Історія від волонтера: як дітям Героїв табір організували

волонтерство

Про те, як ініціатива з відпочинком діток учасників АТО, а також їхня психологічна реабілітація стали реальністю розповіла у Facebook волонтер Віра Сергеєва.

Свій допис вона розмістила у групі ГО «Об’єднаний активіст».

ПРО ТАБІР «АКТИВІСТ» І НЕ ТІЛЬКИ…

«Ще взимку, коли збирала перші групи дітей учасників АТО на психологічних тренінгах, зародився перспективний план виїзних сесій влітку. У відділі освіти розуміння та сприяння такій діяльності не спостерігалося, то ж ідею довелося «виношувати» далі. Та коли хочеться робити добрі справи, то, як то кажуть, сам Бог допомагає. А у волонтерській громадській організації «Об’єднання Активіст» хороші ідеї не лише «виношують», а і активно втілюють у життя. Так було і цього разу! Обговоривши з кількома учасниками можливість функціонування волонтерського табору, як психологічну реабілітаційну допомогу діткам учасників АТО, зрозуміли, що все можна втілити в життя, було б фінансування! Але ж на «живця і звір біжить»! У робочій поїздці до Луцька, Вадим Борусевич зацікавився, яку роль ми виконуємо у організації виїздів дітей до таборів у Польщу, Болгарію, Угорщину та запропонував, чи могли б ми щось організувати тут для тих, хто не зможе поїхати за кордон, при певному його та колег фінансовому сприянні? Тут всі ПАЗЛИ і склалися!!! Фінансовий старт + бажання порадувати дітей + наявність кваліфікованого психолога, члена Союзу психологів та психотерапевтів України + команда, яка може практично все!

Можливість скористатися послугами стаціонарних таборів відпала після двох-трьох переговорів з «державними мужами»… Про це довго, окремо і не тут…

Ідея орендувати житло біля озера була очевидна, але відлякувала багатьма «але». Проте бажання реалізувати наш план, вже через декілька днів стимулювало поїздку до Шацьких озер з метою вибору житла. Олексій Панасюк, який повіз команду оглядати підібрані дачі, був особливо прискіпливий: «Ми веземо дітей!». У жінок команди основний критерій був: «Територія та житло повинні бути безпечні та зручні».

Вибір впав на невеликий котедж, розташований біля соснового лісу на 10 сотих землі з добротною огорожею. Остаточними позитивними факторами були достатня кількість спальних місць для дітей, наявність необхідних споруд для організації харчування, проведення занять та ігор. Що ж завтра пишемо проект, бюджет та калькуляцію!

Вже по дорозі до Володимира скликаємо всіх наших – потрібно вирішити масу поточних завдань та обговорити деталі. Обговорення досить бурхливе – ідея хороша, але маємо зробити все, щоб діткам було не лише комфортно та весело, але й безпечно. Довезення, харчування, безпека, режим, купання, дозвілля, заняття, аптечка – це дуже короткий список того, що обговорювалося протягом декількох годин. Проте з такою АКТИВНОЮ командою досить всього лиш правильно розділити обов’язки.

Пропускаю події тижня підготовки, а особливо останнього дня виїзду… Можу лише сказати – маємо колосальний досвід!!! Гроші закінчуються, Льоша Панасюк закриває наші «дірки» в бюджеті. Обдзвонюємо сім’ї, складаємо списки, запрошуємо мамочок поїхати з нами і допомогти – з нами їхати погодилася лише одна . Вирішили, що на першу зміну працювати їдуть В.Сєргєєва (начальник табору, завскладом, психолог, шеф-повар), О.Жигунова (психолог, вихователь, повар), О.Барщевський (художник, вихователь), О.Мовчан (мама, педагог, вихователь, повар). За годину по приїзді Паша Шлейн зрозумів, що він нас не залишить, бо роботи вистачить на всіх. То ж обов’язки змішалися і більше ми не згадували, хто що мав робити, а просиналися і бралися до роботи…

