Легалізація зброї: за і проти

Легалізація озброєння:

Питання легалізації озброєння цивільного населення – одне з найбільш нагальних. Його активно обговорюють як політики, так і звичайні громадяни. Чи готові українці, а також влади до законного масового озброєння?

Про це йдеться у статті газети «Хроніки Любарта».

Сегмент нелегальної і неконтрольованої зброї в Україні збільшується, як гриби після дощу. Втім, кажуть зброярі, гіршою за розростання й урізноманітнення «чорного ринку» є пасивність влади, яка на ділі не робить кроків, аби скерувати процес у законне русло. Одним серед таких кроків могло би стати прийняття довгоочікуваного зако­ну про зброю, який визначив би, як, кому та за якою процедурою можна видавати небезпечні пристрої.

Адже нині при видачі дозволів підрозділи МВС керуються внутрішніми нормативними актами міністерства. Окрім цього, закон мав би дати відповідь, яким чином легалізувати зброю чи узагалі позбутися незареєстрованого озброєння без настання відповідальності і бюрократичної тяганини. У сподіваннях прихильників легалізації зброї, закон мав би розширити перелік дозволених засобів захисту для цивільного населення. Таким чином зміни в законодавстві мали би урівняти права населення, аби ті, хто хоче і вміє користуватися зброєю, могли її легально отримати для захисту свого життя, а ті, хто володіє незаконно, могли б її здати.

ГРАНАТА ПІД МАТРАЦОМ

Експерти кажуть, що коли раніше «чорний ринок» зброї був принаймні умовно окреслений та поділений, то нині, з настанням воєнних дій, його різноманіття, потоки, джерела і масштаби живуть своїм неконтрольованим ніким життям.

Ситуація почала набувати тривожних рис вже за часів Революції Гідності. Тоді цивільне населення зацікавилося купівлею зброї для самозахисту. Мотивація зрозуміла: бачачи нахабність та вседозволеність правоохоронних органів, які стають на захисті інтересів не населення, а влади, українці почали купувати зброю для захисту. Тодішній сплеск активності підтверджують і у волинській міліції, зазначаючи, що саме в цей період збільшилася кількість запитів для отримання дозволу на купівлю зброї.

Втім воєнні дії на сході ситуацію ускладнили. Кількість небезпечних «сувенірів поза законом» із зони АТО, що нині перебуває під матрацами українців, не береться назвати ніхто. Не для запису причетні до волонтерської діяльності розповідають, що частішають випадки, коли до зброярень приходять бійці зі сходу та намагаються перепродати обладнання або зброю. Часто-густо такі операції купівлі-продажу набувають цинічної форми: наприклад, днями підприємливий волинянин спробував продати тепловізор, куплений на кошти волонтерів. При цьому предмет був позначений як куплений за волонтерські гроші. До честі власників магазинів, кажуть співрозмовники, зброярі відмовляться купувати нелегальні боєприпаси та повідомляють про подібні випадки.

Чимало солдатів везуть до мирних країв патрони, вибухові пристрої чи свою зброю. Мотивація може бути різна: починаючи від психологічних причин, коли солдат безпечніше почувається зі зброєю в руках, і закінчуючи банальними – везуть як сувенір із війни. Такі дії, згідно із українським законодавством, є незаконними та можуть коштувати власнику волі. Більше того, оскільки чимало солдат вертаються додому із психологічними травмами, алкогольною залежністю, їхні «сувеніри» можуть відіграти фатальну роль.

Навіть офіційні прес-релізи МВС лише у Волинської області підтверджують сказане. З релізу міліціонерів за 11 лютого: «Працівники міліції затримали 24-річного військовослужбовця, жителя одного з сіл Володимир-Волинського району, який, повернувшись із зони АТО, привіз із собою гранату». 12 травня: «Підліток продав через інтернет гранату Ф1 за 280 гривень». 14 травня: «Близько 18-ї години дільничні інспектори міліції Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області вилучили у 23-річного місцевого жителя пакет із магазином до АК-74 і 30 патронів калібру 5,45 мм. Згодом за згодою чоловіка у його помешканні вилучили п’ять магазинів до АК-74, по одному магазину до АК-47 та один магазин до РПК. Деякі з магазинів були повністю споряджені, тож загалом виявили ще більш як 150 патронів калібру 5,45 і 7,62 міліметра». 8 квітня: «Із рюкзака затриманого 23-річного жителя Рівненщини правоохоронці вилучили 4 гранати та запали до них, 2 ножі, понад 300 набоїв калібру 5,45 мм та травматичний пістолет зі спорядженим магазином. За словами молодика, він віз бойовий арсенал з місць проведення антитерористичної операції на сході країни у якості сувенірів».

