Нелюстровані: «Фінт Путіна» від Саганюка

1

На чергових виборах президента Російської Федерації у 2008 році авторитарний “батько” країни Володимир Путін не мав права балотуватися втретє. Тому своїм спадкоємцем він призначив абсолютно контрольованого політика Дмитра Мєдвєдєва. Останній переміг, а на посаду прем’єр-міністра, тобто формально другої людини в державі, призначили Путіна. Хоча ніхто не сумнівається, що Путін всі 4 роки каденції Мєдвєдєва залишався першим.

Схоже саме таку схему збираються застосувати під час виборів міського голови у Володимирі-Волинському. Вона ідеально підходить для регіонів, де громада або її більшість підкоряється своєму “вождю”, “батьку” чи “князю”.

Чинний мер Петро Саганюк уже й встиг назвати свого наступника. Ним може стати директор Володимир-Волинської спеціалізованої школи-інтернату і депутат Волинської облради Валентин Вірковський, якого Саганюк називає “непоганим хлопцем”, “досвідченим керівником” і “господарником”. Про таку ймовірність пишуть і місцеві ЗМІ.

Хто ж такий Валентин Вірковський?

 

Увесь трудовий шлях Вірковського пов’язаний з місцевою школою-інтернатом. З 1987 року й до нині він керує цим закладом.

Щоправда, була на цій дорозі дворічна пауза, яку молодий педагог витратив, аби попрацювати інструктором Володимир-Волинського міському Компартії України. Вчив та наставляв комсомольців-комуністів.

І так сталося, що саме після роботи на цій посаді Вірковського призначають керівником інтернату. Заслужив, так би мовити, довіру від партії. Хтозна, можливо, саме тоді перетнулися шляхи першого секретаря Волинського обкому комсомолу Петра Саганюка і Валентина Вірковського.

У 1988-му Петро Данилович стає головою виконкому Володимир-Волинської міської ради, а потім – представником Президента у Володимир-Волинському районі. За цей час співпраця між героями цієї публікації встигла і налагодитися, і зміцніти. Тепер Вірковського й Саганюка поєднує спільне компартійне минуле та довга історія співпраці як директора інтернату та мера. Адже складно керувати успішно навчальним закладом, якщо не бути вхожим у кабінет очільника міста.

 

Вірковський, як і Саганюк, вміло пристосовувалися до будь-якої влади у всі роки незалежності України. Він – тричі був депутатом обласної ради. Востаннє туди пройшов від “Народної партії” Володимира Литвина.

У раді Вірковський приєднався до групи “Нова Волинь”. Її з регіоналів, перебіжчиків-опозиціонерів та “нейтралів” створив екс-голова Волинської ОДА Борис Клімчук. Маючи більшість, ця група легко приймала або блокувала необхідні рішення: і господарські, і політичні, зокрема, й такі, які могли не сподобатися владі Януковича, приміром, про повернення Степану Бандері нагороди “Герой України”.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ НЕЛЮСТРОВАНИХ

Почався Євромайдан, але Вірковський не поспішає залишати “Нову Волинь”. Наприклад, у листопаді 2013-го, грудні та січні 2014-го облрада тричі збиралася, щоб ухвалити рішення про підтримку євроінтеграційних прагнень України. Однак не вистачало кворуму. Серед тих, хто не прийшов був і Валентин Вірковський.

Як і більшість політиків, він вичікував. Однак проігнорувати мітинг, учасники якого вимагали відставки мера Петра Саганюка, він не зміг. 26 лютого 2014 року він разом з іншим депутатом Валентином Кошельником біля входу в міську раду, з мегафоном біля вуст захищав Петра Даниловича.

Після революції Вірковський із Саганюком вже на боці революціонерів.  Для цього вони скористалися виборами народних депутатів. Через Вірковського кандидат Ігор Гузь домовився із Петром Саганюком про неформальне сприяння у виборчій кампанії. А Валентин Кошельник та Валентин Вірковський стали довіреними особами Гузя і агітували за нього.

 

Тепер Вірковський може балотуватися на посаду міського голови. Чи він робитиме це, стане зрозумілим ближче до осені. Бо ця інформація, як і заяви Саганюка про відмову від шостого терміну, можуть бути елементом політичної гри, що ставить на меті відвернути увагу та розслабити опонентів чинного мера.

****

До слова, нещодавно Вірковський знову втрапив під приціл преси. Він та ще четверо депутатів облради “покнопкодавили”, зайвий раз підтвердивши, що серйозних змін в цій країні не сталося.

 

Антон СТАШЕВСЬКИЙ

 

Від редакції: Ми знаємо про добро, яке Валентин Вірковський робить для міста і для школи-інтернату. Але відбулася Революція гідності, а змін нема. Ніде. Цього не сталося, зокрема, й через те, що до влади прийшли і йдуть люди, які добровільно чи ситуативно співпрацювали з командою Януковича на місцях. Всюди. Такі люди відновлюють старі корупційні зв’язки, схеми “кришування” тощо.

На нашу думку, вони мають бути відсторонені від влади, хоч яким б “білими і пухнастими” не були. Оскільки люстрація в Україні гальмує на всіх фронтах, ми публікуватимемо статті про людей штибу Вірковського, які під час місцевих виборів йтимуть у владу.