25 червня… тієї ночі спали не всі… на ранок ще купа роботи, а о 10-ій виїзд. Два буси завантажені так ніби їдемо на все літо – ящики продуктів, апаратура, необхідний інструмент, спортінвентар, художні приналежності і т.д. і т.п. Під’їхав наш давній друг Я.Тимчишин із Галинівки і вручив свіжий мед, молоду картопельку, яйця, свіжу зелень, інші овочі та 4 (!) ящики свіжозібраної полуниці! Не все вдалося – виїхали не о 10-ій, проте доїхали благополучно! Наш завод хлібопродуктів екстрено, за пару хвилин до виїзду, підігнав свіжого хліба та булочок з начинкою до чаю. Паша Шлейн та Петро Алєксєєв довезли нас гарно, комфортно і весело.

День перший пройшов швидко та дуже активно: зібралисяпогрузилисявиїхали, доїхалипоселилисярозташувалися, пообідалиприбралисяознайомилися, погулялипокупалисяповернулися…. Вечір… ще потріскує на мангалі вугілля, а ми розташувалися в тісному колі – потрібно познайомитися, бо дітки ще вранці, читаючи «розпорядок дня», розпитували: «А шо то таке тренінг?». Передаючи та зігріваючи долонями маленьке гіпсове сердечко, кожен (діти і дорослі) щось розповів про себе, а іншим можна було розпитувати, що цікавить. Інколи слухали дуже уважно, а інколи сміялися просто до сліз. Через годинку вже здавалося, що знаємо один одного дуже давно. Попереду у нас ще 4 дні в таборі, тому потрібно прийняти правила проживання. У нас панує демократія! Саме тому три команди (дівчат, хлопців та вихователів) складають та вносять свої пропозиції до загальних правил. Так, щоб голосувати по кожному пункту, то не голосували, але з деякими пропозиціями не погодилися, а деякі у всіх виявилися спільними – от і добре! Тренінг завершився дуже логічно – феєрверк був несподіваним для дітей та емоційно логічно завершив наш перший день.

День другий у декого почався дуже рано – 06.30… Але ніхто не скаржиться… Сміємося з того факту ще пів дня… Були нюанси… На сніданок у нас гамбургери! Хтось скаже – шкідлива їжа? Нічого подібного, якщо там розігріта Сашком на грилі булочка, домашня котлетка, хрумке листя салату (як ще дітей спровокувати їсти салатне листя?!), свіженький помідорчик та зелень. Полірнулися манною кашкою, всі задоволені!

Доки у нас відбувається якісне миття гори посуду, наш художник Саша виносить до дітей усілякі художні приналежності. Спочатку недовірливо, а потім захоплено діти малюють з Сашком, жартують та вчаться створювати свої шедеври… Перед обідом приїхав Льоша: «Ну, як ви тут?» і привіз нам сир, який забули купити. Від обіду скромно відмовився, проте ретельно оглянув всі каструльки, оцінив наші перше-друге-салат-компот-десерт і … , так мені здається, залишився задоволений. Фуф! Не похвалив, але ж і не насварив, то вже хороша ознака! Привіз нам ще один комплект апаратури – перший підвів… Через деякий час виявилося, що і другий – «не фонтан»! На вечір наш Паша підігнав з Володимира третій та самий надійний комплект (хто знає, той посміхнеться) – перевірені децибели! Діти раді, сусідні дачі пустують… всім добре…

День третій… помічаю, що дітки вранці біжать до нашої імпровізованої дошки оголошень. На ній розпорядок дня, правила проживання в таборі та меню. Воно найбільше і цікавить дітей вранці. Дехто по телефону зачитує все мамі. Що ж, я сама мама і розумію переживання батьків.

