Оператори ТСН розповіли, як знімали війну

cameraman

Оператори телеканалу «ТСН», які фіксували події на Сході, розповіли про війну.

Про це йдеться у фільмі «Війна очима ТСН. ОПЕРАТОРИ ТСН».

8-ро операторів телеканалу «ТСН» Михайло Путята, Сергій Кисельов, Андрій Марченко, Валерій Ситюк, Сергій Азаренко, Євгеній Соловей, Андрій Романок та Владислав Журенко поділилися спогадами екстремальної зйомки в умовах бойових дій.

«Телевізійників там не люблять дуже сильно. Воєнні. Але потім, коли вони бачать безпосередньо нашу роботу, як ми працюємо, в яких ми умовах працюємо, вони розуміють, що ми теж не приїхали як нам говорять «у войнушку погратися», – розповідає  Михайло Путята.

1

оператор Михайло Путята

Інший оператор ТСН Сергій Азаренко розповів про випадок, коли він зі своїм колегою та водієм випадково виїхали на лінію вогню. Оператор та журналіст вийшли з машини зняти покинутий «Камаз» і в саме в цей час почався обстріл. Водію вдалося відірватися, а чоловіки лишилися за вантажівкою. За словами оператора, він чув, як рикошетять кулі. Бронежилети журналістів були в багажнику автівки.

2

оператор Сергій Азаренко

 «Моя зброя була тільки камера, а в Сашка – мікрофон», – пояснює Азаренко.

Євгеній Соловей розповідає, що вперше їхати в зону бойових дій було страшно, вдруге  – нестрашно, а третій раз уже хотілося поїхати на Схід, тому що: «як мінімум там ми розуміли, яку роботу ми робимо».

3

оператор Євгеній Соловей

«Я сам іду боюсь і розумію, що Мар’яна йде біля мене боїться теж. Намагаюся жартувати, якісь там анекдоти травити. Але це страшно якби. Ну ти йдеш, раз – і уже не йдеш», – зізнається майстер зйомки.

Валерій Ситюк розповідає, що поїхав на Схід знімати через патріотизм. За словами оператора, він хотів віддати країні обов’язок, але не в якості військового: «я хотів віддати свій обов’язок тим, що я на даний момент вмію робити».

Чоловік хотів показати людям, що відбувається насправді у зоні бойових дій, з якої сторони ведеться війна: зі сторони України чи зі сторони Росії.

оператор Валерій Ситюк

оператор Валерій Ситюк

«Загинули 3-є людей, яких я знав. Ми з ними познайомились на самій передовій в Щасті. Ми з ними писали інтерв’ю, ми з ними спілкувались. І на наступний день тобі кажуть, що їх немає. Це – важко. Прив’язуєшся сильно. Не тільки по роботі з ними спілкуєшся. Люди починають говорити, говорити про життя і ти знаєш про людину трохи більше, дізнаєшся трохи про його сім’ю і потім цієї людини просто раз –і немає. Мить і все», – згадує Валерій Ситюк.

Сергій Кисельов переконаний, що нині відбується народження нації. Однак, за словами оператора, як вона народжується і чи народиться про це судитимуть наші діти.

5

«Ми коли туди потрапили, то люди просто раділи. Це було краще напевно за гуманітарну допомогу. Вони там самі, варились практично у своєму соку, тобто постійно ці бої, якісь обстріли і тому подібне. А тут – цивільних журналісти, інтерв’ю беруть», – розповідає чоловік.

За переконанням Кисельова, якщо він з колегами не буде їздити на Схід, як оператори, тоді їм треба буде звільнитися, взяти до рук зброю і захищати свою країну.

Андрій Марченко пояснює, що оператори їздять на війну на свій власний страх і ризик, адже чіткої лінії: тут – безпечно, а тут – небезпечно – немає. За його словами, перед перемир’ям небезпечно було всюди, і в Артемівську, і в Краматорську.

6

«У мене не було таких ситуацій, коли мені треба було робити чіткий вибір між тим, щоб знімати або кинути камеру і займатися якоюсь іншою роботою, допомагати. Я думаю, якщо достатньо людей, які в даний момент виконують свою роботу, наприклад, медики, які рятують, їх достатня кількість, або пожежники, гасять пожежу, то я теж повинен робити свою роботу», – розповідає Марченко.

Інший оператор ТСН Андрій Романюк згадує, що намагався для себе зрозуміти де він буде більш корисним: «якщо мене, припустимо, призовуть, яку роль я там буду грати».

оператор Андрій Романюк

оператор Андрій Романюк

Чоловік розповідає про свою колегу журналістку ТСН Наталію Нагорну: «жінка на війні – це більше, ніж можна собі подумати. Це таке відчуття домашнє, те, за чим скучив: дружина, діти. Впринципі через це до неї завжди йшли на контакт і квіти дарували».

«Такого я не бачив ніде. Я таке бачив у фільмах про Сталінград і про 41-й рік. Тільки у фільмах. Я не думаю, що десь ще ведуться бойові дії подібним чином. Ну, по-перше зброя масового знищення, будемо говорити, міномети і так далі – це варварська зброя. Вона не розбирає ні своїх, ні чужих. Вони б’ють по майданчиках і осколки розлітаються 200-300 метрів, і вони рвуть все на своєму шляху. Починаючи від дерев, закінчуючи машинами, а про людей я взагалі не говорю», – йдеться у коментарі Владислава Журенка.

8