Бурштинові війни на Волині: розборки місцевих, кришування та розриті ліси

Неподалік ми зустріли правоохоронців, бійців "Світязя". Вони розповідали, що чергують тут і вдень, і вночі

Бурштинову лихоманку в Україні порівнюють з Клондайською золотою лихоманкою кінця 19 століття. Незаконний видобуток, перевезення за кордон у країни Європи і Прибалтики, чутки про кришування місцевими бандами, міліцією та можновладцями місцевого та центрального рівнів – це не весь  перелік того, що породила війна за сонячний камінь.

Про це в Facebook пише журналістка Аріна Крапка.

Багата на ліси Волинь стала жертвою старателів. І якщо проблему найближчим часом не вирішать, то волинській ліси спіткає така ж доля, як житомирські чи рівненські. Чи вже спіткала?

 

Наведу кілька фактів, які свідчать про масштаби видобутку бурштину-сирцю на території області.

З початку 2015 року до міліції надійшло 38 повідомлень щодо незаконного видобутку бурштину-сирцю на території області. Вказані правопорушення виявлені на території Маневицького і Любешівського районів Волинської області.

По дев’яти провадженнях відкрили кримінал за  статтею 240 ККУ(порушення правил охорони або використання надр), що карається штрафом або позбавленням волі на термін до трьох років.

До суду з обвинувальним актом направили 3 кримінальні провадження. У закінчених провадженнях вісьмом особам повідомили про підозру у вчинені кримінальних правопорушень. За результатами судового розгляду 26 червня до відповідальності притягнуто двох осіб у вигляді штрафних санкцій обсягом 18 тисяч 400 гривень.

 

В одному із бурштинових районів Волині нам вдалося побувати і побачити масштаби незаконного видобутку  на власні очі. Якщо раніше здавалося, що ситуація на Волині значно краща, аніж на Рівненщині чи Житомирщині, то ми помилялися. Великі групи старателів з помпами, лопатами, особливо вночі, намагаються «зірвати джекпот».

Масштаби зруйнованих ділянок лісу, відверто кажучи, вражають. А розповіді місцевих ще більше.

Під`їжджаємо до села Лісово Маневицького району. Саме там днями зловили велику групу бурштинокопачів з Рівненщини. Після цього цілодобово там чергують працівники міліції.

 

Заходимо в місцевий магазин і питаємо, як проїхати до озера, бо там і недалеко миють.

– То вам до озера треба повернути назад, а потім через ліс, – підхоплює нашу розмову старший чоловік напідпитку.. – я би вас провів, але за певну плату…

–  Їдьте-їдьте, – заохочує продавчиня., – той чоловік вам не збреше. Правда, прийдеться йому або пляшку пива поставити, або чогось міцнішого..

– То куди вам треба? – перепитує вже він на вулиці.

–   До озера, – повторюємо і додаємо: Ми заплатимо.

 

Отак ми знайшли екскурсовода Михайла, який працював старателем і розповів про те, як селяни заробляють  на бурштині і воюють навіть іноді зі зброєю, проти «чужих», які теж зазіхають на їх ласий шматок.

 

Їдемо вглиб лісу, під’їжджаємо до ділянок, де бурштин припинили мити близько місяця.

–  Тут зараз нічого не відбувається. Як налетіли менти, то всі і порозбігалися. Тоді багато хто отримав по шапці. Але тут теж була більшість з Рівненщини. Я теж працював на бурштині. Отримував за це штуку за день. Працювали 12 годин.

–  Тобто Ви були найманим працівником? Не для себе?

–  Ні. В нас була бригада. Приїжджали вже з технікою і ми просто мили, а після роботи отримували гроші.

–  А на себе чому не працювали?

–  Ну, тут нереально працювати на себе самому. Ніхто не може отак прийти, взяти і копати чи мити. Це хіба що в себе на городі будеш робити? І то прийдуть, і почнуть вимагати плату, нібито за охорону.

– Тобто пропонувати кришу? (Сміється)

–  Ну це так називають…Ой шось  забагато наговорив…Випив і язик розв’язався..

