Добивали товаришів і скидали в шахту, ‒ айдарівець з Луцька про росіян

айдар

Мешканець Луцька Олег Твердохліб (на фото – крайній зліва), який воює в «Айдарі», розповів про свій «досвід спілкування» із російськими військовими.

Враженнями про війну він поділився в інтерв’ю «Фактам та коментарям».

«Під Червоним Яром і Хрящувате ми зіткнулися з російським добровольчим батальйоном «Зоря». Своїх загиблих вони кидали просто під відкритим небом. Навіть документи у них не забирали. Так ми дізналися, що воювали проти кадрових військових Кантемировской танкової дивізії і солдатів 76-й псковської десантно-штурмової дивізії. Я дійсно бачив у бінокль, як вони, перед тим як йти, добивали своїх поранених товаришів і скидали їх тіла в найближчу шахту. Чому вони так чинили? Може, боялися, що ми візьмемо поранених в полон і випитаємо якусь важливу інформацію… Мені цього не зрозуміти. Ми ніколи, ні за яких обставин так не зробили б. Поранених побратимів і тіла наших загиблих хлопців вивозимо з поля бою, навіть ризикуючи власним життям», ‒ розповідає айдарівець.

Крім того, Твердохліб пригадав найважчі моменти у війні за рік, який він там провів. «Одного разу я потрапив під обстріл «Ураганом» ‒ це реально страшно. ‒ пригадує Твердохліб найстрашніші моменти минулого року. ‒ Багато разів опинявся на волосок від смерті. Одного разу поруч підбили танк, і вибуховою хвилею мене підкинуло на десять метрів в повітря. Тоді загинули всі наші хлопці, я один залишився живий. Дуже важко переживаю смерть товаришів. Один з бійців підірвав гранату, уклавши наповал десятки бойовиків, які його оточили. Звичайно, і помер. Інший із гранатометом вступив у нерівний бій з танком, знищив ворожу техніку, але загинув. Андрія Аболмасова вбили, коли він рятував товаришів. Під час обстрілу бійці сховалися в підвал, але четверо забарилися і не встигли добігти. Їх контузило розірваним поруч снарядом. Хлопці каталися по землі, схопившись за голови. Тоді Андрій кинувся до них, якимось неймовірним чином схопив одночасно всіх чотирьох (!) і … жбурнув метрів на п’ять до входу в підвал. Якби не бачив це на власні очі, ні за що б не повірив, що людині таке під силу! Пацани залишилися живі, а Андрій загинув. Аболмасова посмертно нагородили орденом «За мужність» третього ступеня, але ми вважаємо, що йому повинні дати звання «Герой України», ‒ каже боєць.

49-річний житель Луцька Олег Твердохліб, працівник Державної служби з надзвичайних ситуацій і донор із багаторічним стажем, пішов на пенсію за вислугою років. Але насолоджувався заслуженим відпочинком він не довго ‒ в Україні почалася війна. Олег, який за своє життя врятував безліч людей, не зміг спокійно дивитися, як на передову відправляють 18-річних хлопчаків, і пішов до військкомату. Його не взяли ‒ сказали, що не підходить за віком. Тому в травні 2014-го він разом з 14-ма земляками записався добровольцем в батальйон «Айдар». На чолі взводу, який «айдарівці» охрестили «динозаври» (там всі бійці старші від 45 років), Олег Твердохліб зробив немало військових подвигів. Звільняв міста і села на Донбасі, евакуював місцевих жителів, був поранений, контужений і не раз опинявся на волосок від смерті. Зараз, коли батальйон розформований, взвод «динозаврів» переведений в десантно-штурмову роту ВДВ. Пройшовши перепідготовку, бійці днями знову вирушили на фронт.