За оцінками швейцарського збройового проекту «Small Arms Survey», обсяги нелегальної зброї в Україні у 2014 році складали від 2 до 6 мільйонів одиниць. Експерти кажуть, що нині цю цифру сміливо можна помножити на п’ять.

ЩО ДОЗВОЛЕНО, КОМУ І ЯК?

Нині отримати офіційно можна кілька видів зброї. Ідеться про холодну, газову, пневматичну, мисливську зброю та травматичну. Втім щодо травматики, тут умови отримання дещо жорсткіші, адже таке право надається обмеженій кількості осіб. Що, своєю чергою, служить черговим аргументом для захисників права на озброєння. Мовляв, надання певних привілеїв окремій касті громадян применшує конституційні права інших. Окрім цього, отримати травматичну зброю мають учасники добровільних громадських формувань, які беруть участь в охороні порядку і кордону.

Загалом, за повідомленням структурного підрозділу УМВС у Волинській області дозвільної системи, надано близько 19,5 тисяч дозволів для отримання мисливської, пневматичної, холодної, газової зброї. Ще 4 тисячі – для травматичної зброї.

Начальник дозвільної системи УМВС у Волинській області майор міліції Володимир Войстрик пояснює: особа, що бажає отримати зброю, має відповідати певним критеріям і повин­на надати пакет документів.

Наприклад, дозвіл на холодну, пневматичну та газову зброю надається з 18-річного віку, а на мисливську гладкоствольну – з 21 року, на нарізну – з 25-ти. Заявник має надати медичну довідку форми 127-О, довідку про відсутність судимості, копії паспортів, заяву, фотокартки, а також має пройти відповідне навчання. Нині таке проводить благодійний фонд «Правопорядок та безпека громадян».

Володимир Войстрик каже, що відмову в отриманні дозволу дістають сімейні насильники, які стоять на обліку, хулігани. Більше того, якщо особа вже є власником зброї і вона визнається сімейним насильником, дозвіл анулюється.

Після отримання дозволу, який дійсний три місяці, заявник має придбати зброю і зареєструвати її належним чином. Дозвіл діє протягом трьох років. І хоча сам бланк дозволу коштує близько 30 гривень, особи, що проходили процедуру, стверджують, що усі витрати, пов’язані з навчанням, отриманням документів, сягатимуть майже 500 гривень.

ПО СУТІ

Нині у Верховній Раді зареєстровано два законопроекти щодо врегулювання збройного питання: про цивільну зброю і боєприпаси та про вогнепальну зброю цивільного призначення. Обидва подібні та передані ще наприкінці 2014 року для ознайомлення в комітетах.

Їх автори стверджують, що на сьогодні обіг цивільної вогнепальної зброї законодавчо врегульовано спеціальними законами у всіх країнах Європи та у більшості пострадянських країн, обіг короткоствольної вогнепальної зброї дозволений у більшості країн Європи, зокрема, в Естонії, Латвії, Литві, Молдові, Білорусі.

Досвід зазначених вище країн засвідчує, що офіційно зареєстрована цивільна зброя використовується при вчиненні умисних злочинів менш ніж у 0,001% випадків від загальної кількості злочинів.

Закони не лише лібералізують обіг короткоствольної вогнепальної зброї в Україні, але й посилюють відповідальність за її незаконне використання, а також регламентують обіг пневматичної зброї, яка на сьогодні перебуває у вільному нерегламентованому обігу й через це часто використовується з хуліганською метою. Вони розширюють поняття застосування зброї для самооборони.

Проекти запроваджують чітку класифікацію зброї та боєприпасів у цивільному обігу, що розмежовує види зброї за режимом їх обігу, а також визначають види та категорії зброї, забороненої до цивільного обігу.

До слова, 28 травня 2015 року Луцька міська рада підтримала звернення до Президента України Петра Порошенка, Голови Верховної Ради України Володимира Гройсмана, Прем’єр-Міністра України Арсена Яценюка щодо законодавчого врегулювання обігу вогнепальної зброї. Вона просила ухвалити закон «Про цивільну зброю і боєприпаси».

НЕ НА ЧАСІ

У Волинській міліції підтверджують, що нині трапляються хуліганські дії із застосуванням зброї. Керівник УМВС у Волинській області Петро Шпига вважає, що нині зарано говорити про легалізацію зброї. Свою позицію міліціонер пояснює тим, що потрібно спочатку підняти рівень свідомості населення, зробити більш жорсткою процедуру отримання зброї.