Діти не можуть дочекатися, коли проснеться дядя Паша: «А коли встане дядя Паша? А де спить дядя Паша? А чого довго спить дядя Паша?» Ми намагаємося оберігати сон дяді Паші, як можемо! Повірте, що це не легко! І нам таки не вдалося це зробити! Наші генії мисленнєвих процесів «врубали» Пашині колоночки, направлені на бус в якому він спав, на повну котушку! Паша невпевнено з напівзакритими очима вийшов за 20 секунд. І сказав, що пора робити зарядку! Ну, да! Ні в перший, ні в другий день до цього не дійшло! Найстарший хлопчик і спортсмен Богдан, дав нам можливість відчути кожен м’яз! Присідання в кінці зарядки виявилися для волонтерш контрольним пострілом… Та «добив» нас дядя Паша, який оголосив водні процедури і дістав шланг! Зарядка закінчилася бігом з прискоренням та перешкодами по подвір’ю!

Намагаємося дотримуватися «затвердженого» меню на тиждень. Але вчора дітям так сподобався курячий гриль від дяді Паші, що «за багаточисельними замовленнями слухачів», відмінимо гречану кашу з підливою. Курей у нас… хотіла писати «слава Богу», але ж Льошка, в даному питанні, – це ти, вистачає… Художник Саша, після малювання колоритних озерних пейзажів, береться за модну сковорідку і готує таку картоплю, що діти просять по дві добавки, а ми, вихователі, сиротливо чекаємо своєї черги.

Сьогодні взяли напрокат шикарний катамаран! На нього діти заглядалися ще вчора! Він великий, гарний, з гіркою, щоб летіти з неї прямо у воду! Діти світяться щастям, сміються, балуються – самі заряджаємося від них щастям! Добра тітонька на аренді зауважила, що бачила нас з прапором на пляжі. З прапором на пляжі! Це ще що! Це вона ще нашу «речівку» не чула! Не чула, але знижку зробила! Катаємося не годину, а дві! Бажаючих «страхувати» дітей на воді у той момент крім мене не виявилося – то ж плаваю 1,5 години, друга інтенсивна зарядка за один день. Я взагалі-то їхала, як психолог… Стала завскладом і поваром. Тепер ще й фізрук! Горджуся собою!

День четвертий… Сьогодні ми чекаємо гостей! Гості ще вчора дзвонили і запитували, що нам привезти? «Нічого!!!!!», – повторювали всім гостям ми хором! У нас все є! У нас і справді все є! До взятих про всяк випадок «консервацій» навіть діло не дійшло – щодня свіжі овочі, салати. Купуємо діткам морозиво, варимо компотики, какао, кисіль – все як в кращих традиціях правильних санаторіїв. З нами не просто діти, вони вже НАШІ і кормимо ми їх, як своїх. А сьогодні на сніданок оладки з медом, згущеним молоком чи полуничним варенням…мммммм… не розрахувала з тістом… печу оладки вже півтори години! Дякувати дітям, їдять вже другу «добавку», а тісто росте, бо воно ж і насправді на дріжджах!

Наш художник з дітками сьогодні ліпить з глини «свищики»! Повезуть ті свищики додому – кожна мама буде рада!

Гості до нас їдуть теж свої! Поснили діткам, що вони теж волонтери і разом ми робимо багато добрих справ. Сергій Семенюк та Іван Яковів приїхали з сім’ями та своїми палатками. З ними приїхала іменинниця Валя Борусевич. Повторюю – у нас 10 сотих, ми б розмістили навіть усіх наших АКТИВІСТІВ з палатками. Бо навіть питання додаткового туалету вирішили ще до приїзду в табір – завезли новенький від братів Венгерів.

