Від археолога до військового: історія волинського офіцера

Боєць легендарного «Світязю» Богдан Лащ двічі побував у самому епіцентрі бойових дій. Військовий поділився спогадами про оборону Іловайська, Вуглегірська та інших східних міст.

Про це пише Любешівська районна газета «Нове життя».

Доброволець роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь», старший інспектор взводу №3, старший лейтенант міліції  Богдан Лащ – мешканець села Великий Курінь Любешівського району. Чоловік пройшов пекло Іловайська та інші доволі серйозні бойові завдання.

За словами матері бійця, він – завжди спокійний, врівноважений, справедливий, чесний.

«З дитинства прислуговував у місцевій церкві. Тож коли інші його ровесники у вихідні ходили грати футбол чи й так погуляти, то мій Богдан поспішав до храму. Він завжди хотів стати священиком чи міліціонером. І от доля послала йому одну з омріяних професій – тепер він правоохоронець», – розповіла жінка.

До служби військовослужбовцем, Богдан був студентом історичного факультету Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Саме там Богдан познайомився зі своєю дружиною Наталею, з якою після закінчення вишу одружився. Потім працював на дочірньому підприємстві «Волинські старожитності» державного підприємства «Науково-дослідного центру «Охоронна Археологічна служба України». Але штат скоротили, і чоловік лишився без роботи. А в  червні минулого року пішов воювати у складі роти спецпризначення «Світязь».

«Світязьці» самотужки купили необхідне обмундирування. 13 серпня минулого року військові у складі 40 осіб виїхали на Схід. Там спецпризначенці ліквідовували диверсійні групи, які часто залишалися у звільнених населених пунктах. Зокрема, волиняни брали участь у спецопераціях у Слов’янську, Краматорську, Костянтинівці, Комсомольську. Однак, ситуація загострилася в Іловайську.

Як пригадує Богдан, 29 серпня обстріли  стали нестерпними, тож аби спецпризначенцям довелося відступити до Волновахи. Вже там дізналися про загибель одного свого побратима. Ті ж тридцятеро бійців, що були у Іловайську, потрапили в оточення сепаратистів. Ще шестеро з них загинули.

Далі була підготовка до чергового відрядження – у місто Вуглегірськ. Богдан розповів, що у цей період дуже допомагали їм волонтери – вони повністю забезпечили «світязівців» зимовим одягом та іншим обмундируванням.

Зранку, 27 січня цього року сепаратисти обстріляли місто мінометами. Через півдня терористи взяли під контроль половину Вуглегірська. А в ніч на 28-е Богдан зі своїми побратимами потрапили в оточення. Солдати три дні тримали оборону підконтрольних їм приміщень – Будинок культури та школу-інтернат. Не дочекавшись підмоги, змушені були відступати.

Військовим зі «Світязю» довелося пройти 15 кілометрів пішки з двома пораненими та без техніки Попереду йшли сапери, які розміновували шлях. За п’ять днів спецпризначенці дісталися були Артемівська.

Слід зазначити й те, що ще 20 січня у Вуглегірськ приїжджала заступник міністра Внутрішніх Справ України Тетяна Чорновіл, яка привезла такі необхідні тоді коліматорні приціли й нагородила п’ятьох бійців, в тому числі й Богдана Лаща, нагрудними знаками «За відзнаку в службі».

Дорогою додому, вже у Києві, міністр Внутрішніх Справ України Арсен Аваков усіх, хто брав участь в обороні Вуглегірська, відзначив черговими званнями й аналогічними нагородами.

Своєю чергою, Лаща підвищили у званні та дали старшого лейтенанта міліції.

А 15 березня начальник Волинського управління внутрішніх справ Петро Шпига всім оборонцям Іловайська вручив посвідчення учасника бойових дій та медаль «За відвагу та мужність».