«Беручи до уваги те, що у нас йде війна, ситуація нестабільна, багато людей із війни повертаються, то нині й так чимало в обігу незареєстрованої зброї. Тому я вважаю, що нині не на часі легалізовувати зброю і фактично давати її всім до вільного застосування. Передусім ми ведемо порівняння із розвинутими країнами, у яких нормально розвинена економіка, устрій, зовсім інший менталітет у людей, ставлення до корупції, хабарництва. Поки ми не змінимо наш устрій, ставлення до людей, поки не знищимо корупцію (на чому нині акцентуємо діяльність), я вважаю, що легалізовувати зброю не на часі», – каже Петро Шпига.

Міліціонер підтверджує, що випадків виявлення нелегальної зброї стає більше. Якщо раніше йшлося про обрізи, гвинтівки, зброю, яку знайшли «чорні археологи», то нині правоохоронці виявляють реальні бойові гранати, пістолети, автомати, які використовуються на сході і звідти привезені. Ціна на них удесятеро менша, аніж колись була на «чорному ринку».

У міліції кажуть, що нині усю зброю, яка йде через військові частини, загони і використовується на сході, кидають у загальну базу. Аби потім можна було легше вичислити зброю, яка вважається знищеною, втраченою чи спаленою у ході бойових дій.

ПРИМАРНІ НАДІЇ

Голова Спілки власників зброї Волині Ігор Алексєєв вважає, що вперше за багато років закон про зброю перейшов із теоретичної у практичну площину. Втім проект все одно є досить ілюзорним.

«Я глибоко сумніваюсь, що народу дадуть таке право, з однієї простої причини: соціальна напруга росте і вже надцята влада в черговий раз почала боятися власного народу. Ознак багато: і розформування добровольчих батальйонів, і утискання прав і свобод», – зазначає Алексєєв.

Він вважає, що легалізація зброї не означає надання бойових припасів будь-кому і абияк. Адже процедуру можна і потрібно зробити ретельною та продуманою, щоб вона включала навчання, перевірку, а також створення певного економічного бар’єру. Зрештою, сама зброя – досить дороге задоволення. Наприклад, популярний пістолет «Glock» 17 калібру в Україні коштує близько трьох тисяч доларів.

Як каже наш співрозмовник, несумнівним плюсом легалізації зброї є підсилення таким чином військових позицій України. У такому випадку фактично буде постійна дієздатна народна армія, яка буде готова у будь-який момент боронити свої домівки, захищати свої конституційні та економічні права. Подібний досвід має Швейцарія, де зброя є чи не обов’язковим атрибутом кожного дому, а військове навчання, вишколи населення відбуваються регулярно протягом усього життя громадянина.

«Наша влада замість того, аби розв’язувати проблему, вдає, що її немає, заплющує очі. Це нагадує Горбачова, який свого часу намагався заборонити горілку: замість того, щоб навчити культури прийняття алкоголю, він порубав виноградники. Так само і тут», – розмірковує Ігор Алексєєв.

На його думку, влада замість того, аби контролювати процес і наводити порядок, просто самоусувається. Він зазначає, що нинішня ситуація зі зброєю часом є абсурдною і нагадує хаос. Як приклад, каже Ігор Алексєєв, в Україні дозволені мисливські рушниці, які можуть зруйнувати вщент автомобіль. Або ж снайперські гвинтівки для полювання, які мають дальність вистрілу в два кілометри. Натомість короткоствольна зброя, дальність якої п’ятдесят метрів, – заборонена.

«Ще один нонсенс: ми одна з небагатьох країн Європи, де можна прийти, показати пальцем в магазині й тобі продадуть пневматичну гвинтівку, яка пробиває людині черепну кістку. У більшості країн світу це заборонена зброя», – дивується Алексєєв.

Як один із виходів з ситуації, що вже склалася з нелегальним ринком, є проведення місячників із добровільної здачі зброї. Процедура передбачає узаконення припасів, які ніде не числяться. Подібні заходи проводять і на Волині, кажуть у міліції. В основному власники такої зброї пояснюють, що припаси знайшли.

***

Дискусія щодо легалізації небезпечних виробів триватиме. Її противники звинувачуватимуть прибічників у тому, що закон лобіюють виробники і продавці зброї. Прибічники киватимуть на досвід інших країн та власне право на самозахист. Втім цілком очевидно одне: проблема з нелегальною зброєю вже стає серйозним викликом.

Тетяна ГРІШИНА