–  А хто цим займається?

–  Кришує хто? Та хто тільки не займається. Але я і так багато наговорив. Це все з центру. Правда, буває, що притираються різні. От Аслан зі своєю мафією з Луцька наприклад. А так то багато з Рівненщини тут було.. Ну і свої теж не  можуть поділити..

Підходимо ближче до річки. Але як виявляється згодом, раніше водойми тут не було. Старателі її розкопали, щоб «мити бурштин».

 

Поверхня лісосмуги повністю перекопана. В лісі викорчувані дерева та глибокі ями. Намагаючись вловити цікаві кадри, натрапляємо на чоловіка, який ходить з лопатою і…шукає бурштин.

–  Доброго дня! А що ви шукаєте?

–  Те, що загубив.

–  А що саме?

–  Чорниці збираю.

–  Лопатою? – здивовано перепитуємо.

–  Та думаю,може, золотого каміння знайду..

–  А може тут бути?

–  Та може… На поверхню ж вимиває.

За кілька десятків метрів місцеві і справді збирають чорниці. В таку пору у волинських селах – це один із способів, як вижити, окрім бурштину.

 

Вирушаємо на другу ділянку, де, за словами Михайла, «на вихідні були розборки», і там бурштинова лихоманка в розпалі. Здалеку помічаємо кілька автівок. Це місцеві приїхали на чорниці. Однак поміж них два автомобілі міліціонерів.

Один із них належить роті «Світязь», яка бере участь у бойових діях на Сході  Але схоже, що бурштинова війна для деяких бійців «Світязя» за вказівкою начальства важливіша за ту, що на Сході.

До нас підходять двоє міліціонерів. Їх не дивує наш приїзд. І ми спокійно йдемо вслід за екскурсоводом. Наближаємось до рейкового переходу і помічаємо уже не двох, а десять міліціонерів. Правоохоронці розповідають, що тут вже тиждень. Своє перебування пояснюють так: останнім часом тут активізувалося незаконне видобування сирцю-бурштину. От ми і чергуємо, щоб впіймати старателів.

Вони категорично відмовляються від фото, мовляв, в цілях безпеки: «Ви не перші, що прийшли сюди фотографувати. Сюди останнім часом приходить багато людей. Просто подивитися».

Цікаво, що на цій ділянці старателі працюють не помпами, а лопатами. Поблизу річки нема, тому вимивати не вдається.

Результати старательської роботи більш вражаючі, ніж на попередній ділянці. Ями від трьох метрів глибини і більше..  ще свіжі. Помітно, що деякі тільки почали копати.

–  В ту яму як потрапиш, то сам і не виберешся. Одного разу мій друг так телефон вкинув, – каже Михайло.

Чоловік розповідає, що був свідком того, як кілька днів тому бурштинокопачі намагалися ділити між собою цю територію

– Було кілька автобусів по 50 людей…

– Це звичайне явище для вас?

– Ні. Тоді просто територію ділили…Хто  і де буде копати. Але це були рівненські старателі. І ми їх розігнали. Нема чого до нашого добра лізти, – не приховує подальших намірів селян чоловік.

 

До слова, Лісово – це одне із сіл, де останнім часом  найбільше активізувалися старателі. Окрім Лісового силовики виявили незаконний видобуток бурштину   і в таких населених пунктах, як Галузія, Кам`януха, Кукли, Цміни Маневицького району та Бірки, Угриничі Любешівського районів. Також  два місяці тому нам вдалося зафіксувати факти старательської роботи і в селі Старий Чорторийськ, що поблизу Кам`янухи. Але наразі ніяких повідомлень в міліції про це немає.

Правоохоронці додають, що робота по виявленню і затриманню бурштинокопачів-нелегалів бажаного ефекту не дає. Здебільшого через надто поблажливе до подібних правопорушників законодавство. Максимальна міра покарання – штраф всього у сім тисяч гривень, а збитки надто великі. Та й заробітки нелегалів у рази більші за штрафи.

 

Далі буде…