Гості привезли дітям свіжогрильованих курей до обіду і до нашого супчика з фрикадельками… За деякими ознаками вирішили, що курей діти таки наїлися! Це звичайно не все, що вони привезли. Олена і Роксолана навіть пообіцяли підмінити нас на кухні. То ж сьогодні готуємо всі разом! Надіємося трішки відпочити. Паша організував культурну програму – екскурсію у село на святкування усіх свят того дня. Про це окремим постом і не від мене . Бо культурна програма таки була!!! Упс… проговорилася… Можна вважати, що це анонс Пашкіного майбутнього посту.. (треба буде уточнити, як можна заробляти на рекламі)
Діти раді! Сьогодні на тренінгу малюємо веселі мандали… в таборі тиша… на деякий час… а потім знову музика, м’яч та ігри…

День п’ятий… Якось сумно… Але готуємо повноцінний сніданок – макарони з домашнім сиром, ванількою і згущеним молоком… Чую, як дитинка каже мамі: «А чому ти мені такі не готуєш?»… усміхаюся, як та Джоконда краєчком губ, щоб мама не образилася… Зразу ж на плиту попадає рагу та вишневий кисіль… Це щоб вдень не витрачати марно час… І на пляжик, всі на пляжик! На пляжі Паша, гріючи спинку під сонечком, знайшов бажаючих приїхати за нами. Все той же, дещо скований в рухах, але АКТИВНИЙ Льоша Панасюк та Саша Токарєв приїхали до нас саме після офіційного обіду. Але ми і їм залишили смаколиків, а дещо «на ходу» приготували. Що ж, потрібно іти і збирати речі. Виявилося, що забирати потрібно не на багато менше ніж привезли…

Всі трішки сумують… Діти ще вранці написали нам на листочках «відгуки про табір». Нам дуже приємно:

– Хороші вихователі
– Добрі вихователі
– Смачно готують
– Тут весело
– Можна довго купатися
– Можна грати у веселі ігри
– Можна щось малювати або ліпити з глини
– Задають різні цікаві тести
– Можна винаймати катамаран і досхочу кататися на ньому
– Можна трохи довше поспати
– Ніхто не сварить, якщо ти зробила щось погане
– Дають багато солодкого
– Негативних відгуків немає!
– Завжди добра Віра Григорівна
– Вічно веселий дядя Паша
– Турботлива тьотя Оля
– Олена Нилівна – добра і освічена
– Саша – веселий і з нами завжди грався
– Веселі діти
– «Ксерокси»(від авт. Зрозуміло для вузького кола), які всім набридають, але з ними завжди смішно
– Завжди добрі, усміхнені обличчя вихователів
– Озеро… ліс… морозиво…ммммм
– Було круто
– клААААААААААААс!!!!!!

Деякий гумор вихователів першого заїзду, буде зрозумілим лише їм – все це потрібно просто пережити і бути в тому місці у той час. Ми ще довго будемо переповідати безліч історій… Емоції? Це неможливо передати словами… Так я давно не сміялася… Реабілітація для дітей? Ми теж її отримали – ще та сміхотерапія вийшла! На наступний заїзд запрошуємо усіх бажаючих волонтерів! Точно не пошкодуєте!

По дорозі додому, похнюпивши носи та зі сльозами на очах, двоє братиків прошептали мені: «Не хоооооочемооооо додомууууууу…» . Пообіцяли запросити їх у наш табір і наступного року. З такою командою це не буде порожньою обіцянкою!

Як нас зустрічали, зробимо окремий пост.Бо приємно було, що Костянтин Зінкевич зустрічав нас біля штабу «Активіста» без квітів, але з представниками преси і цікавився, як все пройшло і чи все добре. І те, як ми прощалися з дітками і «між нами, вихователями»теж опишемо.

Тому хочеться дУУУУУУУУУУже подякувати «Делівері» та Вадиму Борусевичу, який зініціював збір коштів по всіх відділеннях «Делівері» на Волині на цей проект!

Для наступного заїзду у нас уже є старт – 1109 гривень. Запрошуємо приєднатися тих, хто бажає подарувати дітям, які переживали за свого татка, не спали ночами, плакали разом з мамою, 5 днів в найкращому та найдемократичнішому таборі «АКТИВІСТ».

Сьогодні наші дітки вже будуть ночувати вдома. Але декому з них присниться наш волонтерський табір «АКТИВІСТ» і вони усміхнуться у сні…»