Волинський політолог розповів про свої враження від війни

Менталітет місцевого населення сходу дуже специфічний і важко визначити, підтримують жителі сходу українську армію чи ні.

Про це розповів відомий волинський політолог, а віднедавна заступник командира 17 окремого мотопіхотного батальйону Збройних Сил України Тарас Літковець у радіопередачі «Український вимір», ‒ повідомляє сайт ВОДТРК.

«Ті, що не за нас цього не демонструють, хоча були випадки, коли прямо казали, що ми – окупанти, фашисти. У місті Дзержинську є, наприклад, місце де на паркані величезними буквами написано «17 батальйон – окупанти», а на другому – «17 батальйон – фашисти». Я рідко бачив, щоб так прямо висловлювали місцеві жителі свою ненависть до українців, може було 4-5 разів. Зокрема, бачив як п’яний бомж на ринку вигукував антиукраїнські гасла, але зі мною був командир взводу, то він йому крикнув: «Замовчи, або вистрелю», то тоді бомж заспокоївся. Також був випадок, коли в магазині не захотіли розміняти копюри. Мені потрібно було розміняти дрібні гроші на крупну купюру, бо ми з бійцями скидалися родичам наших загиблих побратимів і солдати поздавали дрібні гроші, а я хотів поміняти, щоб менше було. І в магазині побачив, що в однієї жінки-покупця була купюра 500 гривень, то я запитав в неї: «Ви мені розміняєте?», а вона мені зневажливим тоном каже: «Нет, вам я не поменяю». То я й сказав їй: «Я Вам нічого поганого особисто не зробив». А вона мені відповіла: «Вы нет, а вот другие сделали. Мы очень хорошо жили, пока на нас не напали украинцы». Тут вже я не стерпів і обурився: «А Ви де жили? Це ж була Україна до 2013-2014 років», – розповів Тарас Літковець.

За його словами, місцева влада, органи місцевого самоврядування, міліція, виконавчі органи, співпрацюють з армією, допомагають їй. Але працівники місцевих лікарень часто відкрито і зневажливо обурюються, коли їм доводиться лікувати поранених бійців АТО.

«Населення сходу в масі своїй російськомовне. І там українську мову можна почути рідше, ніж в Луцьку – російську кілька років тому. І вони себе не ідентифікують етнічно ніяк. А коли прямо питаєш: «Ти хто? Чи Ви хто?», то вони відповідають «Ми православні слов’яни». А питаю: «Коли в церкві останній раз були?», то виявляється, що вони не те, що не були, але й дуже часто взагалі не хрещені. Тобто обряд хрещення не проходили, в церкву ніяку не ходять, але вони знають, що Київський патріархат – це погано і так далі. І коли пояснюєш, що такої національності, як слов’яни зараз немає, то вони цього не розуміють. Культурно-освітній рівень того регіону в кілька разів нижчий, як на Волині, де також низький», – зазначив Тарас Літковець.