Дика декомунізація

Україна намагається позбутися ознак комуністичного минулого. Вже й на державному рівні ухвалили рішення – перейменувати населені пункти і вулиці, що нагадують нам про світлі часи. Для назв потрібні нові імена видатних діячів. В селі на Одещині швидко знайшли гідного кандидата – екс-депутата Верховної Ради, який недавно засвітився своєю любов’ю до розкоші.

Про це йдеться в сюжеті Олени Васіної для Слідства.Інфо.

Традицію називати вулиці на честь живих політиків в Україні започаткували ще у 2008-му, на Чернігівщині. На центральній вулиці міста гетьманської слави Батурина почепили табличку з ім’ям тодішнього президента Віктора Ющенка. А в 2012-му, в селі Канівщина, теж на Чернігівщині, з’явилася вулиця головного радикала країни Олега Ляшка. Ініціативу підхопили і на Одещині.

 

Ми знаходимося біля сільської ради села Шевченкове, Кілійського району. Це батьківщина екс-нардепа, Олександра Федоровича Дубового. Саме в цьому селі жителі вирішили назвали вулицю в честь Дубового. Зараз ми зайдемо до сільради і спитаємося, чому ж було прийняте таке рішення.

Говоримо з головою сільради Галиною Рябцевою.

– У Верховній Раді обговорювався закон про декомунізацію. І от вони почули, загорілися, що нашу вулицю Радянську теж треба переіменувать. От вирішили, що перейменувати чиїм іменем? Іменем Олександра Федоровича.

Так народилася ідея зібрати підписи. Люди захотіли, щоб радянську владу замінив Олександр Федорович.

– Бачите, видно, що цю заяву люди ходили збирали і все там. Ось будь-ласка, прочитайте заяву, що пишуть люди.

У документі – діяння Дубового для рідного села і підписи вдячних односельців.

– Скільки людей підписалося?

– 31 чоловік.

– Там на вулиці 24 жилих будинки і 31 чоловік підписалося. Тут є такі, що підписалися і чоловік і жінка.

Що ж зробив для рідного села колишній народний депутат?

– Була дуже-дуже погана дорога – відремонтували, зробили нормальну дорогу. Освітлення на вул. Радянський та на вул. Шевченка зроблені за його власні кошти… Ви були в парку, це теж утримується за його кошти, з бюджету жодної копійки на утримання парку ми не перераховуємо, він утримується за рахунок Олександра Федоровича.

Олександра Федоровича у селі знають добре. Поважають і шанують. Кажуть – честь мати вулицю свого імені він заслужив.

– Він багато чого зробив. Дуже хороший чоловік.

– Так просто не називають, видно є за що називать. При жизні, допустім, ось председатель колхоза був. Послє смерті назвали вулицю Музики, ось центральна вулиця, вулиця Музика председатель в них був. А єто при жизні назвали..

– Він нам, як вчителям, і подарунки дарує на день вчителя, і на 8 березня. Ми відчуваємо підтримку. І откритку і троянду. І це дійсно приємно.

Сам меценат ставиться до появи на карті України вулиці свого імені філософськи. Каже: люди просили давно, але він відмовлявся, бо був парламентарем. Тепер можна.

– Инициатива моих односельчан была еще год назад, но я тогда сослался на то, что я народный депутат и что это будет некорректно и неправильно. В этом году они у меня уже не спрашивали, учитывая, что я не есть уже народным депутатом. По всей видимости, они таким образоим хотели высказать как-то свою благодарность.

Рідне село Дубовий покинув давно. Поїхав на заробітки. Тепер живе в Києві на одному з печерських пагорбів. Тут розкинулися три елітні будинки, що належать його родині. Власниця об’єктів – дружина екс-нардепа Світлана Дубова. Вона ж – очільниця «Фонду добра і любові», що фінансує діяльність чоловіка.

За інформацією наших колег, один з будинків здали в оренду за мільйон двісті тисяч гривень на місяць. Орендаря звуть Олег Бабенко. За словами односельців, він – родич Дубового по материній лінії. Бабенко віддав маєток у суборенду такому собі Юрію Миколайовичу Лук’янцеву. Чоловік із такими ПІБ фігурує у зарплатній відомості за березень 2013 року серед працівників Сергія Курченка – «золотого хлопчика» великої Сім’ї Віктора Януковича, яка успішно грабувала країну. У Курченка Лук’янцева названо «керуючим об’єктами». Чи живе він на Пирятинській досі, невідомо. На одному з ріелторських сайтів оголошення було актуалізовано тиждень тому.

– Этот участок был куплен в 2003 году. Это 12 лет назад. И мы своими силами это всё строили. Я вам больше скажу: одна из веточек нашего семейного бизнеса – это строительство и сдача в аренду. Поэтому да, действительно, это принедлежит моей семье, она сдает это в аренду, и мы с этого живём. Я сдавал Олегу Бабенко. Это близкий мне человек. А он, в свою очередь, пересдавал уже – в принципе, имел право по договору – другому человеку. Кому он пересдавал, мне неведомо. Но если вдруг и пересдавал каким-то менеджерам из какого-то окружения, необязательно мне было это и знать. Его дело было – платить аренду, которая была оговорена.    

Озолотивши рідне село, небідний колишній нардеп вирішив не ремонтувати дорогу до нього. Вона місцями гірша, ніж у зоні бойових дій. Може, він не хоче, щоб односельці їздили до нього в гості в Київ? Подивитися, як йому живеться в столиці.

Та на наступних виборах жителі рідного села Дубового все одно готові знову голосувати за свого іменитого земляка Олександра Федоровича. Добро не забувається.

«Я навіть не сумніваюся, що жителі села будуть за нього голосувати. Вони завжди голосують за нього. При будь-якій владі, яка б не була, Шевченково голосує за Дубового», – каже голова сільради Шевченкового Галина Рябцева.