норми Кримінально-процесуального кодексу і Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Підприємці звернулися із скаргою до прокурора Смітюха, але він у діях міліціонерів ніякої вини не побачив.

На початку 2007 року в Києві застрелили відомого російського авторитета Макса Курочкіна. Є версія, що кримінальну справу по його обвинуваченню свідомо перенесли на розгляд до Святошинського районного суду, хоч у порівнянні з іншими столичними судами, зал судових засідань тут менший, а незручностей більше. Курочкіна тут було простіше вбивати. «Стрілка» так і не знайшли. Тоді Святошинською прокуратурою продовжував керувати Василь Смітюх, а його старший брат Григорій Смітюх був депутатом Верховної Ради від Партії регіонів і мав ділові контакти із Курочкіним.

У 2008 році Василь Смітюх став учасником масового незаконного землевідводу. Як з’ясувала програма антикорупційних розслідувань «Наші гроші» телеканалу ZIK, землі колишнього радгоспу в столичному мікрорайоні Жуляни роздали підставним особам та родинам міліціонерів, суддів та прокурорів. СБУ наклала арешт на ці ділянки. Серед землеотримувачів виявився й працівник прокуратури  Києва Василь Смітюх, який керував відділом представництва в адміністративному судочинстві Управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді. Ще одну земельну ділянку отримала його дружина – Марія Смітюх.

 

СУСІДОМ ГРИГОРІЯ БУВ ОФІС ПАРТІЇ РЕГІОНІВ

Наймогутнішим з усіх Смітюхів є Григорій – відомий забудовник, колишній депутат Верховної Ради України від Партії регіонів. Разом з молодшим братом Іваном у 90-х роках заснував ТОВ «ANTARES». Цікаво, що знаходилася ця компанії у місті Києві на вулиці Липській, 10. Саме за цією адресою розташовувався й центральний офіс Партії регіонів.

Григорій та Василь Смітюхи стали співвласниками колективу забудовників «Південний» на 21-му кілометрі Столичного шоссе. Це навколо бази відпочинку «Конча-Заспа», в елітному районі під Києвом. Серед засновників «Південного» значилися дуже відомі люди – син тодішнього прем’єр-міністра Миколи АзароваОлексій Азаров, тогочасний міністр фінансів Федір Ярошенко і його син Юрій Ярошенко, племінниці Сергія Тарути – Ірина та Ганна, екс-нардеп Костянтин Продан, більш відомий як останній керуючий справами Центрального комітету Компартії УРСР, тобто завгосп партії.

Але першим гучним (і, як потім виявилось, – скандальним) бізнес-проектом Григорія Смітюха можна вважати «автомобільне дилерство». У середині – наприкінці 90-років «ANTARES» настійливо позиціонував себе в якості офіційного представника концерну BMW. Але плідного співробітництва не вийшло – німецький концерн категорично відмовився продовжити роботу з компанією «ANTARES» і у спеціальній заяві повідомив, що «ANTARES» взагалі не є і не був офіційним представником концерну на території України. Смітюх з цим погодився. У будь-якому випадку дилерство потребує серйозних управлінських навичок і вміння вести бізнес у жорстких конкурентних умовах.

Не дивно, що якраз по завершенню скандалу із BMW у розпорядженні Григорія Смітюха опинились цехи електронно-променевої металургії, розташовані на території київського «Ремонтного заводу» (у народі – рембаза), який на правах власності належав Міністерству оборону України. Факт дивовижний, що, безумовно, вказує на чудернацькі (і, можливо, не безкоштовні) домовленості, які мали місце між Григорієм Євдокимовичем і тодішнім міністром оборони Олександром Кузьмуком.

Із заяви до Генеральної прокуратури про незаконне відчуження державного майна Міністерства оборони України: «З самого початку Договір № 06-00 від 24.07.2000 про сумісну діяльність між ТОВ «МК ANTARES» та ДП МО «Київський автомобільний ремонтний завод» був укладений з грубим порушенням законодавства, зокрема були порушені істотні умови самого договору… З наведеного випливає і фактично було підтверджене сторонами, що ТОВ «МК ANTARES» самостійно здійснило користування державним майном і проводило господарську діяльність».

 

В ногу з Бакаєм

З великого бізнесу Григорій Смітюх прийшов у «держпідсобку»: став заступником Ігоря Бакая у державному управлінні справами Президента України (сумнозвісній ДУСі). Чим саме привабила успішного бізнесмена державна служба з її мізерними окладами й забороною займатися підприємницькою діяльністю, – здогадатися неважко. Принаймні, в інтерв’ю «Українській правді» тодішній керівник Контрольно-ревізійного управління Микола Сивульський трохи відкрив завісу над таємницями біографії Смітюха-старшого:

«Більшість санаторіїв, які на Чорноморському узбережжі передали до ДУС, були приватизовані саме у такий спосіб. У вигляді індивідуального майна, а не цілісних майнових комплексів, тобто вони були продані без конкурсу і, як правило, за балансовою вартістю. Загальний збиток, завданий державі, оцінено в 450 мільйонів гривень! І чітко визначені прізвища «героїв»: Бакай і його заступники Савченко, Смітюх, Ткачук. Оці люди провели операції щодо дач «Форос», «Гліцинія», санаторію імені Пушкіна, «Зорі України». Все це було здійснено на безконкурсній основі і по балансовій вартості».

Сподіваємося, що слідство колись таки встановить, скільки саме поклали Смітюхи до своєї кишені завдяки спритності рук і доступу до державного майна. Принаймні, через кілька місяців після призначення Григорія Євдокимовича в жовтні 2003 року заступником Ігоря Бакая, комерційні справи його родинного бізнесу пішли різко вгору. І ось у лютому 2004 року Міжнародна компанія «ANTARES» вирішила опанувати також і ринок фінансових послуг, заснувавши ТОВ «Фінансова компанія «ANTARES» (заснована 17 лютого 2004 року за адресою м. Київ, вул. Липська, буд. 10, кв. 21 зі статутним фондом 1 млн. грн.).

Аж тут з’ясувалося, що в Києві вже існує фінансова установа з такою назвою – у Шевченківському районі столиці розташований ВАТ Комерційний банк «Антарес», назва якого захищена зареєстрованим товарним знаком (свідоцтво Держпатенту України від 30.04.98 №9708), і який не має ніякого відношення до підприємницької діяльності Смітюхів. Це тривалий час призводило до певної плутанини на фінансовому ринку, допоки родина Смітюхів не вирішила розв’язати наболілу проблему у найпростіший спосіб. Це сталося після того, як молодший брат Смітюха Григорія – Василь Смітюх – був призначений прокурором Святошинського району м. Києва.

Що відбулося далі, в управлінні внутрішньої безпеки Генпрокуратури знають достеменно. Хоча б тому, що в ГПУ неодноразово направлялися звернення народних депутатів, зокрема голови парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Володимира Стретовича з проханням пояснити, що саме відбувається в прокуратурі Святошинського району, працівники якої ось вже кілька місяців проводять виїмки в розташованому в іншому районі банку «Антарес». Але відповіді по суті порушених питань не дочекалися не тільки журналісти. Комітет Стретовича Генеральна прокуратура також вирішила не розбещувати своєю увагою. Бо, як говорив один з «Гарантів» у записах зниклого за кордоном майора Держохорони, – не вистачало, щоби «усяка срань писала на генерального прокурора».

Далі буде…

Антон СТАШЕВСЬКИЙ