Історія від волонтера: тих доріг уже не забути

Рівненська волонтерка Інна Білецька розповіла про те, як їздить на Схід з допомогою.

Про це вона написала у Facebook.

Публікуємо її допис без змін та правок:

Тих доріг уже не забути, без них уже не прожити. коли затікає усе тіло, коли цукерочки на долонці, коли шкода того, хто не спить, коли в очі хочеш пхати сірники, коли часом серце заходиться, бо чогось на блоці попереду зовсім ніякого прапора, коли від зубів відскакують відстані між чужими містами і селами, коли назви перестають бути чужими, коли скрізь хтось рідний, і каву на заправці після піврічної розлуки не можна пити менше двох годин, коли обіцяєш собі, що відпочиватимеш мінімум місяць перед наступною такою дорогою. минає тиждень, і ти вже тягнешся за черговим БТРом. я давно не звинувачую тих, кому байдуже – вони не знають тих доріг.

11760233_883157145091552_3567225496182928413_n